ДЖУМАН: «Впевнений у перемозі Котельника»

31 січня на Порталі українського боксу відбулася Інтернет-конференція з відомим українським боксером-професіоналом Романом Джуманом. Співорганізатором заходу виступила Всеукраїнська газета «Спортивка».

Роман Джуман протягом години відповідав на запитання, які надійшли через Інтернет, а також на запитання журналістів «ПроБоксінгу», «Спортивки», ЗІКу та «Високого Замку».

Перед тим, як надрукувати відповіді Джумана, нагадаємо коротко його біографію. Роман Джуман народився 18 лютого 1976 року у Львові. У 1987 році почав займатися боксом. У 1994 році здобув «срібло» першості світу серед юніорів. У 1997 - став чемпіоном України. У 1999 р. виграв Кубок Європи. На любительському рингу провів 168 боїв, переміг у 140. У 2000 році перейшов у професіональний бокс. Серед професіоналів провів 30 поєдинків, із яких 23 виграв (10 — нокаутом), шість програв і один звів унічию. У 2002 р. одружився з Наталею. У 2007 р. став батьком, народилася донька Оленка.

- Романе, які теперішні плани? Коли можна побачити бій за вашою участю?
- Не знаю. Наразі я сам по собі. В мене нема ні промоутера, ні менеджера. Взагалі, моя кар’єра іде до завершення. Без промоутера, і компанії, яка б займалася мною, будувати грандіозні плани важко, Неможливо щось здобути самотужки. Тому я зараз в пошуках.

- Як зазвичай готуєтеся до поєдинків? На чому робите основний акцент у підготовці до бою?
- Якщо знаю про поєдинок завчасу, то на першому етапі проходить загально-фізична підготовка, потім тактична, технічна підготовка, спаринги. Акценту на чомусь не роблю. Основне – бути добре підготовленим функціонально. Тоді можна викластись на 100%. В іншому випадку в кінці бою настає втома і ти не в стані щось зробити. Зараз тренуюсь не регулярно. Якщо не знаєш, коли наступний поєдинок, дуже важко себе заставити готуватися, нема стимулу, бажання.

- Наскільки брудний професіональний бокс?
- Поза рингом багато що вирішується. Маю на увазі в першу чергу необ’єктивне суддівство. Виграти в гостях за очками практично неможливо. В профі-боксі своєрідно вибирають противника. Повідомляють суперника за короткий термін, а це плюс своєму боксерові.

- Викрики впливають під час поєдинку?
- Відчувається підтримка, а не викрики. Це може дати додатковий стимул до перемоги. Найбільшу підтримку відчував у Львові. Була непогана підтримка у Польщі. В Дніпропетровську, під час поєдинку з Байсангуровим, вважаю, що за мене більше вболівали. Але було багато з чеченської діаспори, і тому його підтримку теж було чути. Але мені важко сказати, зі сторони краще видно.

- Які уроки почерпнули з поразки від Байсангурова?
- Самої підготовки до цього поєдинку було замало. Треба було планово готуватись рік-два. Як такої професійної підготовки не було. Не було спаринг-партнерів. Не було умов. Те що готувався майже три місяці –це мало що значить. В бою треба було більше подурити, десь притримати... А я з ним «зарубився». Він удар добре тримав, але це до пори до часу. Я казав - зустрінеться з боксером який б’є, і програє. Так і сталося недавно.

- Чи бачите себе в майбутньому тренером з боксу?
- Багато думаю над цим. Натхнення, ентузіазму немає. Тому до сих пір не почав працювати тренером. В даний момент не відчуваю натхнення. Треба любити цю справу, вкладати все –душу, час – в дитину, щоб з неї вийшов хороший спортсмен. Тим більше нинішнє покоління важке на підйом. Колись горіли очі. Тепер дивляться на фінансову сторону. Грамоти, медалі, кубки – тепер нікого не цікавлять.

- Не здається вам, що у професійному боксі багато «прохідних» поєдинків?
- Через «прохідні» поєдинки боксера виводять на титульні, вони піднімаються в рейтингах. Можна потрапити в п’ятірку, не будучи хорошим спортсменом. Але «прохідні» поєдинки не дають потрібного результату. І в титульному поєдинку боксер може нічого не показати, проводячи перед тим лише «прохідні» бої. Коли суперники падають в першому-другому раунді - це не дає росту спортсмену.
Щодо мене, то я, мабуть, зарано почав проводити 12-раундові бої. До виходу на 12-раундовий, у мене найдовший був – 6-раундовий. А треба було пройти 8 і 10 раундів.

- Пригадай нокдаун у Львові з Матольчі і скандал, коли суддя переплутав кути і перемогу віддали угорцеві.
- Нокдаун не був важкий, я був у незручному положенні, тому і впав. Небезпечніше було те, що в той момент я загубив свою нитку, почувався некомфортно. Але після перерви у мене відкрилося друге дихання і бій пішов на мою користь.
Тоді судив російський суддя, який казав, що переплутав кути. Якби подали скаргу, то можна було анулювати рішення, оскільки судив суддя, який не мав права. Супервайзер зробив багато помилок. Багато речей ішли самопливом.

- Вам подобається любительський бокс? І чому, на вашу думку, багато боксерів-любителів, переходять у професіонали?
- Коли любительський бокс перейшов на комп’ютерний підрахунок очок, він став менш цікавий. Це зроблено для країн, які не показували результатів. Такий підрахунок зручний для тих, хто фізично добре підготовлений, а судді роблять свою справу. В любительському боксі нині не видно класу боксерів, всі виходять, махають руками. Коли три раунди по три хвилини, вже так не помахаєш, більше буде видно клас боксера. Хоча якби відмінили кнопки, було б ще краще.
Переходять у профі в основному через фінансову сторону. В нашій країні треба бути олімпійським чемпіоном, щоб бути нормально забезпеченим. Тому більшість переходить. Але не всім підходить професіональний бокс. Якщо боксер – «ігровик», йому дуже важко щось показати в профі. Тут силовий бокс більше ціниться.

- Романе, як ви ставитесь до жіночого боксу? Чи дивитесь поєдинки за участю наших дівчат?
- Негативно. Бокс не для жінок. Якщо є можливість, можу переглянути. Мені зразу стає шкода одну із суперниць. Дуже мало хороших боксерів-жінок. Більшість виходять і отримують. А якщо для себе займатись, не для змагань, то боксом можна займатись.

- Чи можна досягти успіху у боксі, якщо почати займатися їм у 15 років?
- Звичайно, можна. Я боксував з Халіком в Британії за пояс чемпіона світу за версією IBO (тоді Роман програв за розділеним рішенням суддів). Він почав займатись боксом у 22 чи 23 роки. Працював таксистом до цього і став чемпіоном світу. Все залежить від людини. В когось є дар від Бога. Побачив, що його місце в боксі і досяг видатних результатів.

- Романе, чи буде матч-реванш Джуман-Байсангуров?
- Думаю, ні. По перше, нема кому організувати. Але якщо запропонують відповідну суму, я погоджусь на другий бій з Байсангуровим. Зауважу, що сума має бути більшою, ніж я отримав у поєдинку за титул чемпіона Європи. Тоді погодився на бій з Байсангуровим за не відповідну суму до статусу такого бою.

- За який бій отримав найбільший гонорар у кар’єрі?
- За бої з Конечним, Байсангуровим, Абрахамом отримав приблизно однаковий гонорар. Щодо бою з Абрахамом, у вівторок мене повідомили про цей бій, а в суботу я вже боксував у Німеччині. До того тиждень хворів, не тренувався.

- Маркос Майдана на прес-конференції в Аргентині заявив, що не уявляє собі, як може програти Андрієві Котельнику 7 лютого в бою за титул чемпіона світу за версією WBA...
- Багато хто не уявляв, як може програти Котельнику, але програвав. Котельник не має дуже потужного удару, але в нього дуже хороша реакція, міцний захист. З такими панчерами, як Майдана, він любить боксувати. Швидше Андрій зловить Майдану на удар, як він це часто робить, аніж Майдана. Для панчера Котельник може виглядати середнячком. Але насправді вийшовши проти нього, зовсім інше відчуття, коли ти не можеш попасти. Це в Андрія від Бога. «Зарубитись» з Майданою не треба. Думаю, Котельник це розуміє. Знаю точно, що бій буде не легкий. Але впевнений у перемозі Котельника.

- Якщо суперники пройдуть всю дистанцію, чи може бути необ’єктивне суддівство на користь Майдани, адже він більш видовищний і на ньому можна більше заробити?
- На жаль, може бути необ’єктивне суддів. А там, де фінансова вигода, тим більше. Те, що Майдана – боксер «Юніверсуму» наводить на нехороші думки.

- Якщо не бокс, що ще могло стати справою вашого життя?
- До боксу займався музикою, на акордеоні грав два роки. Можливо, став би музикантом. Викладач мені дуже імпонував. Але ми переїхали, я пішов в іншу школу, змінив викладача гри на акордеоні. Але мені в нього не сподобалось і я пішов на бокс.

- Правда, що в любительському боксі на тренуваннях у вас були серйозні заруби з Котельником і доходило до того, що ваш тренер Дмитро Сосновський (нині – головний тренер збірної України) розбороняв вас?
- Так, було таке. Ми обидва затяті, ніхто не хотів поступатись. Сосновський переконував відпрацьовувати удари, а не битися». Коли не допомагало казав: «Робіть що хочете, а я пішов».

Провів Інтернет-конференцію головний редактор сайту Sport.ua Василь Танкевич