СТАРЦЕВ: «Нахожусь в поле зрения тренера сборной Украины»

Вдруге за історію українських чемпіонатів воротар в одному турі зіграв за дві команди. Першим у далекому 1992 році був Ігор Шуховцев. Нещодавно це вдалося і Максиму Старцеву, який минулої п’ятниці грав за «Таврію», а вже у неділю захищав ворота «Металіста».

− Максиме, як давно ти дізнався про зацікавленість у власній персоні з боку «Металіста»?
− Все це стало для мене великою несподіванкою. Знав, що «Металіст» шукає собі нового голкіпера. Однак готувався з «Таврією» до матчу проти «Ворскли». За день до нього мені зателефонував спортивний директор харків’ян і поцікавився, чи не хочу я змінити команду. Я відповів згодою, але за умови, якщо будуть улагоджені всі питання з почесним президентом сімферопольського клубу Сергієм Куніциним. Мене запевнили, що одразу візьмуться за вирішення деталей.

− Як довго тривали перемовини?
− Вже за кілька годин все було вирішено, але умовою переходу було зіграти останній матч за «Таврію» проти «Ворскли». Після матчу я одразу поїхав до Харкова, а за день вирушив з новим клубом до Донецька на гру з «Металургом».

− В обох твоїх іграх в останньому турі власні ворота вдавалося зберігати у недоторканості. Де було важче?
− Роботи було приблизно однаково. Дуже вдячний партнерам з обох команд, що вони допомогли не пропустити. У донецькій грі було фізично вже не так легко, адже і ритм, і погодні умови далися взнаки.

− Розкажи про здобуту з «Металістом» перемогу. Рахунок для зустрічі з сильним суперником у гостях дуже переконливий…
− Цікавий матч для глядачів − так мені здається. Достатня кількість гольових нагод, які добре реалізовував «Металіст». У найвідповідальніші моменти не дали розвернутись гравцям «Металурга» центру поля, від яких і залежить успішність виступів донеччан. Тобто ми не дозволили продемонструвати притаманний стиль гри нашому супернику.

− Як розцінюєш свій перехід до «Металіста»?
− Будь-який перехід вважаю кроком уперед. Адже свого часу доводилося чути багато скептичних прогнозів, коли змінив футболку «Дніпра» на таврійську. У Сімферополі досягнув певного прогресу, вигравши, зокрема, Кубок України. Цього у «Дніпрі» не було. Вважаю, і переїзд до Харкова має піти на користь. «Металіст» − команда, перед якою стоять високі завдання. Є можливість проявити себе і на внутрішній арені, і у єврокубках. Та й важливим аспектом, гадаю, буде моє постійне знаходження у зоні уваги головного тренера збірної України.

− Хоча у «Металісті» ти лише кілька днів та, напевно, і без цього певне враження про потенціал харківського клубу маєш…
− Моя нова команда вже кілька років на полі доводить, що є стабільним сучасним колективом, який спроможний прогресувати. Всі умови для подальшого зростання є − кваліфікований тренер, досвідчені футболісти, гідні умови для тренувань та ігор. Тому й амбіції зростати у найближчому майбутньому можуть отримати реальність.

− Максиме, а яка нині ситуація з голкіперами у «Таврії»?
− Є Дмитро Стойко, є Віталій Постранський. Зараз він травмований, але невдовзі повинен повернутися до основної групи. До того ж одразу після мого переїзду до Харкова у зворотному напрямку поїхав на оглядини Денис Сидоренко. Знаю, що приїде ще один голкіпер. «Таврія» дуже відповідально готується до старту у Лізі Європи УЄФА − перед командою стоїть завдання потрапити до групового турніру змагань.

Sport.ua