ШЕВЧЕНКО: «Особливої тактики не було»

Друга в історії лижна супербагатоденка «Тур де Скі» підтвердила свій статус найважчого та найнепередбачуванішого турніру серед зимових видів спорту. Спортивна складова успіху тут настільки різнопланова, що спрогнозувзти розвиток подій та визначити ім'я майбутніх переможців заздалегідь просто неможливо. Приємно, що другий рік поспіль у цих складних умовах добре проявила себе українка Валентина Шевченко. Торік вона стала бронзовим призером, а цього разу для повторення подібного успіху їй не вистачило лише 15,7 секунди.

Перед поїздкою на канадський етап Кубка світу Валентина Шевченко разом із особистим тренером Валеріем Лєсніковим ненадовго завітали в Україну і люб'язно погодилися дати інтерв'ю.

 «Головне було «дожити» до фінального підйому...»

— Порівняйте нинішній «Скі-тур» із минулорічним. Які у вас враження? Який із них вийшов цікавішим?

В.Ш. — Мені в рівній мірі сподобалися обидва турніри. Перший приваблював новизною, а другий — повною програмою. Правда, зважаючи на заміну німецьких етапів, із програми забрали дуатлон. Зате з'явився пролог. І взагалі було цікаво: наскільки складно пройти 8 етапів за 10 днів.

В.Л. — Ще були зміни у регламенті, які істотно ускладнили програму. Особисто нас насторожувало збільшення спринтерських секунд. Спринт для нас — вразливе місце, тому відставати від лідерів додатково на 40-60 секунд після спринтерських дистанцій та по 10-15 секунд на проміжних фінішах явно було не на нашу користь.

— Чи вплинула на результати велика кількість гонок у Чехії? Все ж таки траса в Нове Мєсто — зовсім не цукор...

В.Ш. — Так, траса не з легких. Коло 3,3 км — по ньому якраз проводився пролог — має доволі складний рельєф, явно не спринтерський. Я показала в пролозі 9-й результат і залишилася дуже задоволеною. Потім по цьому ж колу проводилися і дистанційні гонки.

В.Л. — А Валентині завжди цікаво, коли важко. Тож головне було «дожити» до фінального підйому, а там — поборотися за призове місце.
Слід ще додати, що особливо виснажливим для нас вийшов переїзд із Чехії до Італії: відразу після гонки довелося буквально за годину збиратися; потім ми в 14.30 виїхали на мікроавтобусі й лише близько 12-ї ночі прибули на місце. Добре, що в Асьяго був спринт, на який ми ставку не робили.

— Першу половину багатоденки ви знаходилися в тіні і почали додавати, починаючи з 5-го етапу. Це такий план? Ви зробили головну ставку на останній підйом?

В.Ш. — Ні, особливої тактики не було. Я себе почувала чудово, тож прагнула в кожній гонці виступити добре. Так, переважно виходили 9-11-те місця, але по «чистому часу» я програвала небагато і в загальному заліку йшла недалеко від лідерів. На жаль, не володію високою стартовою швидкістю, щоби ганятися за бонусними секундами на проміжних фінішах. Тому не було особливого сенсу рвати звичний темп і здійснювати прискорення, кожне з яких відбирає багато сил.

В.Л. — Ще слід враховувати, що більшість гонок були масові з гандикапом. І якщо на підйомах  Валентина в суперниць вигравала, то потім група її «з'їдала». Відірватися в переслідуванні було складно.

— Отже, знову вийшло, що за «чистим часом» Валентина «Скі-тур» виграла. Але ніяких бонусів не взяла, тоді як Калла, Куйтунен і Фолліс дуже багато призових секунд набрали і в спринті, і на проміжних фінішах. Проте все могло скластися, якби вдалим вийшов масстарт на передостанньому етапі. Але лише 17-те місце і відставання від Куйтунен збільшилося з 2,00 до 3,20 хв. Що трапилося? Не «потрапили у мазь»?

В.Ш. — Ця гонка вийшла для мене найважчою у всьому «Турі». Почувалася не найкращим чином, і хоч як старалася — нічого не виходило.

В.Л. — Напередодні Шевченко і Лада Нестеренко чимось отруїлися. І якщо Лада таки змогла «очуняти» і показати свій найкращий результат, то Валентині втриматися за лідерами не вдалося.
Та й змащування було «на межі фолу». З ранку погода радувала, але потім раптом пішов сніг і схему змащування довелося швидко змінювати. Тому перевага була у фінських лижниць — в них є хороша технологія на таку погоду, яку вони тримають у секреті.

Чому провалилися фаворити?

— Для цілої групи фаворитів «Скі-тур» відверто не склався. У чому полягала головна складність цього турніру?

В.Ш. — Особисто я різницю з попереднім турніром не відчула. Але, наприклад, норвежки Бйорген і Скофтеруд зійшли. Я не знаю, що в них трапилося: хворіли — не хворіли?..

В.Л. — Офіційно повідомили, що в них отруєння... Взагалі ж Бйорген робила на «Скі-тур» велику ставку, спеціально пропускала два етапи Кубка світу, виступала відпочившою, але... А торік «не пішло» у Кристини Шмігун (Естонія). Причини можуть бути найрізноманітнішими .
Наскільки складним вийшов цей «Скі-тур», можна судити хоча б із того, що Юстіна Ковальчик (Польща) за 10 днів втратила 3 кг ваги — а це дуже серйозно! Як тепер компенсувати витрачену енергію? Валентина, до речі, теж помітно схудла.
Якщо говорити про чоловіків, то, наприклад, у норвежців тільки Петтер Нортуг — універсал. Але він теж не витримав. Рівень конкуренції у чоловіків дуже високий, та й розділення спеціалізацій на спринтерів і дистанційників відчутніше, ніж у жінок. Плюс цього року програма, переважно, була вільним стилем, який норвежці не дуже полюбляють. Можливо, саме тому ніхто з них (і чоловіків, і жінок) на подіум не потрапив. Для норвежців це стало справжнім шоком. Адже готувалися вони. дуже серйозно, для багатьох це був головний старт сезону.
У росіян розчарованим виглядав Євген Дементьєв, котрий 9-м місцем явно не вдовольнився. В Олександра Легкова цього разу просто нічого не вийшло. А так періодично виблискували Дмитро Ляшенко та Максим Вилегжанін, і відмінний спринт у Празі видав Микола Морілов. Але в останніх ще мало досвіду, щоби грамотно розподілити сили на такий складний турнір.
Або взяти німців. Перед «Туром» думали, що Аксель Тайхманн усіх «порве». А виявилося... І абсолютно несподіваний злет Рене Зоммерфельда. Я сказав Валентині: «Це твій брат по нещастю. Кубки, у 2004-му разом виграли, а далі як відрізало. Ти хоча би періодами до верхів підбираєшся, а про нього вже забувати почали. І раптом — проявив себе, як і ти, на фінальному підйомі!». Отже, всі — живі люди...

Чи закономірні чемпіони?

— А що можна сказати з приводу переможців? Чи здатна стати лижною королевою Шарлотта Калла? І в чому секрет Лукаша Бауера?

В.Ш. — Калла ще торік «вистрілювала», вона — багаторазова чемпіонка світу серед юніорів. А Бауер позаминулого року тренувався з німецькою командою — варто пригадати, що всі чоловічі Кубки останнім часом виграють саме німці. Коли свій перший Кубок світу виборов Тобіас Ангерер, то на питання журналіста: «Хто буде вашим головним суперником у наступному сезоні та на чемпіонаті світу в Саппоро?» — він відповів, що Лукаш Бауер.

В.Л. — Так, німці пророкували йому якісний прорив у результатах. І якщо минулий сезон у нього зовсім не склався, то у нинішньому із самого початку було видно, що Лукаш готовий дуже добре. Мабуть, виконавши величезну роботу, його організм не зміг одразу такий обсяг «переварити». Ось і вийшло: торік — провал, а зараз усе компенсувалося високими результатами.
Стосовно Калли — вона ще молода, щоби робити довгострокові прогнози. Особливо, коли перед очима негативний досвід, наприклад, Ліни Андерссон. У шведів часто «вистрілюють» молоді лижники, але потім швидко згасають.

— А, може, річ у тому, що шведи роблять ставку на спринт, і він їх просто «спалює»? Що, як обмежити Каллу дистанційними гонками, а спринт — тільки за особливої потреби?
В.Л. — І це теж. Потрібно мати великий талант,  щоби домінувати і там, і там. Якщо тренери Калли ретельно розрахують усі навантаження, грамотно працюватимуть, то, можливо, Шарлотта і стане суперзіркою. Подивимося, жит-тя покаже...

«Візи вирішують усе»

— 2009 року в Чехії пройде чемпіонат світу. Траси в Лібереці й Нове Мєсто сильно відрізняються?

В.Ш. — Не знаю. Ми в Лібереці ще не були.

— А які подальші плани? З візами питання вирішилося?

В.Ш. — Так, візи до Канади нам відкрили. А от з приводу «Шенгена» навіть не знаю. Якщо не зможу виступити в Естонії та Чехії, то втрачу багато очок до заліку Кубка світу.

— Чеський етап буде якраз у Лібереці. Тож як виступати на чемпіонаті без випробовування трас?

В.Ш. — Якось викрутимося. Навіть, якщо я ці траси не подивлюся, нічого страшного. Тим паче, що мені на Олімпіадах і чемпіонатах щось не щастить. Тому краще наперед не загадувати.

— Це так, але... Ось до «Скі-туру» всі готувалися, розробляли наполеонівські плани, наполегливо тренували фінальне сходження, а в підсумку більшість фаворитів виступили  невдало. У німців же раптом «вистрілив» усіма забутий Зоммерфельд і, навпаки, провалилися Ангерер із Тайхманном. Тож «знати» траси аж ніяк не зайве...

В.Л. — За «Шенгеном» ми звернулися в Естонське консульство, занесли туди необхідні документи. Нам сказали, що все має вирішитися добре. Нас вони знають і розуміють навіщо ми туди їдемо.
У Лібереці ми справді ще не були. Але оскільки гори ті ж самі й висота з трасою в Нове Мєсто приблизно однакова (близько 1000 м), то залишається лише профіль подивитися.
Ось зараз їдемо до Канади. Але, як виявилося, це будуть неолімпійські траси, хоча й в олімпійському регіоні. Зате наступного року етап Кубка світу Ванкувер прийматиме якраз на олімпійських трасах...


Андрій ЛОСЄНКОВ, «Спортивна газета»