Под микроскопом: Гран При Великобритании

Гонка в Сільверстоуні, яку тільки на трибунах автодрому дивилися 125 тис. уболівальників, напевно виправдала більшість очікувань від неї. Навіть синоптики у своїх попередніх прогнозах правильно передбачили погоду на два дні з трьох.  Але погода правила балом по суті всі три дні і коли йшов дощ, і коли було тепло та сонячно (але до цього ми ще повернемося). Єдина річ, якої не вистачило численним глядачам на трибунах – це перемога місцевого пілота (або потрапляння на подіум), та і цю прикрість зумів бодай частково компенсувати Марк Веббер, зрештою на прапорі Австралії «Юніон Джек» хоч і невеликий, але ж є.

Оновлений автодром разом з усіма своїми принадами звісно має і зворотній бік медалі, бік про який в принципі всі знали і раніше, але сподівалися, що цього разу все обійдеться. Мова йде про стоянки для машин уболівальників, а точніше про їх номінальну присутність. Справа в тому, що довкола автодрому в Нортгемптонширі дуже мало асфальтованих парковок, а дощі, які рясно поливали Англію протягом минулого тижня перетворили трав’яні та ґрунтові стоянки на непролазне болото.

У п’ятницю багато вболівальників так і не змогли потрапити на автодром подивитися практичні заїзди, а в суботу керівництво автодрому звернулося до людей з проханням… не приїжджати на власних машинах, мотивуючи це тим, що в разі як дощі не припиняться, то в неділю, коли очікувалося, що ще більше людей приїде побачити гонку, їм просто ніде буде залишити свої автомобілі. Все це спричинило серйозні пробки на під’їздах до автодрому, незадоволення глядачів і… розуміння Берні Екклстоуна, який сказав, що «коні не винні», тобто організатори боротися з опадами просто не могли. Частково Екклстоун має рацію і боротися з примхами погоди керівники автодрому не можуть, але ж зробити більшу кількість парко-місць придатних для використання за будь-якої погоди, мабуть, можна. Звісно заасфальтувати 100% необхідної території буде вкрай дорого та й недоцільно з економічного погляду, бо так багато людей приїжджають сюди лише раз на рік. Все це говорить тільки про те, що «сухі» уїк-енди для британців, які відвідують Сільверстоун, є значно кращими ніж «мокрі», коли гонки і боротьба на трасі викликають більший інтерес.

Погода по суті внесла свої корективи і на хід усього уїк-енду, адже гоночні тактики більшості команд передбачали можливість появи дощу практично будь-якої миті. Крім того, в неділю, коли траса була сухою все-одно правильний вибір гоночної стратегії зробити було дуже складно, бо, по-перше: пілоти змогли провести тести шин Hard і Soft тільки під час третьої практики, по-друге: після дощу на трасі не лишається шару відпрацьованої гуми, а отже рівень щеплення машини з трасою є меншим і по-третє: в умовах постійної зміни погоди з шинами Pirelli все-одно розібратися остаточно досі не змогла жодна команда (хіба що крім Red Bull).

Отже, всі вищезазначені фактори і впливали на шинну стратегію команд, яка виявилася хоч і різною, але одну спільну рису мала – всі пілоти за винятком Де Ла Роси зробили по два піт-стопа. Навіть в Sauber і Force India не ризикнули піти на меншу кількість зупинок, хоча справедливості заради слід згадати, що Ді Реста з Пересом проїхали на двох менше 20-ти кіл в гонці.

Таким чином ми стали свідками трьох варіантів тактики, де два гоночних відрізка пілоти їхали на жорстких шинах і один на м’яких: старт на Soft – продовження на Hard – фініш на Hard; старт на Hard – продовження на Hard – фініш на Soft і старт на Hard – продовження на Soft – фініш на Hard. Останній варіант використали обоє пілотів McLaren і Ріккардо, але жодної переваги він не дав. Значно цікавіше подивитися на перші дві схеми, адже саме у протистоянні командних мостів і стратегів вирішилася доля Гран Прі.

Чи було рішення Ferrari починати гонку Алонсо на жорсткій гумі, а закінчувати на м’якій правильним? На перший погляд дивлячись на результат гонки більшість скаже «ні», на другий погляд, якщо ми пригадаємо як проходили гонки цього сезону, коли лідер, маючи навіть невеликий відрив від переслідувачів контролював (звісно за допомогою свого інженера) хід гонки та рішення конкурентів і просто повторював їх, залишаючись  все-одно попереду, то знову скажемо «ні». А от в самій Scuderia упевнені в правильності прийнятого рішення – чому? Відповідь насправді непроста, адже по-перше: стартуючи на жорсткому комплекті, можна затягнути час першої зупинки і якщо піде дощ (а про це всі прекрасно пам’ятали, навіть попри те, що на прогрівочному колі Шумахеру повідомили, що дощ уже не очікується до завершення гонки), то спинятися повторно не доведеться; по-друге: якщо піде дощ, то використовувати шини Soft уже не буде потреби (а саме з цими покришками у «червоних» були проблеми не тільки в Монреалі, а навіть під час третьої практики в суботу); по-третє: наприкінці гонки болід стає помітно легшим, а отже навантаження на шини зменшується і це мало дозволити Фернандо проїхати останні півтора десятка кіл у доволі пристойному темпі, тим паче що Масса на машині з повним баком проїхав перші 13 кіл дуже непогано, а значить 15 кіл для Алонсо на легкому боліді не повинні були стати проблемою. Напрошується висновок про те, що аргументи «червоних» все ж таки були логічними, а стратегічне рішення прийнято правильно (хіба що другий піт-стоп можна було затягнути на 1-2 кола). Але чи завжди правильні рішення підкріплюються очікуваними результатами? Тому правильність/неправильність рішення Ferrari залишимо на розсуд читачів.

Звісно, що тактику Red Bull назвати неправильною просто неможливо – стартувавши з другого і четвертого місць пілоти фінішували першим і третім (це при тому, що Феттель на старті відкотився на п’яту позицію). Просто на даний момент машини з Мілтон-Кейнс є трохи швидшими і трохи краще працюють з шинами, а Марк і Себастіан до самого кінця гонки вели боротьбу на межі своїх можливостей.

Визначаючи героїв етапу не надто складно зробити вибір – звісно це Веббер. Марк відмінно справився зі своєю роботою в суботу на залитій водою трасі і отримав місце на першому ряді стартового поля, він зумів не надто відставати від Алонсо, пам’ятаючи, що на останньому гоночному відрізку у нього може з’явитися шанс поборотися з іспанцем за перемогу, зрештою коли цей шанс з’явився «оззі» відмінно ним скористався (чим тільки додав головного болю Хельмуту Марко, який тепер має міркувати як саме виводити Себастіана на «правильне» місце в чемпіонаті).

Відмінної оцінки за роботу на етапі заслуговує і «червоний» дует. Фернандо все зробив правильно і не його вина, що на шинах Soft машина почала поводити себе гірше та зникла частина притискної сили на передній осі. Значно гірший варіант з дворазовим чемпіоном стався в Канаді, а тут він зумів набрати рівно стільки, скільки дозволили умови, хоча це і менше, ніж він сам того хотів. Феліпе провів не просто кращу гонку в сезоні, його четверте місце на фініші – найкращий результат за останні півтора роки, коли він в Кореї-2010 піднявся на третю сходинку подіуму. З тих пір найкращим досягненням бразильця було п’яте місце на фініші. Якщо Масса продовжить стабільно приїжджати в зоні видимості свого напарника, то Ferrari ще на рік може відкласти питання про пошук напарника для Алонсо, тим паче, що самого Фернандо бразилець цілком влаштовує.

До героїв гонки сміливо можна віднести і бригаду механіків McLaren, яка після шквалу виправданої і не дуже (відмова домкрату – не вина механіка) критики зуміла відмінно справитися зі своїм прямим обов’язком, а перші піт-стопі Дженсона і Льюіса були найкращими на етапі – обидва тривали 2,8 секунди. Хоч і невелика, але перемога колективу, що протягом останнього часу знаходився під прицілом преси та вболівальників.

Пастор Мальдонадо знову опинився на «прийомі» у стюардів – це вже стає неприємною традицією для венесуельця, через гарячність якого Williams недобирає такі важливі очки в боротьбі з Sauber і Force India. Звісно будь-якому пілоту, не позбавленому амбіцій, прикро коли його обганяють, та ще й роблять це по зовнішньому радіусу як це чинив Серхіо Перес. Але ж «виносити» суперника з траси і казати, що це гоночний інцидент і таке трапляється – це вже перебір.

Якщо уважно подивитися на повтор аварії то ми побачимо, що Серхіо залишив для машини Мальдонадо дуже багато місця всередині повороту, а на момент контакту між машинами переможець гонки в Барселоні вже пропустив навіть апекс повороту. Brooklands – це не будь-який з вузеньких поворотів Монако, там місця вистачає і на три боліди, от тільки Пастор чомусь зважати на це не став і (прикриваючись пізніше словами, що в той момент не контролював болід) в’їхав у бік Sauber, зіпсувавши гонку і собі, і Пересу. Наприкінці гонки, за чотири кола до фінішу в цьому самому повороті буде вирішуватися доля перемоги в гонці і Марк так само як Серхіо атакуватиме зовнішнім боком, тільки от аварії між Веббером і Алонсо не сталося:

У цьому світлі дещо дивним виглядає покарання пілота Williams – 10000 Євро і офіційне попередження, адже його вина в цьому епізоді виглядає значно більш очевидною, ніж два тижні тому у Валенсії.

Ще один конфуз етапу стався з іншим пілотом Sauber, який примудрився застосувати метод гальмування об власних механіків:

Журналісти ВВС разом з Девідом Култхардом по завершенні гонки розглянули цей епізод більш детально, спробуємо і ми. Робоча зона піт-лейн не є асфальтованою – це бетон, слизький пофарбований бетон, щепні властивості якого сильно відрізняються від асфальту. На кожному Гран Прі під час практик пілоти відпрацьовують процедуру заїзду на піт-стоп, шукаючи оптимальну точку гальмування. Проблема Камуї (з його слів)  полягала у тому, що він знав точку гальмування за мокрої погоди, а тут помилився. Виникає логічне питання чому на першому піт-стопі все було добре і чому, якщо він використовував знання про точку гальмування для мокрих умов зупинився не перед механіками, що було б логічно, а проїхався по них? Звісно ці питання риторичні і сам японець може не знати на них відповідь, зрештою, в різні часи на піт-стопах відбувалися і значно гірші як для гонщиків, так і для механіків речі:

Вертаючись до Кобаясі, нам залишається тільки констатувати, що ця помилка коштувала японцю щонайменше одного очка в гонці, яку він завершив 11-м з відставанням від Баттона у 0,9 сек., і обґрунтованої критики в швейцарській пресі.

В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua