Виталий КВАРЦЯНЫЙ: «Друзей среди игроков у меня нет»
Главному тренеру «Волыни» нравится работать с высокорослыми и мощными футболистами
Несмотря на то, что главный тренер «Волыни» Виталий КВАРЦЯНЫЙ слывет в футбольном мире эмоциональным человеком, представители масс-медиа все равно к нему тянутся, в надежде услышать что-то интересное. Ведь этот человек всегда предпочитает говорить правду. Впрочем, у журналиста «КОМАНДЫ» набрать его мобильный был другой повод. Виталий Владимирович был признан нашим изданием лучшим тренером 17-го тура. С поздравлений и начался наш разговор.
«Будь я журналистом, был бы объективен»
—Спасибо,— сказал наставник «Волыни». — Рад, что труд мой и моих подопечных не остался незамеченным.
—Виталий Владимирович, часто ли вы читаете газету «КОМАНДА»?
—Не пропускаю ни одного номера.
—Я к чему это спрашиваю. Согласны ли вы с оценками наших журналистов после матчей чемпионата, а также с тем, кто попадает в сборную тура?
—Согласен на 99,9%. Тем более, что если у меня нет накладок, смотрю все поединки, поэтому могу сравнивать. Считаю, вы всегда объективно оцениваете возможности и действия того или иного исполнителя, а также тренера, когда команда добивается хорошего результата, показывая качественный футбол.
—Будь вы представителем прессы, игрокам, наверное, ох как нужно было бы попотеть, чтобы дождаться от вас высоких оценок.
—Это вы клоните к тому, как я эмоционально веду себя на тренерской скамейке? Знаете, не надо думать, что я постоянно отрицательно характеризую своих подопечных. Просто не всегда все доходит до всеобщего ознакомления. Ведь даже на послематчевых пресс-конференциях журналисты в основном указывают на огрехи, так что бывает не хватает времени, чтобы похвалить своих игроков. К примеру, после поединка в Полтаве, когда мы выиграли — 1:0, я сказал, что горжусь своими ребятами. Я видел, как они старались победить, невзирая на то, что нарушили установку, действуя на удержание счета. Так что не подумайте, что я был бы необъективен, выставляя оценки футболистам.
—А в поединке с «Днепром», судя по развитию событий, вы остались недовольны результатом?
—Скажу так, мы обязаны были выйти на шестое место (такое могло произойти в случае победы «Волыни». — Прим.авт.). Очень хотелось поддержать нашего президента, который во второй раз стал депутатом областного совета. На игре присутствовали различные руководители области, новые депутаты областного и городского совета. Ведь победа всегда помогает найти единомышленников. К тому же я видел, как у футболистов горели глаза. К примеру, в первом тайме Гринченко потянул мышцу. В перерыве я сказал, что готовим замену, а он в ответ: «Владимирович, я буду играть и верю, что сравняем счет». Но при этом не сказал мне, что сам пошел к врачу и сделал обезболивающий укол. Мы должны были выиграть, но меня подвела интуиция, где-то что-то не сработало. Тем не менее, этот матч дал много пищи для размышлений. Я увидел хорошие перспективы наших игроков.
—Несмотря на ничейный результат, на сколько процентов ваши футболисты выполнили установку?
—Проценты не скажу. Но отмечу, что задача была играть верхом, учитывая, какие техничные исполнители собраны у «Днепра» в средней линии. Однако по ходу матча стало заметно, что мы и внизу не уступаем сопернику, а в скорости иногда даже переигрывали оппонента.
«Девич у меня был одним из самых низких»
—Многие сейчас отмечают физическую готовность «Волыни». Команда сейчас на пике своих возможностей?
—На оставшиеся два матча до зимнего перерыва главное не потерять того, что уже достигнуто в игровом плане, поскольку мы пока идем по нарастающей.
— В большинстве своем вы отдаете предпочтение атлетичным футболистам. Почему так?
—Через меня прошли высокорослые мощные игроки, которые могли выдержать всю систему подготовки, что выводила их на новый уровень. Именно за счет того, что можно было реализовать их природный физический потенциал. Я имею в виду таких игроков, как Сачко, Стевич, Ряхн, Сианкам, Папа, Крунич, Омоко, Чеботарь, Митич, Нагорняк, Джудович, а Девич с ростом 186 см был в «Волыни» одним из самых маленьких.
Я сравнивал и пришел к выводу, что даже не имея хорошей игровой техники, с мощными исполнителями при их одержимости можно добиваться результата. К примеру, Джудовича из ОФК (Белград) в 25-летнем возрасте мы взяли за гроши, он был в глубоком запасе. Но я сказал руководителям сербского клуба, что через пять лет он будет выступать за национальную сборную своей страны. Так и вышло, после распада Сербии и Черногории футболист уже два года играет за черногорцев, а в «Спартаке» (Нальчик) уже четыре года капитан команды.
Если же брать в мировом масштабе, то я бы не отказался от Стивена Джеррарда, Неманьи Видича, Нико Кранчара, Питера Крауча. Криштиану Роналду тоже немаленького роста. Хотя от таких исполнителей, как Месси и Бутко, никто не откажется.
—Какова ваша методика тренировочного процесса?
— Каждый наставник пытается найти что-то свое, но в основе имея чьи-то наработки. Раньше нас учили по методике Валерия Лобановского и Анатолия Зеленцова в плане функциональной готовности футболиста или как выжать максимум из организма. Короткий и средний пас я брал от Константина Бескова. Каждый специалист хватался за все, что только можно. К примеру, в начале недельного цикла я применяю работу по общей выносливости организма, но базу делаем на развитии силы и атлетизма. К сожалению, мы даже сейчас не имеем условий для полноценного исследования футболиста, чем обладало «Динамо» еще 20 лет назад. Поэтому проводим определенные тесты, чтобы иметь хоть какое-то представление о состоянии игрока.
«О попадании в Европу еще рано говорить»
—Непосредственно тренировочный процесс вы проводите?
—Практически всегда.
—А что же тогда делают ваши помощники?
— Помогают мне. Это и Сергей Чабан, и Степан Павлов, и Владимир Дикий, и Сергей Хвесик. Мой сын Дмитрий тоже участвует в подготовке футболистов.
—Но вы держите своих помощников в строгости, поскольку у них тяжело добиться какой-то информации без вашего ведома.
—Так и есть. Думаю, дистанция должна быть. Но в жизни у нас нормальные человеческие отношения. Я их очень ценю.
—А футболистов к себе близко подпускаете?
—Знаете, друзей среди игроков у меня нет. Но если парень придет ко мне с любым вопросом, никогда ему не откажу, постараюсь помочь. С наиболее опытными исполнителями у меня вообще полное взаимопонимание. К примеру, с Ващуком, Пищуром, Недилько. У них я всегда могу поинтересоваться командными вопросами, советуюсь с ними.
—Кстати, какое сейчас финансовое положение «Волыни»?
—Потихоньку все налаживается. По зарплате президент рассчитался с футболистами. Дело только за премиальными. Но скоро, надеюсь, и этот вопрос будет закрыт.
—Сейчас ваш коллектив находится возле «зоны УЕФА». Или этот вопрос пока не стоит поднимать?
—Думаю, еще рановато нам заглядывать так высоко. Но, повторюсь, очень хотелось после матча с «Днепром» оказаться на шестом месте.
—Зимой команду ждет серьезная реорганизация или произойдет только точечная селекция?
— Больших изменений в составе не предвидится. Жду полного восстановления Герасимюка, Кинаша, Карковского, Района, а также Омоко. Очень рассчитываю на этих исполнителей. Но одного или двух мощных центральных защитников хотелось бы приобрести. Просто я пока не знаю насчет Шарпара, за которым следят некоторые клубы элитного дивизиона.
«Украине нужен отечественный тренер»
— А нападающие «Волыни» нужны, учитывая, что команда забила только 15 мячей?
—Это тоже актуальный вопрос. У нас имеются большие проблемы с реализацией моментов. Но это недоработка тренерского штаба. Мы мало внимания уделяли нападающим в индивидуальном плане. Занимались созданием тактических схем для самой команды после выхода в Премьер-лигу. Времени-то было мало. Хочется надеяться, что за зиму мы подтянем по всем параметрам Бабыря, Жука, Павлова. Хотя того же Павлова нам будет удержать крайне трудно, поскольку за ним началась настоящая охота клубов Премьер-лиги.
—Скажите, а кто, на ваш взгляд, из ваших подопечных уже дорос до национальной сборной?
—В последних матчах интересный футбол показывал Гринченко, но ему пока не хватает надежности в подыгрыше. Думаю, еще чуть-чуть, и это будет квалифицированный левый защитник. Считаю, со временем тренеры национальной команды на него обратят внимание. Павлову нужно пройти еще «молодежку», но и он скоро выйдет на высокий уровень. Бутко — потенциальный лидер любой будущей сборной. Я жалею, что он не принадлежит «Волыни». Уверен, быстрее игрока в украинской лиге нет.
—Что вы думаете о назначении на пост главного тренера сборной Украины иностранного специалиста?
—К этому отношусь отрицательно. Зарубежному наставнику нужно время, чтобы адаптироваться ко всем нашим реалиям. А в случае неудачи скажет, что ему этого самого времени как раз и не хватило. Посмотрите, к примеру, на работу Мирчи Луческу. Ему доверяли даже тогда, когда положение у него было незавидное. И только когда он изучил украинский футбол, при классной организации дела, пришел результат. У нас ведь есть квалифицированные тренеры. Тот же Блохин, нельзя сказать, что плохо шли дела у Сабо, Буряка, Михайличенко. У Маркевича вообще все здорово получалось. Это подтверждает потенциал отечественных наставников.
— Возвращаясь к чемпионату, хотел бы спросить: борьба за золотые медали завершена?
—Ни в коем случае. Однако многое, если не все, может решиться в ближайших двух турах. Если «Динамо» допустит осечку, то «Шахтер» можно будет поздравлять с чемпионством. В противном случае киевляне попытаются наверстать упущенное весной.
—А в первую пятерку команд, которую сейчас замыкают «Карпаты», другим коллективам вклиниться под силу?
—Здесь простая арифметика. При удачном стечении обстоятельств это может произойти еще осенью. Но, сами понимаете, для этого нужно, чтобы «Ворскла», «Таврия», «Арсенал» или «Волынь» добыли две победы, а «Карпаты» обе встречи проиграли.
—Большинство тренеров или руководителей клубов уходят от вопроса относительно задач той или иной команды на сезон. Вы тоже последуете их примеру?
— По некоторым причинам нам не смогли обеспечить то финансирование, которое было обещано после возвращения «Волыни» в Премьер-лигу. Поэтому, исходя из разного рода нюансов задачи определялись непосредственно перед каждой игрой. Именно из-за этого никто перед коллективом конкретных целей на сезон не ставил. На данном этапе для меня важно остаться в элите и создавать конкуренцию всем командам.
Сергей ДЕМЬЯНЧУК, газета «Команда»
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите
ВАС ЗАИНТЕРЕСУЕТ
Жена защитника киевского Динамо Алиана Вивчаренко рассказала о своём счастливом дне
Наибольшее признание получил Новак Джокович
Дата: 19.11.2010
Незважаючи на те, що головний тренер «Волині» Віталій Кварцяний має у футбольному світі славу емоційної людини, представники мас-медіа все одно до нього тягнуться, сподіваючись почути щось цікаве. Адже ця людина завжди вважає за краще говорити правду. Втім, у журналіста «Команди» набрати його мобільний був інший привід. Віталій Володимирович був визнаний цим виданням кращим тренером 17-го туру. З поздоровлень і розпочалася розмова.
- Спасибі, - сказав наставник «Волині». - Радий, що моя праця і моїх підопічних не залишився непоміченим.
- Віталій Володимирович, чи часто ви читаєте газету «Команда»?
- Не пропускаю жодного номера.
- Я до чого це запитую. Чи згодні ви з оцінками наших журналістів після матчів чемпіонату, а також з тим, хто потрапляє до збірної туру?
- Згоден на 99,9%. Тим більше, що якщо у мене немає накладок, то дивлюся усі поєдинки, відтак можу порівнювати. Вважаю, ви завжди об'єктивно оцінюєте можливості і дії того чи іншого виконавця, а також тренера, коли команда досягає хорошого результату, показуючи якісний футбол.
- Якби ви були представником преси, гравцям, напевно, ох як треба було б попотіти, щоб дочекатися від вас високих оцінок.
- Це ви натякаєте на те, як я емоційно веду себе на тренерській лавці? Знаєте, не треба думати, що я постійно негативно характеризую своїх підопічних. Просто не завжди все доходить до загального ознайомлення. Адже навіть на післяматчевих прес-конференціях журналісти в основному вказують на огріхи, так що буває не вистачає часу, щоб похвалити своїх гравців. Приміром, після поєдинку в Полтаві, коли ми виграли – 1:0, я сказав, що пишаюся своїми хлопцями. Я бачив, як вони намагалися перемогти, незважаючи на те, що порушили установку, діючи на утримання рахунку. Так що не подумайте, що я був би необ'єктивний, виставляючи оцінки футболістам.
- А у поєдинку з «Дніпром», судячи з розвитку подій, ви залишилися незадоволені результатом?
- Скажу так, ми зобов'язані були вийти на шосте місце (таке могло статися у разі перемоги «Волині». - Прим.авт.). Дуже хотілося підтримати нашого президента, який вдруге став депутатом обласної ради. На грі були присутні різні керівники області, нові депутати обласної та міської ради. Адже перемога завжди допомагає знайти однодумців. До того ж, я бачив, як у футболістів горіли очі. Наприклад, у першому таймі Гринченко потягнув м'яз. У перерві я сказав, що готуємо заміну а він у відповідь: «Володимирович, я буду грати і вірю, що ми зрівняємо рахунок». Але при цьому не сказав мені, що сам пішов до лікаря і зробив знеболюючий укол. Ми повинні були виграти, але мене підвела інтуїція, десь щось не спрацювало. Тим не менше, цей матч дав багато інформації для роздумів. Я побачив хороші перспективи наших гравців.
- Незважаючи на нічийний результат, на скільки відсотків ваші футболісти виконали установку?
- Відсотки не скажу. Але зазначу, що завдання було грати верхом, враховуючи, які технічні виконавці зібрані у «Дніпра» в середній лінії. Однак по ходу матчу стало помітно, що ми і внизу не поступаємося супернику, а у швидкості іноді навіть перегравали опонента.
- Багато хто зараз відзначає фізичну готовність «Волині». Команда нині на піку своїх можливостей?
- На два матчі, до зимової перерви, головне не втратити того, що вже досягнуто в ігровому плані, оскільки ми поки йдемо по наростаючій.
- У більшості випадків ви віддаєте перевагу атлетичним футболістам. Чому так?
- Через мене пройшли високорослі потужні гравці, які могли витримати всю систему підготовки, що виводила їх на новий рівень. Саме за рахунок того, що можна було реалізувати їх природний фізичний потенціал. Я маю на увазі таких гравців, як Сачко, Стевич, Ряхн, Сіанкам, Папа Гуйє, Круніч, Омоко, Чеботарь, Мітіч, Нагорняк, Джудовіч, а Девіч із зростом 186 см був у «Волині» одним з найменших…
Я порівнював і прийшов до висновку, що навіть не маючи гарної ігрової техніки, з потужними виконавцями за їх одержимості можна добиватися результату. Приміром, Джудовіча з ОФК (Белград), який був у глибокому запасі, ми взяли за копійки у 25-річному віці. Але я сказав керівникам сербського клубу, що через п'ять років він буде виступати за національну збірну своєї країни. Та до і вийшло, після розпаду Сербії і Чорногорії футболіст вже два роки грає за чорногорців, а в «Спартаку» (Нальчик) вже чотири роки капітан команди.
Якщо ж брати у світовому масштабі, то я б не відмовився від Стівена Джерарда, Неманьї Відіча, Ніко Кранчара, Пітера Крауча. Кріштіану Роналду теж немаленького зросту. Хоча й від таких виконавців, як Мессі і Бутко, ніхто не відмовиться.
- Яка ваша методика тренувального процесу?
- Кожен наставник намагається знайти щось своє, але в основі маючи чиїсь напрацювання. Раніше нас вчили за методикою Валерія Лобановського і Анатолія Зеленцова у плані функціональної готовності футболіста або як витиснути максимум з організму. Короткий і середній пас я брав від Костянтина Бєскова. Кожен фахівець хапався за все, що тільки можна. Приміром, на початку тижневого циклу я застосовую роботу із загальної витривалості організму, але базу робимо на розвитку сили і атлетизму. На жаль, ми навіть зараз не маємо умов для повноцінного дослідження футболістів, ніж мало «Динамо» ще 20 років тому. Тому проводимо певні тести, щоб мати хоч якесь уявлення про стан гравців.
- Безпосередньо тренувальний процес ви проводите?
- Практично завжди.
- А що ж тоді роблять ваші помічники?
- Допомагають мені. Це і Сергій Чабан, і Степан Павлов, і Володимир Дикий, і Сергій Хвесик. Мій син Дмитро теж бере участь у підготовці футболістів.
- Але ви тримаєте у своїх помічників сувору дисципліну, оскільки у них важко домогтися якоїсь інформації без вашого відома.
- Так і є. Думаю, дистанція повинна бути. Але в житті у нас нормальні людські відносини. Я їх дуже ціную.
- А футболістів до себе близько підпускаєте?
- Знаєте, друзів серед гравців у мене немає. Але якщо хлопець прийде до мене з будь-яким питанням, ніколи йому не відмовлю, спробую допомогти. З найбільш досвідченими виконавцями у мене взагалі повне взаєморозуміння. Наприклад, з Ващуком, Пищуром, Недільком. У них я завжди можу поцікавитися командними питаннями, раджуся з ними.
- До речі, яке зараз фінансове становище «Волині»?
- Потихеньку все налагоджується. По зарплаті президент розрахувався з футболістами. Справа тільки за преміальними. Але скоро, сподіваюся, і це питання буде закритим.
- Зараз ваш колектив знаходиться біля «зони УЄФА». Чи це питання поки не варто піднімати?
- Думаю, ще зарано нам заглядати так високо. Але, повторюся, дуже хотілося після матчу з «Дніпром» опинитися на шостому місці.
- Взимку команду чекає серйозна реорганізація чи відбудеться тільки точкова селекція?
- Великих змін у складі не передбачається. Чекаю повного відновлення Герасимюка, Кінаша, Карковського, Лопеса, а також Омоко. Дуже розраховую на цих виконавців. Але одного або двох потужних центральних захисників хотілося б придбати. Просто я поки не знаю щодо Шарпара, за яким стежать деякі клуби елітного дивізіону.
- А нападники «Волині» потрібні, враховуючи, що команда забила лише 15 м'ячів?
- Це теж актуальне питання. У нас є великі проблеми з реалізацією моментів. Але це недопрацювання тренерського штабу. Ми мало уваги приділяли нападаючим в індивідуальному плані. Займалися створенням тактичних схем для самої команди після виходу у Прем'єр-лігу. Часу ж було мало. Хочеться сподіватися, що за зиму ми підтягнемо за всіма параметрами Бабира, Жука, Павлова. Хоча того ж Павлова нам буде утримати вкрай важко, оскільки за ним розпочалося справжнє полювання клубів Прем'єр-ліги.
- Скажіть, а хто, на ваш погляд, з ваших підопічних уже доріс до національної збірної?
- В останніх матчах цікавий футбол показував Гринченко, але йому поки не вистачає надійності в підіграванні. Думаю, ще трохи, і це буде кваліфікований лівий захисник. Вважаю, з часом тренери національної команди на нього звернуть увагу. Павлову потрібно пройти ще «молодіжку», але і він скоро вийде на високий рівень. Бутко – потенційний лідер будь-якої майбутньої збірної. Я шкодую, що він не належить «Волині». Упевнений, швидшого гравця в українській лізі немає.
- Що ви думаєте про призначення на пост головного тренера збірної України іноземного фахівця?
- До цього ставлюся негативно. Закордонному наставнику потрібно час, щоб адаптуватися до всіх наших реалій. А в разі невдачі скаже, що йому цього самого часу якраз і не вистачило. Подивіться, наприклад, на роботу Мірчі Луческу. Йому довіряли навіть тоді, коли ситуація у нього було незавидною. І тільки коли він вивчив український футбол, за класної організації справи, прийшов результат. Адже у нас є кваліфіковані тренери. Той же Блохін, не можна сказати, що погано йшли справи у Сабо, Буряка, Михайличенка. У Маркевича взагалі все здорово виходило. Це підтверджує потенціал вітчизняних наставників.
- Повертаючись до чемпіонату, хотів би запитати: боротьба за золоті медалі завершена?
- В жодному випадку. Проте багато що, якщо не все, може вирішитися у найближчих двох турах. Якщо «Динамо» допустить осічку, то «Шахтар» можна буде вітати з чемпіонством. В іншому випадку кияни спробують надолужити згаяне навесні.
- А в першу п'ятірку команд, яку зараз замикають «Карпати», іншим колективам вклинитися під силу?
- Тут проста арифметика. За вдалого збігу обставин це може статися ще восени. Але, самі розумієте, для цього потрібно, щоб «Ворскла», «Таврія», «Арсенал» або «Волинь» здобули дві перемоги, а «Карпати» обидві зустрічі програли.
- Більшість тренерів або керівників клубів уникають відповідей на питання щодо завдань тієї чи іншої команди на сезон. Ви теж візьмете їхній приклад?
- З різних причин нам не змогли забезпечити те фінансування, яке було обіцяно після повернення «Волині» у Прем'єр-лігу. Тому, виходячи з різного роду ньюансів, завдання визначалися безпосередньо перед кожною грою. Саме через це ніхто перед колективом конкретних цілей на сезон не ставив. На даному етапі для мене важливо залишитися в еліті і створювати конкуренцію всім командам.
Сергій Дем'янчук, газета "Команда"