Казка, що скінчилася

На жаль, скінчилася казка про команду на гру якої дивишся не тому, що треба, а тому, що хочеш. Що ж насправді сталося всередині донецького колективу, сказати важко (хіба що якийсь із футболістів у інтерв'ю проговориться), але гарантовано, що тхне звідти неприємно...

Ще коли Нікола Костов уперше подавав у відставку, ми, аналізуючи її, писали, що нормальний, адекватний тренер не продаватиме футболістів, котрі виконують важливу роль у команді, а тому повторюся, додавши: або це не була воля керманича, або сам Костов щось робив не так.

Розвалити — розвалили...

Отож, перед початком сезону, або вже в його розпалі, з команди пішли плеймейкер і просто лідер Генріх Мхитарян (94 відсотки ігрового часу минулого сезону, дев'ять забитих м'ячів та шість передач), лівий півзахисник Еке Кінгслі (78 відсотків; два голи, шість передач), центральний захисник і капітан команди В'ячеслав Чечер (81 відсоток, один гол та одна передача), воротар Володимир Дишленкович (65 відсотків), основний у другому колі лівий оборонець Вільям Боавентура. До того ж, зазнав травми Велізар Димитров, який вперше вийшов на поле в 13 турі й, зрозуміло, не міг демонструвати колишній рівень гри.

Заміни цим хлопцями були явно нерівноцінні. Замість Дишленковича вирішили нікого не брати, довірившись Непогодову та Воробйову. На позицію центрбека замість В'ячеслава Чечера прийшов Деле Аделеє, і це було, мабуть, єдине вдале придбання — нігерієць справді на голову сильніший за Чечера. Замість лівого бека Боавентури теж нікого не брали, бо був Шина. Найдивніше рішення було ухвалене по півоборонцях — на позиції Мхитаряна та Кінгслі взяли Миколу Морозюка та Феліпе Тейшейру — хлопців, які об'єктивно не дотягують до рівня своїх попередників, що й підтвердили подальші події. Трішки пізніше взяли ще й гравця грецького «Панатінаїкоса» Клейтона. Від цього бразильця можна було очікувати якісної гри, бо за плечима в нього була не лише основа «Панатінаїкоса», а й участь у Лізі чемпіонів, де йому доводилося стикатися з італійським «Інтером» та бременським «Вердером».

Експерименти в процесі

Розпочали донеччани чемпіонат з Чечером, Мхитаряном та Янковим у старті, але вже в першому турі стало зрозуміло, що болгарський опорник далеко не такий сильний футболіст, як свідчить його досьє, — вже на 21-й хвилині його замінив Морозюк, котрий, щоправда, після гри теж отримав свої порцію критики від Костова.

У перерві між першим та другим туром у команді сталося багато змін, причому не на краще. По-перше, Костов вольовим рішенням відібрав капітанську пов'язку в досвідченого Чечера й віддав її «зеленому» ще Мхитаряну. По-друге, травмувався Лазич, а на лаву запасних прогнозовано сів Янков. Тобто склад перетасувався досить істотно, що не могло посприяти високому рівню зіграності. У центр захисту перемістився Прийма, пару опорних склали молоді Даш'ян та Морозюк. У результаті, «Металург» грав надзвичайно погано проти «Оболоні», хоч і переміг, забивши після трьох стандартів. Спочатку Годін, немов скориставшись пультом ручного управління, спрямував м'яч у «дев'ятку», потім Морозюк подав штрафний з «точки Шеви», і снаряд, не зачепивши нікого, влетів у дальній кут. А крапку поставив новоспечений капітан, реалізувавши пенальті. Повторюся — за грою все було далеко не так однозначно.

Надзвичайно невдалі дії обох нападників — Мгуні, в якого, до всього було невеличке ушкодження, й Танаси — змусили Костова робити чергові перестановки у складі на матч із «Таврією» — Мхитарян висунувся вперед на вістря атаки, а його місце плеймейкера посів новачок Тейшейра. Зіграв він, як і вся команда, слабенько (був замінений на 65 хвилині), а в Ніколи Костова вперше здали нерви, й арбітр вилучив його із тренерської лави.

Матч проти «Металіста» взагалі можна назвати апогеєм безпомічності тренера та втрати ним контролю. Чечер продовжує тренуватися з дублем і готує свій орендний перехід до «Карпат», а замість нього під танки кидають новачка Деле Аделейє. Гравець центра поля (чи то в обороні, чи то в півзахисті) Василь Прийма несподівано з'являється на позиції лівого оборонця (!!!). Пару опорних хавів складають молодий, недосвідчений Даш'ян та болгарин Янков, з якого футбольна українська громадськість починає потихеньку гигикати, мовляв, де це ви його взяли? Фланги закривають Микола Морозюк, котрий ніяк не зловить свою гру, та Джордже Лазич, який до цього чудово діяв на позиції опорного хавбека. Годін виявився травмованим, а Соарес залишився на лаві запасних.

До закінчення першого тайму залишалося ще п'ять хвилин, а Костов уже почав визнавати свої помилки, замінивши Даш'яна на Тейшейру (на той момент гості вже вели 2:0). Загалом же, «Металіст» скористався тим, що багато гравців господарів поля почувалися не в своїй тарілці, й просто «розірвав» «Металург» з тактичної точки зору. Це при тому, що відсоток володіння м'ячем був вищий саме в підопічних Костова.

Далі без Мхитаряна

А потім у «Металург» наче впорскнули пару кубиків адреналіну, тож, гідно програвши київському «Динамо», підопічні Костова видали серію з шести матчів без поразок (чотири перемоги та дві нічиї). Посприяла цьому передовсім стабілізація складу — кожен грав на тій позиції, на якій він і міг себе проявити найкраще. Змінилося тільки одне — посеред цієї переможної серії команду залишив її лідер, капітан і просто найкращий гравець Генріх Мхитарян, за якого донецький «Шахтар» «відвалив» «Металургу» понад п'ять мільйонів євро. У першому ж матчі без вірменина підопічні Костова зіграли невдало — нічия вдома з «Кривбасом». Утім, Клейтон, що замінив на позиції плеймейкера Мхитаряна, проявив себе просто чудово. Моментами здавалося, що він навіть сильніший за свого попередника.

Та поступово стало зрозуміло, що це не так. У подальших матчах донеччани змогли переграти на виїзді дуже слабких запоріжців і зіграли вдома внічию з луганською «Зорею». Тобто безпрограшна серія тривала, але була вона якоюсь неповноцінною й супроводжувалася поганою грою в атаці — Мгуні травмувався, Танаса, як людина, залежна від гри півзахисту, не міг нічого зробити самотужки, а тому функції бомбардира поклав на себе Джордже Лазич — найкращий гравець команди восени.

Після останнього матчу з цієї переможної серії Костов був не радісний, що вже свідчило про проблеми психологічного характеру: «У нас немає несподіваних ходів у атаці. Немає нестандартних рішень, немає культури пасу, немає руху. Треба багато працювати для підвищення якості гри».

Суцільна депресія

Це було сказано в 11 турі, а наступну перемогу «Металург» здобув аж у 18-му. Вже без Костова. На цей часовий період припали п'ять поразок та одна нічия (різниця м'ячів 3-13). Програш удома луцькій «Волині» спричинив той післяматчевий спіч Костова, у якому він подякував усім і подав у відставку. Тоді її ще не прийняли, але наступний, ще гучніший ляпас від «Іллічівця» дав зрозуміти — Костов не контролює ситуацію. Завершував «Металург» осінню програму вже під керівництвом Володимира П'ятенка, якимось дивним чином перетворившись за короткий строк із колективу, що демонструє елегантний футбол, на команду, котра уособлює типову українську команду з середини турнірної таблиці.

Зрозуміло, що Володимир П'ятенко навряд чи працюватиме головним тренером команди навесні, а тому розмірковувати, що з нею станеться і яким шляхом вона піде, наразі не варто. Цілком можливо, що з нового року акцент робитиметься вже на українських футболістів. Уже підписано контракти з одним із найкращих воротарів першої ліги Олександром Бандурою («Кримтеплиця») та з лівим півоборонцем Денисом Голайдом.


Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»