Олександр Матерухін: "Я одружувався, а сказали — ніби відмовився грати за Україну"

Сьогодні збірна України на чемпіонаті світу в Латвії проведе свій перший матч — проти олімпійських чемпіонів шведів. У складі нашої команди на лід вийдуть кілька дебютантів, але особливу увагу привертає кращий снайпер відкритого чемпіонату Білорусі Олександр Матерухін. 25-річний форвард виступав за юнацьку збірну України, а потім на шість років поїхав шукати щастя до Америки. Минулого літа він підписав угоду з могильовським «Хімволокном», у складі якого посів четверте місце в суперечці бомбардирів білоруської першості за системою «гол плюс пас». Дебютувати в українській збірній міг у грудні на Кубку виклику в Києві, та тоді не склалося. Перед чемпіонатом світу Сашко прибув до табору національної команди і впевнено забронював собі місце в її складі.

Кореспондент «УМ» познайомився ближче зі «свіжою кров'ю» «жовто-синіх».

— Олександре, що відчуває вже досвідчений майстер, вперше перебуваючи у таборі збірної?

— Звичайно, я дуже радий, що мене запросили. Ніяких проблем у спілкуванні не виникло: за три тижні тренувальних зборів цілком освоївся у колективі. З кількома нинішніми партнерами був знайомий і раніше, з іншими потоваришував уже зараз.

— Чому після кількох років за океаном ви вирішили повернутися в рідні краї?

— Я доволі довго виступав у Америці. Тож вирішив пограти вже ближче до домівки. Захотілося постійно спілкуватися з друзями й рідними.

— Шансів пробитися в НХЛ у вас не було?

— За океаном сформувалася така система «каст», крізь яку знизу вибитися нагору дуже важко. Є свої кола агентів, велика кількість хокеїстів, котрі мають контракти з клубами Національної хокейної ліги, але грають у нижчих лігах. Тож командам НХЛ простіше й легше в фінансовому плані задіяти їх, ніж людей «зі сторони». Мене на певний час запрошували до фарм-клубу, але далі справа не пішла. Щоб пробитися в НХЛ, треба мати впливового агента або бути на дві голови сильнішим за інших.

— Хокей в Америці і Білорусі дуже різниться?

— У США навчився діяти в силовій манері, догравати в кожному епізоді до кінця. Мій бойовий характер загартувався за океаном, але без нього і тут вдало не виступатимеш. У відкритому чемпіонаті Білорусі хокеїсти діють більш чіпко як у прямому, так і переносному сенсі, тобто часто чіпляють один одного ключками.

В Америці в зону входять просто, вкидаючи шайбу, і далі створюють тиск на суперників. А тут намагаються більше комбінувати. Хоча збірна України в товариських матчах iз білорусами діяла якраз в американській манері.

— А чому опинилися саме в «Хімволокні»?

— Я просто з дитинства знаю Олега Шафаренка, ми давно хотіли грати в одній команді. У Могильові нам вдалося реалізувати давню мрію. Зараз у мене вже є більше пропозицій, тож із клубом на майбутній сезон визначуся після чемпіонату світу.

— Узимку в Україні ходили чутки, що ви з Віктором Андрущенком відмовилися виступати за збірну України. Як усе було насправді?

— Мені зателефонували з Києва й запросили до збірної. Але так склалося, що саме тоді я одружився, до того ж заліковував травму. А повідомити тренерам національної команди одразу не зміг, бо не знав телефонів ФХУ. Лише перед стартом київського етапу європейського Кубка виклику зв'язався з керівництвом збірної й сказав, що не зможу зіграти. Але виступати за Україну я не відмовлявся.

— У зв'язку з цим інцидентом не було непорозумінь з Олександром Сеукандом?

— Ні, про той епізод ми й не згадували. Нормально поспілкувалися, тренер спитав про сімейні справи — так що все в порядку. По завершенні сезону я приїхав до Києва з формою, здогадуючись, що викличуть до збірної. Так воно й сталося.

— Очікували, що у ВЧБ вдасться опинитися серед кращих бомбардирів?

— Було велике бажання проявити себе якнайкраще, воно й дозволило реалізувати свій потенціал повною мірою.

— Напередодні чемпіонату світу як ви самі оціните свої фізичні й ігрові кондиції?

— Думаю, вони близькі до оптимальних.

— Ваша трійка нападу з Шафаренком і Міхновим зараз виглядає краще за інші. З представником «Лади» одразу знайшли спільну мову?

— Так, ми легко зігралися. Шафаренка добре знаю, а Міхнов — розумний і технічний хокеїст, тож особливих труднощів у нас не виникло.

— Ви вже провели за збірну кілька товариських матчів. Що, на вашу думку, можна очікувати від України в Ризі?

— Мені важко сказати, бо я ніколи не виступав на чемпіонатах світу. Зустрічі з російськими клубами й білоруською збірною не можна порівнювати з поєдинками проти елітних колективів. Однозначно у Латвії нам буде складніше, хокей «на світі» значно швидший. На роздуми не буде ані миті, й діяти доведеться з повною концентрацією.

Андрій ФОМЕНКО, Україна молода