Президент федерації сквошу: «Цей спорт — для амбіційних людей»

Президент Федерації сквошу України Яків Кутковський розповив про таємниці цього виду спорту.

- Для початку, розкажіть, чому ті хто починають грати у сквош, в більшості випадків, назавжди стають його покірними фанатами? В чому особливість та перевага сквошу у порівнянні з іншими видами спорту?
- Сквош – гра з «секретом». Трохи оманлива зовнішня її «простота» перетворюється на виклик: хіба я не можу влучити по м’ячу? Багато з тих, хто вже ніколи не зрадить сквошу, скажуть вам, що саме це «хіба я не можу?!» повертало їх на корт знову і знову – а потім виявлялося, що не можуть без гри. Тут шалена швидкість ухвалення рішень – і це також захоплює (швидкість польоту м'яча сягає понад 280 км / год – і вам треба реагувати. Тому скажу, що сквош -  для амбіційних людей, які звикли досягати свого і не зупинятися, поки не переможуть – суперника, м’яч, себе... Така психологія переможців. До речі, часто вона проявляється у дітей, але й чимало дорослих саме в грі відкривають у собі таку рису – чи новий для себе її прояв.

Але це – емоції. А є раціо. У 2003 році Forbes оцінив сквош як найбільш здоровий ігровий вид спорту. Сквош дає фантастичний ефект для тих, хто хоче підтримувати гарну форму, тримати тіло в тонусі, контролювати вагу. За годину гри можна втратити до 1000 калорій – і без виснажливих думок про  «Втрачу чи не втрачу?». У вас просто немає часу про це думати – ви повністю концентруєтесь на грі, вона захоплює, адреналін зашкалює, тіло – усі його м’язи – працює.  Сквош, до речі, визнано чи не найефективнішим видом спорту для коригування ваги та форми тіла.

Доступність: це не заміський клуб, куди не поїдеш щовечора, не перевантажений спортзал, де купа людей і не усамітнишся після важкого дня, не громіздка форма та спорядження – сквош ніби для того і вигаданий, аби ним можна було займатися цілий рік і будь-де, де є корт.

Сквош вчить концентруватися. Не панікувати – думати і вибудовувати стратегію гри, аж до перемоги. Так навички, якими ви користуєтесь в житті, стануть в пригоді на корті – і навпаки. Дуже важливо це для дітей – вони вчаться зосереджуватись, не губитись у разі невдачі. Сквош – це не лише про техніку, має бути гарна фізична, психологічна та тактична підготовка гравця до гри. Психологічна підготовка найважливіша. Багато гарних гравців програють матчі слабшим гравцям через нерви. Так само і в житті – вирішальним може бути вміння тримати удар і паузу

Сквош – це  спілкування. І не тільки на корті, а й поза ним. До речі, це також цікавий тренінг – суперник перетворюється на приємного співрозмовника, партнера, друга. До речі, той самий Forbes оцінив сквош як один з найбільш інтелектуальних видів спорту, тож випадкових людей тут практично не буває. Так формується коло однодумців, яких поєднує спільний інтерес, гра. Часто це трансформується у ділові стосунки – адже маєш справу з вже перевіреними людьми, яким довіряєш, а це дуже важливо у діловому світі. Пам’ятаєте, як колись угоду укладали рукостисканням – і це було запорукою її виконання обома сторонами. Тепер чесна гра стає фактором довіри.

Ну і, власне, перемога. Або програш. І перше, і друге – важливі уроки, які працюють і на корті, і в житті.

Можливо, саме через таку багатовекторність сквош обирають успішні люди та батьки для дітей: компактно, ефективно, репутаційно, гарне товариство.

- Наскільки сквош популярний серед українців? А за кордоном? Яка країна є меккою для сквошу і чому?
- За даними Всесвітньої федерації сквошу сьогодні у нього грає понад 50 мільйонів людей, існує приблизно 50 000 кортів по всьому світу в 185 країнах, а у 150  - є національні федерації. Тому сквош – один з основних претендентів  до програми літніх Олімпійських ігор. Через коригування термінів проведення Олімпіади та через пандемію це питання відкладене, але нове керівництво Всесвітньої федерації сквошу (WSF) наголосило, що  і надалі докладатиме усіх зусиль, аби гравці у сквош також йшли під олімпійськими знаменами.

Щодо України: сьогодні у нас всього 71 корт для сквошу, 35 з них -  у Києві, інші розташовані у Львові, Полтаві, Харкові, Херсоні, Дніпрі, Одесі, Хмельницькому, Чернігові, Ужгороді.  Для прикладу, варто відзначити, що абсолютно поруч з Україною - в Польщі, яка так само, як і Україна, почала розвиватися в напрямку сквошу в 1999 році, більше 1000 кортів частина з яких завантажені 24/7. І це не кажучи про Єгипет, де близько 20 тис. кортів та більше мільйона гравців. В Єгипті сквош - практично національний вид спорту.

У світі досить прикладів, на які Україна може орієнтуватись і які доводять: сквош може бути і буде затребуваним і популярним на території нашої країни. Федерація сквошу України активізувала роботу, яка дозволить залучити на корти більше людей, особливо серед молоді та дітей. Наприклад, започатковано програму Squash Family, яка передбачає активні дії на усіх напрямках, що дозволить нам забезпечити і підвищення інтересу до сквошу, і залучення нових гравців та тренерів, і довгоочікувані партнерства, і фінансовий поступ та підтримку тих, хто готовий створити власний клуб:

• впровадження партнерської програми з знижок системою для наших асоційованих членів (Squash Family Members) та поліпшення умов для наших ліцензованих гравців (Squash Family Players). Впровадження світової системи Мастерс (гратимемо і в 75+!).
• створення системи, яка дозволить бажаючим мати свій клуб і мають його, побудувати його, керувати ним і отримувати з нього прибуток (причому робити це з мінімальними витратами часу і фінансів).
• підготовка кваліфікованого тренерського складу і поліпшення умов праці тренерів.
• розвиток дитячого спорту через цільові програми для дитячих академій.
• організація турнірів європейського та міжнародного рівнів.
• підвищення впізнаваності і престижності української сквошу в Україні і за кордоном.

- Які шанси українських професійних сквошистів стати кращими в світі? Що для цього не вистачає?
- У нас є багато талановитих гравців, особливо тішить, що чимало обдарованих серед дітей. А скільки їх ще не познайомилися зі сквошем? Тому важливо поєднувати системну роботу з клубами, їхню підтримку та взаємодію, формування потужного тренерського пулу та активну селекційну роботу. І, звісно, потрібно якомога більше грати – і на тренуваннях, і на турнірах. Минулий рік видався складним у цьому сенсі, через пандемію змагання переносили і скасовували, але ми все ж провели частину із запланованих турнірів. ФСУ докладає максимум зусиль для того, аби українські спортсмени були представлені на міжнародних кортах і щоб до нас приїздили гості з-за кордону. Можу констатувати: нам це вдається, хоча хотілося б більшого. У нас є дуже гідні партнери, але ми розраховуємо на розширення кола компаній, які готові підтримати український сквош.  Ми також контактуємо з державними структурами – підтримка на цьому рівні нам дуже необхідна, зрештою, ми спільно працюємо на імідж України. Переконаний, що така синергія дасть свої результати.

- Які завдання та виклики стояли перед ФСУ у 2020 році? Наскільки успішно вдалось побороти кризовий рік?
- Як було сказано, рік видався непростим і непрогнозованим – і що буде у прийдешньому році, сказати також важко. Звісно, перш за все, йдеться про пандемію та карантин. Проте ми виходимо з того, що адаптуватися до таких умов можна й потрібно. Ми плануємо активізувати роботу з молоддю, разом з регіональними дитячими академіями плануємо проводити підготовчі турніри до Кубка України серед юніорів, які будуть проходити щомісяця та щокварталу у кожному місті.  Проте, деякі змагання перенесено або скасовано – наприклад, Кубок України серед дорослих, а Чемпіонат України серед дітей перенесений на березень 2021 року. 

По всіх містах, де активно займаються сквошем, діють дитячі академії для різних вікових груп, починаючи з 5 років. Наші тренери – це професіонали з великої літери, частина з них навіть  багаторазові переможці та призери європейських та всеукраїнських турнірів зі сквошу. Звісно, Ми хотіли б, щоб наші тренери всі, без вийнятку, були чемпіонами. Тренер надихає спортсмена на перемогу, бо є прикладом того, що все можливо. В ідеалі – кожен клуб повинен мати свого чемпіона, тоді у дітей буде реальний живий, зрозумілий приклад того, що з безпорадного аматора можна вирости в Чемпіона зі сквошу.

В цілому ж, ми виходимо з того, що сквош, як і спорт взагалі, - це інструмент зміцнення здоров’я, а також настрою та оптимізму – вони просто необхідні нам усім у такі стресові часи. Тому ми використовували найменшу можливість вивести на корт спортсменів, а уболівальників – у фанзону, звісно, з дотриманням усіх правил безпеки. І ми ще раз переконалися – інтерес до гри зростає, маємо цим скористатися.

- А чи можуть спортсмени з інших видів спорту бути успішними у сквоші?
- Звісно! Ось вам приклад. З національної чоловічої збірної, капітан команди Костянтин Рибальченко, до того як в його житті з’явився сквош, він займався настільним тенісом.  Валерій Федорук, член збірної, до сквошу, його спортивна кар’єра була збудована в футболі воротарем. І таких прикладів багато, хтось був захисником у футболі, хтось грав в великий теніс, хтось був у юнацькій збірній з баскетболу. А потім в їхньому серці знайшлось величезне місце для сквошу.

- Що потрібно зробити, щоб спортсмен який нас зараз читає став тренером зі сквошу?
- Тут все просто, на офіційному сайті ФСУ є всі контактні дані, також нас можна знайти в FB та Instagram, пишіть, ми завжди відкриті до діалогу та з радістю надамо можливість та підтримаємо в процесі сходження по кар’єрному щаблю тренера зі сквошу.