Под микроскопом: Гран При Монако

Уїк-енд в Монако подарував не просто цікаву гонку або скандал у кваліфікації, а ще більше загострив увагу на протистоянні пілотів Mercedes в боротьбі за титул, хоча ще два тижні тому здавалося що ситуація в парі Хемілтон – Росберг майже дійшла до точки кипіння. Виявляється, що таки не дійшла, але і британець, і німець схоже вже не збираються звертати будь-що міняти у своїх підходах з нейтралізації опонента та й методи для цього будуть використовувати або більш витончені, або грубіші – все залежатиме від ситуації. Зрештою натепер відомо що Льюіс в Барселоні, захищаючись від Ніко, переводив двигун у «бойовий» режим попри вказівку команди їхати в більш економному, а Ніко робив так само ще у Бахрейні. Що ж – на війні, як на війні – будь-які методи, не заборонені правилами (або якщо умисел не доведений стюардами FIA) однозначно будуть використовуватися обома пілотами. Можна скільки завгодно дивитися повтор помилки Росберга і порівнювати її з проходженням траси на колі, що зробило його переможцем кваліфікації:

 

 

От тільки і після багаторазового перегляду зробити однозначний висновок неможливо. Стюардам було трошки простіше – вони на додачу мали ще й телеметрію Ніко й зрештою повірили у відсутність умислу німця зірвати спробу Льюіса, що гарантувало поул першому. Цілком очевидно, що тільки сам Росберг знає що насправді сталося з ним в Mirabeau, і так само зрозуміло, що якщо це був спектакль, то виконаний він настільки майстерно, що німець про нього тим паче нікому не розкаже. У випадковість помилки більшість формульної спільноти (представники команд, журналісти й уболівальники) все-одно не вірить.

 

І як тут не згадати кваліфікацію 2006-го і той факт, що протягом 2010-2012 років її головний герой був напарником Росберга. Тож можна припустити, що в один із років спільної роботи в Mercedes Міхаель з Ніко ту ситуацію обговорювали і блондин зробив для себе висновки. Правильні висновки стосовно того як не попастися і при цьому залишитися при своїх інтересах. Проте, таке припущення все-одно ним і залишиться. У FIA традиційно для себе із запізненням почали чухати потилицю на тему уникнення негативних наслідків таких ситуацій, коли пілот, що помилився насправді залишився у виграші від власної ж помилки.

 

Федерація розмірковує над внесенням зміни до правил проведення кваліфікації – суть якої полягає в тому, що у випадку появи жовтих прапорів протягом останніх трьох хвилин фінальної сесії її буде продовжено ще на одну хвилину, аби пілоти, чиє швидке коло було зіпсовано, зуміли проїхати ще одне. Рішення не ідеальне (адже одне зайве коло у кваліфікаційному режимі швидше з’їсть гуму, крім того в баках машин пального не завжди достатньо для ще одного швидкісного проїзду по трасі, а ще ж має залишитися для кола повернення в бокси і для технічного контролю), та за таких обставин виглядає одним із найоптимальніших.

 

Ситуація довкола Ніко з Льюісом несе в собі інтригу ще й стосовно того, як керівництву команди досі вдається тримати ситуацію під контролем зберігаючи в колективі поганий мир замість активної війни. Зрештою, як влучно сказав Тото Вольфф про відсутність командної тактики й дозволу пілотам боротися один з одним на будь-якому з етапів Гран Прі: «Ми дозволяємо пілотам грати зі своїми іграшками за умови, що вони їх не ламатимуть». Оскільки на даний момент абсолютно не видно жодних передумов до того, що у боротьбу за цьогорічний титул може втрутитися хтось третій, то «зламані іграшки» можуть з’явитися пізніше, особливо у листопаді, коли це може вирішити долю титулу.

 

Як би там не було, але Гран Прі Монако яскраво показав, що Росберг миритися з роллю пай-хлопчика, що сумлінно виконує роль другої скрипки не буде. І якщо в Бахрейні та Іспанії йому, попри стратегічну перевагу (особливо на Сахірі), здолати Хемілтона не вдалося, то тепер всі побачили що здолати напарника йому таки до снаги. І хоча останню чверть гонки Льюіс уже не боровся з напарником через проблему з лівим оком, та бойового запалу британцю вистачало на те, аби в розмові з інженером різко перебити останнього і повідомляти, що його цікавить не відрив від Ріккардо (що на ту мить став суттєво скорочуватися), а відставання від Росберга. Зрештою, силу німця доводить і той факт, що саме Ніко два роки поспіль нікому не віддає лідерство у гонці вулицями Монако.

 

На тлі великого протистояння колег по Mercedes якось на другий план відійшла не менш цікава боротьба напарників по Red Bull і Ferrari. Феттель знову програв кваліфікацію, але на старті вирвався уперед і тільки зламана турбіна не дозволила чотириразовому чемпіону поборотися за подіум, який в підсумку досить легко дістався Ріккардо. Даніель з кожним таким уїк-ендом не просто стає більш упевненим у власних силах, а ще й завдає серйозного удару по амбіціях Себастіана закріпитися в ролі беззаперечного лідера команди з новим для себе напарником, який на ділі виявляється ще менш поступливим, ніж Марк Веббер.

 

В стані «енергетиків» ситуація не виходить з-під контролю виключно через те, що наразі команда не може претендувати на найвищі місця на подіумі та в особистому заліку, хоча невдоволення Феттеля з різних питань і ситуацій вилазить назовні ледь не на кожному етапі. Ріккардо в свою чергу діє абсолютно правильно – нічого зайвого не говорить і спокійно виконує власну роботу на тому рівні, який дозволяє машина. А RB10 нині дозволяє приїжджати на подіум в компанії з Хемілтоном і Росбергом, тож Даніель вдруге поспіль приїжджає з максимальним для себе і команди результатом, що не може не тішити Хорнера, але так само продовжує непокоїти чинного чемпіона.

 

В Скудерії ситуація більш заплутана, адже з одного боку Алонсо достатньо сильно випереджає Ряйкконена в особистому заліку та й з F14T спільну мову іспанець знайшов значно раніше. З іншого ж – Кімі в останніх гонках відверто не щастить і він опиняється позаду напарника тільки через прикрі негаразди. Хіба ж можна було передбачити що в режимі машини безпеки в нього в’їде Чілтон і доведеться їхати на позаплановий піт-стоп, який зруйнував всю гонку. Подальші пригоди й інцидент у шпильці стали виключно наслідком нерозважливості молодого англійця з Marussia.

 

 

За атаку Магнуссена фін отримав від стюардів офіційне попередження, хоча останні могли б бути й більш ліберальними, адже Кімі робив усе що міг аби уникнути контакту (якого, до речі й не було) з McLaren й звести усі ризики до мінімуму. От тільки з системою brake by wire, яка відповідає за гальма на задніх колесах Ряйкконен все ще намагається порозумітися і виходить це у нього не завжди.

 

І все ж таки головний герой гонки фінішував далеко від переможного подіуму, проте для нього і команди дев’яте місце на фініші стало значно більше, ніж для інших означає переможний дубль. Збагнути це можна тоді, коли приходить усвідомлення того, що два очка Жюля Б’янкі стали першими  для Marussia. Першими на п’ятому році існування команди! Жюль хоч і не зумів уникнути неприємностей (за наявності яких потрапити на фініші в топ-10 до гонки в Монако вважалося залізобетонною утопією), чого вартий старт не з того місця, з якого треба, відбуття штрафу тоді, коли цього робити не можна і як наслідок ще один штраф.

 

Проте француз при цьому зумів зібратися, сконцентруватися на проходженні 77 кіл своєї гонки і найголовніше – не напартачити тоді, коли до фінішу залишалося все менше й менше кілометрів і мрія все більше набувала реальних обрисів. І хоча тепер Marussia випереджає Sauber, яка досі перебуває на сухому пайку, але цілком зрозуміло, що швейцарці рано чи пізно очками розживуться, але тепер 10-те місце в Кубку конструкторів від Marussia може втекти тільки якщо в аналогічні за сприятливістю обставини зможе потрапити хтось із пілотів Caterham. От тільки розраховувати на це «зеленим» не варто. Схоже, що цьогорічний джек-пот для аутсайдерів було розіграно саме в Монако.

 

На тлі здобутків Б’янкі навіть не так яскраво сяє зірка Хюлькенберга, який провів ще одну видатну гонку продемонструвавши майстер-клас керування машиною на добре поношених шинах насамперед пілотам McLaren, які так і не змогли здолати пілота Force India на вузькій трасі. Ніко разом зі своїм інженером ризикнув піти на тактику довгого гоночного відрізка на SuperSoft, що здавалося нереальним, але як показала практика немає на вулицях Монако нічого нереального, просто виконавець повинен мати відповідний рівень підготовки. Своїм виступом Хюлькенберг в черговий раз цього сезону продемонстрував наскільки сучасні реалії Формули 1 можуть бути несправедливими по відношенню до швидкого й талановитого пілота, який не має солідних спонсорів за плечима. Тож залишається вірити, що шанс потрапити до топ-команди у Хюлькенберга ще з’явиться і він таки буде реалізований.

 

В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua