Костянтин АНДРІЮК: «Я незадоволений переможцем Євро-2016»

У понеділок, 11 липня, гостем редакції Sport.ua став журналіст телеканалу «2+2» Костянтин АНДРІЮК. Він відповів на запитання журналістів та читачів нашого сайту.

 

— Ви задоволені тим, що Португалія стала чемпіоном Європи?

— Незадоволений. Я і, думаю, кожен уболівальник хоче бачити яскравий, атакувальний, цікавий, змістовний футбол, де буде менше пенальті. Справедливіше, щоб обігрували в додатковий час, ніж по пенальті. Португалія виграла один матч в основний час на шляху до фіналу. Чемпіон абсолютно закономірний, все справедливо. Але я хочу, щоб результат відповідав гарній грі.

 

— Який матч Євро-2016 Вам сподобався?

— Були хороші матчі. Давайте оберемо Бельгія — Уельс. В чемпіонаті є позитив: він подарував нам Бельгію, Уельс, збірну України з нулем очок, із жодним забитим м'ячем. Все закономірно, справедливо. На жаль, у нас в редакції багато людей передбачали такий результат. Але я не очікував, що наша збірна вдариться об дно так боляче. Ми думали, що буде нічия у матчі проти Північної Ірландії, поразка від Польщі — і все, закінчуємо чемпіонат. Але ніхто не чекав, що буде так, як вийшло. Сам турнір показав те, що футбол скочується до заробляння грошей, побільше команд. Я би краще лишив формат 16 команд. Це справжній футбол для мене.

 

— Ви сказали, що очікували дна збірної України. Насправді?

— Збірна України вкотре показує, що ми на тлі сильного суперника, який і сам грає, і дає грати, цілком пристойна збірна. А на тлі посередньої збірної Північної Ірландії, яка грає так, як уміє, ми чомусь не показуємо, що готові грати першим номером. По суті збірна Польщі не була кращою за нас. Матч не був видовищним, дуже інтригуючим. Найбільше добило те, що були проводи. Я поїхав після того на збори Польщі робити сюжет і в Інтернеті стежив за подіями, через два дні тренер довикликає гравців російського чемпіонату. Це, призначення Андрія Шевченка, якісь кулуарні речі, Заварова посунули тишком-нишком зі збірної — це все мені дуже неприємно. Це тільки показує, що тренерський штаб, Федерація футболу — люди нещирі перед журналістами і уболівальниками. Це мене настільки вразило... І всі мовчать, всі роблять вигляд, що так повинно бути. В нинішніх тренерському штабі, Федерації футболу щось не так, це видно. Щось не те відбувається, і все це непрозоро. Хотілося б, щоб це було по-іншому. Висловився Андрій Головаш, агент, який може висловитися, все-таки він за кордоном живе, на нього не тисне психологічний вантаж: «Якщо завдання було викликати Зінченка, заграти його за збірну, щоб він отримав відсоток матчів для продажу його в англійський чемпіонат, то зі своїм завданням тренерський штаб впорався».

 

— Тобто Ви вірите, що так і було — щоб заграти Зінченка?

— Якщо висловлюють такі припущення, наша федерація, наш тренерський штаб нічого нам не пояснюють, а вже колишній головний тренер збірної України на прес-конференції, де наш колега ставить абсолютно просте запитання, тактичне, на що тренер каже «Без комментариев», встає і виходить, то чому не можуть бути такі припущення? Чому я повинен не вірити в таке припущення? Якби тренер і федерація були відкриті в усьому, пояснювали усі свої кроки — все добре. Тут, з'ясовується, дружина футболіста каже: «Нам організовують чартер». Йдуть чутки в Інтернеті, що цей чартер оплатила Федерація футболу України з призових, які здобула збірна України за вихід на Євро-2016. Це нецільове використання коштів. І після того нам заявляють: «Ні, Федерація футболу не оплачувала чартер». А у мене є інша інформація. У мене є підозра, що з нами нещирі. Мені дуже хочеться дізнатися правду і поділитися нею з уболівальниками.

 

— Ви здивувалися трансферу Зінченко в «Манчестер Сіті»?

— Для нашої країни, для іміджу це добре. Але одразу ж і поправка: що його віддадуть в оренду. Але навіть віддати в оренду в ПСВ — однозначно краще, порівняно із нашим чемпіонатом, куди б він потенційно повернувся. Тим паче, бачимо зараз незрозумілу ситуацію з Коноплянкою. А проскакують чутки, що «Севілья» буде вирішувати долю Коноплянки після Євро. Тобто якщо подивитися на це Євро, то доля Коноплянки в «Севільї» вже вирішена? (Сміється) Але, безумовно, бажатимемо йому удачі.

 

— Буде програма «Гра без правил»?

— Зараз не можу бути твердим і категоричним, але два сезони «Гри без правил» показали, що проект не сказати, що мега-успішний, але має право на життя. Мені хочеться, щоб він продовжувався. Хочеться, щоб люди розуміли, скільки зусиль у це вкладається, скільки роботи проводиться. Хочеться просто, щоб люди це оцінювали. А зі свого боку ми ні на що не скаржимося, я і мої колеги хочемо робити свою роботу.

 

— Чому Ви думаєте, що немає величезного ажіотажу, рейтингів? Говорять про програму тиждень, а потім знову все забувається. Чому так відбувається?

— Це менталітет нашої країни, Україна інертна. Я навіть не уявляю, що її може розворушити. Найобразливіше те, що ми людям робимо розслідування про квитки, як маніпулюють з квитками, як крадуть у вболівальників квитки — а їм байдуже. Що ми, журналісти, ще можемо зробити?

 

— Навіщо вам тоді це все, якщо людям байдуже?

— Я спілкувався з одним колегою, спортивним журналістом, ми з ним близькі по духу. Ми у Facebook чатилися, він правильно написав: «В спортивній журналістиці є маленький відсоток, але це є романтики». Люди, які завдяки власним амбіціям, характеру хочуть лупати цю скалу. Називайте мене романтиком, не від світу цього. Просто мені краще й легше жити, коли я розумію, що в своєму сегменті роблю щось корисне для своєї країни. Я, окрім спортивної журналістики, займаюся ще активістською діяльністю.

 

— Редакція, керівництво каналу Вас підтримують? Чи були дзвінки «згори»?

— На даний момент все гаразд, підтримують. Я просто роблю свою роботу максимально якісно, віддаюсь своїй роботі, фанатично до неї ставлюся. Хочу, щоб це було якісно, професійно.

 

— Заборонених тем немає?

— На даний момент немає. Не хотілося б, щоб ці теми були. Як тоді ми будемо дивитися в очі глядачеві? Зрозуміло, це буде підривати наш авторитет, нашу довіру. Те, що ми це робимо, частину людей ведемо за собою — це добре, це приємно.

 

— Як сталося так, що програма про Кочетова була знята майже за годину до ефіру?

— Люди цілком логічно запитують: «Чому так сталося?». Я відповім, але запитанням на запитання. А що зробили люди своїми коментарями, реакцією на інші наші розслідування? А що зробили інші наші колеги, щоб нас бодай просто підтримати? Я дуже стежу за громадською думкою, за читачами, за коментарями. Ми зробили дві програми про квитки. Ми зробили настільки класні розслідування, настільки багато винесли на світ Божий, настільки розклали, показали... Ми показали прямі схеми корупції в українському футболі. І один з сайтів виклав відео нашого розслідування серії «Гри без правил?». Я зайшов подивитися коментарі, було два коментарі. Чому люди не реагують на це? Якби було 2002 коментарі — однозначно, це здобуло би великий розголос, хоча б серед уболівальників. Януковича з країни вигнали не журналісти, а прості люди, які стояли на Майдані, а потім лізли під кулі. Якщо ми не будемо бачити підтримки від людей — наша робота буде лупанням об стіну. Я, наприклад, зі свого боку здаватися не буду. Чому програму зняли з ефіру, я досі не знаю.

 

— Тобто Ви не знаєте, що там таке зачепили?

— Ми підозрюємо, що ми там зачепили. Це питання не до мене, а до керівництва. Я виконавець, я виконую свою роботу.

 

 

— Ви намагалися протестувати? Можливо, сподівалися на те, що ця програма вийде пізніше? Як сприйняли це у редакції? Чи не хотіли Ви звільнитися, аби показати, що потрібно дати свободу слова?

— Це непроста була річ. В редакції були свої розмови щодо цього. Повністю виносити внутрішньоредакційні речі навіть неетично. Та й мало хто буде це робити. Я був готовий відстоювати журналістські позиції й зараз готовий. Але кожній людині хочеться підтримки, мені також. Одна людина систему не зламає. Серед спортивних ЗМІ ми — єдині, хто настільки масово і широко займається боротьбою з корупцією в українському спорті, зокрема футболі. Чомусь всі стріли скеровані на нас. Ми показуємо речі, на які й інші повинні реагувати, нам допомагати. Якби ми не проводили це розслідування, люди не дізналися б, що у Федерація футболу Києва щось відбувається, щось не так з Ігорем Кочетовим, що щось сталося, що зняли програму з ефіру. Принаймні завдяки нам дізналися, що щось не так. Люди багато дізналися з програм, які вийшли в ефір, слава Богу.

 

— Не було бажання десь опублікувати це відео, щоб все ж таки побачили?

— Іноді потрібно вирішувати певні речі за себе. Це був другий цикл програми «Гра без правил». Там займалися цим, по-моєму, п'ять журналістів. Конкретно ця серія була не моя. Вона робилася з моєю допомогою, я лише підказував. В цьому сезоні «Гри без правил» формально я вважався шеф-редактором. Моя робота була — підказувати, допомагати людям. Авторство конкретно цієї серії було не моє. Потрібно було давати людям проявити себе. З іншого боку, людина повинна поборотися за своє. Я робив «Золотий свисток». Робив його вісім місяців чи більше, вклав у нього душу, серце. Потім він вийшов в ефір, вистрелив, і про нього досі говорять, що для мене є приємною несподіванкою. Розслідування в нашій країні не настільки популярні, як програми про селебріті. Якби аналогічне сталося з моїм «Золотим свистком» — тоді я відповідав би за себе. Люди повинні відповідати перш за все за свої вчинки. Я вірю, що автор докладе зусиль. Не знаю, які будуть дії.

 

— Ви пишаєтеся тим, що все вдалося із «Золотим свистком»?

— Так, в «Золотому свистку» практично все вдалося. Для мене той факт вкотре показує, наскільки наше суспільство байдуже. Вийшов він — відреагувала певна кількість людей, щось написали. Всі вчепили за паспорти Вакса і Жабченка. Таке враження, що вони — головне зло українського футболу. Ми знімаємо фізичні тести в Польщі, там немає поняття «сфальсифікувати тести». Ми знімаємо фізичні тести в Україні, а їх там пишуть від руки. І тут же людина, яка рік тому здавала ці тести, каже, що тести можна дописати, додати одну соту, відняти. А тести — це фізична готовність арбітрів, це теж великою мірою впливає на їхню витривалість на полі. Може, тому у нас не було жодного арбітра на Євро-2016 — бо є підозра, що фальсифікують тести. Ніхто про цей факт не говорить. Всі чомусь говорять про одне. Той факт, що вийшов свисток, жодної офіційної реакції від Комітету арбітрів, він Федерації футболу не було — відповідь очевидна: все правдиво, все вдалося. Значить, там все правильно. Якби щось було брехливо — нас би вже звинуватили в обмані, погрожували б якимись судовими процесами.

 

— Коли прийшов П'єрлуїджі Колліна в ФФУ, очолив Комітет арбітрів, ви були задоволені таким рішенням?

— Для мене це був ефект: «Вау! Ось, вона, харизма, ім'я арбітражу». Арбітр фіналу Євро-2016 Клаттенбург класний, не гірший за Колліну, але Клаттенбург не досягне рівня розкрутки Колліни, бо він просто професійно виконує свою роботу. Колліна для нас — імідж, промо. Але питання до професійних якостей. На всіх прес-клубах всі суперечні питання перекручувалися, в усьому правий Колліна. Щоб ніколи ніхто з журналістів, не дай Бог, не загнав Колліну в куток. На третій, четвертий рік деякі люди сказали, що не будуть ходити на ці прес-клуби, тому що чують на них одне й те ж. Можливо, це частина плану Колліни: інтерес падає, все залишається на своїх місцях. Він привніс певні речі, які роблять наш ближче до європейських стандартів, але немає головного — зміни системи. В мене є дві версії. Перша — Колліна прийшов, почав щось змінювати, а далі йому кажуть: «Ні, ти це не чіпай, те не роби, на те заплющ очі». А Колліна каже: «Ви мені зв'язуєте руки? Тоді я буду просто сидіти і отримувати свої гроші». А друга версія — він прийшов і йому чітко сказали: «Ми тебе беремо, щоб ти був обличчям». Я мав би більше поваги до Колліни, якби він прийшов на три роки, побачив тотальну корупцію в арбітражі — і сказав би: «Я три роки працюю, а потім йду». Три роки минуло, а він підписує новий контракт, потім ще. Це свідчить про те, що він просто класно прилаштувався в цій країні.

 

— Він же обіцяв Вам особисте інтерв'ю?

— Обіцяв, велися перемовини. На камеру ми з ним поговорили. Після того ми домовлялися через посередника, але його постійно відкладали, і ми зрозуміли, що нас просто водять за носа.

 

— Хто такий Лучано Лучі? Яким чином він виник в українському футболі?

— Я чув, що вони з П'єрлуїджі Колліною працювали раніше і нібито Лучано Лучі допоміг йому якось в житті, дуже виручив — і тепер П'єрлуїджі Колліна повертає боржки. Два роки був арбітражний корпус України, керує українець Василь Мельничук. Рік тому бац — Василя Мельничука немає, з'являється Лучано Лучі. Чому з'являється? Жодної причини. Чому Василь Мельничук пішов зі своєї посади? І він нікуди не пішов, він перейшов в інспектори. Чому Лучано Лучі прийшов на його місце? Нехай Комітет арбітрів усе це пояснює нам, це ж не так складно. Вони навіть не відповідають на запити. Бо якщо вони дадуть відповідь зі своїм бланком, печаткою — я можу це оприлюднити. Вони думають: «А навіщо? Той вчепиться, той перецитує. Ми просто будемо мовчати, нічого не робити».

Зрозуміло, що є інші течії. Є люди в арбітражі, завдання яких — скинути Колліну і Лучано, зайти на їхнє місце і розвивати ті ж самі схеми. Я це прекрасно розумію. Наприклад, я для них — ситуативний спільник: «О, класно, ти бомби їх, ми їх виженемо, а самі зайдемо». Але я готовий їх розчарувати. З українцями мені буде ще легше, тому що Колліну ще спробуй спіймай, він сидить за кордоном, а в Україні впіймати швидше.

 

— Вам вдалося поспілкуватися з усіма арбітрами української Прем'єр-ліги. Був арбітр, який Вас здивував своєю чесністю, порядністю, своїми якостями?

— Є арбітри... Якщо зараз очистити наш арбітраж, зробити прозорі правила гри...

 

— Це що треба робити?

— Система оцінювання, тестування, не повинно буди жодних династій. І арбітрам повинна бути піднята оплата. Якщо арбітр виходить на рівень Прем'єр ліги — він вже не буде займатися ніякою іншою діяльністю, тому що в нього графіки, тести, аналізи, протоколи, нормативи, семінари. Він фізично не встигає більше нічим займатися. Підняти їм оплату — це було би правильно. Якби клуби хотіли, то скинулися б, організували фонд і платили арбітрам. Але судити потрібно чесно.

 

— Українські клуби готові?

— Оце питання, одне за інше чіпляється. Тренери час від часу кричать, засуджують. Де ваші кроки? Я зробив продукт, показав, розписав. Де ваші дії для того, щоб вирішувати це питання? Не хочуть. Таке суспільство у нас. Більша частина арбітрів одразу приймуть ці умови гри, я впевнений, і вони будуть рости професійно. Наприклад, Польща — демократична, прозора країна, там мінімум корупції, економіка росте, розвивається. Я розмовляю з керівником їхніх арбітрів. Він мені малює схему і каже: «Один інспектор на стадіоні, один інспектор біля телеекрану. Арбітр пише самооцінку, потім вони ці рапорти збирають. І все, дивись, корупційної складової немає». А я кажу: «А той арбітр може змовитися?». «Ні, як?» Він не розуміє. Якщо взяти його схему в Україні, то вони всі між собою можуть змовитися, арбітр може змовитися з двома інспекторами: будуть піднімати оцінку йому, а він їм буде віддячувати, наприклад. У нього в голові це не вкладається, бо у них зовсім інша країна і зовсім інші правила гри.

 

— Ви справді вірите у те, що корупцію в футболі можна подолати, не подолавши корупцію у суспільстві?

— Не вірю, але боротися буду, не припинятиму. (Сміється)

 

— Як думаєте, українські арбітри в найближчий час хоча б груповий етап єврокубків можуть судити? Бойко, Арановський, на якого, як Ви кажете, ставить Колліна...

— Не знаю. Люди, які все життя в арбітражі, кажуть, що вони не зовсім. Натомість називають інших арбітрів, які би відповідали цій кваліфікації: Можаровський, Абдула. Але вони чомусь не фаворити Колліни, їх не підтягують в ту групу. Тому не знаю. Те, що я кажу — сплеск. Без підтримки, без розвитку цієї теми це буде лупання скали. Хто втомиться перший — час покаже.

 

 

— Ви говорили про те, що перестали спілкуватися з певними людьми, з якими спілкувалися раніше — із паном Дердом. Є люди, із якими Ви після свого розслідування тепер не спілкуєтеся взагалі?

— З Дердом яка ситуація була? Ми не те що дружили, ми не зближувалися особливо. Просто коли був суперечливий момент, арбітражний — я міг набрати час від часу, запитати. Але коли пішло моє розслідування і я дізнався, що сім'я Дердо володіє майном на 800 тисяч доларів, з мого боку було чесно припинити ці контакти. Можливо, мені певною мірою пощастило тим, що я з арбітрами особливо не зближувався. Я знаю, що коментатори спілкуються з арбітрами, після матчу можуть перекинутися словами у підтрибунному приміщенні. Вони мають якісь стосунки. Йому було б важко морально, він його знає. А в мене особливо ніяких комплексів не було. Я особливо ні з ким не зближувався, але тепер знаю точно, що переважна більшість арбітрів, побачивши мене після матчу, просто будуть від мене тікати. Історія була така. Я приїхав з оператором на матч «Геліоса» в Харків, щоб вирішити свої справи. Приїхали за годину до гри, сидимо на трибунах, народу ще небагато. Я сиджу, прес-аташе посидів зі мною, потім пішов у підтрибунне приміщення, потім ще. На третій раз він повертається за півгодини до гри і каже: «Я зустрів у підтрибунному приміщенні арбітра, і цей арбітр до мене каже: «Это что, на трибунах, тот самый?». І тут я зрозумів... І після гри з цим арбітром зіштовхнулися.

 

— Гарно відсудив?

— Так. Він каже: «Я добре судив?». (Сміється) Поки я робив це, мені щастило в тому плані, що я міг виловлювати їх після гри для розмови, ставив їм незручні питання. Тепер вони зрозуміли. Чомусь наш Комітет арбітрів не дозволяє арбітрам давати інтерв'ю, або дозволяє певним ЗМІ і з певними зручними запитаннями. Так не повинно бути.

 

— Ви показали, що арбітри — люди заможні. Були погрози?

— На даний момент — не було. І дуже добре. Була історія, мені розповідав адміністратор футбольного клубу «Прикарпаття». Мені пощастило, я його знайшов. Він в попередній серії «Гри без правил» розповів про Арановського, який в 2008 році судив Першу лігу, приїхав судити їхнє «Прикарпаття». Прямим текстом розповів, що йому перед грою принесли вісім тисяч доларів, щоб він допоміг зробити результат. Так турнірна ситуація складалася, клубу потрібно було вигравати. Як потім розповіли, Арановський не поділився з асистентами, забрав гроші собі, на полі почався безлад: головний свистів одне, асистенти махали своє — і «Прикарпаття» програло. І після цієї гри асистент ганявся за цим арбітром по парку і кричав: «Віддай гроші». І він прямо це на камеру розповів. Адміністратор «Прикарпаття» через деякий час розповідав, що йому дзвонили з незнайомих номерів і мовчали в слухавку. Можливо, його хотіли залякати. Але, слава Богу, із ним все гаразд. Він дійсно сказав кримінальну річ, після якої можна сміливо відкривати кримінальне провадження.

Я не маю до Арановського ненависті. Я нічого проти нього не маю. Є факт, давайте розслідувати. Буде про Барановськго факт — я буду розповідати про нього. А історій, хто кому давав, у мене є багато, просто вони не доведені. Я не можу сісти і зараз розповісти, хто кому давав, це буде інформація від мене. Тут мені пощастило, бо незнайома людина, спікер сказав це відкритим текстом на камеру. А інформації у мене багато, просто її потрібно доводити, будемо цим займатися.

 

— Звідки беруться ці джерела? Вони самі Вас знаходять?

— В спорті все настільки закрито, рука руку миє. Я зіштовхнувся із тим, що людям нічого не потрібно. Вони сидять у своїй шкаралупі і все. У політиці одні готові зливати компромат на інших, а у футболі такого практично немає. Мені все доводилося добувати самому: їздити, просити. Причому це настільки важко, це потрібно їхати до людини і вмовляти людину зустрітися й поговорити. І відразу потрібно уточнити: «Я Вас не записую ані диктофоном, ані прихованою камерою. Просто дайте інформацію. Хочете — я не буду про Вас згадувати. Я запишу на папері і поїду». Люди навіть цього бояться. Але, звичайно, підказки були. На якомусь етапі йшло здобуття свого авторитету. Мені нічого доводити чи показувати. Я просто скажу: «Я своїх інформаторів не підставляю, джерел не розкриваю. Просто можете допомогти? Далі я вже буду сам розслідувати».

 

— Як Ви ставитеся до того, що футболісти намагаються вчинити самосуд? Я зараз про матч півфіналу Кубку України, коли Роман Зозуля начебто побачив неспортивні дії з боку арбітра...

— Погано ставлюся. Безумовно, це неправильно. Я майже не сумніваюся у тому, що сам Зозуля розуміє, що він неправильно зробив. Відкрутити час назад — він би цього не зробив. Але з іншого боку, футболіст грає, бачить все зсередини. Він уже накручений настільки... Він розуміє, що все це не просто так. Я можу зрозуміти ситуацію із Зозулею, він накручений, заведений. Він думає, що щось не так. Схеми є різні. Тому зірвало у нього голову. Я його не виправдовую, а просто пояснюю його психологічний стан.

 

— Вас запрошують до Одеси. Ви готові?

— А, так, це Володимир Коп'як. Користуючись нагодою, я хочу подякувати пану Володимиру Коп'яку. Він був у нашому першому сезоні «Гри без правил». Я хочу подякувати тим людям, які не бояться і кажуть правду. Завдяки цим людям, яких одиниці, які не бояться висловлюватися, ми дізнаємося крихта за крихтою правду про український футбол. При нагоді, однозначно, приїду — і будемо продовжувати.

 

Продовження інтерв'ю очікуйте пізніше...

 

Спілкувалася Тетяна ЯЩУК, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО

 

Читайте також:

СМАЛІЙЧУК: Маркевич міг би працювати разом із Шевченком