Андрей САВЧЕНКО: «В первой игре за Карпаты ноги тряслись»

Андрій Савченко – один з гравців молодіжного складу «Карпат», яким головний тренер Олександр Севідов дав шанс проявити себе в першій команді і взяв з собою до Словенії на збори. Захисник вийшов на поле зі стартових хвилин у всіх трьох спарингах «зелено-білих». А в матчі проти «Кубані» нічим не поступався своїм більш досвідченим опонентам.

– Тобі лише 18 років, а вже довелося зіграти матч проти основного складу «Кубані» – далеко не найслабшої команди Росії.
– «Кубань» – дуже досвідчена команда, яка вдало закінчила останній чемпіонат і показала справжні свої сили. У цій команді надзвичайно потужна лінія атаки. Але моя справа виходити і грати. Мабуть варто подякувати за допомогу партнерам, які постійно допомагали мені на фланзі. Гадаю, ми мало в чому поступалися росіянам.

– Коли «Карпатам» забивали перший м’яч розвиток атаки пішов через твій фланг. Що в цьому епізоді трапилося?
– Все почалося, коли суперник передачею відрізав від епіцентру подій мене і Ігоря Пластуна. Нашого капітана якраз зловили на протиході. Але Роман Мисак вдало зіграв і зміг відбити м’яча, та, на жаль, він зрикошетив від нашого гравця і залетів у ворота.

– Рахунок 2:3 став за кілька хвилин до фінального свистка. Була надія, що ще вдасться відігратися?
– Без надії і на поле виходити не варто. Ще перед матчем ми налаштовувалися на позитивний результат. Ви не дивіться, що це збори – для нас кожна гра як остання. І на нічию, я думаю, ми точно заслужили. Гадаю, за певних обставин могли б і замахнутися на перемогу.

– Для тебе це вже третій матч на зборах, в якому ти виходиш на поле з перших хвилин. Відчуваєш, що зараз на тобі куди більше відповідальності, ніж було раніше?
– Для мене взагалі стало сюрпризом, що я поїхав на збори не з молодіжним складом, а з першою командою. За це я дуже вдячний тренерам. Вони мені дали шанс проявити себе, повірили в мене. І я хочу їм віддячити своїм старанням. Я роблю все, що можу, аби виправдати їхню довіру.

– Мабуть, коли виходив на першу товариську гру, ще проти «Домжале», то ноги тряслися?
– Це звична річ. Коли вперше виходиш в головній команді на поле, нехай це і товариська гра, але мандраж пройшовся усім тілом. Але тільки почув стартовий свисток – все як рукою зняло. В голові лише гра і думки про перемогу.

– Ти в номері живеш з Миколою Жовтюком. Він мабуть тобі розповідав, що таке справжній мандраж: коли вперше виходиш на поле в офіційній грі на «Донбас-Арені»...
– Так, він мені про це розповідав. Там і справді емоції просто зашкалюють. В мене мандраж пройшовся на товариському матчі, а йому довелося дебютувати в Прем’єр-Лізі проти такого суперника як «Шахтар»... Можу собі лише уявити.

– Більше того – він ще й забив свій перший гол за «Карпати» саме «Шахтарю». До речі, як часто ти підключаєшся до атак?
– В «Карпатах» у крайніх захисників є функції підключатися до атаки. Але все залежить, яка установка тренера. Та й від інтуїції чимало залежить: як гра диктує умови – йти вперед чи не йти. Якщо є можливість – то атакувати потрібно. Але першочергова задача моя – це якісно відіграти в захисті.

Інформаційний центр ФК «Карпати»