РЕБРИК: «Ми готувалися до такого результату»

Останній чемпіонат світу з легкої атлетики серед юніорів став яскравим свідченням того, що в Україні підростає молоде покоління, виступи якого наразі налаштовують на доволі оптимістичні думки. Два «золота», одне «срібло» та «бронза» – такий підсумок виступів українських юніорів на світовій першості в польському Бигдощі. Погодьтеся, порівняно з тим, як виступила головна національна збірна на останньому ЧС в японській Осаці-2007, урожай хороший.

Серед головних надій майбутнього української легкої атлетики, безперечно, і кримчанка Віра Ребрик, яка стала справжньою сенсацією в Польщі. У секторі для метання списа українка не лише перемогла, а й установила новий світовий рекорд для своїх однолітків – 63,01 м.

Тепер Віра активно готується до своєї першої в кар’єрі Олімпіади, на якій планує щонайменше потрапити до фінальної частини змагань. Віра Ребрик розповіла докладніше про підготовку до Пекіна-2008 і свій чемпіонський виступ у Польщі.

– Віро, вітаємо із тріумфом на юніорській першості світу. Після того, як у Польщі вам удалося встановити світовий рекорд, вас одразу почали називати сенсаційним відкриттям у легкій атлетиці. Чи став такий результат несподіванкою для вас особисто?
– Насправді цей результат не можна називати випадковим. Ми з моїм тренером,  Ярославом Литвиновим, увесь рік напружено готувалися, щоб продемонструвати такі показники. Проте не знали, коли саме вдасться видати на-гора потужний результат – на чемпіонаті світу чи на Олімпійських іграх. І, мабуть, те, що я показала ці 63,01 м уже на світовій першості, трохи здивувало мене.

– А чи можливо перевершити цей результат уже під час Олімпіади в Пекіні?
– Ми старатимемося зробити все можливе для цього, адже насправді готові і в Пекіні показати хороший результат. Звичайно, точно передбачити, чи буде він кращим, аніж у Польщі, неможливо. Однак переконана, що показники мають бути непоганими. Розраховую принаймні на вихід у фінал.

– На Олімпіаді вам доведеться боротися не з однолітками, а з дорослими спортсменками. Наскільки готові до такої боротьби насамперед морально? Тим паче, Пекін-2008 – перші Ігри у вашій кар’єрі…
– Це зовсім не проблема для мене. Хоча б тому, що на всіх змаганнях і в Україні, і за кордоном мені доводиться змагатися саме на дорослому рівні, із жінками, а не з юніорками. Лише на чемпіонатах Європи та світу боролася зі своїми однолітками. Тому готова до дорослої серйозної конкуренції. Так, звісно, оскільки змагатимуся на Олімпіаді, та ще й уперше, то насправді трохи страшнувато. Проте цей страх не настільки великий, щоб я не могла гідно метнути списа.

– Чия підтримка буде в Пекіні для вас найважливішою?
– Однозначно – мого тренера. Так, батьки також уболіватимуть за мене, але вони ж залишаться вдома і, переконана, не відходитимуть від телевізора. Тож для мене важливо, що Ярослав Олександрович буде зі мною в Пекіні.

– Наскільки знаю, ви взагалі – перша спортсменка з Ялти, яка поїде на Олімпіаду за часи всіх виступів олімпійської збірної незалежної України. Чи відчуваєте підтримку з боку місцевої влади?
– Звичайно. Після мого повернення з юніорського чемпіонату світу мені влаштували дуже гарну та приємну зустріч, привітали. Але, головне, я й дотепер відчувала підтримку та допомогу. Принаймні не можу скаржитися на умови, в яких мені доводиться тренуватися. Зокрема, особливо старається нам допомогти Лівадійська міська рада. Та й мер Ялти стежить за тим, як у нас справи.

– Зараз на тренувальному зборі у Криму перебуває й українська збірна фехтувальників. За їхньою схемою, день тренувань чергується з днем відпочинку, щоб мати змогу відійти від виснажливого сезону. За яким графіком відбувається ваша підготовка до Пекіна-2008?
– Ми собі не дозволяємо відпочивати ні на мить, підготовка триває без жодних перерв. Так, ми щодня проводимо по два тренування. Все-таки розслаблятися нині зовсім не можна. До того ж, плануємо з’їздити хоча б на одні змагання, щоб перед Олімпіадою ще раз відновити в собі дух суперництва, побувати в конкурентних умовах.

– Під час Ігор спортсменам, як ніколи, в нагоді стає досвід попередніх серйозних стартів. Вам іще не доводилося бувати на Олімпіаді, тож досвід яких змагань може стати вам у пригоді?
– Якщо чесно, навіть не знаю. Усе-таки майбутня Олімпіада в Пекіні має стати для мене найкращим і найсерйознішим стартом у житті. Принаймні знаю, що їду в Китай заслужено – дуже серйозно готувалася, щоб здобути це право. І саме Пекін-2008 має принести мені просто неоціненний досвід, який обов’язково допомагатиме в майбутньому.

– Віро, ви і для журналістів, і для вболівальників абсолютно нове, свіже обличчя. Чи можна дізнатися, що саме привело вас у цей вид спорту, адже, за стереотипом, в який багато хто вірить, метання списа чи молота – не зовсім жіноча справа?
– Історія про те, як я потрапила в легку атлетику, доволі традиційна. Коли мій тренер переїхав із Донецька в Ялту, то відразу почав обходити школи, шукаючи талановитих учнів. До нас він потрапив саме тоді, коли під час уроку фізкультури ми метали м’ячики. Після уроку запросив мене прийти наступного ранку на стадіон, щоб краще перевірити мої здібності. Я прийшла й одразу потрапила на змагання серед школярів. Саме тоді вперше спробувала метнути спис – щоправда, результат був лише 17,50 м. Але це мені так сподобалося, що я вирішила зайнятися саме цим видом легкої атлетики. До речі, мої батьки близько півроку навіть не знали, що відвідую тренування, а коли довідалися, були трохи вражені моїм вибором. Проте головне, що мені ця справа подобається і я, щиро кажу, отримую справжнє задоволення і від тренувань, і від змагань.

– Тоді, коли лише починали займатися метанням списа, чи могли подумати, що вже в такому юному віці досягнете успіху, готуватиметеся до виступу на Олімпіаді?
– Виступити на Олімпійських іграх – це моє давнє бажання. Мій тренер постійно розповідав про спортсменів, з якими йому доводилося працювати, про те, як вони виступали на чемпіонатах світу, на Олімпіаді. Мене це так захопило, що захотілося й собі відчути, як воно – брати участь у найвизначніших змаганнях світу. Йшла до цієї мети дуже цілеспрямовано і, як наслідок, домоглася свого.

– Попри те, що участь в Олімпіаді може принести незабутні враження, вона забирає ще й чимало сил – і фізичних, й емоційних. Після Пекіна – відразу відпочивати?
– Ні, відразу після завершення Ігор ми з Ярославом Олександровичем плануємо виступити ще на двох стартах, а вже потім на мене чекає місяць відпустки, і я нарешті зможу позасмагати на пляжі. Не повірите, але цього літа я лише раз ходила до моря. І це людина, яка живе не просто в Криму, а в Ялті! Хоча, звісно, навіть під час відпустки не варто забувати, що треба тримати себе у формі – працювати над пресом, спиною. Але головне – море, сонце та пляж. Я вже марю цим.

Наталя Вихопень

Львівська Газета