Игорь ЗАЙЦЕВ: «Не успеваю соскучиться по баскетболу»

У Всесвітній день баскетболу пресс-служба ФБУ поспілкувалася з гравцем збірної України Ігорем Зайцевим, який нині грає у польському клубі «Роса Радом».

- У баскетболі я з десяти років. У третьому класі прийшов до секції у Кривому Розі, точніше, тренерша привела, і почалося. П'ятий, шостий класи – шкільна ліга, а далі з Кривбасбаскетом став професіоналом.

- «Роса Радом» - твій перший закордонний клуб. Як він виник на твоєму баскетбольному шляху.
- Гравець на моїй позиції отримав травму і мій агент запропонував мої послуги. Я граю важкого форварда і центрового. Це 4-5 номери на паркеті. Схвальної відповіді чекати довго не довелося. Збирався швидко і 15 вересня прибув до Польщі. Перші враження? Хотілося дуже додому. Але колектив прийняв добре, у команді гарний мікроклімат, один легіонер, тренер адекватний – дає вихідні.

- Денис Лукашов, гравець саратовського «Автодора», говорив, що у них вихідним вважають день перельотів.
- Ні, у нас не так. Якщо вихідний, то повноцінний. Місто Радом розташоване у 70 кілометрах від Варшави. Хлопці з команди у вихідні частенько до столиці їздять. Я минулої неділі також був. Відчувається, що це столиця країни. Красиве місто.

- А Радом?
- Після індустріального Кривого Рога – тихе місто на 250 тисяч мешканців. Чисте, багато парків. Привітні люди.

- Як у побутовому плані адаптувався?
- Клуб винайняв квартиру, наддав службовий автомобіль (Toyota Corolla, для мене не затісний, за кермом почуваюся комфортно). Сім хвилин – і ти на тренуванні. Попервах багато питань було, найпростіших, на кшталт, де підстригтися. В усьому відчував допомогу.

- Польську мову встиг опанувати?
- Прогрес є, з хлопцями з команди спілкуємося. Та й польська має багато спільного з українською.

- А з журналістами як спілкуєшся?
- Надсилають запитання англійською на пошту, я відповідаю, так і спілкуємося.

- У місті відчуваєш баскетбольну атмосферу?
- У Радомі є три команди, баскетбольна, футбольна і волейбольна. Найбільш популярний серед місцевих – волейбол. У нас підтримка трохи менша, але клуб працює. Проводимо багато соціальних заходів, з дітьми, у школах. Ось сьогодні у супермаркеті командна акція буде.

Графік матчів досить щільний, двічі на тиждень у середньому. Це чемпіонат Польщі і Кубок Європи ФІБА. То ж за баскетболом скучити не встигаю. А ось за родиною дуже сумую. Вона у мене у Кривому Розі залишилася. Скайпом спілкуємося, але ж що це за спілкування?

- Забирати сюди не плануєте?
- Сьогодні яке число – 21 грудня? Дружина доньку два тижні тому народила. Назвали Кірою. То ж, поки що їм краще бути вдома. Я лише на два дні додому вирвався іх побачити, і знов сюди.

- Ну, то може на Новий рік буде можливість побачитися?
- У нас щільний графік матчів. Новорічної перерви не передбачено. 30 грудня граємо, а потім 3 січня. До речі з командою Максима Корнієнка «Торунем». Після матчу обов'язково підемо кудись піцци поїсти, обміняємося враженнями. А 26 грудня приймаємо лідера чемпіонату Польщі «Зелену Гуру». У мене тут особиста група підтримки з'явилася. Недалеко від міста живе брат знайомого з Кривого Рога, тож він регулярно ходить вболівати.

- Ти задоволений таким поворотом своєї кар'єри?
- Звісно, якщо розцінювати перехід, як крок вперед у підвищенні рівня майстерності, задоволений. Ви ж подивіться, в Україні два чемпіонати. Це сумно. Я слідкую за подіями у Суперлізі. Бачу, ті хлопці, які ще три роки тому кар'єру позавершували, сьогодні грають і досить непогано. Звичайно, для них це добре, і команди є цікаві. Але рівень баскетболу дещо впав.

- Яким чином заслужив довіру головного тренера збірної Євгена Мурзіна?
- Влітку на збори викликали. Грав конрольні матчі. Дали шанс, я ним скористався. Бачу, тренер усе більше часу дає мені на паркеті, а це надихає. На Євробаскеті з групи не вийшли, втім досвід отримали. Буду грати, щоб бути помітним.