Пробити пенальті – і не зламати ліжка

Головний тренер збірної Англії з футболу Фабіо Капелло у перший же день свого перебування на високому посту заборонив зірковим підопічним проводити вільний час на тренувальній базі за ігровими симуляторами від PlayStation.

Думаєте, задля кращої психологічної концентрації гравців напередодні відповідальних матчів? Де там, так італієць намагається вберегти Руні та компанію від… травм. Три роки тому співвітчизник Капелло Алессандро Неста зламав палець на нозі після того, як невдало «пробив» по воротах джойстиком і спересердя копнув підставку з телевізором. Та побутова акробатика захисника «Мілана» – ще квіточки порівняно з тими курйозними каліцтвами, яких зазнавали його колеги на і за межами смарагдового газону...

Лось злякався більше, але…
Повсякденне життя перенасичене різноманітними несподіванками і не оминає нікого. Але одна справа, коли ти – звичайний житель планети, а зовсім інша – якщо за життям уважно стежать десятки відео- та фотооб’єктивів всюдисущих папараці. Аналіз «життя на тарілці» промовисто засвідчує, що зірковим футболістам притаманні такі ж дивацтва, як і звичайним смертним. Перші нетрадиційні ушкодження майстри м’яча зазнавали ще тоді, коли про мобільні телефони ніхто не чув. Хоча, з іншого боку, вони були неабияк природними… На початку 70-х років минулого століття збірна Норвегії була відвертим аутсайдером європейських та світових відбірних циклів. Скандинавська команда навіть належної інфраструктури не мала: ранкові та вечірні пробіжки гравці здійснювали в індивідуальному порядку стежинами густих лісів неподалік Осло. Під час чергового кросу захисник Свен Грендале, вочевидь, задумався над прозою активного спортивного життя та неквапливо долав кілометри з опущеною головою. Аж раптом хтось нахабно збив молодого чоловіка з ніг – до тями той прийшов тільки у місцевому шпиталі і добрий місяць пробув на лікарняному. Виявляється, Свен мимоволі таранив… зад півтонного лося, який у непідходящий момент вибрів з хащів погрітися на сонці. Тварина перелякалася не на жарт та дала здачі копитом. Відтоді Грендале сам на природу не виїздить. І сміх, і гріх…

Рідко коли піднімає тепер голос на рідних та знайомих один з кращих воротарів в історії британського футболу Алекс Степні (на фото), той самий, хто у фінальному матчі Кубка чемпіонів сезону 1967-1968 років парирував кілька вбивчих ударів нападника португальської «Бенфіки» Ейсебіо і допоміг «Манчестеру» вперше в історії завоювати найпрестижніший клубний трофей Старого світу. Кількома роками потому Степні вже на правах старожила команди самовпевнено керував захистом «червоних дияволів» у грі проти «Бірмінгема». Після небезпечної атаки «синіх» голкіпер з ревним запалом вказував якомусь молодому даруванню команди на помилки і раптом… завмер у напівприсяді з відкритим ротом. Партнери ще навіть не збагнули причини такого несподіваного занепокоєння ветерана, а до горе-голкіпера вже бігли лікарі. Звістка про вивих нижньої щелепи викликала на трибунах «Олд Траффорд» «шумок» сміху – вболівальники одразу назвали травму Степні «покаранням долі» за надмірну експресивність.

Лондонська «кузня нефарту»
А от тавро «кузні» алогічних футбольних каліцтв в Англії закріплене над «Арсеналом». Справжній фатум переслідує лондонців та й годі. Приміром, відомий костолом і дебошир Тоні Адамс ненароком обірвав кар’єру перспективного одноклубника Стіва Морроу. У 1993-му той забив переможний гол у фіналі Кубка ліги і вже подумки приміряв собі почесну медаль у королівській ложі стадіону, як сталося непоправне. Адамс, який до цього добру хвилину часу носив героя «на баранах», чогось вирішив зіграти у родео і скинув «вершника» на землю. Морроу отримав складний перелом руки… У двадцять два роки хлопець випав з обойми перспективних майстрів м’яча: довго лікувався, а потім так і не зміг заграти на високому рівні.

Трохи раніше про свої безпосередні обов’язки змушений був забути ще один «канонір» – Перрі Гроувз. Тут вже не обійшлося без домішків чорного гумору. Хлопець сидів на лаві для запасних і переживав за друзів на полі: коли ті майстерно розіграли стандарт і повели у рахунку, Гроувз реактивно зірвався на ноги з намірами якомога швидше привітати автора «маленького дива». Не судилося – спортсмен забув, що знаходиться не на трибуні, а під спеціальним накриттям з довгим металевим козирком, і з розгону врізався у каркас маківкою. На відміну від Морроу, йому знадобилася допомога не лише рентгенологів, а й психіатрів. Якщо пригадати випадок з харизматичним голкіпером Девідом Сіменом (зламав ногу, коли намагався дотягнутися до пульту дистанційного управління телевізором), Джорджем Чарлі (відрізав пальця ноги газонокосаркою) або дурнувату травму Аллана Нільсена (донька запхнула йому палець в око), то за безпеку футболістів у Лондоні справді стає страшно.

Віртуальний футбол з реальними наслідками
«…Відповідальний момент. Увага усіх учасників матчу та тисяч глядачів на трибунах прикута до мене. Як же – те, про що я благав тренера добрих півроку, нарешті має шанс здійснитися. М’яч встановлений на одинадцятиметровій позначці, попереду тільки самотній воротар. У цей удар я маю вкласти усі свої сили. Розгін, змах ногою…». І дикий нічний крик на базі італійської «Верони» «у виконанні» Луки Боніццоні. Гарний сон приснився захисникові, однак ступнею він влучив не по шкіряній сфері, а у бильце ліжка. Президент клубу назвав перелом пальців у такий спосіб «найбільш безглуздим за всю історію футболу». Можливо, однак тоді він ще не знав подібного курйозу, що спіткав чинного гравця збірної Грузії Отара Хізанейшвілі. Кавказець, щоправда, пенальті не пробивав – він спав і вкидав аут. Рука інстинктивно прийняла вертикальне положення і з розмаху збила ікону на стіні. Родинний оберіг влучив краєм рами в око спортсмена – після відвідин офтальмолога Отар вирішив сходити до церкви. Між іншим, подібні випадки під час занурення у «царство Морфея» трапляються з багатьма. От тільки «сонна» спеціалізація у кожного різна…

Порядність травм не знає
Що не кажіть, а футболісти-професіонали – особливі люди. Виснажливі багаторічні тренування мали б зробити з них справжніх атлетів, натомість «клубки м’язів» на тривалий термін виходять з ладу через такі дрібниці, які звичайного українського аматора навіть не полоскотали б. Ревний прихильних тенісного Вімблдону Джон Террі спостерігав якось за перипетіями поєдинку між земляком Тімом Хенманом та Ллейтоном Хьюїтом з Австралії. Теперішній капітан «Челсі» так хвилювався за британця, що всю гру простояв біля корту – коли хтось позаду вигукнув його ім’я, розіпрілий Джон обернувся та… відчув моторошний хрускіт у коліні. Два місяці поза грою – вочевидь, чому бути, того не оминути. Добре, хоч моральні якості переважної більшості представників «гри мільйонів» не знецінюються і від зовнішніх факторів залежать в останню чергу. Воротар заштатної іспанської команди «Ель-Аламо» Гільєрмо Альгаранте якось став свідком дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої незнайомий йому автомобіль злетів у кювет і перевернувся. Піренеєць одразу кинувся на допомогу, вибив лобове скло та допоміг постраждали вибратися назовні. Гідний поваги вчинок коштував Альгранте порваного сухожилля правої руки і півторамісячного лікування. Сам футболіст з приводу вимушеної спортивної перерви не надто переживав: «Коли б я знову опинився в подібній ситуації, вчинив би так само»…

Микола РАШКЕВИЧ, Високий Замок