Богдан БУТКО: «Подобається грати у півзахисті»

Перед матчем 10-го туру Епіцентр Чемпіонату України проти «Іллічівця» гравець відповів на запитання прес-служби ПЛ.

− Богдане, наскільки прогнозованим був твій переїзд з Донецька до Луцька?
− Все склалось дуже несподівано і вже після старту нового сезону. За кілька тижнів до того велись розмови про можливість мого переїзду до першого російського дивізіону − в астраханський клуб «Волгарь-Газпром». Однак трохи пізніше перед одним з тренувань мені запропонували серйозно поговорити. Спитали, чи не проти я спробувати свої сили у Прем’єр-лізі за «Волинь» і чи не бентежить мене, що Західна Україна розташована далеко від моєї домівки. Я погодився майже одразу, адже пограти на такому рівні мріє кожен молодий футболіст.

− Які особливості твого нового клубу?
− У луцькій команді Віталій Кварцяний вимагає більше агресії, більше боротьби на кожному клаптику футбольного поля. Потрібно одразу вступати у відбір у разі втрати м’яча. Тобто більше уваги приділяється саме фізичному аспекту футболу. Але й без техніки на такому рівні нікуди.

− Чи звик до нових вимог?
− Поступово звикаю. Вже майже втягнувся. Мабуть, найважчими були навіть не спортивні моменти, а побутові. Адже я весь час перебував у «Шахтарі», а тут нове місто, нові умови, новий колектив. Але зараз уже звик. Сподіваюсь, що до кінця угоди (один рік оренди) вже повністю зможу адаптуватись до Прем’єр-ліги.

− Не важко поєднувати виступи за клуб та збірну? Тим більше, що ти у команді Павла Яковенка чи не наймолодший…
− Нелегко. Зовсім інші вимоги доводиться виконувати. Та й фізичне навантаження не маленьке. Але мені відносно легко до цього пристосуватись. Адже я і раніше грав за збірні різних вікових груп. Зокрема, провів дві гри на Чемпіонаті Європи (U-19), де ми здобули золото. Шкода, що закінчити турнір через травму не зміг. Ну, а Павло Яковенко на мене звернув увагу вже після дебюту за «Волинь».

− Не було розмов з Віталієм Кварцяним з порадами, над чим слід більше працювати?
− Саме таких не було. Просто після перших тренувань та ігор Віталій Володимирович зазначив, що йому шкода губити мою швидкість у захисті. Тож і перевів до середньої лінії. Мені, звичайно, подобається, адже є можливість працювати на атаку. Раніше грав винятково у захисті. Найбільше часу − на правому фланзі, але два роки був центральним оборонцем.

− «Волинь» дозаявляє новачків по ходу сезону. Як це відбивається на командній грі?
− Та десь тижні зо два тому основний склад вже практично вималювався. Але потім до колективу влились двоє румунських футболістів. Тож перебудова триває постійно. Команда знаходиться у пошуку оптимального складу та кращої гри.

− До кожного наступного суперника готуєтесь ретельно?
− Докладно вивчаємо лідерів. У решті матчів намагаємось грати у свій футбол. Зараз більше працюємо над тим, щоб забивати, оскільки це найгірше вдавалось на початку сезону.

− Наступна гра з «Іллічівцем». Можеш охарактеризувати маріупольську команду?
− Там минулий сезон відіграли мої колишні одноклубники − Кас’ян та Микицей. Тож футбол, який сповідують маріупольці, мені відомий. «Іллічівець» не закривається у захисті, багато атакує, що призводить до непоганої результативності. А от надійним захистом наш найближчий суперник похвалитись не може.