Нові досягнення Рафаеля Надаля та Марти Костюк

Квітень для тенісистів – це місяць переходу з хардових кортів на грунт. Тому на перший план виходять майстри довгих розіграшів на задній лінії. Хоча без несподіванок не обійшлося. У чоловіків головну увагу було прикуто до Мастерсу в Монте-Карло та турніру серії ATP-500 у Барселоні. Найбільшими жіночими турнірами стали Прем’єри у Чарльстоні та Штутгарті. Також були зіграні чергові матчі в Кубку Девіса та Кубку Федерації.

Чоловіки.

Якщо вести розповідь в хронологічному порядку, то треба розпочинати з чвертьфінальних поєдинків Кубку Девіса. Три матчі завершились доволі прогнозовано. Американці всуху перемогли бельгійців без Давида Гоффена. Хорвати майже настільки ж легко здолали Казахстан, хоча Михайло Кукушкін несподівано зміг виграти одну гру у Чоріча. Французи перемогли на виїзді італійців.

Найцікавіше було в парі Іспанія – Німеччина. І по іменам, і по ходу протистояння. Перший день вийшов прогнозованим. Звєрєв-молодший розібрався з Феррером, а Надаль – з Кольшрайбером. А ось парний поєдинок другого дня приніс несподіванку. Іспанці Лопеси, котрі не є братами, поступились у п’яти сетах німецькому дуету Штруфф/Пютц. Після цього права на помилку Надаль та компанія вже не мали. Ясно, що Рафа легко переміг Звєрєва в четвертій зустрічі. Питання, кого ставити на вирішальний матч, капітан іспанців Серхі Бругера вирішив на користь Давида Феррера. Битва ветеранів Феррера та Кольшрайбера продовжувалась усі п’ять сетів та ледь не п’ять годин. І все ж переміг іспанець, в завершальному сеті 7:5, що принесло звитягу його команді загалом – 3:2.

З-поміж матчів в нижчих групах необхідно виділити перемогу наших кривдників – шведів проти теж нам не чужих португальців. На рідних хардових кортах брати Імери за допомогою відомого парного гравця Роберта Ліндстедта дотиснули більш високорейтингових португальських любителів ґрунту 3:2. Покриття в тенісі має неабияке значення. Тепер португальці у вересні приїдуть до України грати матч за право залишитись у Першій групі Євро-Африканської зони. За нас буде домашній хард, але навряд чи він допоможе без Олександра Довгополова. А от чи згодиться наша перша ракетка допомогти збірній – велике питання.

Ще зверну увагу на один результат. Росіяни трьома гравцями топ-50 примудрилися вдома програти за чотири зустрічі австрійцям без Домініка Тіма! Ми-то, звичайно, з дитинства за Австрію, та все ж, як можна було влетіти на своїх кортах людям з-за меж топ-100, незрозуміло. Австрійцям навіть довелося використати суперветерана Юргена Мельцера, ще й успішно! Диво та й годі.

Переходимо до одиночного розряду. Одразу потрібно зауважити, що Роджер Федерер, як і минулого сезону, пропускає ґрунтову серію турнірів. Тим не менше, щоб за підсумками цієї серії Рафаелю Надалю залишитися на першому місці рейтингу, йому потрібно захищати усі минулорічні титули. Це Монте-Карло, Барселона, Мадрид та Ролан Гаррос. Лише у Римі, де Рафа минулого року зупинився в чвертьфіналі, йому достатньо виграти тільки один матч. Два кроки з чотирьох Надаль вже зробив у квітні.

Монте-Карло. Фінал.

Рафаель Надаль – Кеї Нісікорі – 6:3, 6:2

Першим великим чоловічим ґрунтовим турніром став Мастерс в Монте-Карло. Що цікавого відбувалося в Монако? Чи можна вважати за таке титул Рафаеля Надаля? Ні, Рафа провів блискучий турнір, не тільки не програвши жодного сету, але й не віддавши нікому більше чотирьох геймів за партію. Та чи дивує це когось? На несподіванку скоріше тягне вихід до фіналу Нісікорі. Японець, нарешті, настільки відновив минулорічні кондиції, що зумів на шляху до фіналу перемогти Чіліча та Звєрєва-молодшого у важких трьохсетових матчах. Описувати ж вирішальну гру немає сенсу. Що Рафа робить зі своїми суперниками на улюбленому покритті, всім відомо.

Після цієї звитяги Надаль має в своєму активі 11(!!!) перемог у Монте-Карло. Фантастичний показник! По числу титулів на Мастерсах Рафа випередив Новака Джоковича (серб цього року в Монако вилетів у 3-му колі). Тепер у іспанця їх 31.

Барселона. Фінал.

Рафаель Надаль – Стефанос Циципас – 6:2, 6:1

На своїй землі, та ще після переконливої перемоги в Монако, навряд чи хтось сумнівався в черговому тріумфі великого іспанця. Сенсації не сталося. Ніхто не зміг узяти у Рафи навіть сет. Дуже близьким до цього подвигу був Мартін Кліжан у чвертьфіналі, але після баранки в першій партії не зміг використати три сетболи у другій. Надаль подовжив свою безпрограшну серію на ґрунті до 46-ти сетів. А взагалі на цьому покритті іспанець виграв вже 401 поєдинок.

Справжнім проривом стала гра молодого грека Стефаноса Циципаса. Колишня перша ракетка світу серед юніорів, якому ще немає двадцяти, послідовно обіграв сіяних Шварцмана, Рамоса, Тіма та Карреньо-Бусту, не віддавши їм жодного сету, та вийшов у дебютний для себе фінал ATP. Тут, звичайно, Рафа розібрав його на запчастини, але навряд чи це сильно засмутило Циципаса. Чесно кажучи, я майже рік чекав на перший серйозний успіх молодого грека, і ось він прийшов.

Наші.

Після тривалого лікування Олександр Долгополов вийшов на корт у Марракеші (останній попередній матч кращий український тенісист провів ще в Австралії), але взяв лише п’ять геймів у італійського кваліфаєра Арнабольді. При цьому він знов відчув біль у травмованій руці, і знявся з Мастерса у Монако. На жаль, крім цього факту, про наших згадати більше нема чого.

Жінки.

Квітень у дівчат розпочався першим ґрунтовим турніром сезону – Прем’єром в американському Чарльстоні. Перша шістка кращих тенісисток світу проігнорувала ці змагання, відправившись готуватися до європейських турнірів, тож хороші шанси на титул мали представниці другого ешелону.

Чарльстон. Фінал.

Кікі Бертенс – Юлія Гергес – 6:2, 6:1

Перші сіяні на турнірі Каролін Гарсія та Петра Квітова вилетіли вже в перших раундах, а до фіналу несподівано пробилась нідерландка Бертенс. ЇЇ першим та, як виявилось, єдиним серйозним випробуванням став півфінальний матч із Медісон Кіз. Їхня трьохсетова гра з двома тайбрейками продовжувалася більше двох з половиною годин. Обидві тенісистки мали матчболи, але на вирішальному тайбрейку нерви виявилися міцнішими у Бертенс. У Гергес шлях до фіналу був простішим по рахунках, але складнішим в плані сили суперниць. Німкеня обіграла Осаку, Касаткіну та Севастову. У зв’язку з погодними умовами, півфінали та фінал довелося грати в один день, та під час другого матчу за добу на Юлію напав ступор, який періодично їй заважає. Тому боротьби у вирішальному матчі не вийшло.

Після цього турніру всі головні події жіночого тенісу на кілька місяців перемістилися до Європи. Зокрема, тут гралися обидва півфінали Кубку Федерації. Хазяйки кортів німкені та француженки не стали наслідувати сумнозвісний приклад австралійок та в якості покриттів вибрали, звичайно, грунт. Представниці Зеленого континенту, щоправда, знову «відзначилися», та про це трохи нижче.

Домашній корт Штутгарту не допоміг німкеням здолати чешок. Лише одну гру змогла виграти Юлія Гергес у Кароліни Плішкової. Квітовій Гергес програла, а Анжелік Кербер в двох своїх матчах не спромоглася взяти жодного сету. Парна зустріч вже не мала значення, але чешки виграли її теж.

У своєму шостому фіналі за останні вісім років збірна Чехії вдома зустрінеться з командою США. Американки у складі Стівенс, Кіз та Вандевей також вирішили справу з француженками в чотирьох виїзних матчах. Тут, правда, все було досить прогнозовано. Навряд чи Пармантьє та Младенович мали особливі шанси хоча б на дві одиночні перемоги.

У плей-офф за потрапляння у Світову групу вже згадані мною австралійки цього разу запропонували суперницям – нідерландкам – хард. Ну, хоч не траву, вже прогрес. Щоправда, хард на старті ґрунтового сезону не набагато краще, ніж трава в розпал харду. Збірна Нідерландів, як свого часу наша команда, теж привезла в Австралію щось схоже на третій склад та навіть виграла першу зустріч, але тим їхні успіхи й закінчилися.

Біларуски вирішили не відставати від австралійок в плані харду (ну, їх хоча б можна зрозуміти: для словачок грунт міг стати козирем проти звиклих атакувати Сабалєнки та Саснович), але навіть при цьому ледь не програли. Лише в п’ятому, парному матчі хазяйкам корту вдалося схилити шальки терезів на свій бік.

Ще в двох зустрічах румунки з Симоною Халеп здолали швейцарок, а бельгійкі на виїзді розгромили італійок.

В матчах за право залишитися у Другій Світовій групі теж було чимало цікавого. Так, японки з Наомі Осакою дотиснули британок у парному матчі, незважаючи на дві одиночні перемоги Йоханни Конти. Латвійки ж у найсильнішому складі (Остапенко та Севастова) здолали росіянок. Про страждання збірної України в Канаді буде нижче.

Штутгарт. Фінал.

Кароліна Плішкова – Коко Вандевей – 7:6(2), 6:4

Останній тиждень місяця завершувався Прем’єром у Штутгарті. Там зібралися майже всі найсильніші, за винятком Каролін Возняцькі. Датчанка обрала Стамбул, де минулого року тріумфувала Еліна Світоліна. Нічого хорошого в Туреччині з Каро не сталося. Вона отримала пошкодження у чвертьфіналі проти Полін Парментьє та знялася, не виходячи на третій сет. Доречі, саме француженка стала переможницею цього турніру.

Конкурентки Возняцькі по рейтингу WTA виступили не краще. Халеп та Світоліна поступилися в чвертьфіналах, а Мугуруса не дограла навіть першу свою гру на турнірі проти Павлюченкової. В результаті вийшло так, що всі чотири півфіналістки виявилися прихильницями атакуючого тенісу. Чому сприяло вкрай швидке місцеве ґрунтове покриття. У півфіналах Вандевей без проблем здолала Гарсію, у якої банально не вистачило сил після трьох попередніх трьохсетових ігор, а Плішкова перемогла естонку Контавейт.

Чешка, як не дивно, пробилася лише до свого першого фіналу цього року. Для Вандевей взагалі вихід до фіналу ґрунтового турніру став першим в кар’єрі. Тому не дивно, що виграти його їй не вдалося. Після рахунку 0:2 в першому сеті Плішкова взяла хід гри під свій контроль, і заслужено перемогла, отримавши за перемогу крім звичного грошового призу ще й традиційний для штутгартських змагань автомобіль «Порше».

Ніяких змін наверху рейтингу не відбулося, Симона Халеп продовжує бути першою з солідною перевагою.

Наші.

Розповідь про українок треба почати з матчу за право залишитися у Другій світовій групі проти команди Канади у Монреалі. Нашій збірній вдруге поспіль «пощастило» з жеребом. Мало того, що знову потрібно було летіти за півсвіту, так іще покриття було ніяк не для цієї пори року. На старті ґрунтового сезону тільки харду не вистачало для повного щастя. Звичайно, за таких умов лідер нашої команди Еліна Світоліна до Канади не поїхала. Це викликало обурення у чималої кількості українських вболівальників. Насправді, нічого дивного в такому рішенні не було. Можна скільки завгодно говорити про «честь виступати за збірну», але тенісні реалії такі, що Кубок Федерації в його нинішньому вигляді є другорядним турніром у порівнянні з WTA-Туром. Майже всі топові тенісистки грають за свої збірні тільки тоді, коли це не заважає їхнім особистим кар’єрам. Цікаво, доречі, що Каролін Возняцькі цьогоріч не виступала за збірну Данії у зональних змаганнях Першої групи. Та, незважаючи на це, датчанки пробилися до Другої Світової групи. Причому свій вклад внесла 15-річна Клара Таусон. Хто з вболівальників ще не знає цього імені, раджу запам’ятати. Цій дівчинці світить велике тенісне майбутнє, хоч на дорослому рівні вона поки майже не грала.

Але я трохи відволікся, повертаємось до матчу Україна-Канада. Наша збірна була представлена лише трьома тенісистками: Лесею Цуренко, Катериною Бондаренко та Ольгою Савчук. Після того, як пошкодження отримала Франсуаза Абанда, в лавах наших суперниць залишилося теж тільки троє спортсменок. Перший матч Лесі Цуренко проти 17-річної Б’янки Андреєску показав, що українкам буде дуже важко. Леся виглядала невпевнено, припускалася багатьох простих помилок, і швидко програла перший сет. Але канадки вистачило ненадовго. В другому сеті за рахунку 3:1 на користь Андреєску її ніби вимкнули. Леся виграла поспіль 9(!) геймів, а скінчилася гра сильною судомою ноги у канадки. Другий матч у виконанні Катерини Бондаренко проти Ежені Бушар був суцільним жахом. Після першого сету я просто виключив трансляцію. Взагалі, для того, щоб дивитись гри Катерини після її повернення у великий теніс, треба мати сталеві нерви. Ніби й рахунок не такий розгромний, але гра…

Бушар перемогла і в своєму другому матчі проти Лесі Цуренко. Перший сет залишився за нашою тенісисткою, в другому велика перевага була у канадки. Третя партія була напруженою та більш-менш рівною, але знову в затяжній грі справу вирішили проблеми з фізикою Лесі. Проблеми зі стегном на тайбрейку – і друге очко в активі збірної Канади. На гру проти Бондаренко канадки дали відпочити Андреєску, виставивши замість неї єдиного здорового гравця – записну парницю Габріелу Дабровські. Яка швиденько виграла в Каті перший сет (я знов вимкнув трансляцію, бо де ж на таке знайти сили), але ще швидше програла наступні два.

Все вирішувалося у заключній, парній грі, де нашій парі Бондаренко/Савчук протистояли Дабровські/Андреєску. Ніби гра по рахунку була досить рівна, та й до третього сету справа дійшла, але відчуття, що канадська пара при необхідності може добавити, висіло в повітрі. Невпевнено себе почувала Ольга Савчук. Її подачам та грі біля сітки не вистачало різкості. Бондаренко старалася, як могла, але її зусиль було замало. Канада заслужено перемогла і залишиться на наступний сезон у Другій Світовій групі. На наших дівчат чекає зональний турнір.

В ті ж самі дні значно більше позитивних емоцій українським шанувальникам тенісу приносила Марта Костюк. Вона проходила кваліфікацію до Прем’єру в Штутгарті. Це була лише друга кваліфікація для Марти на турнірах WTA (ТВШ тут не рахуються), і перше вдале її проходження. Було подолано нікому невідому німкеню Міддендорф, румунку Каданцу, а в фіналі відбору – 35-у ракетку світу Алізе Корне. Француженка нарвалась на стаючий вже традиційним камбек від Марти. На жаль, поєдинки кваліфікації за невідомих причин німці не транслювали. В першому колі основної сітки Марті пощастило з суперницею. Місцева володарка вайлд-кард Антонія Лоттнер з середини другої сотні рейтингу намагалася чинити гідний опір, та вистачило її тільки на перший сет. У другому був розгром, і перша перемога Марти вже в основній сітці турніру WTA.

А от далі Костюк чекала друга в її житті топ-суперниця. Каролін Гарсія, сьома ракетка світу, в стартовому матчі в цікавій трьохсетовій боротьбі здолала Марію Шарапову. Гру з француженкою Марта запам’ятає надовго. Не перший сет, який вона програла за 18 хвилин 1:6. А те, що було далі. Раптово з’ясувалося, що таланту Костюк вистачає для гри на рівних з Гарсією, і навіть більше. Поки Каролін це усвідомила, юна українка виграла другу партію 6:3. На третій сет Гарсія зібралася, як вона це вміє. Тому гра була абсолютно рівна, та в кінці партії дався взнаки досвід. Єдиний свій брейкпойнт на матчболі Гарсія блискуче використала, завершивши важку гру на свою користь - 7:5.

Одразу після цього матчу Марта Костюк відправилася до Праги, грати кваліфікацію тамтешнього турніру серії WTA International. Чому її команді не вдалося домовитися там про вайлд-кард, загадка. Наприклад, Катарина Завацька, що у неділю програла фінал 25-тисячника у Вісбадені, «дику карту» в Рабаті отримала. Велике питання до команди Марти. За таких умов поразку Костюк від румунки Русе у першому раунді кваліфікації в Празі не можна назвати несподіванкою: звикнути до корту часу у неї не було. Тим не менше, з цього тижня Марта встановила свій новий рекорд у рейтингу, піднявшись на 134-те місце.

Розчарувала своєю грою у Штутгарті Еліна Світоліна. Як третя сіяна, вона розпочала боротьбу з другого кола, де ледь унесла ноги від Маркети Вондроушової. Якби не пошкодження та зняття чешки, хтозна, чим могла закінчитися та гра. Далі її чекала все та ж Каролін Гарсія. Третій матч за півроку проводили між собою тенісистки, і всі вони проходили за одним сценарієм. Перший сет бере на тайбрейку Еліна, а наступні два програє. Незважаючи на те, що Світоліна вела у другій партії 3:0, гра для неї закінчилася поразкою. Гарсія зібралася, а на Еліну ніби напав ступор. Не пам’ятаю, щоб в мене не було сил додивлятися до кінця матч Світоліної. Тепер, на жаль, є такий досвід.

Серед досягнень інших наших тенісисток, вартий уваги фінал Ангеліни Калініної на 80-тисячнику в американському Шарлоттсвілі. Там вона поступилася відомому ґрунтовому спеціалісту Дуке-Мариньо з Колумбії. Калініна здебільшого грає турніри ITF у США, та це перший її фінал турніру з таким призовим фондом.

Тепер на нас чекає травень та багато важливих тенісних подій. Це Мастерси та Прем’єри у чоловіків та жінок відповідно у Мадриді та Римі, а вінчати ґрунтовий сезон буде, як завжди, Ролан Гаррос. Еліні Світоліній потрібно буде захищати цілу купу рейтингових очок, та поки не дуже зрозуміло, як це вона збирається робити. Побачимо, як то воно буде.