Сергій Юран: "До збірної України мене ніхто не запрошував"

Сергій Юран, 36 років, народився в Україні, грав за київське ”Динамо” і збірну Росії. Зараз мешкає в Москві у власному будинку. Коли минулого понеділка я набрав номер його хатнього телефону, Сергій сказав: ”Через кілька годин я повинен бути в аеропорту.”

Куди вирушаєте?

— В Україну. Ні, не до батьків. На кілька днів лечу до Запоріжжя. Керівництво місцевого ”Металурга” пропонує посаду головного тренера.

Ви маєте уявлення про рівень чемпіонату України?

— Дуже приблизне. Ясно, що ”Шахтар” і ”Динамо” далеко попереду. Вони за інфраструктурою розвинені так, що деякі європейські клуби можуть аж роти пороззявляти. Це плюс Суркісам і Ахметову.

Чи суттєва різниця між українським та російським чемпіонатами?

— Російський набагато видовищніший. Завдяки тому, що там грають багато кваліфікованих легіонерів. Але тут є й зворотній бік медалі: через нашестя іноземців не можуть розкритися місцеві гравці. Як наслідок — фіаско збірної Росії у відбірному турнірі Кубка світу. В Україні до виховання доморощених кадрів підходять більш відповідально.

Визначилися зі своїми симпатіями на Кубку світу?

— Переживатиму за дві команди — Україну та Англію. Британську команду тренує швед Еріксон, мій добрий знайомий. Грав у нього ще в ”Бенфіці”.

Що скажете про цього знаменитого фахівця?

— Порядна людина, насамперед. Готовий спілкуватися з тобою на будь-яку тему. Але у тренувальному процесі дуже вимогливий.

Лобановський, з яким ви теж працювали, був іншим?

— Ну, з Папою Еріксона не порівняєш. Діалогів з футболістами Валерій Васильович майже не вів. Вважаю, вчиняв неправильно. Знаю за своїм європейським досвідом: якщо тренер близько з тобою особисто контактує, з’являється додаткова енергія.
 
Зіткнувся з непорядністю Бишовця на чемпіонаті Європи-1992
 
Із Лобановським востаннє бачився на Кубку Співдружності-1999. Він кивнув мені, запитав, як справи. Я аж здивувався його багатослівності.

Упродовж 20 років на місце одного класного форварда у ”Динамо” приходив інший. Блохіна змінив Бєланов, потім прийшов Протасов, на його місце Юран, далі Леоненко, Шевченко. Юран свого часу був сильнішим за нинішнього Шевченка?

— Не люблю я таких питань. Як порівнювати? Ну, Юран корпусом краще працював, швидкістю володів вищою. Зате у Шевченка чуття на гол більш розвинене, рішення на полі він приймає швидше.

У великий футбол ви могли й не потрапити через важку травму.

— Наприкінці 80-х, граючи за дубль ”Динамо” проти московського ”Торпедо”, зламався. Подвійний перелом ноги, ”полетіла” зв’язка, яка гомілку тримає. Імовірність мого повернення на поле була один відсоток. Пощастило.

За основний склад ”Динамо” ви виступали менше року. Чому так сталося?

— Тому що був період, коли продавали всіх. Лобановський поїхав на Близький Схід. Якби він залишився, розпродажу не допустив би.

Я написав заяву до московського ”Спартака”. 90-й рік на вулиці був. Викликали мене у партком. Запитали, де живуть батьки і брат. В Україні, відповів. Іди, кажуть, думай далі. Добре, що хоч до ”Бенфіки” відпустили за три мільйони доларів. Хоча був варіант з ”Ліверпулем”.

Після того як прийняли рішення грати за Росію, в Україні вас називали зрадником.

— Я не звертав на це уваги. Ні мене, ні Онопка, ні Канчельскіса ніхто до збірної не запрошував. Невже чекали, що я сам підійду і запитаю: чи дозволите виступати за Україну?

На Мундіалі-1994 збірна Росії не вийшла з групи. Вплинув конфлікт, який виник у команді?

— Це головна причина. Ми поїхали до США у неоптимальному складі. Шалімова, наприклад, не було. А конфлікт спровокував Анатолій Бишовець. Дуже йому хотілося керувати збірною. От і підмовив своїх улюбленців написати лист-ультиматум. Я теж поставив свій підпис: вимагав чіткого визначення системи преміальних. Але я не хотів, щоб Садиріна замінив Бишовець. Зіткнувся з його непорядністю ще на чемпіонаті Європи-1992. Він викликав мене на співбесіду і говорив: Іванов, умовно кажучи, вважає, що тебе не треба ставити до складу, ти не готовий. А потім викликав Іванова і казав йому теж саме начебто з моїх слів.

Кубок світу Юран дивитиметься по телевізору. Каже, що для України успіхом буде вихід з групи.

Сергій був одруженій на Ілоні Чубаровій — доньці адміністратора київського ”Динамо”.

— Коли приїздив до Києва грати за ветеранів, бачив тестя. Нормально поспілкувалися. Це життя, чого згадувати те, що було у мене з його донькою? І Чубарову, і ”Динамо” я вдячний. Якби не він і не клуб, з яким я досі себе асоціюю, Європа про футболіста Юрана могла й не дізнатися.
       
1969, 11 червня — народився у Луганську
1988 — перейшов із луганської ”Зорі” до київського ”Динамо”
1990 — одружився з Ілоною Чубаровою, став чемпіоном та володарем Кубка СРСР, переможцем молодіжного чемпіонату Європи
1991 — перейшов до португальської ”Бенфіки”, розлучився
1992 — учасник чемпіонату Європи
1994 — учасник Кубка світу, чемпіон Португалії
1995 — грав за московський ”Спартак”
1996 — одружився з Людмилою
1997 — народився син Артем
2001 — зазнав травми голови і закінчив кар’єру
2003 — асистент головного тренера ”Спартака”
2004 — головний тренер ставропольського ”Динамо”
2006 — головний тренер латвійського ”Діттона”

Роман ШАХРАЙ , Газета по-Українськи