ЛУКАС: «Спасибо Львову и всем фанатам!»

Після першої частини чемпіонату Лукас ділить третю сходинку у бомбардирських перегонах з Крістальдо та Алексом Тейшейрою. Іспанцю вдалося забити 8 голів і завоювати симпатії уболівальників. Чи прижився Лукас у Львові? Чи комфортно йому в Україні? Скільки разів він дивився свій красень-гол у ворота «Кривбаса»? Про все це він розповів офіційному сайту.

– Ти вже досить давно у Львові, можна нерідко почути, як ти спілкуєшся українською мовою. А інтерв’ю без перекладача зміг би дати? 
– Боюся, що ні. Все ж по-українськи я говорю досить мало. Формувати фрази можу, невеликі речення... А от висловити усе, що маю на думці, напевно, не зможу. 

– А як даєш собі раду у повсякденному житті?
– Тут простіше. Купити хліб, молоко чи інші необхідні речі мені не важко, користаюся тою базою, яка в мене є. 

– Сусіди чи просто перехожі на вулиці тебе впізнають?
– Мені приємно жити у Львові, я вдячний місцевим мешканцям, які мене підтримали. З їхнього боку я відчуваю до себе дуже хороше ставлення. 

– Бувало таке, що ти комусь відмовляв в автографі чи коли хтось просив з тобою сфотографуватися? 
– Чесно кажучи, не пам’ятаю, щоб комусь відмовив. Але якщо так і сталося, то готовий хоч зараз вибачення попросити. Я не маю права відмовляти в таких дрібницях людям, які до мене добре ставляться. 

– Пригадується матч проти «Кривбасу». Ти забив три голи, зайшов в автобус, одягнув навушники і дивився у вікно таким поглядом ніби провів найгірший матч... Де твоя радість була?
– Ну, тоді в мене могли бути якісь особисті клопоти. Я ж не робот. Це нормальна ситуація. Мені було добре, але за таким настроєм могло стояти щось буденне. 

– На полі цього видно не було...
– І не має бути видно. Я завжди, коли виходжу на поле, залишаю усі проблеми за полем. Команда на мене робить ставку. Я не маю права виносити особисті проблеми з собою на поле. 

– «Карпати» наразі йдуть внизу турнірної таблиці, а ти один з кращих бомбардирів чемпіонату. Для тебе цей сезон був щасливий? 
– Я сприймаю успіх виключно в колективному контексті. Тому моя відповідь «ні». Забити гол може і Гладкий, і Кенія, і Штіліч, й інші гравці. Вони, як і я, ділять свій успіх на всіх гравців. Тому якщо справи в команди йдуть погано, про які тут особисті показники можна говорити? 

– Невже не ставиш собі за мету забити стільки голів, щоб стати кращим бомбардиром?
– Коли забиваю, то радію, звісно. Але в мене є мета – повернути «Карпати» в єврокубки. Щоб вони знову грали на такому рівні, коли я приїхав до Львова. 

– Матч проти «Кривбаса» був найкращим в твоїй кар’єрі?
– Можна і так сказати. Все ж він був більш вдалим, більш успішним. Команда загалом добре грала.

– Ти вкотре ставиш особисті здобутки на найнижчий рівень... 
– Треба зрозуміти, що команда це не просто 11 футболістів. Це і тренери, і лікарі, і масажисти, і адміністратори, і всі, хто має до неї стосунок. Перемога – загальний успіх. Поразка – загальний розпач. 

– Зізнайся, скільки разів ти переглядав гол «Кривбасу», забитий після подачі з кутового?
– Багато, багато... Цей гол в Іспанії показували, в інших країнах. Відчуваю гордість за нього. 

– На тренуваннях забивав так?
– Ні, таке вдається зробити дуже рідко. Можна пробувати, старатися, напрацьовувати, але швидше за все нічого не вийде. 

– Але ж ти знав, що Ксьонз навісить, а ти будеш бити...
– На тренуваннях ми практикували такі розіграші. Але забивати не вдавалося. А тут вдалося – пас був дуже зручний, м’яч здорово ліг на ногу... 

– А було тоді таке відчуття, що все вдасться, адже у ворота «Кривбаса» тоді залітало геть усе... 
– Безумовно, коли вдається забивати, то командний дух еволюціонує по ходу матчу. Відповідно, з’являється і якесь внутрішнє відчуття того, що і в тебе виникають якісь додаткові сили. 

– Після цього матчу, зокрема, та й по ходу сезону, проскакували різного роду повідомлення про те, що тобою цікавляться ті чи інші клуби. На якому рівні твій карпатівський патріотизм? 
– В мене є контракт з «Карпатами». Я думаю тільки про цей клуб. Якщо я ще досі не пішов звідси, то, зокрема, й тому, що не було адекватної пропозиції для клубу і для мене. 

– Можеш заспокоїти уболівальників, які хвилюються – будеш ти тим самим Лукасом, який феєрив восени чи ні? 
– Можу обіцяти їм, що буду старатися в кожному матчі так, як і робив це раніше. Гарантую, що продовжу грати так, щоб приносити максимальний результат для себе і для команди.

– Іспанці не люблять їхати за кордон, їм комфортно на батьківщині. Чи можеш сказати, що став своїм у Львові? Чи добре тобі тут? 
– Єдине, що можу сказати Україні і Львову: «Дякую!» І фанатам, і всім львів’янам. 

– Не самотньо тобі? Все ж досить довго ти був єдиним іспаномовним гравцем в «Карпатах»... 
– Ні, не особливо. До мене приїздили і рідні, і близькі, і друзі. Усі вони покращували мій стан і настрій.

Інформаційний центр ФК «Карпати»