Ніна УМАНЕЦЬ: «В Україні кожен тренер — Бетховен»

У середу, 6 липня, в гостях у Sport.ua побувала шеф місії Національного олімпійського комітету на Олімпійські ігри 2016 року Ніна УМАНЕЦЬ. До вашої уваги друга частина інтерв'ю, першу частину бесіди можна прочитати тут.

 

— Спортсмени, які вирішили змінити громадянство, виступати за інші країни — це в мінус нашим сподіванням?

— Звичайно. Я особисто розмовляла с Вірою Ребрик. Коли Віра давала інтерв'ю, вона сказала, що з нею ніхто не розмовляв. А я тоді, коли з нею розмовляла, була заступником міністра. Я їй розповіла все, що може бути, не враховуючи політичні речі, тоді такого не було. Прикро, що змінив громадянство Степко. Але разом з тим, має бути ще рішення Міжнародного олімпійського комітету. Наша федерація дала згоду, але є три роки, Олега попереджали. Національний олімпійський комітет і Виконком Національного олімпійського комітету не буде підтримувати.

 

— Він ніби відібрався...

— Він відібрався, у нас є претензії до цього спортсмена. Є Олімпійська хартія, є три роки, там це все має бути. Я, звичайно, розумію, що Міжнародний олімпійський комітет стоїть на боці спортсменів, але у нас так, як є.

 

— Ви з ким ще розмовляли? Ви вмовляли людей залишитися?

— Звичайно, ми пропонували. Ми говорили про те, що максимально можемо зробити на території інших областей всі умови для того, щоб вони могли тут спокійно тренуватися. Сказали, що подумають, і прийняли таке рішення.

 

— Багато говорили про те, що у фінансах була справа, ніби вони недоотримували своїх грошей чи могли заробляти більше, як Степко в Азербайджані. В цьому було питання? Ви розмовляли про те, щоб збільшувати стипендії?

— Степку міністр Равіль Сафович Сафіуллін сказав: «Ми зараз тобі вирішимо квартиру в Запоріжжі». Він просидів, промовчав, а потім сказав: «Я всі питання вирішу до Олімпійських ігор». Я йому тоді сказала: «Ти розумієш, що в тебе можуть бути проблеми з участю в Олімпійських іграх?». Він відповів: «Я всі свої проблеми вирішу до Олімпійських ігор».

 

— Минулого року Олег Верняєв говорив про те, що у нього в принципі не було умов для підготовки. Після того, як Олег рік говорив постійно у інтерв'ю про це, тепер в усієї збірної є можливість готуватися у хороших умовах. Ви їздите по країні. Наскільки інфраструктура в Україні не на рівні? Наші спортсмени намагаються виборювати ліцензії через «не можу», завдяки бажанню, не маючи умов для тренування...

— Умови для тренування були і в Олега Верняєва. Вони просто були не такими, які вони хотіли. Питання було в килимі. Все інше хороше, вони задоволені. Килим купило і міністерство, і Національний олімпійський комітет. Там все є. Нам завжди кошти на придбання виділяють за рік до початку Олімпійських ігор. Це неправильно, такого не повинно бути. Щорічно мають виділяти кошти для того, щоб потім у нас не виникали такі історії. Спортивне обладнання, інвентар, як і усе в житті, ламається. Звичайно, його треба оновлювати. Тим паче, що обладнання і інвентар постійно змінюються. Чому спортивна гімнастика завжди перша виїжджає на Олімпійські ігри? Тому що вона має звикнути до нового обладнання. У кожному виді спорту є свої нюанси. Все, що можна було купити на виділені кошти в минулому році, було закуплено. Багато цього чи мало? Думаю, що мало.

 

— Подібного скандалу, який відбувався з легкоатлетичними базами під час Олімпіади у Лондоні, коли спортсмени показували, в яких умовах вони живуть, тренуються...

— Те, що відбулося перед Лондоном, ті спортсмени, які знаходилися на 19-му кілометрі, знали, що там нічого не зміниться. Їм треба було десь перебути два дні. Вони сказали, що будуть там. То профспілкова база. Я не думаю, що профспілки на сьогодні спроможні. Їм би утримати ті санаторії, які є. А те, що стосується спортивної бази, там давно фарба не гуляла на багатьох речах, скажемо так. Це у зв'язку з тим, що не виділяються кошти. Якби вони поїхали у Конча-Заспу, питань би не було. Вони могли залишитися в Харкові. Я спілкувалася із тими спортсменами, які це зробили (я кажу тільки стосовно бази, не стосовно харчів), для них не було нічого дивного. Так, це прикро, соромно, такого взагалі не повинно бути на спортивних об'єктах, тому що це викликає тільки антипатію. Взагалі для людей не притаманно, щоб такі речі були. Але таке є. Не впевнена, що у цьому році щось змінилося. На сьогодні у нас легкоатлети мають змогу готуватися у Луцьку, там реконструювали стадіон, є готель поряд, вони задоволені. Нещодавно проводили чемпіонат України, багато відгуків тренерів і спортсменів стосовно того, що там дуже добре.

 

— База в Євпаторії...

— Це дуже болюче питання. Дуже шкода.

 

— Як має діяти зараз українська влада, Національний олімпійський комітет?

— База в Євпаторії належала паралімпійському комітету, це їхнє питання. Але наші спортсмени (і плавці, і частково легкоатлети, і стрибуни у воду) використовували ту базу. Так, ми цю базу втратили для олімпійського спорту. Не знаю, чи готуються там паралімпійці. Але думаю, що вони її використовують, і, можливо, навіть якось врегулювали питання власності цієї бази. Валерій Михайлович дуже переживав на початку, коли це все відбувалося. Навіть були розмови: «Будете себя хорошо вести — мы вас пустим на базу». Про це самі спортсмени говорили. Це суто людський фактор. Він, звичайно неприємний, особливо для нас.

 

 

— У нинішній фінансовій, політичній ситуації в країні ми не можемо розраховувати на те, що десь на Західній Україні, в Одеській області щось подібне буде будуватися?

— Для цього має бути воля держави. Або це може бути в Закарпатті... Наш велосипедний спорт втратив ту територію, вони не можуть туди поїхати. А завжди велоспорт у нас готувався в Криму. Запропонована Закарпатська область. Там теж є місцями проблеми із дорогами, але наші хлопці їздили, дивилися. І легка атлетика їздила, робила там обстеження, дивилися. Я думаю, що з часом нам вдасться. Але я за те, щоб нам Крим повернули.

 

— Весь світ стояв на вухах після того, як легкоатлетичну збірну Росії не допустили до змагань на Олімпійських іграх, хоча окремі спортсмени нібито пишуть звернення, щоб їх допустили. Наскільки для Вас ця ситуація стала шоковою? Ви розуміли, що таке можливо — що ціла збірна може не поїхати?

— Я думаю, що тут багато нюансів. Мені як спортсменці шкода, що тренувалися «чисті» спортсмени, які 8-12 років йшли до цього, а зараз вони не мають можливості взяти участь в Олімпійських іграх. Це прикро. Але прийняли таке рішення. А якщо порівняти командні види спорту, академічне веслування: один попався — всіх дискваліфікують. Тут така ж ситуація. А можливо, у майбутньому це приведе до більшої відповідальності федерацій з різних видів спорту, спортсменів, тренерів особливо, щоб вони на перше місце ставили методику підготовки. Думали, писали, розробляли, з наукою співпрацювали. Коли у нас тренери починають на тренерських нарадах розповідати, як треба готуватися, я завжди запитую: «Скільки ви працюєте тренером і кого підготували?». Якщо тренер не підготував призера юнацької України і починає розповідати тренеру збірної України, як треба готувати команду до Олімпійських ігор, щоб він може розповісти? Якщо у нього результат дуже низький, що він може порадити? А в Україні кожен тренер — Бетховен. У цьому і проблема. Радять дуже багато, а самі вони цього не пройшли і не знають, як це відбувається.

 

— В українських спортсменів були проблеми із мельдонієм. Це проблема для українського спорту?

— Тим нашим спортсменам, яких виявили в мельдонії до першого березня, надане право брати участь в Олімпійських іграх. Проблема на сьогодні із мельдонієм не те що для українських спортсменів... Я так розумію, коли приймали рішення стосовно цього препарату, ніхто не знав, скільки він може триматися. І це настільки все індивідуально, що я не виключаю той варіант, що у когось можуть знайти його і через рік-півтора. Зараз рішення ВАДА: якщо після першого жовтня буде знайдений мельдоній — будуть найжорсткіші санкції до спортсменів. Я так розумію, що цей препарат не повністю був вивчений на предмет того, скільки він може триматися в організмі спортсменів. Це дуже індивідуально: у когось він може вийти відразу, а у когось довго не виходити. Це серцевий препарат.

 

— Як відстежується в Україні проблема допінгу?

— Кожному лікарю, кожному головному тренеру чи не щорічно вручається книжечка, причому антидопінговий центр робить її кольоровою. ЇЇ роблять яскравою, щоб тренер і лікар розуміли, що її потрібно не просто взяти, а прочитати і провести відповідну роботу. Міністерство, Національний олімпійський комітет, антидопінговий центр випускають цю літературу і постійно проводять семінари і розповідають про заборонені препарати. Щорічно десь у вересні ВАДА присилає новий список заборонених препаратів на наступний рік. Це все вчасно доводиться до відома спортсменів. Не було такого, щоб це не доводили. Можливо, на сайті антидопінгового центру ця інформація є. В першу чергу ми забезпечуємо федерації цією літературою і національні збірні команди. Вони не можуть сказати, що не знали цього. Вони усі були повідомлені у кінці жовтня щодо мельдонія.

 

— Під час Олімпійських ігор будуть будуть більш жорсткі заходи?

— На Олімпійські ігри тільки приїхали — відразу прийшли, ми відразу повинні дати перелік прізвищ, де хто проживає. Буває, що два-три рази у спортсмена намагаються взяти пробу. Інколи на нарадах шефи висловлюють обурення стосовно того, як представники ВАДА приходять до спортсменів, щоб вони здали пробу на те, щоб їх протестували. Більшість наших спортсменів знаходяться у так званій системі ADAMS, вони самі заповнюють свій календарний план: прокидається о сьомій годині ранку, далі умивається, йде туди. І це все розписується повністю. А під час Олімпійських ігор так точно все має бути розписано: коли прокидаються, о котрій ідуть на сніданок і т.д. Вони за цим слідкують. Більшість наших спортсменів на сьогодні, думаю, відсотків 75-80, пройшли через допінг-тести під час міжнародних змагань. Нещодавно відбувся чемпіонат України з легкої атлетики, там, здається, 60 проб взяли і тут же відправили. Зараз продовжується забір проб у наших спортсменів, які також будуть направлені в акредитовану лабораторію. Я думаю, що деякі види спорту ми не будемо перевіряти, маючи досвід. Є види спорту, які не балуються цими речами.

 

— Вас здивувала заява голови Московської антидопінгової лабораторії Григорія Радченкова про те, що ніби під час Олімпіади у Сочі замінювали допінг-проби?

— Не хочу це коментувати, тому що це болюче питання для тих людей, які на щось сподівалися.

 

— У нас було запитання щодо фан-турів у Ріо-де-Жанейро, щоб підтримати олімпійську збірну України. Можливо, Національний олімпійський комітет співпрацює з якимись туристичними агентствами, щоб допомогти українським уболівальникам?

— Я можу це прокоментувати чисто по-українськи. Немає охочих у нас туроператорів це робити. У Національного олімпійського комітету остання чимала група підтримки була — два рази по сто чоловік — в Пекіні. Потім, по-моєму, у Лондоні було по 40 чоловік. Зараз ще менше. Туроператори не виявляють бажання до цього. Звичайно, НОК має на цьому щось заробити, коли він віддає туроператору такі гарні умови, які є. Олімпійські ігри — це таких захід, що у людей є бажання поїхати, побачити це, відчути. Але, на жаль, таких охочих, як я знаю, не було. При мені ми двічі зустрічалися із туроператорами, це було перед 2008 роком. Це так виглядає, грубо кажучи: ви нам це віддаєте і ви ще нам знайдіть клієнтів, і для нас заробіть гроші. Тому я і сказала «чисто по-українськи».

 

— Чи є у вас інформація, що якийсь з українських каналів викупив права на трансляцію Олімпійських ігор?

— «Перший національний», цей канал має право як член Європейської мовної спілки. А вже як вони далі будуть домовлятися з каналами — я не знаю. Чисто комерційні їхні стосунки, кому вони продадуть, кому ні. «Перший національний» завжди багато транслює, у повному об'ємі. А хто ще буде — не знаю.

 

— Запитання щодо призових за медалі на Олімпійських іграх. Чи є суми? Чи будуть вони збільшені?

— Стосовно того, чи будуть вони збільшені — не знаю. Суми є, які були після Олімпіади у Лондоні: 125 тисяч доларів за перше місце, 80 чи 85 за друге і 55 за третє.

 

 

— Жану Беленюку дали квартиру, він сказав: «Все, моя мрія здійснилася». А до того він багато в інтерв'ю говорив: «Я не знаю, чому я виступаю взагалі, що це відбувається. Хоча я прославляю Україну, чемпіон світу, але мене ніби ніяк не намагаються утримати в цій країні». Як Ви ставитеся до таких розмов спортсменів?

— Як спортсменка я ставлюся до цього негативно, тому що в спорт приходять в першу чергу для того, щоб добитися спортивного результату. Ось я для цього прийшла. І багато спортсменів, у тому числі не українських, йдуть заради себе, а не заради заробітної плати і винагород. Жан молодець. Дай Бог, щоб його мрія здійснилася у цьому році. Його підтримує федерація. Коли спортсменам порахуєш гроші, які вони отримують, вони кажуть: «Та ви що?! Невже?! А я навіть і не думав». Але це не стосується Жана, це я в цілому кажу про спортсменів, які кажуть, що держава для них нічого не робить. Перше, що вони мають розуміти — вони йдуть для себе, том що хочуть перемогти себе і свого суперника. Друге — часом вони лукавлять. Є ціла низка заохочень, які вони отримують, але чомусь багато з них забувають. Вони хочуть отримати якомога більше. Не має змоги Україна платити на сьогодні три тисячі доларів заробітну плату. Вони не повинні казати державі так: «Якщо ні, то я поїду в інше місце». Це називається шантаж, це завжди, у будь-якій справі дуже негарно. Держава їм виплачує заробітну плату. Кандидати на участь в Олімпійських іграх отримують і подвійну. Я розумію, що трохи більше п'яти тисяч, які вони отримують, на сьогодні — невеликі гроші. Але держава заробітну плату їм виплачує. Держава їх утримує на навчально-тренувальних зборах і посилає на участь у змаганнях, це також все відбувається за кошти держави. Якщо вони посіли призове місце на чемпіонатах Європи, світу і Олімпійських іграх — вони мають право отримувати стипендію Президента. Вони її отримують. Національний олімпійський комітет підтримує спортсменів... У нас сталася така ситуація, що спортсмени були позбавлені стипендії Президента. Я вважаю, що це неправильно. Так склалося, що в той період у нас не було Президента. Та люди, які виконували обов'язки, мали б подбати про це. Людей, які заслужили, треба було якось відзначити. Оскільки ми розбиралися із цією ситуацією, вона в мене залишила неприємний осад на душі. Сергій Назарович Бубка вирішив це питання із Міжнародним олімпійським комітетом — і спортсменів підтримали. Є ще обласні стипендії, вони є різні. Є 700, є 800, є 1000, є 1500 гривень. Спортсмени знаходяться у школах вищої спортивної майстерності, де вони отримують харчування. Є мери міст, які також підтримують спортсменів. Я розумію, що хочеться більше, але більшість наших спортсменів не обділена. Хотілося б, щоб вони навчилися також і дякувати державі. Я розумію, що мало віри було у те, що вони отримають квартири до Олімпійських ігор. Мер Києва Кличко вручив їм ордени на квартири. Це, по-перше, шок був для Радівілова, тому що він і не сподівався. Він із Маріуполя переїхав до Києва у зв'язку із ситуацією у Донецьку, і Донецьк не міг дати йому квартиру після Олімпійських ігор. Це єдиний спортсмен, який після Олімпійських ігор у Лондоні залишився без квартири. Всім вирішили питання, а в Донецьку йому квартиру не вирішили, тому що сказали, що це незаконно. У Київ він змушений був переїхати. Можна дякувати і Кличку, і міністру, і Сергію Назаровичу, тому що вони багато над цим працювали. Мені ще довелося займатися і в київському управлінні питаннями по встановленню в чергу Радівілова. Радівілов прийшов і сказав мені: «Та что Вы мне такое рассказываете? Я вообще в это не верю». Я кажу: «Віриш чи не віриш — зроби папери, а потім будеш бачити». Потім він каже: «Я вообще в шоке. Мне и близко не снилось, что такое может быть».

 

— Окрилений тепер хлопець їде. То була одна ліцензія у Олега Верняєва...

— Можна тільки побажати, щоб вони якомога краще виступили. Є лідери в команді, які можуть за собою тягнути цих спортсменів. А якщо є лідери, у молодих спортсменів теж є багато бажання виграти. Може вийти гарний посил.

 

— Як Ви вважаєте, чи повинен міністр спорту мати відношення до спорту? Чи він повинен бути гарним менеджером? Як Вам взагалі співпрацюється із паном Ждановим?

— На мій погляд, чим більше в державі гарних менеджерів — тим держава краще. Це моя точка зору. Звичайно, хотілося б, щоб міністр спорту розумів спорт. Але є закон, за яким передбачаються повноваження, які є на сьогодні. Слава Богу, що міністр, який є на сьогодні, не наламав багато дров у спорті. Він прислухається. Сам він історик за фахом, тож багато цікавився і вивчав історію спорту. Він завжди іде назустріч, з розумінням, він мобільний у підтримці тих чи інших новацій, які можна зробити. У цьому плані можна сказати, що людина на своєму місці.

 

— Ви знаходите спільну мову? Він може порадити чи дослухатися?

— Звичайно, у нас деколи бувають дуже бурні дебати. Але ми завжди знаходимо спільну точку зору, яка може бути максимально ефективною.

 

— Міністр спорту поїде в Ріо-де-Жанейро?

— Для міністра спорту передбачена окрема акредитація. Оргкомітетом передбачається така категорія осіб, якій дається така акредитація: міністр має доступ на всі змагання. Він буде обов'язково.

 

— Він буде найвищою посадовою особою з України, яка буде в Ріо? Чи, можливо, Президент України буде?

— Це якраз відноситься до сюрпризів, про які я казала. Ми сподіваємося. Запрошення від Національного олімпійського комітету до Президента, до міністра пішло. По-моєму, запрошення пішло і до Голови Верховної Ради. Спортсменам надзвичайно приємно, коли ідуть по стадіону, а найвища посадова особа встає з прапором і вітає свою команду. Це дуже почесна процедура. Звичайно, дуже хотілося б, щоб хтось із наших високопосадовців приїхав до Бразилії.

 

Спілкувалася Тетяна ЯЩУК, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО

 

Читайте також:

Сергей МАКАРОВ: «Евро-2016 организовано хуже, чем Евро-2012»