Олександр КАПЛУН: «Впевненість прийшла після перемоги над іспанцями»

Не так давно в Італії відбувався міжнародний дитячо-юнацький турнір з футзалу «Montesilvano Futsal Cup». Вперше у цих змаганнях брали участь і представники України: чотири збірні нашої країни (U-17, U-15, U-13 та U-9) і харківська команда «Майстер м'яча». Наші збірні виступили дуже вдало: взяли два «золота» та дві «бронзи». Так вже вийшло, що по одному такому комплекту нагород взяв головний тренер чорноморського «Іллічівця» Олександр Каплун, який на турнірі в Італії тренував збірні України U-15 U-9. І якщо його старші підопічні перемогли у своїй віковій категорії, то 9-річні футзалісти посіли третє місце. Про враження від «Montesilvano Futsal Cup» та підсумки виступів двох своїх команд Олександр Михайлович розповів у інтерв'ю прес-службі Асоціації футзалу України.

 

- Олександре Михайловичу, дозвольте привітати Вас з перемогою збірної України U-15 на турнірі в Італії. Які відчуття у Вас зараз після того, як вже переможні емоції трохи вщухли?

- Дякую! Одразу після приїзду з Італії включився в роботу. За два тижні моєї відсутності, я скучив за хлопцями, які залишилися вдома без моєї уваги. Зараз намагаюся компенсувати свою відсутність. У нас дворазові тренування (вранці на піску на морі і вечірня на майданчику), так що особливо часу вільного немає на спогади. Зрозуміло одне, треба ще більше старатися, підвищувати свій рівень і готуватися до наступних стартів. А то що було, це вже історія.

 

- Це Ваш перший досвід у якості тренера збірної, чи не так?

- У ролі старшого тренера юнацької збірної України це був перший досвід. А ось у складі делегації тренерів - ні. Я був зі збірною України в Пітері, де грали мої вихованці Віталій Гавриленко та Олександр Вершинін. А також ми возили на турнір в Москву з Олегом Бірюковим, команду 2002-2003 р. н., який ми виграли. У нас там був тренерський штаб. У фіналі ми програвали після першого тайму 3:0 московській команді, довелося взяти управління в свої руки, і в підсумку вирвали перемогу і перше місце – рахунок тоді був 5:4 на нашу користь.

 

- Що Ви можете розповісти про рівень турніру «Montesilvano Futsal Cup»?

- Рівень турніру вважаю досить високим. І нехай результати наших ігор не вводять в оману деяких фахівців. Першу гру ми крупно виграли у господарів турніру, але вони не очікували такого натиску від нашої команди. Наші хлопці забивали все, що можна було. У другій грі з іспанською футзальною Академією Фернандао «F6» ми програвали всю гру, і тільки за 6 хвилин до закінчення змогли відігратися і забити переможний гол. У третій грі проти римської команди грали в обідній час у дуже задушливому залі (ангарі). Довелося робити часті заміни. За рахунок цього і переграли.

 

У півфіналі знову грали з «F6» (ця команда виявилася кращою другою). Було видно по ходу турніру, що іспанці привезли 12 гравців, але в зв'язку з тим, що кожна гра була важка і вирішальна, вони використовували всього 6 гравців. Тому, в наших хлопців стояла задача нав'язати максимальний темп і пресинг по всьому майданчику, що до другого тайму дало свої плоди: 5:0.

 

- Який поєдинок, на Вашу думку, був найскладнішим для Ваших 15-річних підопічних?

- Найважча гра вийшла у фіналі. Ми грали з польським «Рекордом», це відома у Польщі академія футзалу. З першої гри впали в очі міць і швидкість цієї команди. Дуже великі і фізично сильні, і в той же час технічні футзалісти. Перед фіналом, проходячи біля нашої роздягалень почув песимістичні розмови наших хлопців: «Нам треба три кроки зробити, а їм один... « Довелося хвилин п’ятнадцять пояснювати, що зріст і сила - не головне в футзалі. Вдалося достукатися до хлопців. Бачили б ви їхні очі перед грою! Їм було вже все одно, з ким грати і кого обігравати. Як і очікувалося, гра вийшла дуже важка і цікава. Хлопці витримали темп і міць, запропоновані поляками. А наші контратаки виявилися смертельними для них. Голи-красені, комбінації, і всі голи у порожні ворота. А практично всі удари поляків заблокували наші захисники. Хочеться відзначити підтримку нашої команди на трибуні. Всі збірні, президент АФУ Сергій Владико, головний тренер національної збірної Олександр Косенко, тренер молодіжної збірної Віталій Одегов. Враження склалося, що ми грали вдома! Дякую всім за підтримку!

 

- Як Вам вдавалося знайти спільну мову з гравцями, які представляли інші клуби, окрім «Іллічівця»?

- У хлопців взагалі не відчувалося будь-якого напруження. Складалося враження, що вони вже давно грають разом. Хлопці все знають один одного по іграх між собою. На зборах подружилися. Хочу подякувати клубам, з яких приїхали хлопці: «Ураган» (Івано-Франківськ), «Футзал-Дніпро», «Марріон» (Одеса) і «Газовик» (Донець). Хлопці себе показали справжніми професіоналами. Жодного зауваження за всю поїздку, вчасно спати лягали, добре харчувалися. Тренерському штабу легко було спілкуватися з хлопцями.

 

- На турнірі в Італії був присутній головний тренер національної збірної України Олександр Косенко. Чи додавало це зайвого стимулу гравцям, і чи підказував їм щось Олександр Петрович?

- Присутність головного тренера Олександра Петровича Косенка, який завжди знаходився поруч з хлопцями (і в їдальні, і на морі, і на іграх, і просто під час прогулянок, навіть в «квадрат» пограли хлопці з ним та Сергієм Васильовичем Владикою) для хлопців була великим стимулом для хлопців показати все найкраще, на що здатні. А головне, що всі розуміли, що дорога в головну збірну нашої країни відкрита для всіх, головне - працювати над собою. Олександр Петрович завжди допомагав, підказував і, звичайно ж, жартував.

 

- Коли Ви повірили, що збірній України U-15 під силу виграти турнір в Італії?

- Впевненість прийшла після першої перемоги над іспанцями. Хлопці повірили в себе, і зрозуміли, що обіграти можна будь-кого.

 

- Окрім 15-річних «збірників», Ви тренували на «Montesilvano Futsal Cup» ще і збірну України U-9. Як Ви оцінюєте її виступ?

- Брала участь у турнірі і наймолодша наша збірна U-9. Команда складена з гравців 2008-09 р. н. Наша команда була однією з найсильніших у своїй віковій категорії. Ми повинні були грати в фіналі з дуже сильною англійською командою.

 

- Як і кому прийшла ідея зробити збірну з наймолодших футзалістів?

- Ідея виставити цю команду належить Василю Михайловичу Симонову.

 

- Серед тих гравців, які поїхали в Італію, не було одного з тих, кого вже зараз називають одним з найталановитіших у цій віковій категорії – Віталія Закори. З чим це пов’язано?

- Не вийшло, на жаль, через сімейні обставини підключити за збірну гравців «Іллічівця» Віталія Закору і Арсенія Бєлоброва. Їх відсутність дуже відчувалася. Сподіваюся, в майбутньому зможемо їх залучити до ігор збірної.

 

- На груповому етапі наші 9-річні футзалісти зіграли просто блискуче. А що сталося у півфіналі, який був програний з рахунком 0:1?

- У групі, дійсно, дуже легко обіграли всі команди. А в півфіналі зустрілися з бельгійської академією. Не вистачило в півфіналі... тренера. Ніхто не знає моїх хлопців так, як знаю їх я (мова йде про лідерів «іллічівця») Так вийшло, що одночасно проводилися обидва півфінали, і U-15, і U-9. І я не зміг бути присутнім на півфінальній грі молодших. Впевнений, результат півфіналу міг бути іншим.

 

- Після цього перемога у матчі за третє місце була справою честі, чи не так?

- У грі за 3 місце досить легко обіграли французів. У цій грі, мабуть, влетіло те, що ми не змогли забити у півфіналі. І, дійсно, ми хотіли довести, що наша поразка за крок до фіналу була випадковістю.



- Олександре Михайловичу, чи можна вже зараз вживати якісь заходи для того, щоб зберегти цю збірну України U-9 для українського футзалу? 

- Зараз би хотілося зберегти не тільки збірну U-9, але і всі інші збірні: U-15, U-13. Сергій Васильович Владико бачив у справі всі наші збірні команди. Впевнений, що це був тільки початок. Продовження обов'язково буде...

 

- Враховуючи вдалий виступ усіх наших збірних, виникає питання: чи є доцільним організовувати такі турніри не тільки на рівні клубів, а і на рівні дитячо-юнацьких збірних? 

- Не можна зупинятися на досягнутому. Потрібно шукати різні турніри і самим організовувати турніри високого рівня. Може, розглянути таке питання? Їде національна збірна на відбір, а паралельно їдуть і молодіжна, і юнацька збірна (всі команди привозять свої збірні). Помріяти ж можна…