Михайло РОМАНОВ: «Чемпіонат Росії – це чемпіонат світу»

Гравець національної збірної України Михайло Романов доволі швидко виборов місце в основному складі «Політеху» з Санкт-Петербурга та почав освоювати ази російського міні-футболу. Такий етап у своєму житті Михайло вважає успішним, адже чемпіонат Росії прирівнює до чемпіонату світу.

- Михайле, як охарактеризуєш чемпіонат Росії?
- Російський чемпіонат є одним з найсильніших у світі. На мою думку, у світі найсильніші три чемпіонати: російський, іспанський та бразильський. Граючи в Росії, ти отримуєш велике задоволення, досвід, багато чого взнаєш нового. Кожен матч у цьому чемпіонаті непередбачуваний. Будь-яка команда може відібрати очки навіть у чемпіона. Як на мене, граючи тут, кожен гравець буде рости. Я радий, що цей рік граю у російському чемпіонаті.

- Тобто, чемпіонат Росії – це чемпіонат світу?
- Можна і так сказати. Фінальна частина чемпіонату світу – це чемпіонат Росії. Там грають гравці зі збірної Португалії, Іспанії, Бразилії, Росії. Словом, зібрані сильніші футболісти своїх збірних. Вважаю, що цей чемпіонат з кожним роком росте за своїм рівнем. Збірна Росії це довела на останньому чемпіонаті Європи.

- Чи слідкуєш за чемпіонатом України? Наскільки Україні далеко до Росії?
- Завжди в інтернеті слідкую за нашим чемпіонатом. Якщо навіть зрівняти рівень висвітлення міні-футболу в ЗМІ України та Росії, то це дві зовсім різні речі. Це небо і земля. В Росії центральний матч туру показують по центральних каналах, зокрема по «Росії-2». Навіть інтернет-трансляції на кращому рівні, аніж у нас. Окрім цього, на матчі ходить більше людей. Добре розвинені дитячі спортивні школи. Зокрема, в Санкт-Петербурзі їх дуже багато. Окрім маленьких хлопчиків, є навіть команди дівчат з міні-футболу. Тренер навіть мені пропонував віддати доньку на секцію міні-футболу (сміється). Я відмовився.

- Чому?
- Гадаю, одного футболіста в сім’ї вистачає (сміється.).

- «Політех» довго втягувався у сезон. Команда майже завжди програвала. Чому?
- Наше місце в турнірній таблиці не заслужене. Так думаю не тільки я. На те було багато причин. Тільки у другому колі цього року змогли провести лише одну гру, коли усі були здоровими. До цього у нас була епідемія травм. Не було повного складу. Окрім, цього я, як і інші новачки, прийшов у нову команду. Потрібен був час на адаптацію.

- По ходу сезону «Політех» покинув Юрій Руднєв. Головним тренером став Євген Куваєв. Як тобі працювати з новим наставником?
- Зізнаюся, що отримував задоволення від роботи з Руднєвим. Багато чого в нього навчився, за що йому вдячний. А те, що зараз робить наш новий тренер Євген Куваєв, також заслуговує великої поваги. Він віддає повністю себе роботі, завжди переглядає різні матчі і розказує нам щось нове. Кожен день збираємося перед тренуванням і в роздягальні на плазмі тренер показує нові комбінації, нові тактики, нові стратегії. Це дуже цікаво. Я думав до Росії, що знаю багато. Але тут зрозумів, що багато чому треба ще вчитися.

- Як пройшла адаптація в новій команді?
- Місто специфічне. Казали, що Львів – місто дощів, але Санкт-Петербург у цьому плані не зрівняти. Будучи у Львові, любив з сім’єю кожного вечора гуляти, та тут це набагато важче. Доводиться поступово звикати. А в команді допомогли адаптуватися гравці, яких я знав раніше. З Іваном Ільницьким грав в «Енергії», з Олексієм Кудлаєм виступали в збірній, Вадима Дяка знав. Усі гравці професіонали. Завжди допомагаємо один одному у будь-який ситуаціях.

- Контракт з «Політехом» у тебе до завершення сезону. Що далі?
- Поки нічого не можу сказати. За контракт зараз не думаю. Головним завданням для мене було разом зі збірною вибороти путівку на чемпіонат світу і вдало зіграти в останніх матчах чемпіонату Росії. А потім багато часу буде до нового чемпіонату, відповідно, буду мати час подумати.

- Твоє повернення в Україну можливе?
- Цього ніколи не можна виключати, адже Україна для мене - рідна країна. Утім, куди вертатися, якщо у нашому чемпіонаті грає лише шість команд? Це не зовсім правильно. Мені тут дуже подобається. Рівень чемпіонату набагато вищий.

- З твоїх слів зрозуміло, що чемпіонат України деградує.
- Я такого не казав. Це не зовсім так. Утім, коли я грав в чемпіонаті України, ніколи не було такої кількості команд. Коли в Росії створювали Суперлігу, то там вибирали команди, які мають необхідні можливості. Мова йде про зали, спонсорів, трансляції. Тут усе на вищому рівні, аніж в Україні.

Вголос