Гран Прі Азербайджану. Післямова

Що не кажіть, а етап в Баку продовжує дивувати – це лише третя гонка на вулицях азербайджанської столиці, але Гран Прі уже міцно претендує на статус класичного міського кільця. Звісно до Монако з його багатою історією та сучасним пафосом не зрівнятися ніколи, але якщо порівнювати з Абу-Дабі, або, вибачайте, з Валенсією, то гонки в Баку – це просто космос.

Як тут не пригадати, що за останні 20 років в Формулі 1 дебютувало 12 трас, серед яких одні досить швидко пішли у небуття і ніхто особливо з цього не переймається. Це точно стосується етапів у Кореї, Індії та Валенсії. На деяких перегони хоч і відбуваються до нині, але до найцікавіших ці траси віднести не можна. Водночас двоє відносно недавніх дебютантів календаря Формули 1 – Остін і Баку – продовжують радувати усім тим, що відбувається на трасі під час цих етапів.

Найголовніший висновок, про який тепер точно можна казати вголос, досі сприймається як щось неймовірне, але залишається фактом – «Мерседес» більше не домінує в Формулі 1. Так, цей висновок, як не дивно, зроблено саме тоді, коли гонку виграв Хемілтон, але давайте дивитися на речі без рожевих окулярів – британцеві пощастило рівно так само, як не пощастило в Австралії, де він був найшвидшим, але не виграв.

В Баку примхлива Фортуна віддала чинному чемпіону борг, але як тут не зважати на те, що Льюіс за нормальних умов не претендував ні на що крім третього місця. Він просто був суттєво повільнішим і за Феттеля, і за Боттаса. Керівництво «Мерседес» це добре усвідомлює, тож коментарі Тото Вольффа звучать дуже тверезо – так ми виграли, але це було випадково.

По суті «срібні стріли» в гонці розіграли ту саму карту, яка виявилася виграшною для «Феррарі» в Мельбурні. Тепер уже «червоні» опинилися в ситуації коли однією машиною ведуть боротьбу проти одразу двох конкурентів. Безперечно помилка Льюіса на гальмуванні, що призвела до раннього піт-стопу була ще однією випадковістю, яка в свою чергу остаточно розділила тактику пілотів «Мерседес», змусивши Скудерію дуже обережно слідкувати за подіями на трасі.

І все ж таки відриву, який створив Феттель виявилося недостатньо саме через появу машини безпеки. В «Феррарі» це чудово розуміли, тому і вирішили провести Себастьяну другий піт-стоп де німець отримав свіжий комплект UltraSoft. Це мало йому допомогти нав’язати боротьбу Боттасу, який очолив гонку. Як ми вже знаємо – не допомогло.

Прокол, отриманий  Валттері за два кола до фінішу викликав чимало нарікань на роботу стюардів та дирекції гонки, але тут варто розібратися окремо. Фін наїхав на уламки, що залишилися після контакту між Магнуссеном і Гаслі на другому рестарті, тобто їх не було протягом всього того часу, поки трасу прибирали після аварії гонщиків «Ред Булл», а потім епічного вильоту Грожана. Хоча їх звісно мали помітити ще на 48-му колі, та схоже, що ніхто не хотів аби така шалена гонка закінчувалася позаду машини безпеки. Боттас же просто став жертвою обставин, які віддячили його напарнику.

Гонка дебютних досягнень

Хто би міг подумати, що Льюіс Хемілтон і «Мерседес» свою першу перемогу в чемпіонаті здобудуть лише на четвертому етапі сезону. Британець нарешті перервав безвиграшну серію, що з урахуванням минулого року налічувала цілих 6 етапів.

Вперше в сезоні на подіум піднявся і пілот, який не представляє сучасну велику трійку команд, більше того, для Серхіо Переса це були перші очки в цьогорічному чемпіонаті й одразу так неочікувано багато. Це був 8-й фініш на подіумі і тепер за цим показником саме Чеко є найуспішнішим пілотом з Мексики. До речі, попередній раз Серхіо у топ-3 пробився два роки тому саме в Баку. Як бачимо, траса прихильно ставиться до гонщиків з не топ-команд – за три роки, що в Азербайджані проводиться Гран Прі, на подіумі побували Стролл і двічі Перес.

Дебютними очками в сезоні та кар’єрі в Баку розжилися Шарль Леклер та Брендон Хартлі, при цьому пілот «Заубер» став лише другим після Луї Широна монегаском, хто фінішував в очках в Формулі 1. Широн на домашньому етапі у 1950 році, де гонка так само як і цьогоріч в Баку була багатою на аварії, фінішував третім. Через 68 років інший пілот з Монако нарешті зумів набрати очки.

Історія гонщиків з Нової Зеландії, безперечно, набагато багатша на таланти і здобутки – як тут не пригадати Брюса Макларена – проте за останні кілька десятиліть представники острівної країни з Океанії не могли похвалитися ніякими успіхами в Формулі 1. Востаннє очки для Нової Зеландії здобув Кріс Еймон у 1976 році, звісно не настільки давно як у випадку з монегасками, але цифра у 42 роки також вражає.

На тлі попередніх досягнень майже непомітно пройшов і безумовно дуже важливий результат «Вільямс», яка зусиллями Ленса Стролла набрала перші очки цього року. Для подальшої боротьби в Кубку конструкторів цей результат безумовно є напрочуд важливим. Тим паче, що команда з Гроув залишалася останньою, хто до бакинської гонки не мав нічого.

Гонщик етапу

Вболівальники пілотом дня назвали Шарля Леклера, який провів дійсно блискучу гонку, але вважаю, що на цьому етапі найбільшого досяг Фернандо Алонсо. Отримати на першому ж колі прокол обох правих коліс, дотягнути на двох колесах до боксів, повернутися в гонку на пошкодженій машині та фінішувати 7-м – це безперечно великий виступ іспанця. Так, він став 7-м завдяки сходам пілотів попереду, але так само завдяки цьому 6-м фінішував Леклер, у якого таких проблем на старті не було і близько. Цікаво, чи спробує Фернандо влаштуватися в «Мерседес» на наступний рік?

Безглуздість етапу

Попри, на перший погляд, цілу розсип усіх можливих переможців даної номінації, з величезним відривом переміг Ромен Грожан. Розбити машину на прямій під час прогріву шин в режимі машини безпеки – це безумовно настільки безглуздо, що пілот «Хаас» своїми діями однозначно потрапить до різноманітних підбірок топ-провалів на підсумками сезону. І навіть пояснення про те, що у нього випадково ковзнула рука, перемкнувши налаштування гальм, через що задні заблокувалися і машину кинуло в стіну, звучить відверто непереконливо. Безперечно навіть у топ-пілотів бували свої небачені провали, але в’їхати в стіну в режимі машини безпеки…

Протистояння етапу

Безумовно найбільш видовищним в Баку було протистояння пілотів «Ред Булл», які більшу частину дистанції боролися один з одним, причому у досить агресивній формі. Зрештою поки все обходилося димом з під коліс і контактною боротьбою в якій машини торкалися одна одну колесами в команді на це дивилися досить прихильно, але все пішло за водою на 40-му колі, коли Даніель в черговий раз пішов на обгін, а Макс так само звично для себе вирішив не дати напарнику це зробити.

Звісно можна сказати, що австралієць ліз у вушко голки і шанси на успіх були невеликі, але ж на той момент ліворуч ще залишалося достатньо місця для нього. Онборд з машини Даніеля чітко показав, що Макс уже в зоні гальмування вдруге змінив траєкторію свого руху, що заборонено чинними правилами. Та як ми вже змогли побачити навіть під час перших етапів чемпіонату – правила це не те, над чим замислюється Ферстаппен.

Зрештою, якщо команда говорить, що мав місце гоночний інцидент і обоє пілотів несуть рівнозначну відповідальність, а стюарди виписують попередження також обом гонщикам, значить варто все залишити як є. Нехай над цим розбираються в Мілтон Кінс. Щоправда маю передчуття, що при такому підході Ферстаппен і надалі захищатиметься змінюючи траєкторію кілька разів. Два з чотирьох етапів «Ред Булл» завершила без набраних очок, і з такими «досягненнями» команда не може розраховувати на щось більше, ніж 3-тє місце в Кубку конструкторів.

Цілком імовірно, що гонка в Баку ще на крок віддалила Ріккардо від «Ред Булл», які не надто охоче коментують питання продовження контракту. Те, що на трасі дозволяє собі його напарник, і найголовніше реакція команди на дії Макса – точніше відсутність в публічній площині бодай якоїсь адекватної відповіді на всі фокуси нідерландця – не можуть не спонукати Даніеля думати про «Мереседес» або «Феррарі», де на наступний рік наразі є по одному вільному місцю.

Відтак всі ті чутки, які останніми тижнями досить активно почали циркулювати в автоспортивній спільноті, тепер отримають нове дихання, у чому немає нічого дивного. По-перше, «Ред Булл» наразі залишається командою, що може тільки ситуативно нав’язати боротьбу за перемогу двом командам-лідерам. По-друге, якщо твій напарник після низки інцидентів не вчиться і не адаптується до реалій, то виникає бажання змінити такого партнера на більш адекватного.

І якщо не неможливо зробити у своїй команді, то чому б не спробувати щось нове. Тим більше, що саме «Феррарі» та «Мерседес» як мінімум цікавляться перспективою співпраці з австралійцем. Звісно Феттель з Хемілтоном – це далеко не найкращі напарники, але Даніель точно не боїться конкурувати з ними за кермом ідентичної машини. Тим паче, що в «Ред Булл» один спільний сезон з Себом він провів і переміг тоді титулованого німця, а головне Даніель розуміє, що з ними як з напарниками на трасі буде присутня повага і розуміння того, де знаходиться межа, перетинати яку не можна.