Ігор ДЕДИШИН: «Чи пропонували мені «відкати»? Багато разів»

У футболі жартують, що головний тренер команди сидить немов на електричному стільці. Тоді  генеральний директор, напевно, знаходиться щонайменше на атомному реакторі. Він займається усім: трансферами, контрактами, організаційними моментами, при мені Ігор Дедишин вирішував навіть питання про заміну водостічної труби на клубній базі. Якщо б у мене запитали, яка професія найбільше пересікається з телефонними розмовами, я б відповів – генеральний директор футбольного клуба.

Ми зустрілися із Ігорем Дедишиним за кілька днів до першого туру чемпіонату України. Тем було безліч: нове обличчя «Карпат», новий тренер, нові гравці, старе керівництво, штрафи, скандали та причини провалу в останніх двох сезонах. До генерального директора «Карпат» у Львові ставляться по різному - хтось вважає його недостойним такої посади, хтось пов’язує із ним не лише провали, але й успіх трирічної давнини. Але за нього говорить лише один факт – при Дедишину «Карпати» щорічно на трансферах заробляли більше аніж витрачали. А це останні чотири роки. Чи згадаєте ви в Україні хоча б ще одну подібну команду?
 

Сьогодні багатьом незручно і невигідно говорити правду

- «Карпати» називають одним із найбільш скандальних клубів України. Ви погоджуєтесь із такою репутацією?
- Частково мушу з вами погодитись. Але я переконаний що це викликано в першу чергу тим, що «Карпати» завжди тримають свою позицію. Звичайно, дуже багатьом вона не подобається, багатьох вона дратує, але ми такими є, маємо свою позицію, принципи, і не змінюємо їх. Зрозуміло, що є сили в українському футболі, яким така незалежність у судженнях і поведінці, незаангажованість, свій особливий погляд на багато речей, сильно не подобається. Тому й намагаються вони завдяки різноманітним інформаційним кампаніям «ліпити» з «Карпат» образ клубу-скандалу. Повинен визнати, що в деяких випадках ми самі даємо їм поживу для створення такого інформаційного фону довкола клубу. Але можу запевнити всіх, що у своїй позиції, своїх поглядах, ми будемо й надалі тверді й непорушні, а над іміджевою складовою діяльності клубу треба серйозно попрацювати і виправляти ситуацію.

- Чому в українському футболі бояться відверто говорити про договірні матчі, про хабарництво та інші темні сторони футболу?
- Тому що багато речей не можливо довести в законний спосіб. Якщо ви будете брати інтерв’ю у будь-якої людини що працює в футболі, неважливо на якій посаді і в якому клубі, кожен буде говорити що є договірні матчі, що працюють із суддями. Ніхто цього не заперечить, і я в тому числі. Але були прецеденти, коли навіть впливові люди намагались про це говорити в голос, на камеру, хотіли донести свою думку до широких мас, але після цього відбувалось розслідування, і ці люди потрапляли в опалу. Вони або припинили займатись футболом, або більше не говорять на цю тему взагалі. Тому сьогодні багатьом незручно і невигідно говорити правду. Але від цього вона все рівно нікуди не дівається. З цим щось потрібно робити.

- Скільки коштує «Карпатам» говорити правду? Яку суму ви заплатили в футбольні інстанції за минулий сезон?
- В минулому сезоні ми посіли друге місце по кількості штрафів. Точну суму не пам’ятаю, але вона не менша півтора мільйона гривень. Двічі особисто на мене покладали штраф, в тому числі і на п’ятдесят тисяч гривень, за нібито некоректні висловлювання на адресу ФФУ чи арбітрів.

- За останні кілька років «Карпати» дуже важко, зі скандалами, розходились із багатьма футболістами: Федецький, Кузнєцов, Ерік, Лукас. Чому процес прощання з гравцями настільки важкий у Львові?
- У Еріка були свої проблеми, з якими він так і не впорався. За розірвання угоди з нашим клубом без поважних причин і в односторонньому порядку, цей футболіст нестиме серйозну фінансову й дисциплінарну відповідальність. Лукас провів у нас два з половиною роки. За цей час він дуже сильно виріс як футболіст. Ним почали цікавитись серйозні клуби. Але Лукас вважає що Україна для нього дуже складна країна для життя. Ментально. У Києві він ще більше розчарувався. Тому сказав що хоче грати в Європі. «Карпати» пішли йому назустріч, погодились на перехід футболіста в ПАОК. Ми залишились в чудових стосунках і, повірте, задоволеними залишились усі сторони.

- А Кузнєцов?
- Про Кузнєцова треба цілий серіал знімати і демонструвати документи. Невдовзі, коли закінчимо судовий процес з ним, ми це обов’язково зробимо.

Ви знаєте, що КДК ФФУ прийняв рішення, що гравець повинен повернутися в розташування команди, а через тиждень, за дивних обставин, апеляційний комітет ФФУ дає Кузнєцову статус вільного агента. При тому що футболіст грубо порушив контрактні зобов’язання перед клубом, що й визнав КДК. Чому на це тоді АК ФФУ закрив очі, досі залишається загадкою. Я вже одного разу обіцяв і підтверджую: коли закінчиться ця судова тяганина, я детально розповім усю історію стосунків ФК «Карпати» і футболіста Кузнєцова. І повірте, футбольна спільнота дізнається для себе багато цікавого і нового про цього непересічного футбольного «пілігрима».

Тепер по Федецькому. Який у нас скандал із Артемом? Ми виграли в Лозані спір із «Шахтарем», продали і заробили на цьому трансфері серйозні кошти. Ми довели що володіємо 100% прав на футболіста, і отримали всю суму від його трансфера.

- Але Федецький дуже довго грав у дублі через неспортивні причини і, мабуть, саме через це не потрапив на Євро 2012.
- Останній рік контракту ми самі платили Федецькому 100% зарплатні. У нього була найбільша зарплата в клубі. Хоча «Карпати» рідко так серйозно відокремлюють фінансово когось із команди. Коли Артем прийшов до нас в оренду, і грав перші два роки, то заробляв значно менше. Але потім «Шахтар»,  не погодивши це рішення із «Карпатами», втричі підняв його зарплатню. Мені здається, це було зроблено свідомо, щоб ми відмовились від Федецького через його фінансові апетити. Але ми залишили йому зарплату на рівні «Шахтаря», тому що він був одним із лідерів команди.

Федецький завжди говорив, що є патріотом «Карпат». Відповідно, ми йому запропонували на тих самих умовах, що у нього були в «Шахтарі», підписати постійний контракт із «Карпатами» і мали для цього усі правові підстави згідно трансферного контракту із донецьким клубом, на якому стояв в тому числі і підпис футболіста. Якщо людина заграє з уболівальниками, цілує герб, і каже, що хоче грати в цій команді, а потім відмовляється підписувати контракт, то як це зрозуміти? Звичайно, в «Карпатах» будуть грати лише ті гравці, які не на словах хочуть цього, а які мають з нами контракт. Ми перестали на нього розраховувати і перевели в дубль. Та з часом Федецький зрозумів чи зробив вигляд, що зрозумів, хибність своєї позиції та поведінки, вибачився перед клубом і попросив повернути його в команду.

Я сам себе штрафую. Ви знаєте це?

- Але Федецький так і не продовжив контракт з «Карпатами». Можливо, тому що в вашому клубі дуже серйозна система штрафів? Часто гравець може отримати лише третину зарплатні, а якщо його переведуть до дублю, то суми взагалі фігурують мізерні як для футболу. Тому футболісти бояться підписувати постійні контракти з «Карпатами».
- Які футболісти боялись йти в «Карпати»? У нас ніколи не бракувало футболістів, і зараз, повірте, бажаючих грати в «Карпатах» є немало. Відмовитись можуть лише ті, хто невпевнений у своїх силах. Якщо гравець просто хоче підписати хороший контракт і розписати собі плани витрат на три роки вперед, таке в нас не проходить. Ці гроші в «Карпатах» треба заробити. Це наша принципова позиція.

А дуже часто футболіст взяв калькулятор, порахував що через рік купить машину, через два – квартиру, і життя вдалося. Ми створюємо всі умови для того щоб футболіст міг в нашому клубі заробляти гроші. Ця політика у нас існує вже більше десяти років. Ось скажіть, ми повинні платити більше тому хто сидить на заміні, чи тому хто вийшов у старті? Повинна бути справедливість. Мають бути критерії оцінки футболістів. Ми їх встановили і суворо дотримуємось.

- Ви зараз говорите про етичні і моральні аспекти. Але коли є підписаний контракт, то зменшити зарплатню можна лише через якісь штрафи або пункти в контракті. Чи правда, що в футболістів «Карпат» у контрактах є пункт згідно з яким гравцю, що потрапляє з першої команди до дублю, серйозно зменшують зарплату?
- У футболіста в «Карпатах» є зарплата - стабільна, гарантована і незмінна, а є винагороди. А це два різних поняття. Право на отримання винагород настає за виконання певних умов, які чітко прописані в контракті.

- На скільки відсотків можуть зменшитись доходи футболістів у разі невиконання зобов’язань перед клубом?
- Це серйозна різниця. Усі футболісти перед підписанням контракту уважно його читають. Ми всіх попереджаємо -  «Якщо ви хочете добре заробляти, то повинні виходити на поле та досягати результату». Хто не згідний з таким підходом, будь-ласка, шукайте собі інші клуби. Силою нікого на контракт не беремо. Але поруч із системою штрафів, існує й дуже серйозна система мотивації. У всіх є можливість заробити. Будь-ласка, все у ваших руках і ногах.

- Але таким чином ви можете тиснути на футболіста, у якого залишається рік за контрактом, але новий він підписувати не хоче. Приклад Федецього раніше і Голодюка зараз дуже показові.
- Ніхто ні на кого не тисне. Не обов’язково гравець йде до дублю. Ми можемо його віддати в оренду, можемо продати. Просто хочеться, щоб футболісти також розуміли – у них є не лише права, але й серйозні обов’язки. Є клуби, де футболісти отримують гроші не зважаючи на свою ігрову форму, свій стан, своє відношення до футболу. Тоді нехай гравці будуть чесними і відразу кажуть: якщо я просто тренуюсь – платіть мені тисячу доларів, якщо вийду на поле на десять хвилин – платіть дві тисячі, а якщо буду грати стабільно – платіть п’ять тисяч. Такого ж не буває. Всі хочуть отримувати однаково за будь-яких умов. У клуба ж ніхто не питає: «Є можливість зараз заплатити зарплату чи ні, добре йдуть справи в інвестора чи не дуже». Знають лише одне – зарплата повинна бути вчасно і в повному обсязі.

- У вас є велика система штрафів футболістів. А як можна покарати керівництво клубу, якщо воно приймає невірні рішення?
- Я сам себе штрафую. Ви знаєте це? Можливо, це дивно звучить, але я сам себе і своїх підлеглих штрафую. Причому таке траплялося неодноразово. Я також вважаю себе причетним до того, що команда двічі в чемпіонаті посідала 14 місце. У нас так просто безвідповідальність не проходить. Звичайні працівники клубу, обслуговуючий персонал, отримує набагато менше ніж футболісти, але вони є набагато більшими патріотами, ніж деякі гравці. Ці люди уже багато років працюють в клубі, вірою й правдою йому служать, але також розділяють відповідальність за відсутність результату команди.

Я ніколи з себе не знімав відповідальності. Власники клубу завжди знають, що я за стілець ніколи не тримався. Якщо відчую, що не здатний змінити ситуацію або покращити її, або так вважатиме власник, ми дуже швидко, без взаємних претензій, розбіжимося. Тут не буде ніяких проблем.

- Такий момент уже був, що вам хотілось піти з команди?
- Був. Близько півроку я не працював. Пішов, так сказати, у творчу відпустку. Це сталося  два роки тому, коли ми програли за сумою обох матчів ПАОКУ і не потрапили до групового раунду. В цей час приймались рішення з якими я, чесно кажучи, був не згідний. Я написав заяву. 

Багатьох успіх затьмарив. Почали дивитись тільки в гору, а не думали як втриматись на тому ж рівні
 

- В чому були розбіжності?
- Це питання оплати праці гравців, деякі інші рішення. Коли команда потрапила до групового раунду Ліги Європи, було прийняте рішення підвищити команді зарплатню в два рази. Окрім того, футболісти отримали значні преміальні і бонусні виплати. Клуб дуже солідно віддячив гравцям за те досягнення, одне з найбільших в історії клубу.

- Зарплату підняли вдвічі після матчу з дортмундською «Борусією», який завершився 3:4?
- Ні. Якщо я не помиляюсь, це було в Парижі, на «Стад де Франс». За день до матчу з ПСЖ Президент оголосив команді про своє рішення збільшити вдвічі доходи футболістам.

- І після цього моменту команда «посипалась»?
- Не зовсім так. Чому ми прийняли тоді таке рішення? На той момент у нас були одні з найменших зарплат в чемпіонаті України. Тому все здавалося правильним. Команда грала в групі Ліги Європи, двічі посіла п’яте місце, тому це було логічним кроком.

Але з плином часу, стало очевидним, що цього не варто було робити. Потрібно було збільшити мотиваційну частину: премії, бонуси і так далі. Щоб люди мали можливість заробити ці гроші, а не гарантувати. Коли їм підняли оплату праці, це відразу дуже багатьох заспокоїло. Все. Життя вдалося! Уже розрахували свої доходи і видатки. Але підняти зарплату ми домовились на один рік, а потім, якщо команда продовжить і далі грати в євро кубках, то такі умови залишилися б і надалі. Але через рік зарплату довелось повернути на попередній рівень, результату не було. 

- Це знову була проблема для клубу і психології гравців? Люди вже звикли до кращих умов.
- Звичайно. Той хто звик жити на сто гривень, важко звикає до п’ятдесяти. Але я говорю з вами дуже відверто, тому зізнаюсь - після того як команда не потрапила до групового раунду Ліги Європи, Олег Кононов попросив у президента не зменшувати зарплату основних футболістів: Ощіпка, Голодюка, Зеньова, Худобяка, Ткачука, Кополовця, Мілошевича, а залишити на тому ж рівні. Президент пішов на зустріч і залишив їхні заробітки на тому ж рівні.

- «Карпати» хотіли добитись ще більшого і замахнутись на зону Ліги Чемпіонів, чи не зарано ви поставили такі завдання?
- Багатьох успіх затьмарив. І керівництво, і тренерів, і футболістів. Почали дивитись тільки в гору, а не думати, як втриматись на тому ж рівні. Нам потрібно було ще хоча б рік-два стабільно протриматись на завойованих позиціях. На той момент ми почали думати, що готові до підкорення ще більших вершин. Але це було помилкою. Прагнути до кращого – хороша риса. Але ми не були готовими.

Розумієте, гра команди в ті два сезони дозволяла нам мріяти про щось більше. Ми дуже успішно грали з прямими конкурентами. Обіграли у Львові усіх. Але на той момент клуб і футболісти психологічно ще не були готові до таких змін. Ми тільки почали будівництво бази, придбали новий автобус, будували інфраструктуру для дитячо-юнацького футболу. У результаті, замахнулись на серйозніші завдання, на вимогу тренерського штабу купили нових футболістів. В основному легіонерів.

Але в підсумку постраждали найбільше ті гравці, які давали два роки результат. Нові гравці, яких ми запросили, отримували більше за багатьох, хто добивався успіху в попередніх сезонах. Тому пішов серйозний дисбаланс. Атмосфера і мікроклімат в колективі порушились. Це  потрібно визнати. Також тренерський штаб не зумів впоратись із цим викликом. Теж саме можна говорити про керівництво команди, в тому числі і про мене.

У нас був дуже сильний колектив тоді, коли ми двічі поспіль займали 5-е місце в Чемпіонаті України і грали в єврокубках. А коли прийшли легіонери…  То були гравці з іншим менталітетом. Звичайно, вони також хотіли грати на серйозному рівні, але не зрозуміли куди потрапили, в який специфічний регіон. Вони не зуміли плавно увійти в колектив. Це була проблема. В результаті клуб був змушений залишити Олег Кононов.

- Це було дуже важким рішенням?
- Я тоді був у вже згадуваній творчій відпустці. Мені важко сказати, як все відбувалось, але для усіх Олег Георгійович став улюбленцем і людиною, яка добилась для клубу і Львова хороших результатів. Думаю, усім було важко. Але я пригадую як Петро Петрович завжди говорив Олегу Георгійовичу: «Я не втручаюсь у колектив, але прошу, зверни увагу на свої стосунки з футболістами. Це до добра не призведе». У Кононова були дуже близькі стосунки з футболістами. Але коли ми почали перебудовувати команду, запрошувати легіонерів і ставити серйозніші завдання, деякі гравці, з якими Кононов мав близькі стосунки, почали не потрапляти до основного складу. Такі гравці вважали, що це вони створили Кононова-тренера. Таким чином відносини між командою і тренером зіпсувались. Має бути дистанція і відстань. Звичайно, тренер повинен бути і вихователем, і другом, і товаришем, але межу переходити не потрібно. Петро Петрович тоді як оракул був, він казав: «Олег Георгійович, рано чи пізно тебе доведеться звільнити, і коли цей момент настане, жоден футболіст не буде за тебе просити». Так і відбулося. Ні один футболіст, навіть ті, кого тренер «створив» як футболістів, не попросив у керівництва не звільняти Кононова, коли той написав заяву про звільнення. Це був показовий момент. Думаю, і Кононов після того випадку багато чому навчився і зрозумів.

Рішення про відставку Володимира Шарана було прийняте зарано

- Останні два роки  життя «Карпат» можна порівняти з хаосом?
- Хаос? Мабуть, щось схоже на це. Психологічно було дуже важко пережити таке погіршення результатів. Я ставив себе на місце власника клубу, який інвестував дуже солідні гроші в «Карпати».  Бюджет суттєво збільшився, зарплати виросли, умови роботи футболістів і тренерів покращились, а результат діаметрально протилежний від того, який очікувався. Важко було зрозуміти, чому так трапилось.

Якщо зараз проаналізувати, то ми необґрунтовано попіднімали зарплати футболістам. Це негативно відобразилось на виконанні ними своїх обов’язків і гравці заспокоїлись. Хоча клуб за цей час суттєво покращив свою інфраструктуру. У нас ніколи не було особливих затримок по зарплатам. Все виплачується 10 числа. Могло бути запізнення на тиждень-два, не більше.

Звичайно, багатьом футболістам не подобалось, що були застосовані штрафні санкції. Але ми це робили лише в кінці сезону. Мабуть, вплинула на результат і часто зміна тренерів.

- Чому ви взагалі не дали часу Володимиру Шарану попрацювати з командою?
- Моя думка – рішення про його відставку було прийняте передчасно. В якийсь момент я також подумав, що його запрошення було помилкою. Тоді рішення приймались з поспіхом. Шаран ще не встиг привести свою команду тренерів і адміністраторів. Йому було дуже важко психологічно. Він прийшов у свою рідну команду в дуже скрутну ситуацію. Він дуже переживав, щоб все вийшло. Це вплинуло на гру команди. Тоді було неймовірно складно організувати колектив, тому що атмосфера в ньому була важкою. Було багато міні-конфліктів. Я досі думаю, що Володимир Шаран міг бути, а можливо ще й буде, хорошим тренером для «Карпат». Але обставини в тій ситуації були проти нього.

- Наступним став Павло Кучеров.
- Він не зміг знайти спільну мову з футболістами. В результаті цього поплатився своєю роботою.

- Це правда, що Ніколай Костов сам написав заяву про звільнення?
- Так.

- Рідкісне і сильне рішення.
- Значить, це сильна та самодостатня людина і тренер. Він може приймати рішення, які вважає за потрібне.

- Чому «Карпати» прийняли його відставку? Робота Костова подобалася усім, хоча наприкінці не було результату.
- Чому команда перестала грати при Костові? Є багато причин, в тому числі і рішення самого Костова, які він потім назвав хибними. Це стосується оренди Ткачука, вибору складу на деякі матчі. Інколи рішення були дуже дивні. Вплинуло і те, що тренерський штаб надзвичайно швидко вводив у склад молодих футболістів, у яких так само швидко розчаровувався. Восени було відчуття, що колектив відновлюється. Але після зимових зборів пішов розбаланс. Футболісти, які прийшли за бажанням Костова - Геращенков, Бідловський, Марселіньйо - не підсилили команду.

Найдорожче продали Кобіна. Якщо порахувати в цілому, то на цьому трансфері ми заробили більше п’яти мільйонів доларів.

- Чому після двох успішних сезонів ви вирішили змінити селекційний напрямок і почали запрошувати легіонерів?
- Ми хотіли чогось більшого. Хотіли боротись за Лігу Чемпіонів. Нам потрібно було підсилюватися. Вибір Кононова був на користь іспанських гравців: Крістобаль, Лукас, Борха Гомес, Пачеко.

- Але з великої кількості придбаних іспаномовних легіонерів, заграти змогли лише Лукас і Авелар. Чому так провалювались із трансферами?
- Я б не назвав це провалом. Борху Гомеса ми купили за символічні гроші, а продали за достатньо великі. Просто в Україні він не заграв. На ньому ми непогано заробили. З Крістобалем ми не вгадали. Але на цьому трансфері наполягав Кононов. Крістобаль грав за «Вільяреал» у єврокубках. А це говорить про рівень гравця. Пачеко всім подобався, але заграти не зміг.

- «Карпати» на трансферах більше заробляють чи витрачають?
- Останні дванадцять років у нас стабільно позитивне сальдо.

- Кого ви продали найдорожче?
- Кобіна. Ми його оцінювали в п’ять мільйонів доларів. «Шахтар» нам заплатив три мільйона і віддав 100% прав на Федецького та 40% прав на Кожанова. Тому якщо порахувати суму в цілому, то на трансфері Кобіна ми заробили значно більше, ніж п’ять мільйонів.

- Правда, що «Металіст» пропонував за Голодюка більше п’яти мільйонів доларів?
- Жодного разу офіційних пропозицій по Голодюку «Металіст» не робив. Вони цікавились ним минулої зими досить серйозно. Я мав розмову з Євгеном Красниковим. Цей трансфер міг відбутися, але «Металіст» вирішив зробити паузу. Ми готові були продати Голодюка, тому що відчули – цей гравець десь втратив мотивацію грати за «Карпати», а «Металіст» серйозно ним цікавився.

- Коли Голодюк був на піку своєї форми ви могли добре заробити на його трансфері. Ви помилилися вчасно не продавши його?
- Не казав би так. Ми готові продавати, якщо є достойна пропозиція. Але ціна повинна бути адекватна. Ми ніколи не виставляли непомірних цінників. Коли я почув, що ми хотіли за Голодюка 15 мільйонів євро, то можу дати слово, що такого ніколи не було. У чиїй хворій уяві з’явилася така цифра, не уявляю. Але, мабуть, хтось за цим стояв. Не виключаю, що могло бути й так, що з «Карпат» виходила одна цифра,  а до «Металіста» доходила значно більша. Хтось по дорозі гарно плюсував. Ще раз кажу, офіційних пропозицій по Голодюку у нас ніколи не було, одні розмови.

- За якого футболіста «Карпатам» пропонували найбільші кошти?
- За Худобяка.

- «Дніпро»?
- Так. Ми навіть домовились про трансфер, я особисто був присутній на перемовинах, але в останній момент ,з невідомих мені причин, «Дніпро» відмовився купувати Ігоря.

- За кого «Карпати» заплатили найбільше?
- За Балажица.

У нас президент дуже серйозно розбирається в футболі і сам може інколи оцінити потенціал гравця

- Але у селекційній роботі ви орієнтуєтеся на вільних агентів та гравцях, у яких закінчується контракт?
- Для нас не проблема заплатити гроші за гравця. Але є одне питання: чи бачимо ми потенціал у футболістові? За Авелара ми платили, наприклад, тому що було відчуття, що він заграє.

- Як працює ваш селекційний відділ?
- За великим рахунком, його у нас ніколи не було як окремої одиниці. Ми лише нещодавно почали його створювати. Там працює чотири людини.

- Це говорить про те, що ви плідно співпрацювали з агентами?
- Комбіновано. У нас президент дуже серйозно розбирається в футболі і сам може оцінити потенціал гравця. Він, як людина що платить гроші, бере у селекції участь. Бере участь тренер, спортивний директор, генеральний директор. Так, ми маємо коло агентів, з якими співпрацюємо багато років, ми їм довіряємо і впевнені, що поганих гравців вони не привезуть. Тому селекції у розумінні провідних європейських клубів у нас не було.

Ми не робили ніколи свідомо акцент на легіонерів. Наша стратегія полягає в тому, що кістяк команди повинен бути українським, бажано з місцевих вихованців. Просто в певний період у нас було дуже багато травмованих українських футболістів і на провідні ролі вийшли легіонери.

Коли «Реал» виставляє на трансфер Кака, ніхто не скаже, що це поганий гравець. Просто Моуріньо його не бачив у команді

- Після завершення сезону всі розуміли, що «Карпатам» потрібні радикальні зміни. Ви вирішили виставити 19 гравців на трансфер. Я бачу в такому рішенні щонайменше три причини: потреба зменшити бюджет через фінансові проблеми, потреба знайти нову мотивацію для футболістів, потреба зробити «Карпати» першою не збитковою командою в Україні. Так чим все-таки ви керувалися?
- Напевно, кожен із цих факторів мав місце у прийнятті рішення. Але ви правильно сказали - потрібно було здійснювати якісь зміни. Два роки проживши і пропрацювавши з цими футболістами в команді, неодноразово доводилось чути, що вони недооцінені. Попри те, що ми постійно підіймали їм заробітну плату. 

Був тут і виховний момент і психологічний. Ми хотіли, щоб ринок їх оцінив. І, звичайно, ми не готові були платити їм такі гроші. Вважаємо, що вони не заслуговують цих грошей. Ми виставили на трансфер цих футболістів і дали їм можливість побачити, наскільки їх оцінить ринок і наскільки вони затребувані на цьому ринку.

Доводилось чути, що таким чином ми намагались принизити футболістів. Яке це приниження? Сьогодні кращі клуби світу виставляють на трансфер гравців, які коштують 30,40,50 мільйонів. І жоден з цих гравців не вважає, що його принижують. Це в нас трохи спотворюють таке поняття. Виставлення на трансфер не означає, що гравець слабкий і непотрібний.

Коли «Реал» виставляє на трансфер Кака, ніхто не скаже, що це поганий гравець. Просто Моуріньо його не бачив у команді. Таких прикладів безліч. Є гравці, які не підходять під стратегію клубу і тренера. До того ж в «Карпатах» усі витрати повинні бути обґрунтовані. І зарплатня також. Ми встановили планку і її будемо притримуватися.

- Це десять тисяч доларів на місяць?
- Я не можу озвучувати суми. Але яким би заслуженим не був гравець, більше певної суми він отримувати в нас не буде.

- Багато хто з цим не погодився?
- Багато хто не погодився, багатьох це образило. Як це нам зменшити зарплату? Давайте візьмемо конкретно Ощипка. Йому кілька разів в «Карпатах» підіймали зарплату. Вона збільшилась у сім разів порівняно з тим часом, коли він переходив до нас із «Шахтаря». Він регулярно перебуває в лазареті, але ми стабільно платили йому немалу зарплату. Зараз той же Ощипко скупив кілька квартир по Львову і здає їх в оренду. Тут він став футболістом, доріс до рівня національної збірної, і вести себе таким чином, як він це робить - як мінімум некрасиво. Приблизно така ж ситуація і по багатьом іншим футболістам.

- Чому ви відпустили Кенію на Худобяка?
- Були нормальні пропозиції. Кенію ми придбали за 50 тисяч доларів, а продали за 500 тисяч. До того ж ми маємо 30% від його майбутнього продажу.

- Худоб’як все-таки був капітаном та символом.
- Ви бачили цей символ останні два роки? Він не зміг повернутися на той рівень гри, яку демонстрував два-три роки тому. Як капітан він так і не став лідером в роздягальні. Так, на полі в нього є задатки лідера: Ігор - дуже працездатний футболіст, виконує великий обсяг роботи, у нього хороший рівень індивідуальної підготовки, він ніколи не уникає боротьби. Але треба визнати, що за останні два роки, він суттєво здав у грі, можливо, знизив вимоги до себе, можливо також втратив мотивацію, важко сказати. Але останнім часом це був не той Худоб’як, якого хотіли б бачити вболівальники.

- Тоді чому Худоб’як носив капітанську пов’язку?
- Команда вибирала. Зараз це сучасна тенденція. Демократичні вибори.

Бюджет клубу зменшився. Не радикально, але зменшився

- У вас є стратегія розвитку клубу на кілька років уперед?
- Ми зараз хочемо побудувати команду, яка дасть нам можливість залучати нашу молодь з академії. У нас завжди там були і будуть талановиті футболісти. В різні часи до них по різному ставились. Можливо, раніше не було нормальних умов для підготовки. Але за останні чотири роки ми збудували хорошу інфраструктуру. Через 2-3 роки ми можемо мати хорошу українську команду з акцентом на власних вихованців. Їх повинно бути 70-80%. Так, це дуже серйозна амбіція, але реалізувати її буде надзвичайно цікаво і почесно.

- А результат?
- Повірте, він буде.

- Ви готові чекати?
- Готові. Головне, щоб ми правильно побудували роботу, щоб правильно працювали з нашими талантами. А останні фінали ДЮФЛ показали, що у нас дуже серйозний потенціал. Дуже!

- Бюджет команди на цей сезон зменшився?
- Думаю, що так. Не радикально, але зменшився.

- Петро Димінський - один із двох інвесторів «Карпат». Хто стоїть за іноземною компанією, яка володіє половиною прав на клуб?
- Важко сказати. У мене такої інформації немає.

- Ви казали, що в минулому сезоні компанія перестала виконувати свої фінансові зобов’язання. Щось змінилось з тих пір?
- Сьогодні можу вам сказати, що вони покрили свої зобов’язання за минулий бюджетний період. Так що ми і далі працюємо разом.

- Власник команди поставив ціль зробити клуб не збитковим?
- Так. Це бажання мати стабільність. Ми хочемо забезпечити майбутнє клубу. Не дай Боже, потрапити до такої ситуації, в якій опинився «Кривбас». Спонсори відмовились від фінансування, і клуб зник. Я впевнений, що у Львові такого ніколи не буде. Клуб повинен жити за рахунок власних доходів, з власної діяльності, і не прохати грошей в інвесторів чи ще в когось. Я переконаний, що цього можливо досягти.

- Через скільки років ви плануєте добитись цієї цілі?
- Думаю, що це трапиться уже цього сезону. Ми плануємо, що наші доходи перевищать витрати.

- Звучить фантастично для українського футболу. На чому заробляти?
- На трансферах, трансляціях, спонсорстві, на квитках та продажу бренду. Якщо говорити про ту стабільність, про яку ми з вами говорили раніше, то ці джерела доходів є залежними від гри та результатів команди. Ми намагаємось мінімізувати цю залежність, а також шукаємо інші джерела заробітку. Наприклад, плануємо побудувати на території, прилеглій до стадіону «Україна» комерційну інфраструктуру, яка приноситиме гроші і наповнюватиме дохідну частину бюджету клубу. Тому доходи повинні бути і від футбольної діяльності, і від комерційної. В Україні важко заробити виключно на футбольному бізнесі, тому що рівень доходів населення невисокий та й рівень продукту, який ми створюємо, на сьогодні ще не є високого ґатунку.

- Тобто за приклад ви берете португальські гранди і чемпіонат Нідерландів?
- Це нісенітниця. Ну як нас можна порівнювати з такими клубами як «Порту», «Атлетик» із Більбао, «Барселона» чи дортмундська «Борусія»? Непотрібно цього робити. У нас у Львові, в Україні зовсім інший рівень життя, інша футбольна культура. Тут специфічна ситуація. Ми намагаємось запозичити щось корисне від кожного з цих клубів, але створювати потрібно свою власну систему роботи.

В кулуарах говорять що питання по «Львів Арені» блокує особисто Андрій Садовий

- Чому «Карпати» ніяк не можуть домовитись із міською радою про оренду стадіону «Львів Арена»?
- Місто нібито й зацікавлене, але ніяких кроків на зустріч не робить. П’ять років тому ми домовились про оренду стадіону «Україна» до 2018 року за одну гривню в місяць з такою умовою, що повністю утримує цю споруду клуб власними ресурсами. У нас є 17 гектарів землі навколо стадіону і саме тут ми плануємо створити комерційну інфраструктуру і заробляти на ній. Наразі нам вдалося побудувати інфраструктуру для нашого дитячо-юнацького футболу. Але питання комерційної діяльності клубу, побудови відповідної інфраструктури на цій території ,наразі всіляко блокується.

А на «Львів Арені» ми хотіли створити всі умови для першої команди. І базу, і офіс клубу. А сьогоднішня база в Брюховичах перейшла б під наш новий проект – Національну Академію футболу. Вона повинна стати однією з найпотужніших академій в Україні. Така ідея є. Але для цього потрібне мінімальне сприяння влади.

- Хто в міській раді блокує вирішення проблеми з «Ареною Львів»?
- Хтось точно блокує. В кулуарах говорять, що це робить особисто міський голова Львова, Андрій Садовий.

Наскільки це правда, важко сказати, але всі чудово розуміють, якби у нього було б таке бажання, то це питання уже давно було б вирішеним. Для нас не підйомні ті умови, на яких нам нині пропонують орендувати стадіон. Це приблизно 20 мільйонів гривень на рік. «Україну» ми орендуємо за гривню. Навіщо клубу збільшувати бюджет на таку суму? «Львів Арена» - прекрасний стадіон, але щоб платити такі кошти, спершу їх потрібно десь взяти. Ми готові навіть і це робити, але тоді просимо віддати нам територію навколо стадіону для комерційних проектів, які допомагали б клубу заробляти гроші. Щоб побудувати ці об’єкти, потрібно п’ять років. Це близько ста мільйонів гривень і додайте ще інфраструктуру біля стадіону «Україна», яку будуватиме не місто, а клуб. Який інвестор погодиться на такі витрати? Це довгострокова інвестиція, яка зовсім не скоро повернеться. Інвестори ж клубу готові йти навіть на такі умови, але місто територію біля стадіону віддавати не хоче.

Савченко, Підківка, Мірошничекно, Страшкевич, Завійський. Всі вони можуть заграти новими барвами в цій команді

- Перед початком нового сезону ви почали пошуки нового тренера. Чи правда, що пріоритетним наставником був Роман Григорчук?
- Не коментуватиму ці чутки.

- Чому зупинились на кандидатурі Олександра Севидова?
- Він поділяє філософію клубу, цінності які сповідує клуб, погляди. В результаті наших неодноразових спілкувань ми зрозуміли, що нам по одній дорозі з цією людиною, і він зможе реалізувати нашу стратегію.

- Ви були з ним знайомі до завершення чемпіонату України?
- Ні. Вітались коли «Говерла» грала у Львові.

- Коли ви зробили йому пропозицію?
- Ми цікавились цим наставником, хотіли дізнатись, як він дивиться на футбол, що собою представляє як людина. Крім нього у нас були й інші кандидатури, в основному українці. Було кілька іноземців у розширеному списку. У Севидова був діючий контракт з «Говерлою», і ми не знали, чи продовжить він роботу з командою, тому розглядали різні варіанти.

- Ви задоволені трансферною політикою «Карпат» у цьому міжсезонні?
- Я зможу дати відповідь на це питання не раніше, ніж після завершення першого кола чемпіонату. Ми хотіли цих виконавців запросити, нам це вдалося, але тільки час, гра та результати покажуть, наскільки ми виявилися правими.

- Орендованим гравцям із «Дніпра» більшу частину зарплатні платитиме «Дніпро»?
- На цю тему говорити не можу через домовленість між клубами.

- Найслабшою позицією «Карпат» є фланги захисту. Чому ви на дві проблемні позиції запросили лише одного Пашаєва?
- Пашаєв – дуже кваліфікований футболіст, який може зіграти на обох флангах. Ну і молоді гравці будуть доводити своє право на місце під сонцем. Той самий Савченко може стати відкриттям. Той самий Підківка, Мірошничекно, Страшкевич, Завійський. Всі вони можуть заграти новими барвами в цій команді.

Чи пропонували мені «відкати»? Багато разів

- Ви отримали освіту журналіста. Як людині з медіа стати генеральним директором клубу УПЛ?
- Знаєте, коли навчався у Львівському університеті на журналіста, мені всі казали: «Як футболіст може стати журналістом»? Я ж з дитинства займався футболом, закінчив досить відому на Львівщині ДЮСШ в м. Новий Розділ, пограв у вищій лізі України по футзалу. Коли почав працювати в «Карпатах» на керівних посадах, багато хто в один голос почав говорити: «Як журналіст може керувати клубом?». Ось такий парадокс.

Коли я закінчив факультет журналістики, то очолив спортивну редакцію газети «Експрес». Потім ми з товаришами, в тому числі і з Ігорем Цигаником, створили першу в нашій державі україномовну спортивну газету «Спортпанорама». Звідти мене запросили в «Карпати» на посаду керівника служби інформації і рекламно-видавничого відділу. Працював у клубі на різних посадах. А чотири роки тому  обійняв посаду генерального директора. Петро Петрович кілька разів пропонував мені посісти це місце, але я відмовлявся через брак досвіду. У мене і зараз його не багато, але за останні чотири роки я багато чому навчився.

- Робота генерального директора – одна з найбільш відповідальних та нервових. Ви часто відчуваєте на собі тиск вболівальників?
- Спочатку в мене все пішло досить успішно і позитивно. Так співпало, що чотири роки тому команда розпочала сходження до вершин, досягла непоганих результатів. Це дало серйозний поштовх у розвитку клубу, його інфраструктури. Суттєво виросли доходи клубу. В одному із сезонів практично вдалося вивести клуб на бездотаційний бюджет – без кількасот тисяч доларів доходи майже зрівнялись з видатками. Я не скажу, що виділявся як керівник, але намагався все виконувати, що обіцяю. Ми спільно з тренерським штабом ввели нову преміально-бонусну систему, яка, вважаю, зіграла важливу роль в досягненні командою позитивних результатів.

Щодо пресу з боку мас. То ви і самі все бачите. Коли все йде добре, то причина успіху в тренері та футболістах, коли все погано, то в усьому винні президент та генеральний директор. Так завжди було. Єдине, що можу відповісти, я працюю на цій посаді щиро, чесно та з великим задоволенням. Жодна людина, яка співпрацювала з клубом, ніколи вам не скаже, що я замішаний у якихось темних схемах, «відкатах», чи чомусь подібному. Я працюю за ту винагороду, яку мені визначив власник команди. Я знаю, що він оцінює мене адекватно і завжди піде на зустріч, якщо в мене буде така потреба. Тому для мене це і є найбільша мотивація – не розчарувати того, хто поставив мене на цю посаду. Різні ситуації бувають, інколи я помиляюсь. А власники клубу мають бути впевнені - у мене навіть і думки не виникає, щоб зазіхнути на їхню бодай гривню. Розумієте, довіру з боку таких людей, як Петро Петрович, неможливо нічим виміряти і на щось проміняти.

- На трансфери і зарплати клуби витрачають найбільші кошти, мільйони доларів. Вам пропонували агенти або чиновники взяти певного гравця в команду за винагороду?
- Пропонували багато разів, просили взяти того чи іншого гравця. Але жодного разу я собі не дозволив навіть подумати про можливість заробити подібним чином. Пропонували різноманітні «схеми». Боротись можна з цим лише маючи внутрішній стержень. Якщо ти заробляєш умовно тисячу доларів, а тобі пропонують сто тисяч, то спокуса величезна. Про такі гроші деякі люди і не мріють. Вважаю одним зі своїх головних завдань – це стояти на сторожі інтересів клубу та його ресурсів, в тому числі й фінансових.

- Яку найбільшу суму вам пропонували?
- Я не можу сказати, тому що відразу відсікаю такі розмови. Мені вже давно ніхто нічого не пропонує, тому що знають – це без толку. У футбольному середовищі інформація циркулює дуже швидко, тому, напевно, для тих хто потенційно і хотів би щось запропонувати, вже дійшла інформація що «тулити» гравця в «Карпати» неможливо.

- Вас перевіряв власник клубу на чесність? Можливо, були якісь підставні люди?
- Напевно. І будуть в майбутньому, я так думаю. Але таких речей я абсолютно не боюся.

- Петра Димінського не можна віднести до публічних людей. Які у вас із ним стосунки? Вас можна назвати друзями?
- Друзями, напевно, ні. Я - найманий працівник. У нас робочі стосунки. По-перше, у нас досить велика різниця в віці. Я годжуся Петру Петровичу в сини. По-друге, у нього є люди, з якими він дружить дуже довго, люди з якими він зростав. Я ж повинен відстоювати його інтереси, як інвестора, як власника клубу. У нас дуже багато дискусій. Відверто кажучи, було чимало конфліктів і сварок. Багато непорозумінь. Але він в першу чергу піклується про інтереси клубу. Знаю одне: Петро Петрович - безмежно закоханий в футбол і в «Карпати». Усі, хто мав співпрацював із «Карпатами», підтвердять це.

- Настільки, що може навіть назначити стартовий склад «Карпат»?
- Такого ніколи не було. Принаймні я ніколи не чув, щоб президент диктував склад тренеру. Якщо хтось із тренерів таке і говорить, то це просто нечесні люди. Петро Петрович добре і глибоко розуміється на футболі. Він обізнаний з тактичними моделями гри, має розуміння про те, якими якостями повинен володіти футболіст на тій чи іншій позиції, яку манеру гри вибрати, і ще багато різних моментів. Так, він може висловити тренеру свою думку. Але завжди каже при цьому: «Це особисто моя думка. Я б вибрав такий склад. Але це не означає, що ти повинен це виконувати».

- Але підсвідомо тренер розуміє, що краще прислухатись.
- Якщо тренер не погоджується із президентом, то повинен робити так, як йому здається за правильне. Зрозумійте, якщо тренер буде ставити той склад, який здається кращим для президента, і думає що таким чином знімає з себе відповідальність, тоді виникає багато питань до кваліфікації такого наставника. Тому такі слова можуть говорити або слабодухі тренери, або ті, хто не має своєї позиції.    

Тренер щодня працює з гравцями на тренуваннях, поза тренуваннями, проводить індивідуальні розмови і знає стан команди краще за будь-кого. Петро Петрович також відвідує тренування, у нього є своє бачення і відчуття. Він ними ділиться. Я так само можу поговорити з тренером про склад. Це може зробити і спортивний директор.

- Петра Димінського регулярно критикують власні вболівальники за неправильне керівництво клубом. У нього виникало бажання піти з «Карпат»?
- Було. Напевно, воно є і тепер. Але він поставив за мету створити клуб, який не буде залежати від засновників чи інвесторів. Створити самодостатній клуб, який буде сам на себе заробляти. Якщо завтра піде з команди Димінський, то клуб продовжить жити за рахунок своєї діяльності і не буде ходити з простягнутою рукою. А тим так званим критиканам, хотів би нагадати, що всі активи, якими нині володіє ФК «Карпати» створено за кошти і завдяки управлінському таланту Почесного президента клубу. І радив би згадати 2001-й рік, коли Петро Петрович прийшов у клуб, який на той момент не те, що був «голий-босий», без жодного активу, а мав боргів на суму близько чотирьох мільйонів доларів. Саме під його керівництвом команда досягла найвищих результатів в історії клубу в євро кубках. Клуб за цей час створив потужну матеріально-технічну базу, інфраструктура – одна з найкращих в українському футболі, команда отримує стабільне фінансування, близько 600 дітей мають можливість в хороших умовах займатися футболом. Тому люди, які вміють аналізувати і порівнювати, впевнений, адекватно оцінять вклад цієї людини у львівський футбол. А все інше, повірте, - мішура, нічого не варта.

Дмитро ПОВОРОЗНЮК, спеціально для Sport.ua