Владислав ГЕРАСКЕВИЧ: Не очікував, що зможу так виступити на Олімпіаді

19-річний скелетоніст, який вперше презентував Україну в цьому виді спорту на Олімпійських Іграх, розповів про свої враження від Ігор, побажання голови МОК Томаса Баха, тренування за кордоном та своє навчання на фізика.

— Як ви оціните свій виступ на дебютних Іграх? Наскільки ви залишилися задоволеним своїм виступом на Олімпіаді?
— Як ви могли бачити під час мого четвертого заїзду, то я показав сьомий результат. Звичайно, можна було краще, але загалом я дуже задоволений своїм виступом. Загальна 12-та позиція – це, насправді, вище моїх очікувань.

— Чи відчували ви до себе особливу увагу на Іграх, як до першого в історії  України представника на Олімпіаді?
— Та ні. Відчуття, що я якийсь особливий, не було. Ставлення до мене було не гірше і не краще, ніж до інших спортсменів. Та й загалом я не був першим українцем у, так би мовити, новому виді спорту, адже трохи раніше були змагання з могулу, де також брали участь українські спортсмени.

— На початку Ігор у вас була зустріч з головою МОК Томасом Бахом. Що він вам сказав під час зустрічі?
— То була коротка зустріч, максимум хвилину чи дві, нічого особливого. Просто запитав мене в якому виді спорту я беру участь, побажав удачі на Іграх та показати свій найкращий результат.

— В четвертому заїзді фіналу ви показали 7-й результат. Як вважаєте, могли ще покращити свій підсумковий результат?
— Так, звичайно, якщо б пройшов всі заїзди, як четвертий (посміхається). Але, на жаль, у нас такий спорт, що стабільно на одному рівні проїхати всі заїзди вкрай тяжко. Якщо ж говорити про покращення мого останнього заїзду, то я відчуваю, що міг би проїхати краще, але не набагато.

— Правда, що заради виступу на Олімпійських іграх вам довелося перенести свою сесію в університеті? На кого ви навчаєтеся?
— Так, це правда, але з невеликим уточненням: залікову сесію я успішно здав, а ось екзаменаційну частину довелося перенести на березень. На щастя, деканат пішов мені назустріч взагалі без проблем, тому поєднувати навчання та спорт мені вдається досить успішно. А вчуся я на фізичному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Розподілення на кафедрі ще не було (Владислав наразі є студентом другого курсу, - прим. Sport.ua), тому поки «Загальна фізика».

— Розкажіть, як почали займатися скелетоном. Чому саме цей вид спорту?
— Мій батько (тренер Михайло Гераскевич, - прим. Sport.ua) свого часу займався бобслеєм і якось його знайомі запропонували нам спробувати свої сили у скелетоні. Ми поїхали на естакаду і, коли я побачив, як це роблять люди зі сторони, то вже десь у серці зрозумів, що це саме мій вид спорту. Початкова спроба лише підтвердила мої передчуття і вже через кілька місяців я почав активно тренуватися.

— Саночник Андрій Мандзій розповідав, що сам собі робив сани в гаражі. Хто вам допомагає з екіпіруванням?
— Зазвичай ми орендуємо сани на сезон. Робимо це, зазвичай, у тренера латвійської збірної  Дайниса Дукурса, тому що його екіпірування одне за найкращих. Загалом же, створенням саней та іншого екіпірування для скелетону займається лише декілька компаній по всьому світу, тому нам дуже пощастило, що створенням саней для нас займається професіонал такого рівня.

— Де ви тренуєтеся? В Україні є умови для того, щоб займатися скелетоном?
— Щодо умов в Україні, то я вже неодноразово казав, що у нас трасу недоцільно робити. Краще зробити невеличкі віражі для того, щоб робити початковий відбір серед дітей, а також у нас дуже бракує стартової естакади. Я ж на даний момент тренуюсь у Латвії. Це не дуже зручно, так як починаємо ми тренування лише у вересні, а суперники проводять на естакаді ще й усе літо. За рахунок цього вони встигають натренувати те, чого нам не вистачає.

— Скільки часу ви проводите за кордоном на тренуваннях?
— Приблизно декілька місяців. Перед початком сезону ми тренуємося приблизно місяць, а потім в перервах між змаганнями, не повертаючись додому. Наприкінці грудня у нас приблизно тиждень відпочинку, а вже в перші дні нового року у нас знову починаються офіційні тренування та змагання.

— На скільки вистачає фінансування, яке виділяє держава?
— Під час минулих сезонів відчувалася нестача фінансування. Можливо, через те, що в Україні це новий вид спорту, не можу точно сказати. Та й ми лише починали свій шлях, тому не могли просити багато. Цього ж сезону, за рахунок того що він Олімпійський, фінансування було набагато краще і нам вистачило майже на все необхідне.

— Спортсмени з інших країн  запропоновували тренуватися разом?
— Так, але це була вимушена співпраця. Під час Кубку світу ми увесь сезон були в кооперації з деякими командами для того, щоб у нас було більше камер і можна було краще аналізувати проїзди і вивчити нормально трек. Але у глобальному сенсі це не дуже правильна практика, адже у кожної команди є свої секрети та особливі техніки, якими нерозумно ділитися з суперниками.

— Як в цілому враження від Олімпіади? Що найбільше сподобалося?
—  Враження дуже позитивні, за великим рахунком, через святкову атмосферу, якої домоглися організатори Ігор. Звичайно були невеличкі помарки, як, наприклад, велика кількість недобудов, але на загальний настрій це ніяк не вплинуло. Там я дійсно відчував, що я знаходжусь на чомусь масштабному та грандіозному. Також я отримав змогу побачити та познайомитися з іменитими та, навіть, легендарними спортсменами, яких я раніше мав змогу побачити лише по телевізору.

— Чи вірите ви в те, що ваш високий результат на Іграх в Пхьончхані стане стимулом для розвитку скелетону в Україні?
— Взагалі дуже хочеться, щоб українці дізнавалися більше про скелетон, адже спорт дуже цікавий, динамічний та надзвичайно видовищний. Хотілося б, щоб наші люди дивилися змагання зі скелетону більше не по телевізору, а наживо, але, як я казав раніше, у нас немає ніяких умов для даного виду спорту, немає естакади та достатньої кількості тренерів. Скажу вам більше, наразі лише двоє людей більш-менш розбираються у скелетоні на професійному рівні: це я і мій батько.

— Вже придумали, як розмалюєте шолом?
— Шолом, яким я користувався на Олімпіаді, не вдалося красиво оформити через те, що це стара модель. Сподіваюся, найближчим часом зможу отримати новий шолом і вже тоді почну думати щодо його оформлення. Одразу скажу, що це точно буде не тварина, їх на шоломах спортсменів вже і без мене занадто багато. Хочу підійти до цього питання креативніше, і придумати щось оригінальне, що точно запам’ятається.

Олександр БЕРНАЦЬКИЙ, спеціально для Sport.ua