Іван Гешко: "Не думав, що робитиму з півмільйоном доларів"

Розмова з Іваном Гешком, чемпіоном світу з легкої атлетики

Іван Гешко: "Не думав, що робитиму з півмільйоном доларів"

Минулий тиждень для українських уболівальників легкої атлетики ознаменувався важливою подією. Іван Гешко із села Кліводин Чернівецької області здобув блискучу перемогу в бігу на 1500 м на другому етапі найпрестижнішої легкоатлетичної серії “Золота ліга” в Парижі. 26-річний стаєр, за яким закріпилося звання “білої грози Чорного континенту”, таким чином поповнив список претендентів на півмільйона доларів, який за рішенням організаторів цьогоріч розділять спортсмени, котрі переможуть на п’яти із шести етапів серії та візьмуть участь у фінальних змаганнях у Штуттгарті. Іван Гешко вже завтра ввечері має вийти на старт наступного етапу “Золотої ліги” в Римі. Втім це не завадило йому знайти час розповісти читачам “Газети” про подробиці паризького успіху та подальші плани.

– Іване, чому зраділи більше: перемозі чи перспективі поборотися за півмільйона доларів?

– Безумовно, перемозі. Я показав другий кращий час за свою кар’єру, до того ж, уперше виграв етап “Золотої ліги”. А це багато означає, адже в ній беруть участь найсильніші спортсмени світу. В Парижі серед моїх суперників були володар другого результату в історії забігів на півтори тисячі метрів Лагат, який представляє США, лідер сезону кенієць Кіпчірчір, чемпіон Європи Баала з Франції. На моїй дистанції дуже багато рівних за силами бігунів, здатних виграти. Я усвідомлюю, що бути першим на наступних чотирьох етапах украй важко, але маю наміри принаймні спробувати. Який же спортсмен відмовиться від змоги поборотися за півмільйона доларів!

– Чи можна вважати випадковістю те, що вперше на п’єдестал чемпіонату світу ви зійшли теж у Парижі?

– Про те, фартовий чи не фартовий стадіон, коли виступаю, не замислююся. Окрім того, всі змагаються в однакових умовах. Просто обидва рази вийшов на старт у добрій формі. Не приховуватиму, Париж мені подобається і своєю атмосферою, і тим, що легка атлетика там збирає багато глядачів. Я вже вчетверте приїжджаю в це місто, щоправда, лише раз гуляв його вуличками. На більше часу не вистачає.

– Усі захоплені вашою фантастичною здатністю прискорюватися на фініші: від простого вболівальника до принца Монако. Чи не думали про те, щоб спробувати свої сили на коротшій дистанцій – стометрівці, наприклад?

– Ні, не маю необхідної для спринтера вибухової швидкості. Якби була, я не обрав би таку складну дистанцію, як 1500 м.

– Причини гегемонії кенійських бігунів на середніх дистанціях усім відомі: їхня кров краще поглинає кисень, оскільки вони зростають в умовах високогір’я. А в чому таємниця успіху Івана Гешка?

– Напевно, у важкій наполегливій праці впродовж багатьох років. Без природних здібностей, безумовно, складно, але без бажання викладатися на тренуваннях ще складніше. Я навіть сказав би – неможливо. Поступово виробляв спеціальну витривалість і здатність прискорюватися, що нині дає змогу боротися з темношкірими спортсменами та фінішувати так, як я роблю це!

– В одному з інтерв’ю сказали, що на нещодавній успіх на Кубку Європи вас надихнув виступ збірної України на чемпіонаті світу з футболу? А ви уважно стежили за подіями в Німеччині?

– За змогою. Ввважаю, що було дуже мало видовищних ігор, команди здебільшого грали на утримання м’яча. А найсильнішу визначали вже в серії пенальті, ніби розігруючи лотерею. Відкритий футбол, який, власне, мені більше до вподоби, був хіба що в матчі Голландія – Португалія, де арбітр дав шістнадцять жовтих карток. Щодо української збірної, то вона, як на мене, виступила просто чудово.

– У дитинстві ви також займалися футболом. Якби свого часу “не зрадили” йому з легкою атлетикою, в якому амплуа грали б?

– Думаю, мені було б важко пробитися у висококласну футбольну команду. Я, до речі, перепробував практично всі секції, які були в місцевій спортивній школі, хіба що в шахи не грав. Але з часом зрозумів, що командні види спорту не для мене. Я з дитинства не любив поступатися, тим паче, через чужі помилки. І вирішив знайти для себе такий вид спорту, в якому успіх, як і неуспіх, залежав би від мене, а не від когось іще – і знайшов. Окрім того, щоб навіть талановитого хлопця взяли в якусь престижну футбольну школу, треба заплатити великі гроші. Так, я займався футболом, навіть нині іноді граю для себе. На якій позиції? Я універсальний футболіст, якщо можна так сказати (сміється). Можу грати й у нападі, й у захисті, але надаю перевагу позиції півзахисника, де треба працювати найбільше.

– Розкрийте таємницю, чому, на відміну від своїх суперників, бігаєте в темних окулярах?

– Жодної таємниці, просто подобається. Не маю щодо цього якоїсь конкретної причини чи забобону, яким би можна було здивувати вболівальників. Я іноді й без окулярів виступаю, як ви могли зауважити.

– Наостанку скажіть, чи вирішили, що робитимете, якщо зірвете джек-пот “Золотої ліги”?

– Я належу до тих людей, які не рахують грошей, яких у них немає. Керуюся принципом: краще горобець у жмені, ніж журавель у небі. Відверто кажучи, навіть не думав про те, що робитиму з півмільйоном доларів. Коли гроші лежатимуть у моїй кишені, тоді вирішу та розповім  вам. Зрештою, хто сказав, що їх потрібно відразу витрачати. Життя ж триває не день.

Розмовляла Анна Савчик, Львівська газета

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности