Відкриваємо Бразилію разом. Манаус: амазонська дивовижа

Зустріч двох рік

Основна принада Манауса – злиття двох рік: Ріу-Негру та Солімойнс течуть разом упродовж 17 кілометрів, не змішуючи свої води. Унікальне явище природи! Річ у  різній температурі, щільності води та  швидкості течії. Солімойнс тече з  Анд. З високих і холодних гір до Манауса значно ближче, ніж з Перу, звідки бере свій початок Ріу-Негру, а відтак Солімойнс не встигає аж надто нагрітися:  ця ріка холодніша на 4 градуси (22 проти 26 за Цельсієм). Крім того, що тепліший, Ріу-Негру ще й швидший.  Через 17 кілометрів ці два водних потоки таки змішуються,  утворюючи найбільш повноводу ріку на планеті – Амазонку. А зважаючи на те, що Ріу-Негру,  через протоку Касікьяре  з’єднується з іншою великою рікою Південної Америки – Оріноко, що на заході континенту впадає у Тихий океан, ця річкова смуга пронизує увесь материк!

АЗС на воді

У мандрівку на зустріч із вдома річками ми із генеральним директором компанії «Агробізнес» Олегом Собуцьким вирушили рано вранці, поки сонце ще не таке пекуче. Однак вологість повітря давала про себе знати і у восьмій ранку – уже було парко.

Невеликий, але швидкісний човник жорстко бив дном по воді Ріу-Негру, чия глибина у бухті Манауса сягає 90 метрів! Відтак вантажні судна пришвартовані до берега, а нафтові трейлери спокійно стоять тут на рейді у великій кількості. Довжелезний міст у три  з половиною кілометри з‘єднує Манаус із селищем Ірандуба на другій стороні затоки. Для того, щоби дістатися від нашого готелю до місця зустрічі двох річок слід подолати 10 кілометрів.

По дорозі туди зауважуємо особливість життя на воді:  АЗС для човнів! Дизель, бензин, газові балони для приготування їжі – усе можна придбати. І не в одній чи двох заправних станціях – їх мінімум десять зустрілося на шляху.

Два кольори, мої два кольори

Час промайнув швидко і ось уже ілюстрація, побачена в Інтернеті,  перед нашими очима. Чорна Ріу-Негру і замулена Солімойнс занурюють свої водні пасма  одна в одну, але при цьому не змішують свої води. «Два кольори, мої два кольори» -  крутилося у мене в голові, коли я спостерігав за цією дивовижею. Чорна Ріу-Негру і мутна Солімойнс : зануривши ноги у кожну, повинен сказати, що 4 градуси різниці відчуваються, але і 22 градуси достатньо тепло, щоби плавати. Наш гід Дебора порадила не купатися, сказавши, що це небезпечно. Однак не минуло й хвилини після цього,  як ми побачили у воді сміливця, котрий власним кролем з‘єднав два потоки, а потім з труднощами, але таки повернувся на борт (дивіться відео). «Його могли б оштрафувати, але оскільки ніхто не бачив, йому пощастило, - резюмувала усміхнена Дебора.

Місцеві селяни

Океан за три з половиною тисячі кілометрів звідси, однак коли вода сягає горизонту, важко уявити, що це так далеко звідси. Залишивши місце зустрічі, ми трохи занурилися в тропічні ліси. Люди, котрі живуть на воді, мають тут невибагливі будинки, вікон в яких найчастіше немає. А для чого вони потрібні? Тут же завжди тепло. Місцеве господарство – це переважно вилов риби (її тут багато різної), але  вирощують також овочі. А фрукти і так ростуть. Зокрема, ананаси у Манаусі відчутно солодші за ті, що можна  скуштувати у решті бразильських штатів. Дітей возять до школи човнами – навчальний заклад також розміщено на воді, а де ж тут взятися суші!  

Все – для туристів

Ще один спосіб заробити на життя – туризм. Індіанці облаштували на воді ресторани і сувенірні базарчики, на які туристи заїжджають під час своїх екскурсій. Готують  смачно і чисто (Дебора запевнила, що овочі й фрукти миють мінеральною водою), а сувеніри справді оригінальні. Ну де вище знайдете ніж з ручкою із головою піраньї, або зброю тубільців – трубку з якою видуваються отруєні стріли. Стріли, звісно, не отруєні, але гострі.

Заробляють аборигени змалку. Коли ми під’їжджали до села, до нас швидко наблизилися два моторних човники, в яких хлопчаки років по 8-10 тримали у руках малих крокодилів, пітона, а трохи старшого  підлітка обіймав лінивець. Хочете сфотографуватися, дайте  дитині 10 реалів! Мій друг Олег сміливо взяв міні-алігатора до рук, а для мене такої атракції було вже забагато:)

Вікторія амазонська

На зворотньому шляху Дебора також запропонувала нам подивитися на гігантські амазонські лілії  - Victoria Amazonica. Вікторія амазонська – це найбільша квіткова рослина на планеті, занесена до Книги рекордів Гіннеса. Діаметр її листа може досягати двох метрів, а молода міцна рослина може витримувати вагу до 10 кілограмів! За твердженням Дебори, на цю величезну зелену «тарелю» без ризику можна посадовити маленьку дитину. Названа, до речі, лілія на честь молодої королеви Великої Британії Вікторії, яка у 30-х роках 19-го століття зійшла на престол. Саме тоді Роберт Герман Шомбурк, досліджуючи ліси Амазонії, виявив дивовижну рослину.

Дослідили багато нового для себе й ми. Відвідавши Манаус, на власні очі переконалися, яка екзотична ця країна – Бразилія, що її ми відкриваємо разом!

За підтримки компанії «Агробізнес».

Більше вражень – у фото і відео.

«Відкриваємо Бразилію разом!» завдяки підтримці компанії «Агробізнес».

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ, Sport.ua