Под микроскопом: Гран При Бельгии

Бельгійський етап з якого розпочалася друга частина сезону став ареною настільки неочікуваних подій, протистоянь і результатів, яких вистачило б на кілька значно більш «сухих» уїк-ендів. За великим рахунком єдиним очікуваним результатом, який повністю справдився, став підсумковий тріумф Росберга. Все ж інше стало наслідком гоночних помилок гонщиків, тактичних прорахунків команд на противагу яким ми побачили спокійні та зважені рішення на командних містках інших колективів.

 

Якщо ти маєш найкращу машину в пелотоні, а твій напарник припиняє безпосередню боротьбу ще у першому сегменті кваліфікації, знаючи, що стартувати все-одно доведеться як не з останнього ряду, то й узагалі з піт-лейн, до неможливого складно не виграти таку подарункову гонку. Навіть якщо зароблений на старті гандикап з’їдають червоні прапори та 10-хвилинна зупинка перегонів. Ще до початку літньої перерви Льюіс як і вся команда чудово знали, що на одному з двох швидкісних етапів (тобто або тут в Спа, або в Монці наприкінці вже цього тижня), де в принципі немає проблем з трафіком й обгонами, британцю поставлять «зайві» елементи силової установки аби одним махом відбути всі штрафи та забезпечити чинного чемпіона необхідними елементами до кінця сезону. Тепер в чемпіонській гонці одну інтригу змінила інша – якщо з тим де і як Льюіс відбуватиме покарання все вже ясно, то тепер виникає наступне питання – відтепер Хемілтон має запас достатній для того, щоб проїхати залишок року, але Мерседес використав ще не всі бали для допрацювання своєї силової установки, тож коли в Бріксуорті зроблять остаточну специфікацію її зможе отримати тільки Росберг. Наскільки суттєвою буде різниця між моторами німця й британця невідомо, але вона однозначно буде і буде на користь Ніко.

 

Ще в суботу Хемілтон виглядав трохи спантеличено, адже неочікувано високою в Спа була температура, через що використовувати ґуму SuperSoft – найшвидшу з привезених Піреллі до Бельгії, було недоречно (за винятком тих пілотів, які пройшли до фіналу кваліфікації саме на «червоних» шинах). Таким чином завдання для Льюіса стояло непросте: на старті оминути можливі колізії та на непошкодженій машині штурмувати пелотон, пробиваючись до залікової зони. Хто ж знав, що для нього цей прорив, хоч і не без частки везіння, завершиться таким неочікуваним шампанським на нижній сходинці подіуму.

 

Яким же чином британцю вдалося піднятися з 21-го на 3-тє місце, а Фернандо Алонсо з 22-го на 7-ме? На перший погляд все дуже просто – вони оминули всі небезпеки на першому колі й вийшли вперед за рахунок тих гонщиків, які зійшли або були змушені їхати в бокси на ремонт. А до аварії Магнуссена зійшли Баттон, Верляйн, Сайнс й Ерікссон, а Ферстаппен, Феттель, Ряйкконен і Масса побували в боксах, пропустивши весь пелотон. Звісно цього було замало, адже коли гонку зупинили і всі машини вишукувалися на піт-лейн, то Макларен Алонсо була п’ятою, а Мерседес Хемілтона – шостою. Коли Кевін Магнуссен на 6-му колі на виході з Радійон втратив контроль над машиною і від Рено залишився високотехнологічний брухт, здавалося що гонку мають ненадовго зупинити, адже сильно пошкоджено було захисний бар’єр із шин.



Проте спочатку Чарлі Уайтінг обмежився випуском на трасу автомобіля безпеки. В цей момент в ряді команд вирішили що раз червоних прапорів немає, то логічно було б їхати на піт-стоп, втративши менше часу, ніж якби це було в звичайних гоночних умовах. Так зробили Хюлькенберг, Перес, Боттас, Палмер, Грожан і Гутьєррес. Коли ж на 9-му колі дирекція таки зупинила гонку всі інші пілоти, які ще не заїжджали в бокси за новим комплектом шин, змогли це зробити не втративши жодної секунди. Тож в прориві Льюіса з Фернандо не було жодного дива – проблеми інших плюс холодний здоровий розрахунок дозволили менш ніж за чверть дистанції опинитися там, де жоден з них навряд чи очікував бути станом на 10-те коло.

 

Таким чином можна сміливо стверджувати, що головними героями і водночас щасливцями етапу стали саме Хемілтон з Алонсо – вони не помилялися, не гарячкували, натомість дуже впевнено використали отримані шанси. З іншого боку хіба ж можна було чекати чогось іншого від пілотів, які мають 5 чемпіонських титулів на двох?..

 

Іншою окрасою гонки став прорив Ферстаппена і обох пілотів Феррарі після того, як всі вони не змогли поділити траекторію першого повороту:

 

 

Чи можна когось із тріо однозначно звинувачувати в тому що сталося на старті – навряд чи, бо таких епізодів щороку набирається з добрий десяток. Однозначно можна сказати, що Ряйкконен точно ні на що вже не впливав, а опинившись поміж Феррарі напарника і машини Ферстаппена міг сподіватися на розсудливість обох опонентів. Проблема ж була ще й у тому, що ані Макс, ані Себастіан не бачили третьої машини, хоча голландець точно знав, що вона там є, бо не міг не бачити, що на прямій пропустив обидві Феррарі. Звісно тут найбільша провина лежить на чотириразовому чемпіоні – саме він вдарив машину Кімі, яка наче у боулінгу збила ще одну кеглю якою стала Ред Булл Ферстаппена.



В свою чергу і Макс не міг не розуміти в яку небезпечну гру грає, адже пірнаючи всередину повороту, він бачив що праворуч місця просто немає і в разі чого його машина опиниться в стіні, але він не був би самим собою якби не ризикнув. Що з того вийшло ми всі добре бачили. Найцікавіше в цьому те, що юний пілот Ред Булл і наступного разу робитиме все так само, можна не сумніватися в цьому.

 

Та найбільш резонансними за участю голландця стали події на 12-13 колах, коли він захищався в боротьбі з Ряйкконеном:

 

 

Кімі був розлючений, вважаючи, що так їздити не можна, але стюарди були іншої думки і ось чому: на прямій Макс лише раз змінив траекторію до останнього чекаючи в який бік поїде Феррарі, а правилами це не заборонено. Інша справа, що на такій швидкості та ще й коли між двома машинами суттєва різниця у швидкості – Ряйкконен їхав з активованою DRS, все в мить могло перетворитися на ще одну видовищну аварію з серйозними наслідками. Зрештою по завершенні гонки Кімі спрогнозував, що саме так рано чи пізно все й завершиться, якщо Ферстаппен продовжить діяти в цьому з ключі.

 

Та мене більше цікавить перший епізод на 12-му колі, особливо коли дивитися повтор з камери встановленої на Ред Булл з 12-ї по 21-ту секунди: тут дуже добре видно як голландець саме виштовхує Феррарі за межі траси, не залишаючи жодного міліметра в п’ятому повороті, адже заїхавши в Les Combes з правої сторони вже за кілька метрів машина Макса вже знаходиться усіма колесами за межами траси але вже з лівого боку. Тож якби Ряйкконен не зрізав поворот, а увійшов у нього, все-одно місця далі йому б не було, бо Ферстаппен і не збирався його там залишати. Можна погодитися і з Джонні Хербертом, який в ефірі Скай сказав, що Ферстаппен своїми діями лякав Кімі і таке залякування виявилося дієвим.



Звісно голландець має рацію, коли говорить, що раз претензій збоку стюардів немає, значить все в межах правил, а кому не подобаються його маневри, то це їх проблеми. От тільки Макс ці проблеми притягує магнітом, хоча звісно така боротьба на межі фолу і подобається багатьом. Зрештою дещо пізніше пілот Ред Булл так само в Les Combes виштовхував і Переса. Дехто в паддоку навіть став порівнювати манеру їзди Ферстаппена з діями молодого Шумахера в боротьбі з Сенною. Цікаве порівняння, погодьтеся. Залишається дочекатися продовження, яке відбудеться на ще швидшому кільці Монци.

 

P.S. Коли на подіумі опиняються двоє австралійців сумно не буде – доведено Ріккардо з Веббером: 

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ