Як збірна України в Бразилії та Аргентині грала

Частина перша – Бразилія

Довгий шлях на край світу

Дістатися до Південної Америки – не така вже й швидка справа. Два перельоти на шляху до потужного транспортного авіа-вузла Сан-Паулу, плюс ще один – до столиці українських бразильців  Куритиби, разом із затримками рейсів та очікуваннями зайняли у  зірок вітчизняного футболу без малого півтори доби, майже 33 години. Однак українські ветерани – люди витривалі, тож  після 7-8 годин у горизонтальному положенні та з допомогою гарного сніданку вони вже були готові до насиченого першого дня візиту. Якраз на сніданку до 15 гравців, котрі вилетіли з України, приєдналися два «громадянина Євросоюзу» – Євген Левченко та Андрій Воронін.

Повний склад збірної України мав такий вигляд:

Олег Собуцький, Мирон Маркевич, Віталій Рева, Сергій Нагорняк, Володимир Єзерський, В’ячеслав Шевчук, Владислав Ващук, Андрій Воронін, Сергій Назаренко, Богдан Шершун, Едуард Цихмейструк, В’ячеслав Свідерський, Андрій Воробей, Андрій Донець, Віталій Самойлов, Євген Левченко, Едмар Галовський. Головний тренер – Анатолій Дем’яненко.

Український коровай та писанка

А вже опівдні на команду Анатолія Дем’яненка та Олега Собуцького чекали в Українському Меморіалі. Збірну зустріли запашним короваєм молоді продовжувачі нашого роду. Яскраві національні строї та дзвінке привітання «Слава Україні!» давали відчуття, що ми, наче й не залишали теренів неньки. Українські бразильці з гордістю показали дорогим гостям центральну споруду Меморіалу – храм, що є точною  копією першої української церкви, збудованої у штаті Парана. Тут розміщена унікальна  колекція писанок, які,  завдяки нашим землякам,  стали символом усього штату. Саме тому поблизу  церкви встановлено пам’ятник українській писанці.

Після Меморіалу футболісти відвідали ще одне знакове місце – площу України, на якій розміщено пам’ятник Тарасові Шевченку (якщо ви не знали – саме нашому Кобзареві встановлено найбільше монументів на планеті).

Державна увага до візиту Збірної України

По обіді на збірну України серед ветеранів чекав прийом  у  губернатора штату Парана Карлоса Альберто Ріші, що зайвий раз підкреслювало увагу, з якою ставилися бразильці до візиту нашої делегації. Громада українців у Парані налічує понад 400 тисяч, що становить левову частку вихідців з України у Бразилії (загалом тут мешкає півмільйона наших земляків). Наших людей  знають і шанують у цій південноамериканській країні. Не зайвим буде нагадати, що 24 серпня визнане Днем України у Бразилії на державному рівні (саме у День Незалежності статую Ісуса Христа у Ріо підсвічують синьо-жовтим світлом). Українську делегацію Губернатору представив  Надзвичайний і Повноважний Посол України у Бразилії Ростислав Троненко.  Українці  подарували пану Карлосу Альберто гетьманську булаву із настановою керувати справедливо, а також запросили місцеву команду ветеранів приїхати з візитом-відповіддю до нас. Представник місцевої влади пообіцяв посприяти в організації збірної ветеранів штату Парана.

Українська дипломатія - на службі футболу

Варто відзначити, що наш Амбасадор разом з дружиною та донькою прибули  зі столиці країни Бразиліа до Куритиби саме з причини приїзду збірної ветеранів. Ростислав Троненко  залишався з командою аж до її відльоту в Аргентину. Український дипломат вразив безпосередністю та відкритістю, ставши невід’ємною частиною колективу та допомагаючи команді навіть під час матчів.

Перший же день візиту до Куритиби  зірки футболу завершили зустріччю з  представниками української громади  у неформальній атмосфері. У нашій національній домівці в Куритибі хлопці не лише відвідали  Музей діаспори, а й скуштували  добре знайомих вареників та голубців, щоправда,  з місцевим рецептурним колоритом.

Ультрасучасне штучне покриття

Другий день візиту був значно менш насичений подіями, адже на вечір  було заплановано матч. Відтак після сніданку, у режимі  прогулянки,  збірна піднялася на панорамну вежу (не пішки, ліфтом J ) та відвідала найсучасніший стадіон штату.  «Арена да Байшада»  була  реконструйована до Кубка світу-2014 і  приймала  чотири  матчі групового етапу цього турніру.

Унікальність 43-тисячної арени в тому, що вона має дах, який повністю закривається,  і штучне покриття, яке визнане ФІФА найсучаснішим та найкращим у світі. Спеціальна кокосова фібра забезпечує еластичність поверхні, тому члени клубу «Атлетико Паранаенсе» (власника стадіону) пишаються тим, що на їхньому газоні  футболісти взагалі не отримують ушкоджень! Ще однією причиною, через яку на арені постелили саме штучне покриття є той факт, що під стадіоном протікає підземна ріка, яка спричинює сильну вологість на поверхні, що,  на додаток до великої кількості опадів у Куритибі, безжально  знищує натуральне покриття.

«Синьо-жовта» фієста у Куритибі

23 січня. Куритиба, «Трієсте Стейдіум». 

Збірна України — збірна штату Парана (Бразилія) — 5:1

Голи збірної України: Воробей — 2, Назаренко —  2, Воронін.

До речі, вечірній матч збірної України зі  збірною штату Парана також відбувався на штучному покритті арени «Трієсте Стейдіум». Український гімн разом з командою співали близько тисячі земляків, які наповнили трибуни синьо-жовтими кольорами. У Куритибі українець, справді,  може почувати  себе як вдома. Натхненні підтримкою, а також тим фактом, що проти них виступає команда на чолі з голкіпером – чемпіоном світу 2002 року Маркосом і  автором переможного м’яча у фіналу Клубного кубка світу Адріану Габіру, «синьо-жовті» просто понеслися в атаку. Українська громада розповіла, що команда, за яку виступають восьмеро чемпіонів Бразилії, фактично не має слабких місць, відтак наші хлопці одразу здивували суперника швидкими переміщеннями та постійною зміною акцентів атаки. Воронін, Цихмейструк та Назаренко успішно керували атакою команди з центру. На вістрі, як у славні часи,  у відрив постійно тікав Воробей.  Левченко та Едмар, якого команда вибрала капітаном на час південноамериканського турне, вправно виконували диспетчерські функції. На флангах постійно підключалися до атаки Шевчук та Донець, захист цементували Єзерський з Шершуном: у Віталія Реви практично не було роботи у першому таймі.  Така злагодженість, дисциплінованість та швидкість дій команди Дем’яненка  стала повною несподіванкою для господарів. 4:0 після першого тайму, 5:0 упродовж другого. По дублю зробили Воробей та Назаренко, ще один м’яч на рахунку Вороніна. У другому таймі підтримали високий рівень гри Нагорняк, Ващук, Самойлов, Свідерський, Собуцький і настарший гравець команди – Мирон Маркевич. Мирон Богданович не раз дивував молодших партнерів правильним вибором позиції і чіткою грою у пас.  Все,  на що спромоглися господарі – гол престижу з пенальті. Хоча, насправді, було ще великим питанням, хто саме почував себе господарем: після гри, на дружньому бенкеті українська діаспора щиро дякувала дорогим гостям за такий розкішний подарунок у вигляді візиту та яскравої звитяги. Багато людей просто  не приховували сліз радості. Не так часто на цей край світу у гості приїжджають земляки з етнічної Батьківщини.

Найкращий подарунок на день народження

Перемога стала чудовим подарунком президенту Асоціації ветеранів футболу України, віце-президенту ФФУ  та автору ідеї створення ветеранської збірної України Олегу Собуцькому, який наступного дня святкував свій День народження. Гравцям не довелося дарувати Олегові «краватку на іменини», а ось святковий торт на вечерю вони замовили: свічки  очільник делегації задував у дружній компанії збірників. Але відбувалося це вже у Сантосі, куди «синьо-жовті» дісталися 24 січня.

Наші друзі – всюди

В аеропорту Сан-Паулу на збірну України  чекали близькі родичі Едмара, котрий взяв серйозну частину організації бразильського візиту на себе. Мама та сестра із немовлям, тримаючи в руках таблички з емблемою ФФУ, радо вказували гостям напрямок до автобусу, який мав доставити команду за 100 кілометрів звідси – у Сантос. Біля входу в готель на команду чекав ще один наш давній знайомий – Жуніор Мораес, котрий разом з батьком Алоїзіо забезпечував наступну частину бразильського візиту. На обіді в ресторані – ще один сюрприз: екс-гравець «Шахтаря»  Елано Блумер відверто тішився з нагоди  зустрітися з колишніми одноклубниками Шевчуком та Вороб’єм.

Ще  наприкінці минулого року він був в.о. головного у «Сантосі», але наразі - без роботи. Елано сам запропонував українським друзям побуцати м’яча на пляжі у «фут-волей», а от у матчі на великому полі взяти участі не зміг, пояснивши, що грі на газоні наразі заважають старі болячки.

Футбольні реліквії Сантоса

Збірна  не втратила нагоди відвідати  старезний стадіон «Віла Белміро», якому 2016-го виповнилося 100 років і завітала на до «Меморіалу досягнень» «Сантоса», в якому виставлено чудову колекцію Кубків Лібертадорес та Міжконтинентальних Кубків, здобутих клубом.

Та  найбільше місця все ж займають фотографії та факти про Короля футболу. Є й «куточок Неймара», який прикрашає  його футуристична металева фігура з ірокезом та призом ФІФА за найкращий гол 2011 року. А у роздягальні арени найбільше цікавило, звісно, місце і шафа Пеле. Шафа, до речі, зачинена самим метром, ключів ні у кого немає. Тому, що саме там залишив Едсон Арантес до Насіменту так і залишається таємницею.

Полуднева спека і травми

25 січня, Сантос, стадіон «Ульріко Мурса»

Збірна України — «Сантос» (Бразилія) — 3:3

Голи збірної України: Шевчук — 2, Воронін.

У Сантосі зараз неймовірна спека. До того ж гра розпочиналася об 11-ій ранку! Температура у затінку становила 35 градусів! Було страшно припускати, яка температура  на сонці! Вода стікала з обличчя досвідчених ветеранів просто таки струменями. У складі збірної ветеранів «Сантоса» виділялися екс-гравець «Барселони» Джованні, колишній вінгер «Евертона» Родріго Бекхем (названий так за схожу манеру флангових передач) та  екс-гравець збірної Рікардіньо. Попри це,  саме українці першими створили гольові шанси, зокрема Едмар потужним ударом влучив у поперечину, були перспективні моменти у Вороніна та Шевчука. Але під час однієї з контратак господарів спрацювало давнє правило : простріл Джованні, рикошет – і м’яч у наших воротах. Зрештою, цей гол наших ветеранів лише збадьорив. У відповідь бразильці отримали три голи упродовж першого та другого таймів. Зрівняв рахунок лідер нашої атаки Андрій Воронін, а потім дуплетом вистрелив В'ячеслав Шевчук, двічі завершуючи свої стрімкі проходи по флангу потужними і, головне, точними ударами у верхній кут!

3:1 повела Україна - і контроль гри за нами. На жаль, в одному з епізодів, різко відштовхнувшись, щоби дістати м’яч «на другому поверсі», надірвав м’яз задньої поверхні стегна стовп української оброни Володимир Єзерський. Травма  Єзерського  додалася до відсутності у другому матчі форварда Андрія Вороб’я, котрий також надірвав м’яз, але ще  у першому матчі. Певно,  ці фактори вкупі з браком реалізації  кількох чудових гольових моментів, дозволили іменитим гравцям «Сантоса» звести гру  до нічиєї. 3:3 – показник того, що на полі були рівні команди. Водночас мирова залишила відкритим питання матчу-відповіді.

Про це учасники товариської гри жваво говорили на післяматчевому барбекю, де бразильці  традиційно пригощали гостей м’ясом, смаженим на грилі. Сантосці запрошували українців приїхати знову, але під час їхньої зими (нашого літа), мовляв, тоді не так спекотно. Наші ж запросили хлопців із Сантоса зіграти у в Україні. Під обопільну згоду й віру у швидку зустріч нові-старі друзі й попрощалися. На кожного чекав свій маршрут. Чинний футболіст Жуніор Мораес за кілька днів збирався долучитися до табору київського «Динамо» на зборах, а збірна України попрямувала до аеропорту, звідки летіла до Буенос-Айреса – на другу частину свого турне. Розповідь про аргентинські пригоди – у наступній частині.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ