Адмир МЕХМЕДИ: «Летом Днепр стал еще сильнее»

Швейцарский легионер киевского «Динамо» пропустил начало сезона своей команды из-за участия в Олимпийских Играх. Но молодой футболист не унывает, надеется завоевать доверие нового тренера и стать игроком основы вице-чемпиона Украины.

— Адміре, розпочати діалог хочу з найактуальнішої теми. Чи зазнав серйозних змін робочий процес футболістів із приходом до тренерського керма Олега Блохіна?

— Однозначно — серйозних. Виокремив би три фактори, які є, мабуть, основними, тож, власне, зазнали найбільших змін: мова про тренувальний процес, настрої в колективі та дисципліну. Віддаємося на сто відсотків і впродовж матчів, і під час тренувань. Результат — очевидний: дві перемоги в двох зустрічах.

— Кажете про стовідсоткові самовіддачу, дисципліну… За Сьоміна такого не було? Він справді був занадто лояльним до футболістів?

— Знаєте, я не з тих людей, хто кидає каміння в спину. Юрій Павлович робив усе, що в його силах, аби вивести «Динамо» на належний рівень, але не вийшло…

— У кількох інтерв’ю екс-наставник наголошував на тому, що ви даремно поїхали на Олімпійські ігри: мовляв, ваші партнери Граніт Джака та Джердан Шакірі віддали перевагу підготовці до нового клубного сезону, а ви вирушаєте до Лондона, внаслідок чого не отримуєте ігрової практики. Не шкодуєте, що тоді обрали Олімпіаду?

— Насправді в тій ситуації просто не зрозумів Сьоміна. Я заздалегідь поставив його до відома, що планую зіграти на Олімпіаді, хоча міг би спокійно й знехтувати цим турніром, коли б у тренера було бажання мене залишити. Сьомін відреагував так: «Їдь, це — не проблема». Коли ж повернувся, то він мені повідомив, що я не проходив із командою збори, а тому на більш-менш пристойну ігрову практику можу не розраховувати. Ось такі справи.

— Зрозуміло. Повернімося до Блохіна. Футболісти «Динамо» одноголосно стверджують, що Олег Володимирович переорієнтував гру команди, зробивши акцент на фланги…

— Так і є. Якщо раніше мали під час атак віддавати перевагу пошуку шансів через центр, то відтепер гра стала більш збалансованою. Власне, ви самі бачили, яким чином ми двічі забили «Динамо» із Загреба.

— Ви — якраз-таки фланговий гравець. Блохін планує використовувати вас на звичній позиції?

— Гадаю, що так. Усе життя граю на обох флангах атаки, можу виконувати роль «другого» форварда. Зрештою, не сумніваюся, що тренер знає, де мене використовувати.

— Мабуть, в Україні кожен знає, що в нового тренера «Динамо», скажімо так, непростий характер. Устигли відчути це на собі?

— Мені складно збагнути, що ви маєте на увазі. Так, Блохін вимагає залізної дисципліни, але це нормально в такому клубі, як «Динамо».

— У збірній Швейцарії працюєте під орудою Оттмара Хітцфельда. Чув, що він також — великий прихильник максимальної дисципліни та порядку.

— Так і є, але це одна з небагатьох рис, котрі спільні у Блохіна та Хітцфельда. Вони обидва чимало досягли в своїй професії: Блохін був фантастичним футболістом, а Хітцфельд вигравав Лігу чемпіонів як тренер, але порівнювати їх неможливо.

— У неділю — третя гра під керівництвом Блохіна. Що знаєте про дніпропетровський «Дніпро»? Пам’ятаєте весняний двобій із цією командою?

— Дивився матч «дніпрян» із «Шахтарем», який вкотре підтвердив міць нашого майбутнього суперника. Щодо весняної гри, то вона була дуже складною. Знаю, що влітку «Дніпро» став ще сильнішим, зокрема, його склад поповнив Олександр Алієв.

— А Самуеля Інкума особисто знаєте? Мабуть, перетиналися в матчах «Цюріх» — «Базель»?

— Перетиналися, але особисто незнайомі. Він, до речі, досі за «Дніпро» грає?

— «Грає» — гучно сказано, бо Інкум міцно засів у резерві. Саме хотів спитати у вас, чи знаєте причину цього.

— Як бачите, знаю ще менше за вас…

— Адміре, друга частина бесіди стосуватиметься речей загальних. В Україні адаптувалися на 100 відсотків?

— Однозначно. Завів дружні взаємини з футболістами, розумію гру «Динамо» та почуваюся загалом дуже комфортно.

— Зізнаюся, що зрадів, коли випадково побачив у соціальній мережі ваше спільне фото з Максимом Ковалем. У нас звикли, що легіонери з «аборигенами» рідко спілкуються за межами поля…

— Чому ж так? Товаришую з Ковалем, Гармашем, Богдановим, які більш-менш знають англійську і потроху вчать мене російської.

— Бразильці тримаються в своїй компанії?

— Ну, приміром, із Рафаелем мені завжди є про що поговорити, адже він володіє німецькою. Дружні взаємини в мене й з Бетао.

— У березні читав ваше інтерв’ю швейцарській пресі, де розповідали про «інший» бік України: високі ціни, дивні правила дорожнього руху. Що ще вас неприємно вразило?

— Повторюся, що трафік тут і справді божевільний і не всі водії, на жаль, дотримуються правил дорожнього руху. Ціни ж у супермаркетах майже ідентичні до тих, що в Швейцарії, але в мене є підозра, що заробітки українців та швейцарців дещо різні…

— Ну, це ще м’яко кажучи…

«Український футбол»