Тренери України часів незалежності. Ч.3

Нашу роботу ми почали в абетковому порядку, від А і т.д. Ми вже згадали історичне значення для донецького «Металурга» такого фахівця, як Семен Альтман, згадали колишніх наставників «Металурга» та «Чорноморця» Ко Адріансе та Анатолія Азаренкова відповідно, відзначили, яку роль свого часу в історії «Металіста» та «Зорі-МАЛС» відіграв майстер спорту СРСР Віктор Аристов. Сьогодні ми продовжимо згадувати тренерів в абетковому порядку далі. Якщо у ході нашої роботи відбуватимуться тренерські ротації (на жаль, доля наставників непередбачувана), ми будемо доповнювати та проводити нашу роботу з їх урахуванням.

Частина 1    Частина 2

Ігор БАБІНЧУК запам’ятався тим, що працював на чолі столичного «Арсеналу» на зламі епох Олександра Баранова та Олександра Заварова.

Ігор Дмитрович народився 5 листопада 1954 року в м. Зима, Іркутської області (Росія). Закінчив Тернопільський педагогічний інститут з відзнакою 1979 р. Грав за футбольну команду педінституту, у складі якої став бронзовим призером чемпіонату України серед колективів фізкультури 1976 р.

Працював тренером команд: «Нива» (Тернопіль) упродовж 1987 — 1998 рр., «Торпедо» (Запоріжжя) 1998/99 рр., «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Карпати» (Львів). За цей період тернопільська «Нива» (у сезоні-1992) посідала четверте місце в групі «Б», двічі (сезони-1993/94 та 1997/98) сьоме місце у повному чемпіонаті (найвище за історії незалежної України) та аж чотири рази (сезони-1992/93, 1994/95, 1995/96, 1997/98) виходила до 1/4 фіналу Кубка України (теж найвище досягнення в своїй історії часів незалежності України). Запорізьке ж «Торпедо» було близьким до того, щоб знову повернутися до вищої ліги, звідки воно вилетіло за підсумками сезону-1997/98. Але тоді Ігор Дмитрович головним тренером цих команд не був.

У вищій лізі чемпіонату України Бабінчук як головний тренер з'явився у сезоні-2005/06 на чолі київського «Арсеналу» (на той час уже працюючи в тренерському штабі столичної команди), замінивши Олександра Баранова. На той час команда в осінній частині змагань у 14 матчах узяла 14 очок, при цьому в останніх трьох зустрічах зазнала поразок. У Кубку України «Арсенал» дійшов до 1/4 фіналу з правом участі в турнірі. Ігор Дмитрович провів один матч (проти донецького «Металурга»), в якому зазнав поразки — 0:2. Далі команду очолив Олександр Заваров. Після отого програшу Ігор Дмитрович у якості головного тренера у вищій лізі вже не працював.

Нині: після приходу до керма команди «Арсенал» Олександра Заварова Ігор Бабінчук працював у столичному клубі на різних посадах: начальник команди, помічник головного тренера, тренер молодіжної команди, спортивний директор. Зараз Ігор Дмитрович, наскільки відомо, тимчасово не працює.

Іван БАЛАН став першим в історії незалежної України головним тренером ФК «Евіс» (Миколаїв) (нині МФК «Миколаїв), повторив найвищі в історії маріупольського «Іллічівця» досягнення Миколи Павлова (четверте місце в чемпіонаті та 1/2 фіналу Кубка України) і став одним із творців третього за ліком чемпіонства донецького «Шахтаря».

Іван Дмитрович народився 1 липня 1949 року в місті Мала Виска Кіровоградської області. Ігрове амплуа — воротар. Закінчив Миколаївський педінститут. Виступав за миколаївський «Суднобудівник», з яким як гравець був бронзовим призером чемпіонату УРСР (1973) та чемпіоном УРСР (1974).

Тренерська кар'єра у Івана Дмитровича розпочалася ще 1985 року. Тоді ж «Суднобудівник» завоював бронзові медалі чемпіонату України. 1986-го Балан став старшим тренером миколаївської команди, а з 1989-го — головним тренером «Суднобудівника», який згодом було перейменовано на «Евіс». 1990-го його «Суднобудівник» став срібним призером чемпіонату УРСР. Але то були ще радянські часи. У вищій лізі чемпіонату України Іван Дмитрович як головний тренер почав з найпершого сезону, 1992-го, в миколаївському «Евісі».

Перший досвід роботи у незалежній Україні склався для Балана невдало. Команда запам'яталася тим, що пришвидшила виліт шепетівського «Темпа» та вінницької «Ниви», однак це не врятувало команду від вильоту з вищої ліги. Провівши 18 матчів (+3 =4 -11, 12-29), «Евіс» на чолі з Іваном Баланом здобув 10 очок і посів передостаннє, дев'яте, місце. У Кубку України миколаївський колектив спіткнувся на першому ж для себе етапі (1/32 фіналу) об одеський СКА (1:1, по пен. — 4:5).

Удруге у вищій лізі як головний тренер Іван Дмитрович з'явився на початку сезону-1996/97 на чолі сімферопольської «Таврії», замінивши Рувима Аронова. На той момент команда за підсумками попереднього сезону посіла 12 місце і дійшла до чвертьфіналу Кубка України. За сезон Іван Дмитрович провів 12 матчів, однак їх було поділено на дві частини. Перша охопила стартові п'ять турів сезону. За цей час команда здобула вдома дві перемоги — над запорізьким «Торпедо» та «Кривбасом», але поступилася і «Шахтарю», і «Динамо» (причому киянам з розгромним рахунком 0:3). На шостий тур симферопольців вивів уже Сергій Шевченко.

Друга частина припала аж на весняний проміжок сезону, точніше на сім останніх турів. Прикметно, що в цій половині Іван Балан працював уже не самостійно, а в парі. Його партнером по тренерському цеху став Валентин Шведюк. Фахівці замінили Миколу Павлова. На той час команда йшла у середині турнірної таблиці (6-8 місце), а у Кубку України вилетіла на першому ж для себе етапі (1/16 фіналу) від луцької «Волині» (0:1). Прикметно, що цей період був знаменним для тернопільської «Ниви»: вона поступилася «Таврії» на виїзді, тож саме цих трьох очок їй не вистачило, щоб повторити свій найкращий в історії незалежної України успіх — сьоме місце у сезоні-1993/94 під керівництвом Леоніда Буряка. Щодо «Таврії», то Іван Балан за 12 матчів (+6 =0 -6, 14-20), здобувши 18 очок, допоміг посісти їй високе шосте місце. Цей показник став третім — на той час найкращим в її історії часів незалежності України (перший показник — це чемпіонство сезону-1992 під керівництвом Анатолія Заяєва, другий — це п'яте місце сезону-1993/94, внесок у який зробили Павло Костин, Анатолій Чемерисин, Віталій Шаличев та Анатолій Заяєв).

Наступний сезон (1997/98) Іван Дмитрович розпочав теж на чолі «Таврії» і теж у парі з Валентином Шведкжом. Але у весняній частині змагань Балан уже очолював кримчан самостійно. За цей період команда не дозволила «Кривбасу» повторити найкращий свій успіх в історії незалежної України (на той час) — шосте місце в сезонах-1993/94 та 1994/95. Також симферопольці відібрали шість очок у «Чорноморця», тож одесити змушені були залишити за підсумками того сезону елітний дивізіон. Також під керівництвом Івана Дмитровича «Таврія» зіграла вдома із «Шахтарем», майбутнім срібним призером чемпіонату. Однак за 25 матчів (+7 =7 -11, 31-34) колектив здобув лише 28 очок і опинився впритул до зони аутсайдерів. Іван Дмитрович після 25 туру склав повноваження головного тренера «Таврії» і на решту п'ять матчів сезону симферопольців уже виводив Віктор Грачов. У Кубку України «Таврія» під керівництвом Балана здолала в 1/16 фіналу «Буковину» (3:0), а в 1/8 поступилася фіналісту, столичному ЦСКА, з рахунком 1:2. Усього на чолі «Таврії» Іван Балан провів 37 матчів, у яких здобув 13 перемог, зазнав 18 поразок та ще сім матчів звів унічию.

Утретє у вищій лізі Іван Дмитрович як головний тренер з'явився посеред сезону-2004/05 у маріупольському «Іллічівці», замінивши Миколу Павлова. Сталося це після 13 туру. На той момент маріупольська команда завершила попередній сезон на восьмому місці, але за високий коефіцієнт «чесної гри» здобула право грати у єврокубках, а саме у Кубку УЄФА. Там «Іллічівець» вийшов до другого відбіркового раунду і припинив виступ. У Кубку України команда завершила свій виступ на стадії 1/8 фіналу.

За цей період у 17 матчах (+8 = 3 -6, 17-16) маріупольська команда здобула 27 очок. Завдяки такому доробку іллічівці повторили успіх Миколи Павлова сезону-1998/99 (п'яте місце у чемпіонаті), вигравши конкуренцію у таких команд, як «Таврія» і «Чорноморець». До речі, суперечку з одеситами за п'яту сходинку маріупольці у очному поєдинку виграли. Цей здобуток (на той час) став другим найкращим в історії «Іллічівця» періоду незалежності України. Повторити досягнення того ж таки Миколи Павлова сезону-2000/01 (четверте місце в чемпіонаті) Івану Дмитровичу не вдалося.

Як виявилося, вдалося лише у сезоні-2004/05. У наступному чемпіонаті, 2005/06, Балану скорилися всі вершини його попередника Миколи Павлова — четверте місце в чемпіонаті України і 1/2 фіналу Кубка України. До речі, жодному з подальших наставників маріупольців ці вершини не скорилися. Єдине, чого не вдалося повторити Балану після Павлова — здобути путівку до єврокубків. Хоча свого часу Микола Петрович теж не виходив до єврозони з четвертого місця.

Того сезону маріупольці (30 матчів, +12 =7 -11, 30-34, 43 очки), зігравши внічию на виїзді з «Металістом» і відібравши у «Дніпра» п'ять очок, не дозволили харків'янам уперше в своїй історії, а дніпрянам ушосте, здобути бронзові медалі чемпіонату України. Та найяскравішою подією цього сезону, напевно, є виїзна нічия з «Динамо» (1:1). Двох очок, що втратили кияни, цілком вистачило б їм для того, аби обігнати донецький «Шахтар» і вдванадцяте стати чемпіоном України. «Гірники» ж завдяки цьому стали чемпіонами країни втретє в своїй історії. Також можна додати, що чотирьох очок, які втратила «Волинь» у матчах з маріупольцями, не вистачило для того, щоб лучани залишилися у вищій лізі.

У Кубку України підопічні Івана Балана, як ми згадували вище, дійшли аж до 1/2 фіналу, залишивши позаду «Титан» (Армянськ) в 1/32 — 2:1, «Ялос» (Ялта) в 1/16 — 1:0, «Газовик-Скалу» (Стрий) в 1/8 — 1:0, «Арсенал» (Київ) в 1/4 — 2:0. Зупинив кубкову ходу у півфіналі лише майбутній фіналіст Кубка України — запорізький «Металург» (1:2 на виїзді та 1:1 вдома).

Новий сезон, 2006/07, Іван Балан розпочав теж у Маріуполі. Однак після успіху команду почали переслідувати невдачі. Так, наприклад, десять турів, з п'ятого по п'ятнадцятий, у маріупольців вийшла серія без перемог, при цьому в азовців було дві серії по три матчі з поразок. У Кубку України підопічні Балана дійшли лише до 1/4 фіналу, обігравши в 1/32 «Гірник-Спорт» (Комсомольськ) 5:2, в 1/16 — «Динамо-ІгроСервіс» 4:2, в 1/8 «Кривбас» 2:0, але зупинившись у чвертьфіналі на «Металісті» (0:0 вдома і 0:2 на виїзді). Провівши 23 матчі (+4 =6 -13, 18-30) і здобувши 18 очок, Іван Дмитрович склав повноваження головного тренера «Іллічівця», а сезон, за підсумками якого азовці понизилися в класі, завершували Олександр Червоний та Юрій Керман.

Загалом, в «Іллічівці» Іван Балан провів 70 матчів (+24 =16 -30, 65-80) і здобув 88 очок. Після цього Іван Дмитрович головним тренером команд вищої ліги вже не працював. Усього у вищій лізі Балан провів 125 матчів, з яких 40 разів святкував перемогу, у 58 матчах зазнав поразок і ще 27 звів унічию.

Нині: окрім вищезгаданих команд, Іван Дмитрович працював також у херсонському «Кристалі» та запорізькому «Торпедо». 2001 року, коли фахівець працював помічником головного тренера Миколи Павлова в «Іллічівці», йому було присвоєно звання заслуженого тренера України. Після того, як Іван Дмитрович залишив Маріуполь, доля звела його знову з Миколою Павловим, цього разу в полтавській «Ворсклі». Там, у сезоні-2008/09, Балан став володарем Кубка України (вперше в історії полтавського клубу). Зараз фахівець продовжує працювати помічником головного тренера у «Ворсклі».


Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, газета «Український футбол»