Суперкубок: Одна, єдина, соборна Україна

«Ворог мого ворога – мій друг»
давня мудрість

Матч пройшов мирно. «Шахтар» здобув суперкубок. Ніяких серйозних сутичок чи заворушень не було. Напевне, таким був би основний меседж більшості статей, присвячених початку нового футбольного сезону, якби цей матч проходив ще рік тому. Тепер же ситуація кардинально змінилася. Ніхто й не думав про якісь провокації, бійки чи заворушення. Об’єднані перед зовнішньою загрозою, футбольні фани ще раз продемонстрували, наскільки потужною є їхня любов до Батьківщини. Але про все по порядку.

Сказати, що цей матч викликав великий ажіотаж – нічого не сказати. Ще задовго до початку продажу квитків у касах люди з усіх куточків України почали планувати, як добратися до славного міста Лева, щоб попасти на цю битву двох найтитулованіших команд  нашого футболу. Вболівальники вмить розкупили квитки, як тільки вони появились в касах, а також в інтернеті. Ті, хто не встиг цього зробити, повинні були або дивитися футбол по телевізору, або ж купляти квиток у перекупщиків (у народі «бариг») за потрійну, часом навіть й більшу ціну. Хоча ще за пару днів до футболу нічого, окрім біл-бордів в центрі міста, не віщувало його наближення, але 22 липня футбольні фани зі всієї України заполонили Львів. Там майоріли динамівські рози, з іншого боку йшла група людей з національними стягами, ще недалеко виднілися люди у футболках донецького клубу, а зовсім поруч, у затишних львівських кав’ярнях сиділи прості жителі, попиваючи чергову чашку кави і насолоджуючись тією атмосферою, яка панувала навколо. Також ще задовго до початку матчу було прийнято рішення про проведення спільного фан-маршу вболівальників «Динамо», «Шахтаря» та «Карпат». Безперечно, фанами тільки цих трьох клубів марш не обмежився. У ньому брала участь вся Україна!  

Вболівальники сходилися з усіх боків Львова на площу Ринок. Вони повністю заповнили її ще задовго до початку самого дійства. Окрім того, для тих людей, які не знали про запланований марш, за допомоги Львівської міської ради на вулиці роздавалися листівки, в яких було вказано все найнеобхідніше. Як тільки годинник на Ратуші пробив шосту годину, багатотисячний хор людей заспівав гімн України. Щоб зрозуміти те, наскільки це було захоплююче, треба було перебувати там. Словами такі емоції не передаються, бо навіть найкращих слів буде замало, щоб описати ТАКЕ виконання гімну. Згодом колона фанів організовано рушила в напрямку до «Арени Львів». Натхненності футбольних фанів можна позаздрити, адже вони в дуже швидкому темпі пройшли 9 кілометрів і таке враження, що якби треба було йти ще – колона пішла б і далі. За попередніми оцінками, цей марш зібрав близько 15 тисяч людей! Цих дев’ять кілометрів вболівальники подолали менш, ніж за півтори години. 15-тисячна хода ні на секунду не змовкала, постійно співаючи чи то народну пісню про президента РФ,  чи то різні ремікси цієї відомої пісні. Учасники маршу не раз кидали націоналістичні гасла, окрім того не забували ще раз показати своє відношення до подій на сході: «Донбас – це Україна», «Крим – це Україна». Лейтмотивом усього походу стало гасло: «Одна, єдина, соборна Україна», адже сам цей марш був організований, щоб показати єдність українського народу.

Під час довгої дороги довелося поспілкуватися не з одним фаном і всі, як один, висловлювали віру в Україну, віру в нашу армію і силу нашого духу. Ніхто навіть і не думав розпитувати, чи далеко ще до стадіону, хоч з кожною хвилиною ноги боліли все дужче. Багато молодиків фотографували назву вулиці Героїв Майдану, повз яку проходила колона. Усі перехожі, які траплялися на шляху, повністю підтримували дану акцію. Довелося побачити навіть сльози на очах у декількох стареньких людей. Прийшовши на «Арену Львів», учасники ходи були змученими, але задоволеними. Вони ще раз довели усю силу свого духу, показали українську єдність і зарядилися необхідною енергією перед матчем.

Сам футбол у цей вечір відійшов на другий план. Емоційне виконання державного гімну перед матчем «зарядило» ще ту половину стадіону, яка не брала участь в марші. Усі 90 хвилин футболу вболівальники були єдиними. Не було ніяких образ в ту чи іншу сторону, єдиного змісту були і банери вболівальників: кияни закликали мирного неба над Донбасом, донеччани дякували усім героям, які померли за Україну, а львів’яни стверджували, що «ідея волі сильніша за атомну зброю». Тим не менш, треба визнати, що більшість місцевих вболівальників таки були на боці киян. «Шахтарю» ще треба здобувати любов прихильників футболу в цьому славному місті. А можливість для цього у них є, адже свої домашні матчі донецький клуб буде проводити саме тут. І будьте впевнені, що, як мінімум на матчі Ліги чемпіонів буде збиратися весь стадіон, а львівський глядач підтримуватиме саме своїх!

Повертаючись додому після матчу, я був переповнений тільки позитивними емоціями. Дякуючи міській раді, роботу громадського транспорту було подовжено, тож усі бажаючі могли спокійно добратися до центру або ж до вокзалу. Мене обганяли то львів’яни, то гості міста, але усі в хорошому настрої, усі співали. Футбол таки об’єднує і, хоч на декілька годин, але дозволяє забути про увесь той жах, що твориться на Сході нашої держави. Старт нового футбольного сезону, очевидно, став вдалим! Ще раз вітаю усіх вболівальників «Шахтаря» з важливою перемогою!

СЛАВА УКРАЇНІ!

Олексій МАНДЗІЙ, Sport.ua