Найвідповідальніша професія у міні-футболі

У кожній команді є людина, яка усі матчі проводить біля лавки запасних гравців. І як би ця людина не хотіла допомогти своєму клубові, але все ж таки краще, коли їй така нагода не випадає. Але в спорті пошкодження у спортсменів можуть трапитися будь-якої миті, тож тоді вже за діло береться цей кваліфікований фахівець.  Деталями своєї професії із кореспондентом sport.ua поділився лікар міні-футбольного клубу «Кардинал» Олег Чернецький.

- Олеже, що ти вважаєш найголовнішим у професії спортивного лікаря?
- Найголовнішим я вважаю щоденно робити все можливе, щоб запобігти травмі чи захворюванню. Це, наприклад, безпосереднє підготування футболіста до тренування чи гри, вирішення питань щодо харчування, відновлення працездатності після навантаження і так далі.

- Підхід до футболістів відрізняється від підходу до звичайних  пацієнтів?
- Маючи постійну практику поза роботою в команді, можу сказати, що підхід як до пацієнтів, так і до футболістів мусить бути індивідуальним. Але і тут все залежить від мотивації самого хворого до відновлення. У цьому плані з футболістами працювати легше, оскільки вони хочуть якнайшвидше повернутись у стрій команди.

- Лікар - мабуть най відповідальніша професія у футзалі? :)
- В певній мірі - так. Як би не було, але здоров'я важливіше, ніж результат, за який відповідає тренер.  А загалом, то як в анекдоті про пожежників - коли всі здорові, то ідеальна робота, а коли в кожного другого скарги, травми, то хоч звільняйся :)

- Олеже, ти молодий лікар, ровесник одноклубників, чи було важко завоювати авторитет серед них?
- Не знаю. Я не ставив перед собою завдання завоювати авторитет. Не зважаючи на свій вік, намагався виконувати свою роботу якісно. До всіх футболістів ставився однаково. А вже наскільки мені це вдалося, -  таким і є мій авторитет серед футболістів.

- У стосунках тренер-гравець яке місце займає лікар?
- Лікар займає місце лікаря, не втручаючись ні в стосунки тренер-гравець, чи президент клубу-гравець.

- Якщо гравець не дотримується встановленого режиму, до яких дій можеш вдатися?
- Та можна хоч волосся на собі рвати, але найдієвішим методом є повторне пояснення футболісту всю серйозність проблеми, можливі негативні наслідки і, з огляду на це, важливість дотримання всіх режимних заходів.

- Сила слова допомагає поставити спортсмена на ноги?
- Безумовно, тільки словом, порадою, можна спонукати футболіста, не батогом ж махати. (Сміється – авт.)

- У сезоні, що завершується, багато доводилося стикатися із неприємними ситуаціями, травмами?
- Сезон ще не завершився, не буду про це говорити.

- А за дружніми порадами в позаігровий час звертаються футболісти?
- Все буває, адже ми проводимо багато часу разом і розмовляємо на різні теми.

- Чи часто траплялися випадки, коли спортсмени симулюють біль, чи навпаки - героїчно приховують?
- Щоб хтось симулював біль - не пригадую, а «героїв» вистачає. Особливо це наші молоді футболісти, котрі, не зважаючи на ушкодження, продовжують тренуватися. В тих випадках звертаюсь за допомогою до тренерів.

- Що ти забороняєш футболістам?
- Забороняю?  Скоріше всього раджу, настановляю. Наприклад, тренуватися в щитках, приділяти належну увагу заминці та інше.

- Під час матчу ти спостерігаєш за діями футболістів з фізіологічної точки зору чи присутній все ж таки ігровий азарт?
- Присутній, ще й який, але я намагаюсь контролювати свої емоції. Я сам люблю футбол, тому важко буває просто спокійно спостерігати за грою.

- Професія спортивного лікаря - надзвичайний досвід, чи не так?
- Так. Я б навіть сказав незвичайний досвід. Практичні знання, які я тут здобуваю, часто використовую при роботі з іншими пацієнтами.

Андрій СТАДНИК