За молоддю майбутнє українського футзалу

Продовжуючи знайомство з МФК «Кардинал-Рівне», ми вирішили поспілкуватися з одним із новачків колективу Артемом Фаренюком. Чому зупинився вибір на молодому футболісті? Цю розповідь і інтерв’ю приурочили до двадцятирічного ювілею Артема, який якраз народився 19 листопада 1992 в місті Cуми.

З шести років він розпочав заняття великим футболом. Спочатку займався зі старшими хлопцями, а з восьми років перейшов у міні-футбол, де вже тренувався зі своїми однолітками під керівництвом Володимира Гладова. Інколи доводилося змагатися і в великому футболі. Сумські дитячі команди, за які виступав Артем постійно посідали призові місця в чемпіонаті України, окрім того, неодноразово здобували звання чемпіонів України у своїй віковій групі (1992-1993 рр.).

Після закінчення школи Фаренюк переїхав до Луганську, де грав під керівництвом Андрія Скоморохова і Валерія Туркіна за команду першої ліги «ЛТК-2». Вперше вийшов на майданчик у Луганську проти «Імпульсу» з Шостки, і хоча в дебютному матчі Артему відзначитися не вдалося, уже в наступній грі він записав на свій рахунок перший гол, а всього за сезон провів у ворота суперників 6-7 голів.

Гра юнака зацікавила тренерів команди вищої ліги, і в сезоні 2010-2011 рр. Артем Фаренюк залучався до ігор за першу команду. Вперше приміряв футболку головної команди 6 листопада, коли «ЛТК» під керівництвом Олексія Соломахіна в рідних стінах з рахунком 1:5 поступилась «ПФС». Вдало розпочавши той сезон, з домашньої перемоги над донецьким «Шахтарем», в подальшому гра луганчан не заладилася і серія поразок «ЛТК» склала поспіль 11 матчів. Перервати невтішні результати вдалося лише у 16-му турі, у Харкові зігравши в нічию – 1:1 з «Локомотивом».

Дебютувавши в найвищому дивізіоні в 9-му турі, Артем провів за головну команду Луганська поспіль 6 матчів, останньою грою для нього була домашня поразка його клубу від «Єнакієвця» 0:2. У цьому матчі вперше на тренерському містку команди з’явився Роман Ковальчик. Зміна головного тренера вплинула на подальшу долю Артема Фаренюка, новий керманич не знаходив місця в складі молодому футболісту і більше Артем на майданчику в складі першої команди не з’являвся. Можливо, тому в лютому 2011-го юнак повернувся додому і вже там продовжував тренуватися. Окрім того, грав за аматорські команди в футзалі та в великому футболі. А влітку 2012 року Артем Фаренюк отримав карт-бланш від керівництва і тренерського складу МФК «Кардинал-Рівне». Спочатку молодого футболіста запросили на перегляд, який відбувався під час передсезонного турніру у Львові, а згодом Артем отримав запрошення спробувати свої сили в Екстра-лізі, в іграх за рівненську команду.

- Артем ти, так би мовити, на початку футбольної кар’єри, адже тобі виповнилося лише 20 років, з чим ми тебе і вітаємо, отже, в тебе ще все ще попереду. Але напевно в твоєму житті була людина, яка зробила найбільший вклад у твоє становлення, як гравця футзалу і привила тобі любов до цього виду спорту?
- Перш за все, хотів би згадати Володимира Гладова, який розпочав мене тренувати в Сумах, коли мені виповнилося вісім років. Якраз Володимир Васильович і заклав той фундамент та навчив мене азам футзалу.

- Можливо, в твоїй не такій вже й багатій футзальній кар’єрі траплялися матчі, про якій не надто хочеться згадувати, або навпаки, незабутні ігри?
- В одній із ігор у Луганську, граючи за «ЛТК-2», став свідком втраченої перемоги. До фінального свистка залишалося 1,1 секунди, ми перемагали - 4:3. М’яч з ауту, приблизно в зоні заміни, вводив гравець «Київ-НПУ» і не очікувано для всіх забив гол у наші ворота. Рахунок став нічийним – 4:4, а ми за секунду до завершення гри втратили перемогу. Звичайно, ця гра не принесла задоволення, хоча мені і вдалося відзначитися двічі. Протягом того матчу були справжні гойдалки, вперед виривалася то одна, то друга команда, і ось коли вже здавалося, що перемога за нами – гол на заключній секунді перекреслив усі сподівання.

А в складі рівненської команди мені безперечно запам’яталася гра першого туру звітного сезону проти чемпіона України львівської «Енергії». Взагалі, розпочинати чемпіонат із гри з чемпіоном досить важко, але нам вдалося здобути позитивний результат, зігравши внічию – 2:2. Звичайно, протягом гри хотілося більшого, адже ми вели у рахунку - 1:0 і 2:1, проте, і нічию з такою іменитою командою в стартовому поєдинку вважаю непоганим результатом.

- У списку команд найвищого дивізіону МФК «Кардинал-Рівне» для тебе лише другий клуб, і все ж, якщо порівнювати, в якому колективі тобі було комфортніше?
- Я справді, ще не так багато грав, тому мені досить складно про це казати. Якщо говорити про колективи, то і в Рівному і в Луганську були хороші стосунки з футболістами, а ось щодо керівництва, то в Рівному відношення до гравців дещо краще.

- Вже можна сказати, що в ігровому плані ти повністю влився в новий колектив чи потрібен ще час для повної адаптації?
- Скажімо так, відсотків на 70-80, тобто процес адаптації ще не завершений.

- А з ким із футболістів у тебе зав’язалися дружні стосунки?
- Відверто кажучи, з усіма хлопцями дружні відносини, тому складно виділити когось окремо. В Рівному доволі дружний колектив, під час тренувань хлопці намагаються допомагати, підказують. Проте, більшість із них уже одружені, тому в них свої сімейні проблеми і після тренувань та ігор вони зазвичай поспішають додому.

- Тобі доводиться грати не в рідному місті, а тому вимушений жити окремо від батьків, напевно приходиться і готувати самому?
- Щодо Луганську, то там нас забезпечували харчуванням, адже ми були при академії «ЛТК», а тут у Рівному доводиться готувати самому. Загалом це другі страви: картопля, макарони. Буває привезу харчі з дому. Можу зготувати щось із м’яса. Проте перші страви не готую, адже їх можна піти поїсти в кафе чи столову, це не так вже й дорого, але це стосується лише перших страв.

Знімаю квартиру разом з Іваном Гурком, тому готуємо разом, або готує той, хто з нас раніше зголодніє. Як такого правила у нас не заведено. У більшості випадків разом і готуємо, і їмо.

- А взагалі, в тебе є улюблена страва?
- Хто не любить шашлик? Здається м’ясо приготовлене на свіжому повітрі, на природі смакує всім без винятку. А ось у маминому виконанні мені дуже подобається окрошка. Люблю також смажену картоплю.

- Ти вже не один місяць у Рівному, напевно вже протоптав стежину до якоїсь із дискотек?
- Поки що не достатньо познайомився з містом, тому напевно ще все попереду, там побачимо. Хоча в Рівному перебуваю вже з середини серпня.

- У тебе вже є дівчина, чи твоє серце вільне?
- На даний час серйозних стосунків не маю. Куди поспішати?

- А якщо згадати дитинство, яким чином був обраний футбол, хто привів тебе в секцію?
- У футбольну секцію привів мене тато, але бажання займатися футболом було в мене особисте. На моє прохання тато вже з шестирічного віку водив мене в секцію футболу. А коли я подорослішав, почав вже ходити на тренування самостійно.

- А як батьки ставляться до твого вибору?
- Вони підтримують мене, по можливості відвідують матчі з моєю участю.

- А як справи з освітою? Отримавши середню освіту продовжив навчання?
- Так, я зараз навчаюся на другому курсі Сумського Державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка на факультеті спорт, після закінчення навчання буду тренером.

- А чим займаєшся у вільний час?
- Люблю дивитися різні фільми. Подобається серіал «Інтерни». А ось книжки це не моє.

- А яким фільмам віддаєш перевагу?
- Подобаються комедії, як сучасні, так і старі класичні радянські. Натомість фантастику взагалі не люблю.

- Як проводиш відпустку?
- Вдома або на морі з друзями.

- Якими рисами характеру, на твою думку, повинен володіти сучасний гравець футзалу найвищого дивізіону?
- Перш за все, потрібно бути працьовитим і мати палке бажання грати на високому рівні. В Екстра-лізі мало команд, тому не всі бажаючи мають можливість знайти собі команду, конкуренція досить велика, а отже без наполегливої праці досягти бажаного результату неможливо.

- На завершення нашої розмови, Артем, ще раз хочу привітати тебе з твоїм першим дорослим ювілеєм і побажати тобі виконання всіх мрій, а також подальшого кар’єрного росту. Не зупиняйся на досягнутому, плідно працюй над собою і віримо, що найкращі матчі в твоєму виконанні ще попереду.
- Щиро дякую.

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ, спеціально для Sport.ua