НЕСТЕРЕНКО: «Мої результати пішли вгору»

Результати цього юнака нинішнього року справді вражають. Уперше на власні очі я побачила Микиту Нестеренка в манежі РКФК під час легкоатлетичного Меморіалу заслуженого тренера України Сергія Операйла, у момент його нагородження після переможного виступу в секторі для штовхання ядра. У змаганнях хлопців свого віку 16-річний Микита штовхнув 5-кілограмовий снаряд на 22 м 61 см, показавши найвище світове досягнення для юнаків у закритих приміщеннях. Окрім того, він став переможцем і серед старших за себе хлопців, та ще й установив юніорський рекорд України, пославши б-кілограмове ядро на 20 м 68 см.

Із задоволенням, але без понтів

Хлопець височив над своїм також зовсім не маленьким тренером — Віктором Олійником і був явно задоволений отриманими призами. Ніякої «зірковості» у виразі обличчя Микити не знайшла. Та й уся поведінка чемпіона й рекордсмена світу серед юнаків із метання диска, а тепер і зі штовхання ядра, була типовою для вчорашнього випускника школи.

«В індивідуальному виді відповідаєш сам за себе»

— Розкажи про своїх батьків.
— За статком вони належать до середнього класу. Батько Валентин Іванович — майстер спорту з волейболу, колись багато грав і в командах ветеранів. Мати також захоплювалася волейболом, але родинні клопоти стали причиною її відходу від спорту. На рік старша за мене сестра спортом не зацікавилася.

— Мабуть, у школі ти натерпівся через свій зріст?
— Та ні. У сьомому класі спробував зайнятися спринтерським бігом, і коли почав стрімко витягуватися вгору — вже перебував у спортивному середовищі, де на це ніхто не звертав уваги. Дуже захоплювався баскетболом, і навіть сьогодні ця гра залишається моїм хобі.

— Чим вас привабило саме метання?
— У баскетболі, хоч як би ти гарно грав, якщо команда не сильна, то нікуди не просунешся. Тому й перейшов на індивідуальний вид. Тут відповідаєш сам за себе, і якщо щось не вийшло, то винуватити, окрім себе, нікого.

—Це й спонукало тебе поступити до Фінансової академії?
— Щодо академії, то, як на мене, самої фізкультурної освіти для подальшого життя недостатньо. Сьогодні треба ще мати спеціальну юридичну або економічну освіту. Хоча б для того, щоб якнайкраще розпорядитися грошима, заробленими під час виступів у спорті.

— Як відпочиваєш і чим захоплюєшся?
— В основному — слухаю музику, віддаючи перевагу класичній. Вона заспокоює, розслаблює. На концерти не ходжу, але маю записи Баха, Бетховена... Із сучасних — слухаю поп, американський блюз.

«Намагатимусь потрапити до Пекіна»

— Можна сказати, що саме сезон-2007 відкрив тебе світу й світ тобі?
— Так. Після виконання нормативу мсмк мої результати пішли вгору.

— За рахунок чого?
— Перш за все, завдяки мудрому керівництву Віктора Яковича, якому я дуже довіряю. Звертаємо увагу на техніку рухів. Швидкості й сили наразі мені вистачає. А коли ці показники зростатимуть, то й техніка змінюватиметься. З цією премудрістю я зіштовхнувся саме в 2007 році. Проте завдяки майстерності тренера така перебудова відбувається швидко, і для мене це не дуже обтяжливо.

— Яке в тебе було враження від першого зарубіжного виступу?
— Уперше виїжджав у Польщу на зустріч між спортшколами у 2005 році. Виступив успішно зі штовхання ядра. Було цікаво, але не боязко. Зовсім інша обстановка була на чемпіонаті світу-2007, куди приїхали атлети майже з 200 країн. Усі конкуренти — незнайомі. Проте мене заспокоював факт власних результатів, бо вони набагато переважали здобутки суперників. Тому я виступав спокійно, хоча без мандражу не обійшлося. Інакше, можливо, показав би ще кращі результати.
Серед юнаків на цей рік у мене суперників немає. В змаганнях з юніорами є окремі конкуренти, в основному прибалти. Там блискуча школа. Але головний суперник у юніорах вже пішов у старшу вікову категорію.

— Мабуть, твоя Олімпіада буде в Лондоні-2012?
— Намагатимуся потрапити і до Пекіна. Природно, якщо досягну результатів, що їх запланував тренер на наступний рік...

— Але ж у Пекіні всі суперники будуть набагато доросліші за тебе...
— Я вже виступав поруч із дорослими в Україні. Пам'ятаючи про свій вік, зовсім не нервую, а от дорослі, дивлячись на мої можливості, почуваються не дуже спокійно. А побувати поруч із прибалтом Алекною або американцем Кантором мені корисно, є на що подивитися і чому повчитися. Та й школа виступу на Іграх — неоціненна.

— Ти штовхаєш ядро зі скачка, а подейкують, що світом нині оволоділа техніка з поворотом?
— Вона для таких високих атлетів, як я, непридатна. Вважаю, що скачок не поступиться повороту саме серед великих на зріст атлетів...

Мій співрозмовник пішов виконувати наступне завдання тренера, а я подумала, що отаке покоління 16-річних багато чого варте...

Микита НЕСТЕРЕНКО
Дата народження — 15 квітня 1991 року.
Дніпропетровськ. МОН/«Д». МСМК.
Зріст — 196 см, вага — 109 кг.
Найкращі результати: диск—72 м 31 см (1,5 кг); ядро — 22 м 61 см (5кг), 20 м 68 см (6 кг).
Навчається на першому курсі Дніпропетровського училища фізичної культури та заочно — на першому курсі Фінансової академії.

Людмила РАДЧЕНКО, «Спортивна газета»