Александр КОСЫРИН: «В Одессе хочется играть каждый день»

У игроков «Днестра» есть задача – в каждом матче показывать свой футбол

20 апреля 2011, 09:14 |

1226

Александр КОСЫРИН: «В Одессе хочется играть каждый день» — Александр Косырин

Схоже, ми таки дочекалися! Косирін знову забиває та повертає собі реноме забивного нападника. Може, так на нього впливає рідна Одеса, де «Дністер» проводить домашні матчі? До речі, за словами Олександра, в Овідіополі команда грала «невідомо де й невідомо для кого»…

— У п’яти матчах навесні ви відзначилися вже тричі. Чи можна говорити про повернення грізного й результативного Олександра Косиріна?

— Гадаю, що так. Я раніше вже говорив, що мені просто необхідно пройти збори, підготуватися разом із командою, що я, власне, і зробив узимку. Результат, як бачимо, помітний.

— Дубль у ворота «Зірки» допоміг команді вперше перемогти в другій частині змагань (технічну перемога над «Феніксом» до уваги не братимемо). Разом із тим команда й не програвала. Багато виходить із задуманого тренером?

— Не все, звичайно. У жодної команди не може так бути, хіба що в «Барселони». Тому стараємося, тренуємося, намагаємося грати в свій футбол — це те, що від нас вимагає наш тренер. Прагнути є до чого.

— Футболісти «Зірки» довго сперечалися про ваш другий гол. Гадаєте, арбітр мав право не зарахувати м’яч?

— Я й не зрозумів, у чому там річ. Воротар нібито за руку тримався… Гадаю, будь-який голкіпер, відчувши свою помилку, лежав би на газоні й тримався за руку чи ще за щось. А до руки його я навіть не доторкнувся, зігравши суто в м’яч.

— Поряд із непоганими результатами, у «Дністра» була ще й нічия в Івано-Франківську, де вам також вдалося забити. Як розціните одне очко в матчі проти відвертого аутсайдера?

— Дуже тяжкий був виїзд: ми довго туди добиралися, газон був досить в’язким, перша гра в новому році, дуже переживали за результат… Ми вигравали там 2:0, але пропустили двічі. До того ж, мали же й третій м’яч пропускати — виручив воротар.

— Виходить, в Івано-Франківську вам ще й пощастило?

— Щастить сильнішим. Якщо рахунок 2:2, значить так і мало статися. Але той момент на останніх хвилинах у господарів, відверто кажучи, був стовідсотковим.

— Які емоції переживаєте, коли граєте в Одесі? Чи можна говорити про фартовість стадіону «Спартак»?

— Емоції найприємніші! Хочеться грати тут через день, а то й узагалі щодня! На жаль, можемо грати вдома лише раз на два тижні. Звісно, це не можна порівняти з тими матчами, які ми грали в Овідіополі. Туди ми довго добиралися, і грали незрозуміло де і для кого. В Одесі все таки приємно грати на хорошому стадіоні з відмінним газоном.

— Персональних вболівальників в Одесі вистачає?

— Вони є, але їх зовсім мало.

— У наступних двох турах «Дністер» гратиме в Алчевську та в Одесі проти «Закарпаття». Ці матчі можуть відповісти на багато питань про справжній рівень нинішнього «Дністра». Та чи вистачає команді мотивації?

— У нас є завдання — виходити на кожен матч і грати в свій футбол. Не підлаштовуючись при цьому під суперника, суддів, інше місто. А мотивація… Як вона можна страждати? Ми ж маємо перемагати в кожному матчі! Нині в першій лізі я не побачив жодної команди, яка може нас обіграти. Виняток — «Олександрія» та «Чорноморець», проти яких я просто не грав.

Анатолій ВОЛКОВ, www.ukrfootball.in.ua