Аліна ЦВІЛІЙ: «Йти 50 кілометрів не так і страшно»

Два роки тому Аліна Цвілій повернулася до виступів на міжнародній арені після народження донечки. Тоді її першим турніром за кордоном став командний чемпіонату світу зі спортивної ходьби. У Римі спортсменка змагалася на дистанції 20 кілометрів. 50 кілометрів серед жінок лише починали вводити.

 

Аліна називала нову дистанцію «знущанням над жінками» і говорила про те, що не вийшла б на її старт. Проте, на щастя для України, за ці два роки Цвілій змінила свою думку. На командному чемпіонаті світу зі спортивної ходьби у Тайцані вона змагалася вже на 50 кілометрів, а її внесок у бронзовий успіх команди був неоціненним.

 

Цвілій у Тайцані фінішувала 15-ю у підсумку і третьою з українок, а значить, стала однією з тих спортсменок, чиї очки пішли у залік команді. Час українки – 4:28.49 год.

 

Про те, чому Аліна все ж вирішила спробувати сили на найдовшій дистанції, журналісти поцікавилися у неї відразу після повернення збірної з командного чемпіонату світу зі спортивної ходьби.

 

- На той момент, коли ми з тренером вирішили спробувати йти 50 кілометрів, в Україні цю дистанції вже ввели і дівчата встигли на них стартувати. Тоді і ми подумали, що теж будемо відбиратися на змагання саме на ній, - розповідає Аліна Цвілій. – Нам захотілося спробувати щось нове, ми прагнули рухатися далі. Та й конкуренція на 20 кілометрів на сьогодні дуже висока.

 

- На 20 кілометрів багато суперниць, а на 50 – самих кілометрів. Як це йти настільки довгу дистанцію жінці?

- Я б не сказала, що 50 кілометрів – це так страшно. Найтяжче – це підготовка до них. Та й стартувати було не так складно, як налаштуватися морально.

 

- Чи все склалося у процесі підготовки до сезону?

- Нам організували дуже хороші збори. Спочатку ми були у Туреччині, потім у Киргизії. А перед чемпіонатом у нас був збір у Ворохті.

 

- В Україні це найкраще місце для збору скороходів?

- Думаю, так. Єдине що, у Ворохті досить вузенькі дороги і коли їздять машини, особливо вантажівки, доводиться весь час збігати з траси. Хоча, звичайно, скрізь можна щось вдосконалити.

 

- Яку тактику обрали на змагання у Тайцані?

- Ми вирішили на перших 30 кілометрах не дуже поспішати і розійтися, а вже потім додавати. Нам дуже пощастило з погодою: був дощ, пасмурно і прохолодно. Було дуже комфортно йти.

 

У Тайцан ми їхали з надією на потрапляння команди до призової трійки, адже у нас досить сильні спортсменки. Ми всі хвилювалися одна за одну: важливо було, щоб усі фінішували, нікого не зняли і нікому не дали попередження. Ми підказували одна одній по дистанції і дуже старалися. І таки вирвали бронзові медалі!

 

- Після чемпіонату можете вже впевнено сказати про те, що залишаєтеся на дистанції 50 кілометрів?

- Так, я відібралася на чемпіонат Європи у Берліні. Тому будемо і далі тренуватися, щоб максимально підняти результат і виступити ще краще.