Під мікроскопом: Гран Прі Італії

Готуючись до урочистостей, присвячених 70-річчю заснування компанії, в Феррарі явно сподівалися дати бій Мерседес на домашньому етапі. Тим паче, що тижнем раніше так само на швидкісній трасі у Спа «червоним» це вдалося. Проте реальність виявилася дуже жорсткою – Скудерія на очах десятків тисяч тіфозі була нещадно бита своїми головними конкурентами. Навіть більше – саме в Монці уперше в сезоні Льюіс очолив чемпіонат, а на подіумі продовжував усміхатися у відповідь на невдоволене гудіння багатьох фанів, що заполонили стартову пряму і спостерігали за нагородженням призерів етапу.

 

 

Фіаско для Феррарі виявилося надзвичайно чутливим не тільки через власні сподівання, а й через величезне відставання Феттеля на фініші – 36 секунд таки забагато. Проте посипати голову попелом також не варто, адже неможливо точно встановити скільки німець програв би якби не мав проблем з керуванням машини. Зрештою про те, що Хемілтон має дуже добрі шанси вийти в лідери чемпіонату після гонки в Монці я писав ще у підсумках угорського етапу, наголошуючи на тому, що той дубль Скудерії є позитивом для продовження інтриги в чемпіонаті. Якщо вже дуже прискіпливо розглядати ситуацію, то слід визнати, що «червоним» ще пощастило, бо відрив Льюіса в особистому заліку мав складати не три, а шість очок. Просто в Спа під час кваліфікації Боттас не зумів на 100% розкрити потенціал машини. В принципі у Бельгії дубль Мерседес виглядав би не менш зрозумілим та органічним, ніж це вийшло в Італії. А ми у черговий раз змогли пересвідчитися в тому, що на трасах, де головною зброєю є потужність силової установки, Мерседес не знає рівних. Зайвим свідченням тотальної переваги моторів з Бріксуорта стало й те, що в першій десятці фінішували всі шість машин з трипроменевими силовими установками.

 

І тут варто звернути увагу на ще один цікавий момент – а саме боротьбу мотористів за додаткові кінські сили та допомогу FIA свідомо чи несвідомо надану Мерседес. Уже давно ні для кого не секрет, що німецькі й італійські мотористи за рахунок додавання масла в паливну суміш знайшли додаткову потужність моторів у обхід регламенту. Зрештою Федерації набридло з одного боку дивитися на те, як чинний регламент просто не виконується, а з іншого активно цю тему піднімали інші виробники моторів, які не настільки успішно змогли просунутися вперед. Тож ще в Угорщині було оголошено, про введення нових обмежень для силових установок – якщо всім існуючим специфікаціям дозволялося споживання масла на рівні 1,2 кг на 100 км, то починаючи з етапу в Монці всі нові специфікації моторів обмежуються споживанням мастила на рівні 0,9 кг на 100 км. 300 грамів на 100 км таки мають значення, причому настільки, що Мерседес в Спа представила нову – четверту версію мотору цього року, отримавши таким чином змогу не зменшувати споживання масла. Ще в Угорщині до FIA було питання чому саме з Монци діятимуть нові обмеження, а не зі Спа? Тоді у Федерації відповіли, що за їх даними в Бельгії ніхто нічого нового не буде використовувати. Виявилося, що це не так, і в стані Феррарі не знали що й думати – чи це FIA свідомо відтермінувала обмеження рівно настільки, щоб «срібні стріли» встигли скористатися відчиненим вікном, чи в Бріксуорті напряглися і видали на-гора четверту версію мотору на тиждень раніше запланованого. В будь-якому випадку тепер в Маранелло вважають, що Федерація не просто так залишила шпарину в Бельгії.

 

Зрештою ігри з маслом у паливній суміші продовжуються, оскільки в Італії Феррарі планувала представити свою останню на цей рік специфікацію мотору, який за новими обмеженнями мав би споживати менше масла, але «червоні» цього так і не зробили. Схоже на те, що в Маранелло все ретельно порахували й або вирішили відкласти четверту версію на більш пізній час, або зрозуміли, що третя з дозволеним більшим рівнем витрати масла буде більш ефективною, а тому її не варто міняти новою, яку омологують в Федерації суто формально.

 

В Італії ми стали свідками дуже «цікавої» кваліфікації, яка через дощ була перервана на майже дві з половиною години. І тут знову є питання до FIA та організаторів: для чого взагалі Піреллі на кожен етап привозить комплекти шин – проміжних та для сильного дощу – хіба ж не для таких умов вони потрібні? Невже глядачам на трибунах і перед екранами цікавіше спостерігати за тим, як пілоти грають на ПлейСтейшн, замість того щоб з’ясувати швидшого з них навіть у таких умовах? FIA в примусовому порядку вводить Halo вже з наступного сезону, пояснюючи що безпека понад усе, але тоді чому після відновлення кваліфікації гонщики вже після одного кола трасою змінили свої шини для сильного дощу на проміжні? Невже так безпечніше – чи може на «синій» ґумі взагалі не варто їздити, тоді для чого Піреллі її виготовляє? Цілком зрозумілою є ситуація в тих гоночних серіях, де крім сліків інших шин немає – там дійсно в дощ ніхто їздити не стане. Проте для чого декларувати всепогодність чемпіонату, якщо маючи дощову ґуму сесію все-одно зупиняють побачивши кілька страшних на вигляд калюж.

 

 

Гонка, що відбулася вже за геть інших умов принесла не тільки розчарування місцевим уболівальникам, а й досить цікавий прорив Даніеля Ріккардо. Отримавши штраф і стартувавши з 16-ї позиції австралієць від самого початку їхав з альтернативною тактикою – старт і довгий відрізок на шинах Soft та відносно короткий фінішний спринт на SuperSoft. Це дозволило Даніелю водночас пересидіти багатьох опонентів на трасі, а з іншого – отримати шинну перевагу наприкінці гонки. Наприклад, у Райкконена просто не було шансів стримати Ріккардо позаду себе. У Феттеля їх би теж не було, якби дистанція гонки була довшою. Повертаючись до ситуації в чемпіонаті слід ще раз звернути увагу на те, що Себастьяну багато в чому щастить – якби не штрафи обох пілотів Ред Булл, то німця на подіумі ми б не побачили. І його відставання від Хемілтона було б більшим. Та поки що для Феттеля все складається цілком непогано. Хоча з огляду на календар слід визнати, що Льюіс таки має кращі шанси на четвертий титул, ніж Себ на п’ятий.

 

Багатоходова комбінація по розлученню Макларен і Хонда, схоже, наближається до свого щасливого розв’язку. В Монці всі зацікавлені сторони не особливо намагалися приховати факт ведення переговорів, суть яких зводиться до того як задовольнити інтереси усіх – Макларен, Хонда, Торо Россо, Рено і Ред Булл. Hу і не забуваємо про Алонсо, чиє рішення безпосередньо залежить від того, які мотори наступного року стоятимуть на помаранчевих машинах.

 

Якщо інтереси Макларен є цілком зрозумілими, то роль і зацікавлення інших варто прояснити. Хонда не хоче просто піти, честолюбні японці не хочуть визнавати власну поразку з гібридними моторами. До того ж іще занадто багато людей добре пам’ятають як Хонда закрила свою попередню програму, залишивши у Браклі Россу Брону команду без моторів, але з феноменально швидким шасі з подвійним дифузором. Чим закінчилася у 2009-му та історія ми добре знаємо. Отже для Хонди важливо залишитися в чемпіонаті, знайшовши нову жертву своїх безкінечних експериментів нових партнерів, які менше тиснутимуть на японців.

 

Таким партнером наразі може виступити виключно команда з Фаенци, яка б за власним бажанням навряд чи підписалася б на японські мотори, але не може не зважати на далекоглядні плани Ред Булл. Зі старшою командою також все досить зрозуміло – в Мілтон Кінс не задоволені чинними моторами Рено, але водночас усвідомлюють, що ані Мерседес, ані Феррарі своїх не продадуть. Відтак якщо Хонда через два-три роки таки спроможеться на диво виправити ситуацію, то піти до них буде логічним кроком. Проте для цього доведеться пожертвувати результатами Торо Россо у найближчому майбутньому.

 

Єдиний учасник переговорів, який особливого зиску з такої комбінації не має – це безумовно Рено. Відновивши в Енстоуні статус заводської команди, французи рано чи пізно збудують пристойне шасі, але ж і Ред Булл з Макларен в цій сфері задніх не пасуть, тож конкуренція вимальовується не дуже приємна для «жовто-чорних». Відтак французи вирішили витиснути з даної ситуації користь у зовсім іншій площині – умовою дострокового розірвання угоди з Торо Россо неофіційно називають «вільну» для Карлоса Сайнса. Адже ні для кого не секрет, що дні Палмера в команді добігають кінця, а іспанець досі залишається дуже перспективним пілотом, тож отримати його в якості напарника Хюлькенберга виглядає розумним кроком і поступкою, на яку «бикам» доведеться погодитися, якщо французи наполягатимуть.

 

Як би там не було, та в Макларен не приховують, що рішення по моторам на наступний сезон буде прийнято цього тижня – далі тягнути просто немає куди, бо нова машина вже давно проектується і треба розуміти яка силова установка на ній стоятиме.

 

P.S. Радіо в Італії знову було цікавим: