Тренери України часів незалежності. Ч.1

«Пічі» - перший, хто здобув очки у донецькому дербі

Тренери України часів незалежності. Ч.1
© Анхель Алонсо

У циклі матеріалів «Колишні наставники елітних команд» ми хочемо згадати всіх тренерів, які будь-коли очолювали команди у вищій лізі вітчизняного чемпіонату часів Незалежності. Звичайно, хотілося б, щоб були не забуті всі тренери, які працювали у вітчизняному футболі, проте відстежити долю всіх фахівців доволі непросто. Тому зупинимося поки що на тренерах, які очолювали команди вищої ліги чемпіонату України. Спробуємо відновити в пам'яті, хто ці тренери, згадати період їхньої роботи в українських чемпіонатах і відшукати, куди доля закинула їх зараз. Декого, на жаль, уже немає в живих, а дехто продовжує працювати в інших командах, на чемпіонатах тощо. Дехто, можливо, відпочиває від футболу, а дехто чекає слушної нагоди повернутися у великий футбол.

Нашу роботу ми почнемо в абетковому порядку, від А і т.д. Якщо у ході нашої роботи будуть відбуватися тренерські ротації (на жаль, доля тренерська непередбачувана), ми будемо робити доповнення і проводити нашу роботу з їх урахуванням.

Голландський фахівець Ко АДРІАНСЕ (справжнє ім'я Якобсон Адріансе) народився 21 липня 1947 року в Амстердамі. Погравши в таких командах, як «Де Волевейккерс» та «Утрехт», Адріансе працював як тренер та менеджер в голландських «Віллемі II», «Аяксі», АЗ «Алкмаар». З останньою командою голландець вийшов до півфіналу Кубка УЄФА сезону 2004/05. Ще з одним клубом, португальським «Порту», голландець ставав чемпіоном та володарем Кубка Португалії (2006). На теренах нашого футболу голландець з'явився під час зимового антракту сезону 2006/07 у таборі донецького «Металурга», замінивши іспанця Анхеля Алонсо Ерреру. На той час донеччани, які мали статус триразових володарів бронзових медалей чемпіонату України, посідали восьме місце, а з Кубка України вилетіли на стадії 1/8 фіналу.

Справи в голландця, щиро кажучи, не заладилися: в дебютному матчі проти алчевської «Сталі» (на виїзді) Адріансе зазнав розгромної поразки від свого співвітчизника Тона Каанена, далі — домашня поразка від «Харкова», який йшов у середині турнірної таблиці, програш у донецькому дербі від «Шахтаря». Перше очко команда здобула аж у четвертому весняному турі, в домашній зустрічі проти львівських «Карпат». Був у Ко Адріансе і невеликий успіх: у виїзному матчі донеччани зіграли внічию з київським «Динамо». Хоча в підсумку на турнірну таблицю це не вплинуло — кияни у тому сезоні стали чемпіонами України. Провівши у чемпіонаті України десять матчів (+2=2-6, 8-16), голландець після 26-го туру залишив команду. Нині: є головним тренером молодіжної збірної Катару (U-23). Його команда є одним із претендентів на участь у Літніх олімпійських іграх в Лондоні 2012 року.

АЗАРЕНКОВ Анатолій Олександрович народився 5 квітня 1938 року в Одесі. Майстер спорту. Заслужений тренер України. Вихованець футбольної команди заводу імені Дзержинського (Одеса), виступав за «Шахтар» (Нововолинськ), «Волинь» (Луцьк), «Чорноморець» (Одеса), «Авангард» (Чернівці), «Суднобудівник» (Миколаїв), «Кривбас» (Кривий Ріг). Тренував «Кривбас» 1969-1971 років, «Колос» (Нікополь) 1981, «Дніпро» (Дніпропетровськ) 1981-1986-го, «Тилігул» (Тирасполь) 1991-го.

Був начальником команди в «Кривбасі» в 1972-1974 рр., «Суднобудівнику» в 1975-76 рр., «Чорноморці» 1977-1978 років. Очолював національну збірну Сирії в 1986-1990, 1992 рр., молодіжну збірну Кувейту в 1993-1997 рр., клубні команди Оману (1993) та Катару (1998, 1999). У вищій лізі чемпіонату України Анатолій Олександрович приступив до роботи в 10 турі сезону 1999/00 на чолі одеського «Чорноморця», замінивши Валерія Мельника.

На той час одесити вийшли до вищої ліги і дуже важко закріплювалися у ній. Після дев'яти турів мали в пасиві аж сім поразок, здобули лише чотири очки, отримавши різницю м'ячів 3-21. Розпочалася робота в Азаренкова непогано: у першому ж своєму турі у виїзному матчі «Чорноморець» відібрав два очки у «Дніпра». Далі, щоправда, була поразка від полтавців — 0:4, але потім «Чорноморець» видав безпрограшну серію з чотирьох матчів, у рамках якої навіть у Донецьку здолав «Шахтар» — 1:0. А трьох очок, які втратили запоріжці в Одесі, можливо, не вистачило для того, щоб, за підсумками сезону, посісти високе п'яте місце.

У весняній частині змагань перемоги довелося чекати аж сім матчів (хоча за цей час одесити змогли відібрати на виїзді очки у «Таврії» (1:1). Гіркоти додав ще й виліт на першій же стадії (1/16) з розіграшу Кубка України від СК «Херсон» — 0:1. Лише у восьмому весняному, а загалом у 23-му турі «моряки» святкували перемогу над кіровоградською «Зіркою». До успіхів у останніх семи турів можна віднести домашню нічию з київським «Динамо» (2:2) та виїзну нічию з харківським «Металістом», який на той час йшов у п'ятірці найкращих команд вищої ліги.

Але в підсумку, провівши двадцять один матч на чолі команди (+5=7-9, 17-29) і взявши 22 очки, Анатолій Олександрович не зміг утримати колектив у вищій лізі. «Чорноморець» посів п'ятнадцяте місце і опустився в першу лігу. Нині: до недавнього часу, а саме до 2008 року, Анатолій Олександрович очолював науково-методичну групу ФК «Чорноморець». Нині перебуває на заслуженому відпочинку.

Іспанець АЛОНСО Анхель «Пічі» (повне ім'я Анхель Алонсо Еррера) народився 1 лютого 1953 року. Кар'єру гравця розпочав 1975 року в «Кастельоні», звідки за два роки перебрався до «Сарагоси». За цей клуб Алонсо провів 160 матчів і забив 92 м'ячі. Висока результативність «Пічі» привернула підвищену увагу грандів іспанського футболу, і 1982-го він перебрався до «Барселони». У півфіналі Кубка чемпіонів-1985/86 «Пічі» забив 3 м'ячі «Гетеборгу» і допоміг своїй команді вийти до фіналу турніру. Алонсо став фіналістом Кубка чемпіонів, ставши одним із гравців, що не реалізували пенальті у ворота «Стяуа». Того ж 1986-го він перейшов до «Еспаньола», в якому і завершив кар'єру футболіста 1989-го.

Чемпіон Іспанії-1984/85, володар Кубка Іспанії-1983, володар Суперкубка Іспанії 1983, володар Кубка іспанської Ліги-1983, 1986, фіналіст Кубка чемпіонів-1986, Кубка УЕФА-1988.

На тренерській ниві «Пічі» Алонсо на той час особливих здобутків не мав (допомагав Віктору Муньосу в «Мальорці», очолював збірну Каталонії, яка проводила кілька товариських матчів у сезоні, працював спортивним коментатором на каталонському каналі Т\/3. У чемпіонаті України іспанець (перший в історії українського футболу) з'явився у міжсезонні 2006 року в донецькому «Металурзі», замінивши вітчизняного фахівця Степана Матвіїва. На той час, за підсумками попереднього сезону (2005/06), команда посіла дев'яте місце і, наскільки було тоді зрозуміло, керівництво клубу прагнуло повернути часи, коли вона здобувала бронзові медалі та виступала у єврокубках.

Попри те, що у стартових семи турах Алонсо взяв лише сім очок, саме він став першим тренером на вітчизняних теренах, якому вдалося в рамках чемпіонату України в донецькому дербі з «Шахтарем» взяти перше очко. Про матч 4-го туру сезону-2006/07 складалися навіть легенди, що тодішній віце-президент «Динамо» Йожеф Сабо збудує «Металургу» пам'ятник, якщо той відбере очки у свого «старшого брата» — «Шахтаря». Тієї ж осені донеччани заслужили титул «гроза фаворитів», відібравши два очки вдома в київського «Динамо».

Та, попри ці невеликі успіхи, справи в іспанця не пішли: в 16 матчах «Металург» здобув лише п'ять перемог та 21 очко і посів за підсумками осінньої частини сезону 9 місце. Не пішли справи у Алонсо і в Кубку України: команда дійшла до 1/8 фіналу, здолавши «Дністер» (Овідіополь) (3:1) та «Хімік» (Красноперекопськ) (3:2), але там поступилася з розгромним рахунком «Севастополю» (який на той час виступав у другій лізі) — 1:4.

У підсумку, провівши 16 матчів (+5=6-5, 20-23) і здобувши 21 очко, іспанець у міжсезонні залишив команду. Нині «Пічі» Алонсо проживає в Іспанії і веде свою колонку «ЕІ dІоg de Рісhі» в іспанському спортивному виданні «SРОRТ.еs», даючи коментарі різноманітним футбольним подіям як іспанського, так і світового масштабу.

Семен АЛЬТМАН відомий в історії вищої ліги чемпіонату України як фахівець, що здобув уперше для донецького «Металурга» бронзові медалі та наблизив «Чорноморець» до успіхів початку 1990-х років.

Семен Йосипович народився 21 квітня 1946 у місті Чугуїв Харківської області. Грав воротарем у клубах «Колгоспник» (Рівне), «Волинь» (Луцьк), «Чорноморець» (Одеса), «Зірка» (Тирасполь), «Локомотив» (Херсон). В 1976—1982 рр. — тренер СДЮШОР «Чорноморець». Тренував «Чорноморець» (1982—1988, 1991—1994), олімпійську збірну Південної Кореї з футболу. Був головним тренером команд «Динамо» (Москва), «Зімбру» (Кишинів). На чолі «Зімбру» ставав двічі (1997/98, 1998/99) чемпіоном Молдови та двічі (1996/97, 1997/98) володарем Кубка країни.

Справедливо буде сказати, що в чемпіонаті України Семен Йосипович почав працювати ще з самої появи національного чемпіонату, тобто з сезону-1992. Вже на той момент фахівець працював у «Чорноморці» зі змінами від 1982 року, а якщо враховувати роботу дитячим тренером, то аж від 1976-го. За той період роботи (по 1994 рік) «Чорноморець» двічі був бронзовим призером чемпіонату України (сезони 1992/93 та 1993/94 рр.) та двічі володарем Кубка України (1992, 93/94). Однак тоді Семен Йосипович головним тренером не був. Саме як наставник команди прийшов у чемпіонат України у сезоні 1999/2000 у донецький «Металург», замінивши Михайла Соколовського.

На той момент донецький «Металург» ледве втримався у чемпіонаті України (у сезоні 1998/99), а у новому в перших п'яти матчах взяв лише п'ять очок. Прихід фахівця відразу ознаменувався успіхами: домашня перемога над «Карпатами» і виїзна над рідним «Чорноморцем». І навіть київське «Динамо» обіграло донеччан вдома лише за рахунок пенальті. Далі була безпрограшна серія з чотирьох матчів, де команда Альтмана взяла десять очок, зокрема, завдала розгромної поразки «Дніпру» (5:1) і забрала два очки на виїзді у того самого  «Кривбасу», який за підсумками сезону стане бронзовим призером чемпіонату України і фіналістом Кубка України.

Команда Семена Альтмана двічі обіграла «Чорноморець», якому чотирьох очок не вистачило для збереження прописки у вищій лізі. Так само розгром в останньому турі «Прикарпаття» (4:1) не дозволив іванофранківцям утриматися в елітному дивізіоні. Не обійшлося без невдач: Альтману не вдалося переграти донецький «Шахтар» ані восени, ані навесні. А кубкова хода «металургів» сезону-1999/2000 зупиниться на стадії 1/8 фіналу на «Кривбасі». Донеччани за 25 матчів того чемпіонату (+10=8-7, 35-28) здобули 38 очок, закріпилися в середині турнірної таблиці і посіли сьоме місце.

Наступного сезону (2000/01) Семен Йосипович не лише відпрацював повністю, а й почав писати історію донецького клубу, адже в 26 матчах (+11=9-6, 30-24) команда здобула 42 очки й посіла своє найвище (на той час) місце у чемпіонаті України — п'яте. Цього разу донеччанам удалося двічі в сезоні обіграти дніпропетровський «Дніпро», який, зрештою, став бронзовим призером. Також двічі внічию «Металург» грав з ЦСКА, майбутнім фіналістом Кубка України та учасником єврокубків. Того ж сезону донеччани вдома відібрали два очки у київського «Динамо». До невдач, напевно, варто занести обидві поразки від земляків — «Шахтаря». Щодо розіграшу Кубка України-2000/01, то тут «металурги» пройшли «Зірку» (Кіровоград) — 2:1, «Полісся» (Житомир) — 1:0 і в 1/4 фіналу поступилися «Металургу» (Маріуполь) — 0:2.

Новий сезон-2001/02 для «Металурга» стане знаменним: Альтман здобуде бронзові медалі чемпіонату України. Разом з цим команда здобула ще й вихід до розіграшу Кубка УЄФА. Альтман в очних зустрічах відбере п'ять очок у запорізького «Металурга», якому не вистачить цієї різниці, щоб стати бронзовим призером, три очки у харківського «Металіста», якому теж цієї різниці не вистачить, щоб стати бронзовим призером України (при цьому «металурги» завдадуть харків'янам нищівної поразки (5:1). Ще трьох очок «Металург» позбавить і «Дніпро» в домашньому матчі, та, знову ж таки, саме цієї різниці дніпрянам також не вистачить, щоб стати бронзовими призерами чемпіонату України.

Донеччани, як і в попередньому сезоні, знову відберуть два очки вдома у київського «Динамо», але двічі програють «Шахтарю». Загалом же за 26 матчів сезону (+12=6-8, 38-28) команда Семена Альтмана візьме 42 очки. У Кубку України команда дійде аж до півфіналу. Підопічні Семена Альтмана в 1/8 фіналу здолають «Волинь» (загальний рахунок 5:3), у чвертьфіналі — «Закарпаття» (4:1), а в півфіналі поступляться київському «Динамо» (1:1— вдома і 0:2 — на виїзді). Таким чином команда Семена Йосиповича повторить досягнення Володимира Онищенка, якому ще у сезоні-1997/98 вдалося вивести «Металург» до півфіналу Кубка України.

Сезон-2002/03 для «Металурга» стане ще однією сторінкою в його історії: команда візьме участь у розіграші Кубка УЄФА. Восени донеччани завдадуть розгромної поразки «Металісту» на виїзді, тож у підсумку харків'янам не вистачить трьох очок, щоб закріпитися у вищій лізі. Тієї ж осені Альтман завдасть київському «Динамо» першої поразки в протистоянні цих команд (вдома, 12 тур). Разом з тим у Кубку УЄФА команду спіткає невдача: в першому раунді донеччани вийдуть на німецький «Вердер» і програють із загальним рахунком 2:10 (2:2 в Донецьку і 0:8 у Бремені). У Кубку України донеччани дійдуть лише до чвертьфіналу. В 1/32 пройдуть «Ковель-Волинь-2» (Ковель) — 3:1, в 1/16 — «Дністер» (Овідіополь) — 3:2, в 1/8 фіналу — «Оболонь» — 1:0, а в чвертьфіналі команду зупинить «Волинь» (0:3 — на виїзді і 2:0 вдома). Провівши у цьому сезоні 15 матчів (+8=4-3, 21-13) і здобувши 27 очок, Семен Йосипович після осінньої частини сезону залишив донецьку команду. Загалом у чемпіонатах України на чолі «Металурга» Альтман провів 92 матчі. З них у 41 матчі донеччани святкували перемогу, 27 разів зіграли внічию і в 24 зазнали поразки.

Однак на цьому робота у вищій лізі чемпіонату України у Семена Йосиповича не закінчиться. Того ж таки сезону (2002/03) під час зимового антракту Альтман повернеться до свого рідного «Чорноморця», замінивши Леоніда Гайдаржі. На той час команда вийшла до вищої ліги, але закріплювалася дуже важко, зазнавши в осінній частині змагань (з 15 матчів) 11 поразок. У Кубку України одесити вилетіли ще на стадії 1/16 фіналу від краснопільського «Явора».

Своє повернення до Одеси Альтман відзначив помпезно: в третьому весняному турі (18-му) вдома був обіграний донецький «Шахтар» (на чолі донецького «Металурга» фахівцю не вдалося це зробити жодного разу). Пришвидшив виліт «Металіста» з вищої ліги Альтман і на чолі «Чорноморця», вдруге по ходу сезону перегравши його (вперше — на чолі «Металурга»). Тієї ж весни, відібравши в «Дніпра» на виїзді два очки, одесити не дозволили «Дніпру» вп'яте стати бронзовим призером чемпіонату України. Той недобір очок дніпрянами дозволив удруге в своїй історії завоювати бронзові медалі... донецькому «Металургу». За весняну частину сезону-2002/03 (15 матчів, +8=2-5, 22-19) команда Семена Альтмана здобула 26 очок, зберегла прописку у вищій лізі й посіла доволі непогане на той час восьме місце.

Новий сезон (2003/04) Альтман провів у «Чорноморці» повністю. Той футбольний рік для одеситів запам'ятався домашнім виграшем у київського «Динамо» в другому турі, двома перемогами над «Іллічівцем», які не дозволили маріупольцям того чемпіонату повторити успіх сезону-2000/01 під керівництвом Миколи Павлова — посісти четверте місце в чемпіонаті України. Як і попереднього сезону, одесити знову виграли вдома у донецького «Шахтаря» — 2:0 (між «Шахтарем», який тоді посів лише друге місце в чемпіонаті України, і «Динамо» різниця очок складала саме три). А позбавивши в очних зустрічах «Карпати» п'ять очок, не дозволили того сезону львів'янам закріпитися у вищій лізі. Непогані справи були в «Чорноморця» і в Кубку України: в 1/32 фіналу були обіграні «Олімпія-АЕС» (Південноукраїнськ) — 3:0, потім в 1/16 — «Нива» (Вінниця) — 2:1, в 1/8 фіналу — «Спартак» (Івано-Франківськ) — 1:0, в 1/4 — «Металург» (Запоріжжя) — 3:1. Аж поки в півфіналі одесити не натрапили на «Шахтар», який виграв двічі з мінімальним рахунком (1:0). Провівши З0 матчів (+11 = 12-7, 38-33), «Чорноморець» здобув 45 очок і посів п'яте місце в чемпіонаті України.

І сезон-2004/05 Семен Йосипович провів повністю в Одесі. Хоча цього разу результат був дещо гіршим, аніж той, що був минулого сезону: тоді команда посіла п'яте місце, цього разу, здобувши у З0 матчах 42 очки (+12=6-12, 29-29) — шосте. І знову, як і позаминулого сезону (02/03), історія повториться: одесити виграють вдома в «Дніпра», тож недостача цих трьох очок не дозволить дніпрянам (цього разу вшосте) стати бронзовим призером чемпіонату України. Як і позаминулого сезону, цим скористається донецький «Металург» і здобуде (втретє) бронзові медалі. У Кубку України в Альтмана справи не заладяться: обігравши у 1/32 фіналу «Факел» (Івано-Франківськ)  — 7:0, у 1/16 фіналу одеситів зупинить черкаський «Дніпро» (2:3).

У сезоні-2005/06 «Чорноморець» Семена Альтмана став бронзовим призером чемпіонату України. Це був не найкращий результат в історії одеситів (у сезонах 1994/95 та 1995/96 рр. «Чорноморець» під керівництвом Леоніда Буряка двічі ставав срібним призером), і Семен Йосипович лише повторив успіхи Віктора Євгеновича Прокопенка (сезони 92/93 та 93/94), все ж для команди, та й для Одеси, це мало неабияке значення.

Команда, яка за З0 матчів (+13=6-11, 36-31) взяла 45 очок, не лише стала призером, а й знову здобула право виступати у єврокубках. Основну боротьбу за медалі одесити того сезону виграли в «Іллічівця»: саме трьох очок, які маріупольці втратили в очних зустрічах з «Чорноморцем», їм не вистачило для успіху. Так само одесити виграли боротьбу за бронзові медалі у харківського «Металіста», забравши у них аж п'ять очок. При цьому підопічні Альтмана завдали йому вдома розгромної поразки (5:2). Ще одною командою, в якої «моряки» виграли конкуренцію, став «Дніпро». Дніпряни теж втратили аж п'ять очок, причому одесити змогли завдати їм поразки в Дніпропетровську. А, відібравши в лучан шість очок, одесити «допомогли» їм того сезону залишити елітний дивізіон. У Кубку України справи знову не пішли: перегравши у 1/32 тернопільську «Ниву (3:1), у 1/16 одесити поступилися львівським «Карпатам» (0:1). Хоча, в принципі, результат можна вважати непоганим, з огляду на те, що львів'яни того сезону дійшли аж до півфіналу, вибивши на своєму шляху навіть донецький «Шахтар».

Сезон-2006/07 Семен Йосипович провів теж в Одесі, однак з перервою (8 турів восени та 14 навесні). Пояснюється це тим, що фахівцеві стало зле і він змушений був взяти лікарняний. Тож 8 матчів до завершення осінньої частини змагань команду очолював його помічник Віктор Гаврилович Догадайло. Цього разу, крім виступу в чемпіонаті та в Кубку країни, колектив грав ще й у розіграші Кубка УЄФА.

Осінь вийшла не дуже вдалою: з восьми матчів вітчизняного чемпіонату колектив здобув лише дві перемоги і взяв 10 очок. У Кубку УЄФА одесити пройшли в другому відбірковому раунді (за рахунок забитого м'яча на чужому полі) польську «Віслу» (Плоцьк), однак у першому раунді поступилися ізраїльському «Хапоелю» (Тель-Авів) із загальним рахунком 1:4. З Кубка України одесити вилетіли на першій для себе стадії (1/16 фіналу) від «Борисфена» (2:4). У другому колі Семен Йосипович повернувся до керма команди. Загалом за 22 матчі (+8=7-7, 25-22) колектив здобув 29 очок, які стали вагомим внеском у те, щоб одесити посіли за підсумками сезону шосте місце. Саме під керівництвом Альтмана того сезону одесити відібрали в «Іллічівця» шість очок і не дозволили останньому зберегти прописку у вищій лізі.

У міжсезонні 2007 року Альтман залишив «Чорноморець» і більше у вищій лізі чемпіонату України не працював. За період роботи в «Чорноморці» Семен Йосипович провів 127 матчів, здобув 52 перемоги, зіграв 33 матчі внічию та ще у 42 зустрічах зазнав поразок. Загалом же у вищій лізі Альтман провів 219 матчів. З них: 93 перемоги, 60 нічиїх та 66 поразок. Нині: Семен Йосипович не зник з футболу, тим більше з вітчизняного. Після від'їзду з Одеси він майже півроку працював у «Іллічівці», який на той час боровся за вихід до вищої ліги. Паралельно, ще з 2003 року, фахівець входив до тренерського штабу національної збірної України і допоміг Олегу Блохіну вивести команду до чвертьфіналу Чемпіонату світу-2006. 2008 року Семен Йосипович працював у російській прем'єр-лізі, очолюючи владивостоцьку «Луч-Енергію», яка боролася за виживання. Нині Семен Йосипович є помічником в.о. головного тренера національної збірної України та головою Комітету національних збірних команд ФФУ.


Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, газета «Український футбол»

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Комментарии
Сначала:
    CTa6uJIu3aTop
    CTa6uJIu3aTop, 08.12.2010 09:59
    0
    И на фото лучше бы поставили Альтмана... заслужил))
    CTa6uJIu3aTop
    CTa6uJIu3aTop, 08.12.2010 09:58
    0
    По Альтману было интересно почитать)) Жаль что ему так и не довелось потренировать элитный клуб)) Динамо, Шахтер, Днепр..))
    jonny.clever
    jonny.clever, 07.12.2010 21:28
    0
    это вам не антон светличный
    (надеюсь меня не забанят за свободу слова)
    diogendog
    diogendog, 07.12.2010 20:45
    0
    оце так прааця!!! Оце я розумію. Справжнє дослідження . Дуже дякую.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности