ВОЛКОВ: «Не знаем, где взять деньги на подготовку сборных»

До Федерації баскетболу України завітали 25 студентів другої групи, третього курсу Інституту журналістики Національного університету ім.Т.Г.Шевченка (спеціальність – спортивна журналістика). Майбутні журналісти протягом майже двох годин ставили запитання Президентові Федерації баскетболу України Олександру Волкову та Генеральному секретарю ФБУ Олександру Ларіну.

Олександр Волков: Спорт без журналістики не може працювати. Втім, в Україні спортивна журналістика вхопила вірус політичної: чорний піар, дискредитація, «заказуха» – стали її нормами. Бувало, що представники ЗМІ робили матеріали про баскетбол, про ФБУ, навіть не зателефонувавши, щоб перевірити свою інформацію, чим приносили чималу шкоду. Ми прийняли рішення робити свою справу, не звертаючи уваги на такі публікації. Я ніколи не замовляв матеріалів про себе. Втім, коли журналісти звертаються з проханням про інтерв’ю, не відмовляю, ми завжди відкриті і йдемо на контакт, прес-конференції проводимо за потреби, коли відбуваються якісь важливі події. В Італії, Греції і США, де я грав, преса теж критикує, однак при цьому вона прославляє, звеличує сам вид спорту, популяризує і привертає до нього увагу.

В Україні, на жаль, не робиться ставка на популяризацію ігрових – найвидовищніших – видів спорту, як це відбувається в усьому світі. Чомусь завжди так було, що наше Міністерство цікавлять види, де можуть бути медалі на Олімпійських іграх. Однак саме ігрові види спорту приваблюють глядачів, успіхи збірних з ігрових видів спорту – великі іміджеві здобутки для країни. Ми ніколи не могли добитися того, щоб Міністерство сприймало ігрові види спорту, як потрібні для країни. Футбол жив своїм життям. Решта ігрових видів спорту не витримали, рухнули. Ми змогли не лише втримати баскетбол, а й досягти серйозного прориву. Це при тому, що бюджет, скажімо, фехтування в 3-4 рази більший за бюджет усього баскетболу, бюджет біатлону в 4 рази більший, бюджет легкої атлетики в десятки разів більший. Ви розумієте, скільки людей в Україні займається біатлоном, скільки баскетболом. Крім того, змагань з біатлону немає на території України. Зрозумійте мене вірно, я не хочу забрати гроші у інших видів спорту. Я завжди навожу приклад Іспанії. Іспанці 40 років тому зробили ставку на ігрові види спорту, причому на збірні. Чому? Тому що успіхи збірної зшивали країну, адже в збірній Іспанії грали спортсмени з Каталонії, з Країни Басків, з Мадрида… Зрештою, збірні Іспанії на перших місцях у волейболі, у водному поло, в баскетболі, в футболі та гандболі. Вони посідають провідні позиції у світі в п’яти ігрових видах спорту.Ми рвемо душу, робимо все можливе, щоб баскетбол не зник з екранів, домовилися з «Першим Національним» про трансляцію фіналу Кубка України, за що телеканалу велике спасибі. А подивіться, що відбувається в гандболі та волейболі, де є непогані команди, але хто їх бачить. Це трагедія. При всій повазі до людей, котрі привозять медалі, їм безумовно за це слава і пошана, однак соціальну складову несуть на собі саме ігрові види.

- Це тема, яка всіх нині непокоїть. Куди йти спорту? Часті зміни міністрів – це добре чи погано? ФБУ – одна з тих Федерацій, які чітко спрямовані на реорганізацію спортивної галузі країни.

Олександр Ларін: Група керівників спортивних Федерацій, зокрема баскетболу, плавання, хокею на траві, прийшли до попереднього Міністра Дмитра Булатова з ідеєю реформування спорту, адже вся піраміда від масового дитячого до професійного спорту досі існує за радянськими правилами, а діючий Закон «Про фізичну культуру і спорт», де написано, що держава управляє спортом, суперечить Олімпійській хартії. Булатов в силу того, що він революціонер, не класичний чиновник, прагнув реформувати галузь. Ми провели дев’ять місяць плідної роботи, розробили концепцію. 16 жовтня на Спортивному конгресі ми презентували Концепцію розвитку спорту і новий Законопроект. На жаль, ми зустріли дивовижний супротив середньої ланки чиновників. На жаль, те, що ми тоді зробили, сьогодні заведено в глухий кут. Найбільша проблема – дитячий спорт. На сьогоднішній день тренер, котрий працює з ранку до ночі в залі, має чотири команди, в середньому по 16 гравців, отримує від 1500 до 3500 гривень за таку титанічну працю. 3500 грн. отримують тренери з фантастичними вислугами, заслугами. Система, крім лозунгів, не передбачає реальних стимулів для директора ДЮСШ шукати таких ентузіастів, котрі можуть збирати дітей, для тренера – збирати більше учнів. Варіант, який пропонували ми, виносив на обговорення нові механізми, які відповідають економічній ситуації і той моделі, до якої іде країна, а вона йде в Європу.

Олександр Волков: З новим Міністром ми також співпрацюємо. В такий важкий час треба і допомагати Міністру, і чекати від нього допомоги. Якщо багато років ми провели без особливої допомоги Міністерства, то нині ми її потребуємо. В Україні так склалося, що спорт упав на плечі ентузіастів: у гімнастиці – Дерюгіна, в футболі – Суркіс, у біатлоні – Бринзак… Держава тихенько від цього відсторонилася. Студентський спорт – величезний незадіяний потенціал, знизу спроби є, а згори вони гасяться. В кожній області, в кожному районі є Управління спорту, і ці чиновники дуже технічно переконали суспільство, що вони не причому, попри те, що отримують державне фінансування. Через це в суспільстві склалася хибна думка, ми неодноразово чули закиди, на кшталт, «Чому Федерація не будує спортивні школи?», «Чому Федерація не фінансує форму, м’ячі, зарплати тренерам?». Федерація – не бюджетна організація, яка не отримує жодної копійки державного фінансування. Однак попри це ми віднаходимо можливості частково забезпечувати формою, м’ячами, проводити семінари для підвищення кваліфікації тренерів, видаємо книги для тренерів.

Я виріс у Чернігові, і навіть в радянські часи чемпіонат області складався з трьох команд – чернігівської, менської та новгород-сіверської ДЮСШ. На сьогоднішній день на папері в області числяться сім спортивних шкіл, я став перевіряти, виявилося, це фейкові школи, їх не існує. Управління отримує бюджет, у звіті – сім шкіл. І так у кожній області, в кожному виді спорту. Уявіть 50-тисячне іспанське містечко, в якому немає спортивної школи, дітям нікуди йти займатися або є, але холодний зал, без потрібного обладнання, або немає коштів поїхати дітям на змагання, батьки вийдуть, знесуть мерію, на завтра не буде цього мера. На жаль, наше суспільство, попри події, що відбулися в країні, не готове сконцентрувати зусилля, акцент удару на те, що потрібно. Ви впевнені, що в українському містечку батьки зберуться і спитають, а де ті державні діячі, котрі відповідають за спорт у нашому місті?

- Я хотів би поговорити про спортивне телебачення. Чому в Україні спортивний телеканал не може окупити себе? У нас люди не готові дивитися різні види спорту? В чому причина?

Олександр Волков: Я відповім на прикладі каналу «Мегаспорт». Ми пали жертвою того, що були незалежними і робили канал заради спорту. Медіасистема живе своїм життям. Люди, котрі тоді керували групою «Інтер» хотіли вписати «Мегаспорт» у систему, яку вони розуміють, два роки ми опиралися, врешті решт вони перемогли. Це був наш біль, величезний удар. Для нас це був інструмент, на який ми розраховували в сенсі розвитку спорту.

Олександр Ларін: Ви самі можете оцінити ступінь патріотичності телеканалів з точки зору того, якими вони входили в 2014 рік. Їхня виховна складова стосовно глядача – нульова. За 20 років олігархічні клани сформували своєрідне телебачення. Це – не бізнес господарів, це – інструмент. Це особистий бізнес керуючих менеджерів. Олігархи не отримують матеріальної вигоди з телеканалів. Вони заробляють шалені гроші на іншому, а телебачення при всій своїй дорожнечі і величезних бюджетах, для них – інструмент, щоб послати комусь меседж, когось дискредитувати або навпаки. При цьому на задній план відходить виховна місія, підняття рівня освіченості населення. Під лозунгом рейтингів різноманітних шоу створюються немислимі бюджети виробництва цих шоу. Тому в Україні зложилося гламурне, глянцеве, порожнє, але шалено дороге телебачення. В цьому сенсі спорт майже не може конкурувати, за винятком Кличків, тому що це світовий бренд, і футболу. Ніхто ніколи на телебаченні не займався вихованням глядача, зшиванням суспільства через спорт.

- Я хочу, щоб ми відволіклися від негараздів. І спитаю, чи вистачає у Вас часу на те, щоб подивитися закордонний баскетбол, зокрема, американський?

Олександр Волков: Звісно, я дивлюся баскетбол. У мене вдома завжди ввімкнено ViasatSport. Взагалі, по телевізору я дивлюся тільки спорт і іноді новини.

- Мені цікава ваша думка, чому на матчі Суперліги в середньому приходять 400 глядачів на «Будівельник», 450 – на БК «Київ», а Фінал чотирьох Кубка України зібрав майже повний Палац спорту?

Олександр Волков: Наразі всі клуби обмежені у фінансових можливостях. Якби Ви були б президентом клубу і у Вас було завдання зберегти клуб, Ви витратили б гроші на піар або на зарплати гравцям? У нинішній час немає піару, реклама матчів практично відсутня. На Фінал чотирьох Кубка України Федерація віднайшла потрібний ресурс, залучила спонсорів, провела певну рекламну кампанію. Крім того, людям подобається Фінал чотирьох тим, що в кожному матчі є інтрига. При цьому зрозуміло, що нині людям усе важче витратити 50 або навіть 20 гривень на квиток на баскетбол, ціни ростуть, буханець хліба вже 10 гривень…

- Які все-таки перспективи у українського баскетболу? В найближчі роки ми спостерігатимемо лише боротьбу за виживання чи є щось обнадійливе?

Олександр Волков: Кожного літа шість збірних України різних вікових категорій беруть участь у чемпіонатах Європи, плюс жіноча і чоловіча національні збірні. У нас немає жодного уявлення, де знайти гроші на підготовку збірних цього року.

Наша функція – організація змагань, велику нішу тут займають дитячі змагання, у Всеукраїнській юнацькій баскетбольній лізі беруть участь близько 200 команд. Дуже успішним є проект, який ми втілили спільно з Міністерством освіти – чемпіонат України з баскетболу 3х3 серед команд загальноосвітніх шкіл: перший і другий етапи цих змагань вже відбулися в 14 областях, і на даний момент зіграли 8665 команд. Як і торік, ми плануємо провести фінал Шкільної ліги 3х3 в київському Палаці спорту. Чемпіонат України серед чоловічих команд, як і раніше, проводимо в трьох лігах, якимось дивом ми втримали жіночу лігу, це дуже важко було зробити. Українські збірні з ігрових видів спорту, крім баскетболу і футболу, не беруть участі в чемпіонатах Європи в жодній віковій категорії. Вони просто не в стані це робити. Ми для себе вирішили, що розвитку баскетболу не буде, і національна збірна ніколи не буде сильною, якщо кадетські, юніорські та молодіжні збірні стабільно не гратимуть на чемпіонатах Європи. Це величезні витрати. Тому наше завдання знайти кошти, щоб зберегти ці здобутки.

2015 року відбудеться Звітно-виборча конференція ФБУ, на якій будуть перевибори Президента Федерації. Я готовий піти на другорядні ролі, якщо з’явиться амбіційна людина, котра готова фінансувати баскетбол, підготовку збірних тощо. У мене ніколи не було мети бути Президентом Федерації, для мене це вимушена міра. Якщо ви спостерігали за українськими баскетбольними медіа-ресурсами, то бачили, що на словах «фахівців» у нас багато, тільки-но приходить час взяти на себе відповідальність, я двічі виходжу на вибори на безальтернативній основі.