Формула 1: от Caterham до Lotus

В первой части итогов сезона Формулы 1 Sport.ua рассказывает об аутсайдерах минувшего года

04 декабря 2014, 09:51 | Обновлено 04 декабря 2014, 09:54

2253

65-й сезон в Формулі 1, як це й передбачалося заздалегідь, видався в принципі не просто цікавим – перехід на нові силові установки, обмеження на споживання пального, подвійні очки на останньому етапі та ще вагон різноманітних змін до технічного й спортивного регламентів – все це аж ніяк не могло призвести до повторення сценарію попереднього, 2013-го року. В підсумку вийшло може не так як хотілося – протистояння різних моторобудівників та колективів – проте значно цікавіше порівняно з минулим роком. Зрештою домінування одного пілота було замінено домінуванням однієї команди, де рівноправ’я пілотів не просто декларувалося керівниками для преси (на цьому місці Вольфф і Лауда переказують величезний привіт в напрямку Маранелло, Мілтон Кінс та Уокінга), а як засвідчила реальність втілювалась у життя протягом усіх 19 Гран Прі сезону.

Навряд чи хтось всерйоз почне заперечувати, що побачене нами протистояння Хемілтона з Росбергом було нецікавим. Але про все по порядку, а в цій частині ми підбиватимемо підсумки гоночного року для команд з нижньої частини Кубка Конструкторів.

Caterham F1 Team

	Очки	Місце	Стартова позиція		Рахунок у кваліфікації	Найкращий фініш
	Очки	Місце	найкраща	середня	Рахунок у кваліфікації	Найкращий фініш
Caterham F1 Team	0	11	14			11
Маркус Еріксон	0	19	16	20,19	4-12	11
Камуі Кобаясі	0	22	14	18,75	12-4	14
Андре Лоттерер	0	24	21	21	1-0	-
Уілл Стівенс	0	23	17	17	0-1	17

Якщо порівнювати тільки результати команди з Ліфілда з будь-яким із попередніх років її існування, то ми побачимо вражаючу стабільність – жодного набраного очка за сезон. І так п’ять років поспіль. Звісно найзручніше пояснення можна звести до добре відомого «чому дурні, бо бідні…», адже куций бюджет команди співав цього року такі романси, що на американсько-бразильське турне колективу грошей забракло, проте до цього в стані «зелених» відбулося чимало цікавих подій.

Як би це дивно не звучало, проте саме для аутсайдерів одним з найболючіших питань став саме перехід до нових силових установок – їх вартість порівняно зі «старими» V8 суттєво зросла, а бюджет команди ні. Це стало однією з головних причин того, що команда під свої прапори покликала одного з найбезнадійніших рента-драйверів Формули 1 за останні півтора десятиліття. Зрештою, гроші шведських спонсорів Еріксона вкупі з тим, що Кобаясі зумів зібрати ще наприкінці 2012-го дозволили команді сяк-так проіснувати до літа. Старт сезону для Caterham, як і для всіх інших клієнтів Renault видався дуже важким – призвичаювання до нової техніки безболісним назвати аж ніяк не можна.

Сюди крім силової установки варто додати проблеми з новою системою гальмування brake-by-wire, над налаштуванням якої довелося не з одним бубном танцювати (полегшення в команді могли відчувати виключно з того, що над цим ламали голову в боксах багатьох команд). В підсумку подвійний схід в Мельбурні саме через технічні проблеми, ситуація була близькою до повторення і в Малайзії, проте обоє змогли доїхати до фінішу. Коли здавалося «дитячі проблеми» були вирішені прийшов обнадійливий для «зелених» результат – Еріксон фінішував 11-м в Монако, от тільки там же Marussia стараннями Б’янкі здобула свої перші (і останні) очки, не давши можливість сподіватися на 10-те місце в Кубку Конструкторів.

Ну а далі почалася класика жанру, характерна для команд-аутсайдерів, які тримаються на плаву виключно за рахунок свого власника. У Тоні Фернандеса банально закінчилися гроші на утримання команди. Вихід знайшовся в особі невідомих і непублічних «меценатів», які «викупили» у Фернандеса гоночну команду, поставивши на її чолі колишнього пілота Крістіана Альберса, який досить швидко поступився місцем Манфреді Раветто. Та насправді проблема виявилася значно глибшою, адже Фернандес віддав права власності лише на гоночну команду, в той час як Caterham Sports Ltd, що займалася проектуванням машин та їх обслуговуванням, залишилася у Тоні й продовжувала акумулювати борги перед постачальниками. Вічно це тривати не могло й напередодні японського етапу майно команди у Ліфілді було заарештовано. Корпоративні суперечки між старими й новими власниками після війни прес-релізів призвели до зовнішнього управління активами обох афілійованих з Caterham F1 Team компаніях.

Фінбарр О’Коннел навіть якщо і не зможе врятувати Caterham від закриття однозначно запам’ятається неординарною для Ф1 справою, як краудфандинг для участі в фінальному Гран Прі сезону. Тим паче, що команда зуміла зібрати необхідні для цього 2,35 мільйони фунтів стерлінгів, щоправда без допомоги Берні Екклстоуна тут не обійшлося, адже очолювана ним FOM сплатила транспортування необхідної техніки та обладнання. Та попри це перспектива колективу нині виглядає більш ніж сумнівною – всіх працівників звільнено, за борги не сплачено, а стабільно ніякі результати команди не стимулюють нових інвесторів вкладати у таку дорогу справу, як фінансування команди Формули 1.

Що ж до пілотів, то і тут Caterham запам’яталася більше за всіх – «зелені» стали єдиною командою в чемпіонаті, які використали максимально дозволену регламентом кількість пілотів на сезон. Поява в Бельгії Андре Лоттерера, який замінив Кобаясі, як і приїзд Стівенса в Абу-Дабі (замість Еріксона) пояснюється дуже просто – команда в такий нехитрий спосіб хотіла поправити власне фінансове становище. От тільки про результат на трасі тут вже ніхто не думав, адже чого новачок може досягти на одному етапі, якщо основні пілоти нічого путнього з цим шасі зробити не змогли. Єдине, що заслуговує на увагу – це результат кваліфікації в Спа, де Лоттерер випередив напарника. Той факт, що новачок команди з першої (і єдиної) спроби зумів це зробити досить промовисто говорить про кваліфікацію Маркуса.

Команда нещодавно отримала спеціальний дозвіл на використання цьогорічного шасі в чемпіонаті наступного року, але в будь-якому випадку проект Caterham F1 Team в тому вигляді, який ми бачили останні п’ять років, згортається. Добре це, чи погано для Формули 1 та її вболівальників – питання неоднозначне, але такою є доля всіх, хто не може розрахувати власні сили та фінанси.

Sauber F1 Team

	Очки	Місце	Стартова позиція		Рахунок у кваліфікації	Найкращий фініш
	Очки	Місце	найкраща	середня	Рахунок у кваліфікації	Найкращий фініш
Sauber F1 Team	0	10	9			11
Адріан Сутіл	0	18	9	14,68	10-9	11
Естебан Гутьєррес	0	20	11	15,68	9-10	12

Якщо історія Caterham – це стабільність дна, то для швейцарський колектив вперше у власній історії так низько впав. Sauber вперше з 1993-го року не здобула жодного залі кого очка протягом чемпіонату. Уявити таке після складного, але в цілому звичному для колективу з Хінвіля, минулого року було просто неможливо.

Нуль очок проти 57 у 2013-му, аж одна участь Сутіла в Q3 протягом сезону з 9-м місцем на старті, хоча минулого року швейцарська машина стояла навіть на другому стартовому ряді. Цифри більш ніж промовисті для того, аби проілюструвати весь жах на який для Моніші Кальтенборн і команди перетворився 2014-й рік. Цей чемпіонат у виконанні Sauber можна порівняти з минулорічним провалом Williams.

Виокремити якусь одну причину провалу команди буде неможливо, адже причиною в цілому є С33 з усіма агрегатами встановленими на шасі. Іншими словами, силова установка багаторічних партнерів Ferrari виявилася водночас занадто тяжкою і недостатньо потужною, порівняно з конкурентами. Проте, якщо в першій частині сезону клієнти Renault (за винятком Red Bull) займалися питаннями надійності, то ближче до завершення різниця не на користь італійської продукції стала ще більше помітною. Крім того, уже згадувана раніше (і ще неодноразово в майбутньому) система гальм brake-by-wire в руках інженерів та пілотів Sauber проявила неабиякий талант норовливості, що на трасі не додавало пілотам упевненості в тому, що вони зможуть проходити повороти саме так, як того бажають – доводилося шукати компроміси в манері пілотування, які безумовно відбивалися на швидкості, причому не в кращий бік.

Ще одним відверто слабким місцем стала швидкість С33 з порожніми баками в кваліфікаційному режимі. Сказати, що пілоти не могли прогріти шини – було б занадто, так інколи з цим виникали проблеми, проте більшою мірою Sauber просто не вистачало швидкості, зрештою Сутіл з Гутьєрресом не новачки і добре розуміли що і як необхідно робити. В підсумку німець лише раз пробився до фіналу кваліфікації, 11 разів зупинявся у другому сегменті та ще вісім кваліфікації завершувалися після першої ж сесії, результати Естебана аналогічні, за винятком того, що в Q3 мексиканець не пробився жодного разу.

Чи могла команда розжитися очками, якби за кермом знаходилися інші пілоти – сказати однозначно неможливо, проте з огляду на те, що в Хінвіллі прийняли рішення попрощатися водночас і з Адріаном, і з Естебаном, можна зробити висновок, що їх роботою команда залишилася недостатньо задоволеною. От тільки з Маркусом Еріксоном і Феліпе Насром, які принесли гроші в бюджет команди та спонсорів, зварити доброї юшки буде вкрай проблематично. Та падати нижче, ніж Sauber опинилася цього року вже нікуди, тож на команду чекають непрості фінансові часи та шлях відвоювання втрачених позицій.

Marussia F1 Team

	Очки	Місце	Стартова позиція		Рахунок у кваліфікації	Найкращий фініш
	Очки	Місце	найкраща	середня	Рахунок у кваліфікації	Найкращий фініш
Marussia F1 Team	2	9	12			9
Жюль Б’янкі	2	17	12	17,80	12-3	9
Макс Чілтон	0	21	17	19,56	3-12	13

Історія російсько-британського колективу могла б стати історією якщо не Попелюшки, то принаймні чимось наближеним до трансформації гидкого каченя у більш благородного представника пташиної сім’ї. Натомість стала ще одним нагадуванням того, наскільки автоспорт є небезпечним і дорогим.

Співпраця з Ferrari обіцяла команді якщо не прорив, то непогані перспективи в боротьбі з головними конкурентами. Проте в Маранелло збудували зовсім не таку ефективну силову установку на яку розраховували як головна команда, так і її клієнти. Відсутність шалених проблем з надійністю (від яких на передсезонних тестах та перших етапах потерпали клієнти Renault, а головне – основний конкурент Marussia – Caterham) вселяли обережний оптимізм на трасі. Зрештою в Монако прийшов такий очікуваний успіх – Жюль Б’янкі вперше за історію команди фінішував в межах першої десятки і приніс дебютні очки. В паддоку Монако в той день не було більш щасливого й життєрадісного колективу (дубль Mercedes уже тоді сприймався досить буденно уболівальниками, а всередині колективу намічалися перші серйозні проблеми між Ніко та Льюісом).

От тільки радість від перших очок за великим рахунком виявилася єдиною причиною для піднесеного настрою колективу. Закриття проекту виробництва спорткарів став першим із низки тривожних дзвонів по команді. В Marussia, як і в Caterham, власник більше не бачив перспектив, а найголовніше – не мав можливості продовжувати фінансувати глибоко збитковий проект. За великим рахунком надії колективу покладалися на вдалий пошук інвесторів під час проведення Гран Прі в Сочі, проте за тиждень до того трагічна аварія Б’янкі на Сузуці зіпсувала всі плани й настрої потенційних «рятувальників» команди.

Якщо в Росії команда була представлена лише одним Чілтоном, то надалі на стартовому полі і його машини вже не було. Marussia не стала просити вболівальників допомогти дістатися Абу-Дабі, проте до останнього велися перемовини в тому числі й з FOM стосовно появи на асфальті Яс Маріни.

Поглядаючи на протистояння пілотів команди ніяк не виходило позбутися відчуття дежавю – все це ми бачили рік тому – Б’янкі б’ється в глуху стіну й час від часу знаходить в ній слабкі місця. Тричі француз проходив до другої кваліфікації, в той час як Чілтону таке вдалося зробити тільки один раз. Зрештою саме Жюль приніс перші й єдині очки колективу, ну а Макс продовжував «вчитися». Аварія в Сузуці безумовно поставила хрест на гоночній кар’єрі француза, який тепер знаходиться у Франції під наглядом лікарів, але так само прогнозувати його одужання просто неможливо. Залишається тільки побажати Жюлю вийти переможцем з його важкої боротьби за власне життя.

Брак коштів і тут став вирішальним фактором, та попри це заявку на наступний сезон формально команда зробила. Зрозуміло тільки одне, що або прийде новий власник, який приведе з собою нових керівників, або п’ятирічна історія колективу, який мріяв за мінімальні гроші кинути виклик більш забезпеченим конкурентам, завершиться на ще одній мінорній, але передбачуваній ноті.

P.S. Вчора на засіданні Всесвітньої Ради FIA з автоспорту було оприлюднено висновки комісії з розслідування аварії Жюля Б’янкі, де серед іншого було вказано, що француз недостатньо скинув швидкість в зоні дії жовтих прапорів, електронні системи гальмування brake-by-wire на машині Marussia була несумісною з налаштуваннями FailSafe, яка повинна була заглушити двигун при вильоті машини з траси, а також те, що використання закритого кокпіту або захисної «спідниці» крана-евакуатора не пом’якшили б важкість травм, отриманих Б’янкі при зіткненні на швидкості 126 км/год.

Lotus F1 Team

	Очки	Місце	Стартова позиція		Рахунок у кваліфікації	Найкращий фініш
	Очки	Місце	найкраща	середня	Рахунок у кваліфікації	Найкращий фініш
Lotus F1 Team	10	8	5			8
Ромен Грожан	8	14	5	14,95	14-4	8
Пастор Мальдонадо	2	16	10	17,63	4-14	9

Історія Lotus подібна до пригод Sauber з тією різницею, що швейцарці минулого року в гонках не перемагали і навіть на подіумі не були, проте колектив з Енстоуна може «похвалитися» десятком очок, які за сезон вдалося нашкребти Грожану з Мальдонадо.

По завершенню минулого року команда недорахувалася ключових фігур, що значною мірою сприяли успіхам попередніх сезонів – керівника команди Еріка Бульє, який посів місце Мартіна Уітмарша в McLaren, а також технічного директора Джеймса Еллісона та Кімі Ряйкконена, які перебралися в Маранелло. Рівнозначно замінити одразу всіх трьох Жерару Лопесу елементарно не було ким, тож немає чого дивуватися падінню результатів. Та з іншого боку попри очікуваний спад, ніхто не розраховував, що ситуація вийде аж настільки сумною…

А проблеми розпочалися ще до старту чемпіонату – по-перше, Lotus на перших тестах працювала з проміжним шасі, по-друге, працювала – занадто голосно сказано, адже як і у решти клієнтів Renault чорно-золоті машини більшість часу простояли в боксах на домкратах. Тож старт чемпіонату виявився не стільки змаганням з іншими командами, скільки пошуком відповідей на питання «як зробити, аби ці пластмасові відра з болтами могли нормально їхати». На розв’язання проблем в Енстоуні витратили всю стартову азіатську частину сезону, а перші очки прийшли вже в Європі.

За таких обставин в команді, яка крім всього іншого не страждала від надмірної уваги спонсорів, а відтак і притоку грошей, взялися шукати варіанти виходу з кризи за мінімальних вкладень коштів. Та вже влітку Лопес, який цього року взяв керівництво командою на себе, спільно з інженерами приймає рішення не гнатися навздогін за поїздом, що вже рушив, і не намагатися наздогнати команди, що знаходилися попереду – проект Е22 заморозили, сконцентрувавши основні зусилля на підготовці наступника.

Дует пілотів, який потенційно розглядався як найбільший головний біль усього пелотону, за таких обставин проявив себе неоднозначно. Мальдонадо 5 разів втрапляв у різноманітні пригоди, най видовищнішою та потенційно найнебезпечнішою з яких був перфоманс венесуельця в нічному Бахрейні:

Грожан таких фортелів не викидав, проте безаварійно від’їздити сезон також не міг собі дозволити, що в підсумку вилилося у 4 зіткнення з суперниками на трасі. Зрештою роль лідера команди, який готовий тягнути колектив на собі, для француза виявилася якщо і не непосильною, то дуже тяжкою. Все ж таки у парі з Ряйкконеном він виглядав ефективніше (і ефектніше!).

В підсумку безнадійність очікувань, що у Вірі-Шатійон знайдуть швидкі та головне правильні відповіді на питання як наблизитися до Mercedes, а також перехід McLaren до співпраці з Honda, дозволили Lotus почати переговори з німцями про постачання силових установок на наступний рік. Через фінансові проблеми офіційне оголошення по співпрацю з Mercedes прийшлося набагато пізніше, ніж було досягнуто усну домовленість між сторонами. Тож ранній початок роботи над Е23 і контракт з німецькими мотористами вселяє оптимізм щодо майбутнього. От тільки Жерару Лопесу треба дотиснути автовиробників вкупі з Red Bull, Екклстоуном та CVC переглянути принцип розподілу доходів. Якщо втрату Caterham та Marussia більшості вболівальників перенести буде на так складно, то з Lotus історія зовсім інша.

А найбільше чим запам’яталася команда цього року (звісно крім трюку Мальдонадо з Гутьєрресом на Сахірі) – це новим рекордом книги Гіннеса:

Шкода тільки, що безпосередньо з виступами у Формулі 1 це не пов’язано.

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua