Под микроскопом: Гран При Великобритании

Сільверстоун став місцем проведення найцікавішої гонки сезону на даний момент, хоча і завершилася вона подіумом, який в принципі нікого своїми обличчями не здивував, а міг би і мав би, та про все по порядку.

 

Гонка, що казково розпочалася для Вільямс чиї пілоти після феєричного старту:

 

 

і не менш оптимістичного рестарту:

 

 

вирвалися на перше-друге місця, завершилася для них лише на 4-й та 5-й позиціях, тож головними «героями» однозначно стають хлопці в білому. Цьогорічний Гран Прі Великобританії – прекрасна і навіть хрестоматійна ілюстрація не просто відомої тези про перший поворот і перемогу в гонці, а в принципі наочний приклад того як можна спустити в унітаз шанси спочатку на перемогу, а потім і на подіум, причому одразу двома машинами.

 

Звісно заднім числом критикувати командних стратегів може будь-який диванний експерт, проте ще під час гонки, коли Масса не міг відірватися від Боттаса, якого водночас впритул переслідували обоє гонщиків Мерседес, рішення колективу спочатку заборонити боротьбу за лідерство між Феліпе та Валттері, потім під тиском фіна дозволити йому це, але акуратно виглядає великою помилкою команди. І ось чому: Боттас на трасі під час першого гоночного відрізка виглядав швидше (так, не в останню чергу завдяки можливості використовувати DRS, якої у бразильського напарника просто не було), тож якби він не отримав прямої заборони на боротьбу та зміг би випередити Массу, то можливо зміг би від’їхати від останнього за 2-3 секунди, чого вистачило б для збереження лідерства навіть якби на піт-стоп він поїхав після Хемілтона, та навіть якби цього не сталося у Вільямс не треба було б виправдовуватися й пояснювати, що команда боялася втратити час на боротьбі своїх пілотів. Тактично колектив з Гроув програв «срібним стрілам» начисто, хоча після гонки Клер Вільямс і намагалася виправдати програш, але все це було украй непереконливо. Зрештою команді треба було змусити Мерседес реагувати на власні дії, а не чекати ходів «срібних стріл» й запізніло відповідати полишаючи надії на такий бажаний тріумф.

 

У свою чергу хлопці з Браклі, опинившись після старту геть не там, де себе бачили перед початком гонки, все виконали чітко й грамотно. Причому почати варто з 14-го кола, коли на піт-лейн вийшли механіки з комплектом нових шин в очікуванні одного зі своїх пілотів – фальшива поява механіків переслідувала просту мету: або у Вільямс повірять й закличуть одного з пілотів зарано як для тактики одного піт-стопа (нагадаємо, що на той момент гонки дощ у прогнозі стояв після завершення перегонів, тож всі ще розраховували на повністю суху гонку), що автоматично вивело б з гри цього гонщика (знову ж таки рівно до моменту, коли всі поїхали за проміжними шинами, про що тоді ще ніхто не знав напевне), або ж не повіривши одного разу, не повірять й тоді, коли на піт-лейн по-справжньому зверне Льюіс, що майже гарантовано дозволить британцю вийти вперед за рахунок більш раннього піт-стопа. І хоча у Вільямс на хибний виклик відреагували правильно – С’юзі Вольфф, дружина керівника Мерседес і тест-пілот «білих» навіть надіслала Тото повідомлення, про те, що таким способом їх не здурити. Проте дозволили пізніше зробити «підрізання» – саме таким чином нині називають більш ранній піт-стоп у боротьбі з конкурентом. В принципі в Мерседес переграли своїх конкурентів з Гроув саме тактикою, причому вже не вперше за останній рік з невеликим. Минулого року в Австрії «білі» вже були близькими до перемоги, проте самі злякалися власних перспектив і все зіпсували, в неділю все повторилося причому у значно гіршому вигляді. Єдина біла пляма на тлі тактичної поразки – це бажання боротьби самих пілотів, яке яскраво продемонстрував Масса на піт-лейн у боротьбі з Росбергом:

 

 

Якщо перемогу було втрачено ще після першого піт-стопу, коли Хемілтон вийшов у лідери й спокійно наростив потрібний відрив аби контролювати ситуацію в гонці, то на вологій трасі все пішло шкереберть остаточно: спочатку Росберг – найкращий пілот на сліках під час короткого напів-дощового відрізку – зовні досить легко обігнав Валттері з Феліпе, а потім команда лише на одне коло помилилася із найкращим часом для зміни Hard на Intermediate, чого з головою вистачило Феттелю, аби відібрати останнє місце на подіумі, яке безумовно заслужили саме «білі». На цьому місці просто неможливо не згадати, що в Канаді й Австрії Боттас з Массою піднімалися на подіум не завдяки власній швидкості та спритності, а виключно через помилки Феррарі, яка руками й ногами своїх пілотів і механіків просто подарувала обом пілотам Вільямс по подіуму. В Сільверстоуні ми стали свідками зворотного – тепер уже англійська команда зробила усе, аби спочатку вибути з боротьби за перемогу, а потім за принципом «згоріла хата – гори й сарай» віддали подіум Скудерії.

 

В Маранелло, до честі команди, не стали розказувати про досягнення – Аррівабене відверто зізнався, що якби не дощ, то й подіуму ніякого не було б, бо на сухому асфальті гонщики Вільямс були відчутно швидшими. Таким чином ми бачимо, що проблеми Феррарі виникають саме на швидкісних трасах, а особливо там, де багато швидких поворотів, тож має місце недостатня аеродинамічна ефективність SF15-T. Причому як тільки «червоні» стали налаштовувати машину на більший рівень притискної сили, то у них неочікувано сильно впала швидкість на прямих, де тягатися з клієнтами Мерседес дуже непросто. Забігаючи наперед можна спрогнозувати, що якщо під час літньої перерви в Маранелло не зможуть суттєво виправити власні недоліки, то в Бельгії та Японії на них неодмінно чекатимуть аналогічні проблеми.

 

Ряйкконен знову став одним із «героїв» дощової частини гонки – фін ризикнув і перейшов на проміжні шини тоді, коли це виявилося недоцільно, бо його темп був на 5 секунд повільнішим за конкурентів, причому поки траса залишалася напівсухою гума досить швидко зносилася, що змусило їхати на піт-стоп іще раз, і добре, що відрив був таким великим, що восьму позицію фін не втратив. Все це безумовно нагадало 2009-й рік коли в Малайзії Кімі поставили проміжні шини ще на сухій трасі, а дощ ніяк не починався і шини так само були стерті ще до початку опадів. Як би там не було, проте літні результати фіна тільки піднімають градус дискусії довкола того чи потрібно Феррарі продовжувати з ним контракт, чи шукати заміну своєму 35-річному пілоту.

 

Зрештою, якщо в дощових умовах рішення про перехід на той чи інший тип шин приймає пілот, то в Сільверстоуні була людина, чиї рішення наприкінці гонки викликали радість хіба що в боксах іншої команди – мова про Маркуса Ерікссона. Швед потрапив у класичну пастку перехідної погоди, коли спочатку як і Стівенс, Мері, Алонсо та Ряйкконен поставив проміжні шини, але збагнувши, що вони непотрібні повернувся на 41-му колі за сліками для того, аби на наступному ж колі коли дощ посилився ще раз їхати в бокси за комплектом Intermediate. Така карусель піт-стопів дозволила Алонсо фінішувати 10-м і набрати перше очко в сезоні – для Фернандо особисто радості від того багато не додалося, проте дворазовому чемпіону залишатися без очок було не менш образливо. Хоча цей сезон давно списано в утіль як гонщиками, так і командою, але прогресу в результатах хочуть бачити усі. При цьому схоже, що атмосфера в Макларен нині настільки гаряча, що не може витримати навіть Рон Денніс, який назвав Едді Джордана сільським дурником у відповідь на дещо невиправдану критику останнього. Відповідь у стилі «сам дурень» багато про що говорить.

 

Наприкінці огляду звернімо увагу на Форс Індію, яка нарешті зуміла представити реально нову машину, від’їздивши попередні 8 етапів на проміжній версії. Результат Хюлькенберга з Пересом свідчить, що наразі команда з Сільверстоуна є головним претендентом на п’яте місце в Кубку конструкторів. Насамперед це лежить у тій площині, що нова техніка вкупі з більш стабільним пілотським складом повинні допомогти «індусам» у їх боротьбі з Лотус (де пілоти просто в неділю можуть встати не з тої ноги), Заубер і Торо Россо (де брак досвіду Феліпе, Карлоса й Макса та програш у потужності силових установок таки дається взнаки).

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ