Смертельна заздрість до чужого успіху

Борис – заслужений тренер України, СРСР і Росії, був президентом асоціації спортивної боротьби України, членом виконкому Міжнародної федерації боротьби, організатором великих міжнародних турнірів у нашій країні, Теймураз – теж ЗТУ, один з наставників збірної з вільної боротьби, такі ж пости і звання мав молодший брат Руслан. Скоро буде десять років, як у Києві на Березняках знайшли вбитими Теймураза і його водія, а на місці нападу знайшли кілька десятків гільз калібру 9 мм. За декілька годин до вбивства Савлохов-середній був на балу чемпіонів, де серед інших вітали і його підопічних – борців вільного стилю, які вдало виступали на чемпіонатах світу та Європи. Через тиждень Тимур мав їхати з командою на першість Європи до Будапешта. Кажуть, що, можливо, Савлохова прибрали конкуренти по бізнесу, бо він був і успішним підприємцем.

Зла доля президентів
Дотепер не знайшли злочинців, які вбили у Києві президента баскетбольного клубу «Шахтар» Олександра Шведченка. Донецький бізнесмен Шведченко вкладав значні кошти в баскетбольну команду, яку мріяв вивести в лідери вітчизняного спорту. На жаль, не стало Шведченка – перестав існувати і «Шахтар».

Не менше зробив для одеського баскетбольного клубу «Біпа-Мода» його президент Аркадій Табачник. Але під час ранкової пробіжки недалеко від дому в Одесі кулі дістали й його. Один час якась зла доля підстерігала саме президентів баскетбольних клубів, які у розквіті сил і підприємницької діяльності мусили покидати цей світ, ставши жертвами замовних вбивств. Адже в грудні 2001 року опівдні поблизу свого дому застрелили колишнього тренера жіночої збірної України з баскетболу, президента і головного тренера чемпіонок України, команди «ТІМ-СКУФ» Ігоря Ткаченка. Чоловік олімпійської чемпіонки Марини Ткаченко теж був успішним бізнесменом.

Особливо довгий перелік має список відправлених на той світ керівників футбольних клубів. Мабуть, найбільш резонансним було вбивство десять років тому у Донецьку прямо на стадіоні під час футбольного матчу «Шахтар» - «Таврія» президента донецького клубу Ахатя Брагіна, відомого у кримінальних колах авторитета «Грека». Разом з кількома охоронцями він злетів у повітря на сьомій хвилині зустрічі. Його наступником став Ринат Ахметов – нині народний депутат і найбагатша людина країни. Від руки найманих вбивць загинула дуже ділова і вродлива Лариса Нечаєва, генеральний директор московського ФК «Спартак». Кажуть, не всі були згодні з її маркетинговою політикою, що, мабуть, і зіграло свою лиховісну роль. Жертвою кілера стали Володимир Бут - віце-президент новоросійського «Чорноморця», керівники новосибірського «Чкаловця», барнаульського «Динамо», смоленського «Кристала». В останньому клубі президентом був Володимир Прохоров, чинний віце-губернатор області, але це не стримало вбивць, які випустили в нього шість куль. Не обійшла ця трагічна серія й Львів – 12 травня мине вже вісім років, як біля власного дому застрелили екс-президента і гравця «Карпат» Романа Гірника.

Не уникають нападів і спортивні зірки
Досить часто жертвами нападів стають відомі спортсмени. Відомий російський бомбардир Олег Веретенников після того, як перейшов з «Уралмаша» у волгоградський «Ротор», зазнав розбійного нападу у власному помешканні, куди увірвалися кілька бандитів у масках. За однією з версій, уральська мафія, яка серед інших підприємств контролювала і ФК «Уралмаш», хотіла таким способом показати футболістові, хто керує в тому житті. Олегу, одному з кращих гравців Росії 90-х, таки не щастило у Волгограді. Згодом, коли він прогулювався з дворічною донькою, якийсь невідомий хлюпнув дівчинці в обличчя кислотою. На щастя, обійшлося пластичною операцією, але після завершення сезону Веретенников разом із сім’єю перебрався до Греції, де закінчував кар’єру у скромному «Арісі». У тому ж Волгограді отримав ножа олімпійський чемпіон та рекордсмен світу з плавання Олександр Попов. У місті на Неві посеред дня по-звірячому побили гандболіста, олімпійського чемпіона Дмитра Торгованова, який після того забрався назавжди до Німеччини. Туди ж переїхав відомий російський гросмейстер Артур Юсупов, коли зазнав нападу у своїй московській квартирі і ледь залишився живим. Навіть жіноча стать не стримує бандитів: усі ми були обурені, коли довідалися, що побили олімпійську чемпіонку зі спортивної гімнастики Лілію Подкопаєву, відібрали авто та усі спортивні нагороди. А скільки жаху пережив відомий футбольний тренер Мирон Маркевич, скільки фізичної та моральної наруги зазнав, коли озброєна група бандитів увірвалася додому і вимагала грошей. Здається, тих рекетирів зловили на іншій справі, і вони таки сидітимуть у в’язниці. Але багато справ не вдається розкрити і покарати злочинців. У сучасному спорті крутяться величезні гроші, що викликає нездорову заздрість. Ось чому маємо так багато бандитських нападів, замовних убивств, жертвами яких стають люди спорту.

Іван ЯРЕМКО

Високий замок