Львівський волейбол потрібно починати піднімати з низів

ВК “Львів” завершив сезон на сьомому місці в першій лізі національного чемпіонату. Загалом важливим слід вважати вже факт появи львівського клубу після багаторічної відсутності на мапі професійного волейболу України.

Утім остаточні результати чоловічої першої ліги затвердили із затримкою, пов’язаною з відмовою від останніх ігор одразу трьох команд: “Маркохім-3” (м. Маріуполь), “Азот-2” (м. Черкаси), “Локомотив-3” (м. Харків). Юрій Мальчицький (президент і тренер ВК “Львів”) в інтерв’ю “Газеті” (від 12 квітня 2006, №67 (874) дорікнув щодо цього голові директорату Федерації волейболу України, заступникові президента Федерації волейболу Львівщини Олександру Біберові. Олександр Михайлович, який є майстром спорту з волейболу та суддею національної категорії, заперечив звинувачення на адресу федерації, зазначивши, що вона є однією з найбільш дисциплінованих в Україні. А затримку з підбиванням підсумків сезону та непорозуміння з визначенням місця львівського клубу він пояснив так:

– Зняття з чемпіонату – для нас дуже актуальна проблема. Цього року знялася команда вищої ліги, не виїхали на ігри два суперлігові клуби. Але прецеденту, щоб відмовилися грати відразу три команди, ще не було! Затримка в оголошенні офіційних підсумків виникла через те, що ми не знали, як діяти, і просто вивчали питання. Коли з туру знімається одна команда, в регламенті все чітко визначено: її позбавляють очок, а решта три суперники грають між собою. При цьому з них знімають усі очки, набрані в попередніх іграх із цією командою. Але відмова трьох команд означає, що без очок залишається й четверта. Знадобився час, щоб визначити, як виводити рейтинг у такій ситуації. ВК “Львів” ми поставили на найвище, сьоме місце, а решта команд, які відмовилися грати, розділили восьме-десяте. Маріуполь, Харків і Черкаси, до речі, мало цікавили місця. Як фарм-клуби вони мають зовсім інші цілі. Вони відмовилися від ігор через спортивну недоцільність і фінансові труднощі. Їм легше було заплатити штрафи, ніж покрити витрати на поїздку до Львова. Їхні відмови зафіксовано документально, і федерація не могла вплинути на них. У чому вона справді винувата, то це в тому, що не зовсім було продумано систему проведення чемпіонату в першій лізі. Кількість ігор за сьоме-десяте місця більша, ніж за перше-третє. На наступний рік систему змагань у першій лізі, напевно, змінять.

– Ви погоджуєтеся з тими, хто вважає успіхом сьоме місце львівського клубу в дебютному сезоні в професійній лізі?

– Успіх – те, що львів’яни заявилися в першу лігу, до речі, за моєю порадою. А щодо виступу... Хіба це успіх – сьоме місце з-поміж десяти клубів, із яких вісім – фарм-клуби, котрі не ставлять перед собою ніяких завдань у чемпіонаті?! За них грають зовсім молоді волейболісти, а також ті, котрі відновлюються після травм або мають якісь дисциплінарні провини. В Україні є такі фінансово потужні клуби, які покривають першу, вищу та суперлігу, й ми не можемо заборонити їм це. Вони роблять політику в українському волейболі. Така практика є й у баскетболі, й у футболі. Гравець київського “Динамо” може виступати за “Динамо-2”. Щоб розраховувати на високі місця, ВК “Львів” має суттєво підсилити команду, а також знайти потужнішого спонсора, який міг би “потягнути” команду вищого рангу.

– А чи не можуть ваші особисті непорозуміння з керівництвом львівського клубу стати на заваді його подальшій участі в чемпіонаті України?

– Звісно, ні. Федерація не має наміру нікому шкодити. Мальчицькому ж доведеться працювати з нами в кожному разі, якщо він захоче й далі виступати зі своєю командою в чемпіонаті України. Я зацікавлений у тому, щоб наше місто мало професійну волейбольну команду, не менш ніж Мальчицький! Чудово пам’ятаю ті часи, коли львів’яни грали в першості СРСР і навіть були володарями Кубка України. Та й опісля наші вихованці грали у збірній України. Я не проти того, щоб далі працював Мальчицький. Навпаки, не бачу на його місці іншої людини з такою ж енергією та пробивною молодечою вдачею, яка має силу стукати у двері, які перед нею одного разу вже зачинили. Ми дуже добре знаємо Мальчицького, свого часу він закінчив нашу школу “Автомобіліст”, згодом працював там. Було зрозуміло, що на тренерській посаді йому не досягти визначних успіхів, зате він знайшов себе як президент клубу. Що зробив позитивного? На мій погляд, те, що вперше за багато років зумовив інтерес до нашого виду спорту в мас-медіа. Проте це ще не все, що потрібно зробити для досягнення результату!

– На ваш погляд, які саме кроки мав зробити пан Мальчицький?

– Насамперед розробити програму розвитку клубу (маю сумніви, що вона в нього є). Мальчицький, як і багато інших молодих людей, має схильність до гіперболізації. За його словами, створюється враження, ніби тільки він піднімає львівський волейбол, а всі інші шкодять. А фактично він наразі не виховав нікого, а лише користується плодами праці інших людей. ВК “Львів” – це збірна області, в якій грають представники Аграрної академії, “Автомобіліста” та Сокаля. Людина, яка працює в залі та виконує всю чорну роботу, – тренер Василь Копій. Він також відіграв велику роль у становленні команди. Не подумайте, що якимось чином хочу применшити заслуги Ю. Мальчицького. Але наші тренери, наприклад, зауважили, що він не відвідав жодної гри на першість області, а де ж, як не там, шукати перспективних гравців.

Потрібно починати піднімати львівський волейбол із низів і шукати алгоритм роботи зі всіма нашими спортивними структурами в області. Якщо, звісно, хочемо мати справжню команду, а не штучну, яка зникне, тільки-но припинять надходити гроші від спонсорів. Інакше ніколи не зможемо конкурувати з командами, які збирають під своїми знаменами талановитих дітей зі всієї країни, створюючи їм умови для проживання, навчання тощо. Львів теж має все необхідне для цього: спортивний інтернат, інститут фізкультури, але чомусь не використовує їхніх можливостей у плані розвитку волейболу на повну потужність. На Львівщині працює тринадцять спортивних дитячих шкіл, які культивують волейбол, однак реальні плоди приносять лише львівський “Автомобіліст”, Сокаль, трішки – Броди, й у дівчат – Новий Роздол. Решта працює “на оздоровлення”, якщо можна так сказати. Вважаю, що всім нам слід зібратися та порушити проблему львівського волейболу загалом, а не лише команди пана Мальчицького.

Розмовляла Анна Савчик, Львівська газета