Марічка СТАДНІК: «Андрій - мій однофамілець»

У Львові мешкає унікальна борцівська сім’я Андрія і Марічки Стадніків

Андрій та Марічка
© Андрій та Марічка

На минулій Олімпіаді в Пекіні Андрій завоював срібну медаль, Марічка – бронзову. Щоправда, представляли вони різні країни. Андрій – Україну, Марічка – Азербайджан. Цей рік в сім’ї Стадніків був дуже насичений на події. На початку року пограбували їхню квартиру у Львові, вкрали машину. Андрій після цього занедужав і лікарі не змогли поставити йому діагноз. 22 липня у них народився син. Нині Марічка, яка виступає у вазі до 48 кг, повернулася до тренувань. 3 грудня їй виповнилося 22 роки.

- Марічко, знаєш, де відзначатимеш уродини?
- Справляти особливо не будемо. Поїдемо з Андрієм в Карпати.

- Подарунок чоловікові замовила?
- Ні. Подарунок в нас – завжди сюрприз. Я Андрієві подарунки не замовляю, тільки підказую. Я йому багато підказок роблю, - сміється. - А що він вибере, буде видно.

- З попередніх уродин які подарунки найбільш пам’ятні?
- Коли Андрій на мої уродини три роки тому запропонував одружитися. Подарував перстень з брильянтами. На жаль, його вкрали в нас.

- Погодилась одразу чи взяла час подумати?
- Зразу погодилась, - сміється.

- І через скільки справили весілля?
- 3 грудня він запропонував, а 25 грудня ми вже розписались. Довго ми не думали.

- Пам’ятаєш, як з Андрієм познайомилась?
- Так, звичайно. В спортзалі, коли я у Львів тільки приїхала вчитися, в училище фізичної культури. Це було у 2000 році. Андрій - мій однофамілець, тому одразу звернула на нього увагу.

- Твоє дівоче прізвище - Стадник, його прізвище - Стаднік. Прізвище міняла після одруження?
- Так, одну букву. Тепер моє прізвище - Стаднік.

- 22 липня у вас народився син Ігор. Першими про це повідомили не українські ЗМІ, а азербайджанські…
- Я зразу подзвонила в Азербайджан, розповіла про поповнення в сім’ї. Зразу азербайджанські журналісти почали телефонувати. Андрія ж тут ніхто не розпитував, а він і не розголошував.
Ігор Андрійович в нас тихенький. Кричить тільки тоді, коли йому щось треба, коли йому щось не подобається. А так він в нас - мужик. Зайвий раз не буде кричати. Раз сказав, значить треба йому зразу або їсти дати, або памперс поміняти, або вкласти спати. Спокійне дитятко таке.

- На кого подібний більше?
- Всі кажуть, що на тата. І на діда, Андрієвого тата. Обличчя, погляд Андрія.
- Подібний на Андрюшу, - долучається до розмови мама Андрія Стадніка Ростислава Володимирівна. – Він підростає і це дуже помітно. Копія мого сина. Андрюша любив точні науки. В рік і два місяці почав говорити. Говорив реченнями, казки переказував. Всі дивувалися. В рік і 5 місяців ми його віддали в садочок в ясельну групу. А він в нас такий мовчазний був. Ми нікому не говорили, що він вже вміє говорити. Всі дивувались, що така маленька дитина вже вміє говорити реченнями. Все, що вихователька розказувала, він приходив додому і нам переказував. Ще перед школою він буквар прочитав. В першому класі йому не було що робити. В класі він був кращим математиком. До 9 класу брав участь в математичних олімпіадах. Ще йому хімія і фізика легко давалися. Він, якщо б не пішов у спорт, пішов би в науку.

- Вас попросили допомогти бавити онука чи самі приїхали?
- Добровільно-примусово, - сміється Марічка.
- Тільки Марічка сказала, що чекає дитину, зразу ми з чоловіком вирішили, що будемо їм допомагати, - каже Ростислава Володимирівна. – Це пов’язано з тим, що вони спортсмени, готуються до Олімпіади-2012. А дитина забирає дуже багато часу, не дасть можливості добре підготуватись. Вирішили, що я приїду до Львова з Хмельницького і буду їм допомагати.

- Ви кинули роботу, чоловіка…
- (Сміється) І приїхала сюди. Ми з чоловіком приїжджаємо один до одного.

- Знаю, ти вже почала тренуватись, - звертаюся до Марічки. - Коли повернулася в зал?
- Через два тижні після пологів я вже в футбол грала, - сміється. – А серйозні навантаження почала давати місяці два тому.

- Яка перерва була в тренуваннях?
- Десь рік.

- Як було після такої великої перерви знов повертатись до насичених тренувань?
- Думала, що буде тяжче. Зараз поступово вагу нормалізую. Вже на килимі працюю. Але сама ще відчуваю, що немає ще тої хватки, як колись була. Але, думаю, ще пару місяців і повернуться колишні кондиції.

- Скільки зараз важиш?
- 54 кг. До родів в мене було 52 кг. Тобто до моєї стандартної ваги ще 2 кг. Але я ще грудьми кормлю. Я, наприклад, можу не поїсти, але тоді не буде дитині молока, - сміється. – Відповідно я мушу їсти.

- Які плани на передолімпійський 2010 рік?
- Не хочу загадувати, але, можливо, виступлю на чемпіонаті Європи, який відбудеться в кінці березня чи на початку квітня. А основний старт – чемпіонат світу, на якому будуть розігруватись ліцензії на Олімпіаду.

- В Азербайджані за «золото» наступної Олімпіади обіцяють мільйон доларів. Це було також стимулом швидкого повернення в боротьбу після пологів?
- Ні. Я себе нормально фізично почуваю. Чому б не тренуватись? Чим швидше почну тренуватись, тим легше далі буде. Так що повернулася швидко виключно тому, щоб мені було легше.

- Імовірна твоя конкурентка на Олімпіаді – чемпіонка світу цього року, львів’янка Олександра Когут, яка планує переходити у вагу до 48 кг з категорії до 51 кг. Боролися з нею?
- Так, на чемпіонаті Європи 2008 року. Я тоді виграла в неї. Вона стала третьою, а я першою.

- Кого ще вважаєш своїми конкурентками?
- Навіть не знаю. Якщо судити по останніх змаганнях, в яких я брала участь, то відзначу росіянку Оржак, чемпіонку Європи, срібну призерку чемпіонату світу. Якась нова японка в категорії до 48 кг з’явилась. Я її ще добре не бачила. Сильні борчині з Китаю і Південної Кореї. Словом конкуренток вистачає.

- Чи є якісь просування у розслідуванні пограбування вашого помешкання?
- В лютому пограбували квартиру, вкрали машину. Але до сих пір ніхто нічого не тільки не знайшов, але ніхто нічого і не робив. Навіть підозрюваних не опитали. Пропало дуже багато речей. І олімпійські медалі, і посвідчення, і великий плазмовий телевізор… Ходки дві-три треба було зробити, щоб винести ті речі. І ніхто з сусідів нічого не помітив. Мені дивно, чому ніхто з прокуратури не рухався. Може хтось мав який інтерес з того? Я не можу зрозуміти.

- Як Андрій себе зараз почуває? Адже в нього цього року була якась загадкова хвороба, голова боліла, очі заплющувались...
- Трохи краще йому зараз. Син народився і він заспокоївся. Думаю, це від нервів. Було пограбування, потім невдалий виступ на чемпіонаті Європи. І все це наклалося.

Василь ТАНКЕВИЧ,  ЛОО ФСТ Спартак

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Комментарии
    sambofighter
    sambofighter, 06.12.2010 09:35
    0
    Молодцы! Всего самого наилучшего Вам. Держитесь!!!!!
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности