Под микроскопом: Гран При Мексики

Етап в Мехіко, здається, зумів продемонструвати нам майже всі грані сучасної Формули 1 і навіть трохи більше – домінування фаворитів, шалено драматичне перше коло, боротьбу шинних тактик, їзду на межі та за нею в змаганні за останнє місце на подіумі та неодмінний суддівський вплив на результати та масу пристрасних вболівальників на трибунах автодрому. В якості бонусу ми отримали потік відбірної лайки від Феттеля, прогнозоване, але від того аж ніяк не менш вагоме досягнення Хемілтона, ну і геть неординарну ситуацію з третім призером гонки. Щиро кажучи, не пам’ятаю такого, щоб на фініші третім під картатим прапором був один пілот, на подіум піднімався інший, а з призовим кубком додому поїхав третій – Формула 1 повна сюрпризів та прецедентів.

 

Хемілтон, як і тиждень тому, ще раз довів, що коли з машиною все гаразд і на старті проблем не виникає, то у напарника шансів практично не залишається. От тільки на даному відрізку чемпіонату у Росберга немає необхідності обов’язково вигравати, а у Льюіса є, тож має рацію Мартін Брандл, говорячи, що для британця кожна гонка – це окремий фінал, поразка в якому може призвести до поразки в турнірі, а перемога просто дозволяє залишатися у грі й сподіватися на помилку Ніко. На тлі розбірок Феррарі та Ред Булл зі стюардами та один з одним через жорсткі інтерв’ю «срібні стріли» та їх досягнення відійшли у тінь, але не можна обійтися без того, щоб не звернути увагу на те, що Мерседес встановила рекорд за кількістю перемог в одному сезоні, покращивши власний показник обох попередніх років та вже досягнувши 17 перемог. При цьому ми прекрасно розуміємо, хто залишається фаворитом в Бразилії й Абу-Дабі, тож планку підопічні Тото Вольффа можуть ще підняти. Звісно ж, не можна оминути увагою й те, що Хемілтон наздогнав Алена Проста за кількістю перемог у кар’єрі, хоча ще кілька років тому це здавалося малоймовірним. Видатне досягнення Льюіса!

 

З огляду на шинну тактику гонка вийшла дуже цікавою, а все тому, що комп’ютерне моделювання не надавало однозначної переваги якійсь із тактик. Дві зупинки в цілому вважалися більш швидким варіантом, але невдалий час проведення піт-стопу з виїздом у трафіку або вдалий час зміни шин опонентами (наприклад, під час машини безпеки) могли нівелювати будь-які здобутки. До речі, про трафік тільки на перший погляд фраза здається смішною, адже на двох довгих прямих DRS мала допомогти обійти суперників. Проте в реальності все виявилося не настільки просто, адже достатньо пригадати, скільки кіл впритул за Росбергом провів Ферстаппен, скільки голландця переслідував Феттель і наскільки безрезультатним виявилося переслідування Пересом Масси. Тож навіть на такій трасі трафік міг стати відчутною проблемою.

 

Проте її вирішення прийшло від головних аутсайдерів цього сезону – Заубер і Насра особисто. Швейцарський колектив, прекрасно усвідомлюючи, що шанси таки потрапити у топ-10 та потіснити Мейнор на останнє місце в Кубку конструкторів зловити можна тільки за допомогою чогось нестандартного, так і зробив у Мексиці, коли на старт гонки їх бразильський пілот вийшов на свіженькому комплекті шин Medium. Очікуючи від конкурентів тактики двох піт-стопів, команда з Хінвіля вирішила зробити хід конем і провести довгий перший відрізок з переходом на більш м’яку ґуму. Фактично ж стартовий відрізок Феліпе вийшов не просто довгим, а дуже довгим – 49 кіл бразилець проїхав трасою, перш ніж отримав комплект нових шин SuperSoft. Для потрапляння у першу десятку цього виявилося геть не достатньо – хоча восени, якщо до фінішу без особливих проблем у гонці доїжджають всі пілоти кращих п’яти команд, то у інших шансів набрати очки практично немає, але досвід Насра показав стратегам усіх команд, що в принципі дистанцію можна проїхати і без другої зупинки, бо ресурсу шин Medium має вистачити навіть тим пілотам, які відносно рано провели свій піт-стоп (наприклад, як Ферстаппен, що зупинявся на 13-му колі). Звісно, в Ред Булл у випадку Ріккардо так зробити не могли, бо австралієць вирішив ризикнути та поїхав в бокси після першого ж кола в режимі машини безпеки, а Ряйкконен сам поскаржився на шини і попросив про другий піт-стоп.

 

Нарешті ми підходимо чи не до найцікавішої та найсуперечливішої частини огляду – штрафам, які стюарди не поскупилися видати одним, але пробачили інших. Рішення формульної Феміди завжди гаряче обговорювалися, але після такої гонки, як вчора у Мехіко, й особливо після публічної незгоди багатьох зацікавлених осіб стає ще цікавіше. Головною проблемою стюардів та FIA залишається кричуща непослідовність, через яку одні й вважають, що були несправедливо покарані, а інші – що їм дісталося ні за що. Одним з головних чинників, що впливає на ситуацію, мусить бути усвідомлення того, чим є сучасна Формула 1 – шоу чи спортом, адже самі учасники практично на кожному етапі обіцяють вболівальникам продемонструвати шоу та водночас думають і про підсумковий результат у фінішному протоколі. І тут варто нагадати, що областю шоу займаються FOM та організатори кожного Гран Прі, а от про спорт має дбати FIA, але нерідко Федерація з перегонів влаштовує не просто шоу, а справжній цирк. Крім того, організація, керована Жаном Тодтом, часто відмовляється коментувати прийняті стюардами рішення – ну прямо як один куратор суддівського корпусу в одній європейській країні…

 

Якби FIA більше працювала з командами та пресою, а стюарди були послідовними, то таких ситуацій було б набагато менше. Особисто я найбільш зваженою вважаю позицію Даніеля Ріккардо (так, розумію, що вона була дуже вигідною для нього самого) – якщо пілот зрізає поворот при захисті позиції, то мусить бути покараним. І це на думку австралійця стосувалося як Ферстаппена, так і Хемілтона, який на старті не зміг втримати машину і зрізав той самий поворот. От тільки у випадку з Льюісом ситуація ускладнювалася тим, що він встиг від’їхати від Ніко з Максом, якому не вистачило ширини траси, і він відправив Росберга шляхом напарника. Відтак Хемілтон зрізав, Росберг також зрізав, але виключно тому, що у нього не залишалося іншого вибору (ну не таранити ж Ред Булл), а Ферстаппен, хоч і не зрізав, але виштовхав конкурента за межі траси. В цій ситуації стюарди вирішили все залишити як є і щось підказує, що зроблено це було не в останню чергу через ситуацію в особистому заліку. Адже Сайнс за виштовхування Алонсо на траву після третього повороту таки отримав 5 секунд, отже, і Ферстаппен мав отримати. Так само, якщо Макса покарали за вкрай суперечливий захист позиції в боротьбі з Феттелем, то і Хемілтона на початку гонки варто було «нагородити» аналогічно. Але ж шоу має тривати, а інтрига ще більше закручуватися. А в якому вона була б стані, якщо б після першого кола по 5 секунд стояння на піт-стопі отримали б і Хемілтон, і Ферстаппен. Звісно, точно знати, що було б, ми не можемо, але вірогідність того, що пілоти Мерседес фінішували б у іншому порядку, виключати не варто, а для інтриги та шоу це зовсім кепсько.

 

Зовсім інша справа – це ситуація довкола Феттеля і його боротьби з обома пілотами Ред Булл. Ферстаппен зі штрафом не погоджується, мотивуючи це тим, що їхав попереду і після зрізки нічого не виграв, бо відстань залишилася такою ж, в той час як на старті Хемілтон від зрізання виграв і Росберг також. От тільки про один важливий нюанс пілот Ред Булл забув – Ніко опинився на узбіччі, бо його туди виштовхали, а Макс помилився сам.  Себастіан точно має рацію в одному – якби Ферстаппен його пропустив після зрізки повороту, то й атаки Ріккардо в 4-му повороті не було б. Іронія ж долі полягає в тому, що чотириразовий чемпіон став першим пілотом, якого покарали за зміщення в зоні гальмування – свіже уточнення до правил, прийняте цієї осені як наслідок вкрай неоднозначних захисних дій… Ферстаппена. Що ж стосується потоку свідомості й лайки, якою Феттель щедро наповнив радіоефір після маневрів юного голландця, то тут однозначно німець дав маху, адже він чудово розумів, що це може потрапити в телеефір, тим паче, що у п’ятницю він аналогічним чином опинився в центрі аналогічного міні-скандалу, коли його слова про Алонсо так само потрапили до ефіру. Питання є і до FOM – ні для кого не секрет, що радіообмін в ефірі з’являється з затримкою, необхідною для цензурування нелітературних висловів, тож для чого було у трансляції видавати весь спіч Себастіана, який дуже не сподобався керівництву FIA. Висновок напрошується тільки один – пілотам варто краще контролювати власний язик, а FOM в ефір пускати те, що не викликатиме такого негативу. І як тут не пригадати Нікі Лауду, який казав, що у часи, коли на багатьох ділянках трас не було камер, пілоти дозволяли робити те, за що нині їх нещадно карали б.

 

І на завершення кілька слів про трасу, аеродинаміку машин і розріджене повітря на висоті 2285 метрів над рівнем моря, на якій розташовано автодром братів Родрігес: Валттері Боттас розігнав свій Вільямс до 372,5 км/год, що відтепер є новим рекордом швидкості машин Формули 1! До чого тут аеродинаміка та повітря – все дуже просто – в Мехіко попри дві довгі прямі налаштування аеродинаміки відбувається в середньому діапазоні і близько не схожому з тим, що команди роблять в Спа і тим паче Монці. Проте завдяки меншому спротиву повітря машини і здатні розвивати значно більші швидкості, ніж у звичайних умовах. До речі, у 2005-му саме в Монці під час тестів Хуан-Пабло Монтоя розігнався до тих самих 372,5 км/год за кермом Макларен МР4-20 з атмосферним двигуном V12 від Мерседес, але на тестах офіційного хронометражу від FIA не було і рекорд колумбійця залишався неофіційним.