УТКІН: «Без 63-го не було б сучасних здобутків»

Інтерв'ю з колишнім гравцем і тренером київського «Динамо»

Коли його ланка «Динамо» виїздила на лід, трибуни видавали рефреном: «Уткин! Уткині Га-га-га! Шайба будет? Да-да-да!» Погодьтеся, таку шану заслужити треба. Хіба міг я передбачити, що минуть роки, й заслужений тренер України Валентин Уткін даватиме мені, молодому журналісту, інтерв'ю як щойно призначений в 1980-му директор міської хокейної школи, яка після реформи стала школою олімпійського резерву «Сокіл». Сьогодні, коли розмовляю з патріархом київського хокею, цей «кінолітолис» має ще більш архівний смак.

— Напевно, основні деталі найпершого сезону в Україні вам відновити непросто?
— Помиляєшся. Все — в мені. Першу шайбу клубу в офіційних іграх закинув Валя Мартинов. Перший варіант моєї ланки був таким: праворуч Жора Юдін, у центрі — Ігор Шичков, який невдовзі перейде помічником головного тренера, ліворуч — я. Першу травму одержав у матчі з «Сибіром», шайба влучила в ногу — перелом. Адже які тоді ботиночки були на нас? Слабенькі. Пропустив понад місяць. Перше суворе завдання — вийти в чільний дивізіон — Дмитро Миколайович Богінов подужав за два роки. З другого сезону до нас приєдналися Герман Григор'єв (надовго —  наш із Юдіним партнер у трійці), Віктор Мосягін, Борис Нужин, Валентин Чистов, Володимир Прокоф'єв і син наставника — Олексій Богінов.

(У дужках коротко зазначу, що Уткін увійшов в історію й як перший капітан новоствореної команди. Гадаю, це ще один привід задуматися, чому й після трьох десятиліть на керівних посадах у СДЮШОР звання заслуженого працівника фізичної культури обминає його?).

— І все ж, не тільки ж куплет «А я еду за туманом» змусив два десятки гравців з Москви, Уралу, Поволжжя, Ленінграда й Риги зірватися з місць і приїхати на порожнє місце в Київ?
— До речі, екзотика приманювала також: ну-мо, до снаги нам узяти з місця в кар'єр? І ми билися за київський престиж чесно, дружно. І не забувайте: керівництво УРСР нам обіцяло квартири. Коли подав заяву про перехід з московського «Локомотива», де нормально грав у другій ланці з Михайлом Ржевцевим та Віктором Велічкіним, то наш наставник Анатолій Михайлович Кострюков був проти. Ще б пак, «бронзу» здобували, чого ж людей віддавати. Але на СТК його запитали: ви Уткіну житло надати ближчим часом можете? Коротше, отримав відкріплення. Звичайно, не так, що підхопив сумку з речами, й гайда. Радився з батьками впродовж місяця. Але потім ніколи не шкодував. Працювати тут було цікаво.

— Першою висотою для динамівців Києва у «вишці» стало дев'яте місце, однак у квітні 1970-го команда вибула...
— Можу сказати лише своє трактування. Дмитро Богінов мав би поступово вкраплювати молодь, а коли з Юдіним, Григор'євим та мною розсталися, Женя Кухарж і Володя Репньов, відслуживши, повернулися в Москву, то втримати команду бодай на цих позиціях Шичкову не поталанило. Себто, я завершив виступи в 34 роки, партнери іще молодші — сили були.

— Зате ви сотням юних киян дали путівку в життя!
— Саме так і хотів би сказати. Адже не кожен може бути «збірником». Головне, щоб вони відбулися як особистості. З мого випуску 1965 р.н. двоє нині віце-президенти ФХУ — Анатолій Найда й Володимир Бородєнко. А до якого віку дограли Євген Аліпов та Олег Синьков? Отож бо. Ми створили класний тренерський колектив, і не випадково 1991 року наша СДЮШОР була визнана найкращою хокейною спортшколою в Радянському Союзі.

— Валентине Павловичу, а чому суверенний наш хокей хронічно вирулює з якихось негараздів? Може, бракує дитячих тренерів?

— Не тільки тут розгадка. Коли збудували Льодовий палац на Мельникова, 46, то «Сокіл» катався нехай 3-4 години на день, решта (при робочих годинах з 7 до 23-ї) належала школі. Команди всіх вікових розрядів грали по всій карті Союзу, легко пересуваючись на лише поїздами, а й літаками. Сьогодні проблема цільового фінансування — ключова. Та й спорткомплекс з 1982-го не знавав капремонту.
З приходом Анатолія Брезвіна, федерація в співдружності з міністерством розробила конче потрібну програму спорудження ковзанок у регіонах. Хоч як дивно, Київ тут не в лідерах. Припустімо, «Авангард» перериває роботу на час реконструкції, а де тренуватися дітям? У нас і так контингент уже не 500 учнів, а порядку 400. Гадаю, якби СДЮШОР опікувалася водночас і міськпрофрадою, й клубом, ці проблеми розв'язати було б реальніше. А тренери — не перевелися. Юрій Крилов, Віктор Чибірєв, Раміль Юлдашев, Володимир Єловиков (він — завуч) знані ще по виступах у великому хокеї. Плюс Леонід Шафаренко, Микола Майко. Озираючись у минуле, розумієш: без 1963-го не було б ні чемпіонів калібру Христича, Ширяєва, Житника, Ґодинюка, Посметьєва, ні сучасних команд.

Перший склад «Динамо» сезону-1963/64
Друга група класу «А»
Воротарі: Віталій Павлушкін, Юрій Сапетний (до березня), Микола Кульков (із січня).
Захисники: Володимир Альошин, Микола Ворошилов, Єдуард Дьяков, Анатолій Рябіченко, Анатолій Сергеєв.
Нападаючі: Анто Ансверіньш, Юрій Бистров, Олександр Кузнецов, Валентин Мартинов, Олег Савельєв, Сергій Серебряков, Ігор Тузік, Валентин Уткін, Євген Флейшер, Ілля Фрідман, Ігор Шичков (граючий тренер), Георгій Юдін.
Старший тренер — Дмитро Богінов.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ, «Спортивна газета»

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности