Павло ФЕДОСОВ: «В Динамо не взяли, а з Волинню пролетів»

Нападник «Арсенала» – про розвиток кар'єри футболіста

ПФЛ. Павел Федосов
© ПФЛ. Павел Федосов

Найкращий молодий гравць 28-го туру нападник «Арсенала» Павло Федосов, який відзначився у матчі проти «Тернополя», розповів про свою кар’єру.

- Нарешті забив, а команда перемогла. Саме командна грапорадувала, протягом всьогоматчу домінували, створювали моменти. А своєю грою не зовсім задоволений, міг краще.

Так, забив гол, дуже люблю це робити, але мені краще, коли моя команда грає другим номером, на контратаках.Аось в позиційних наступах мені важкувато. Розхлябано став грати, погано.

-  Це твій перший гол у першій лізі. Чи не запізно?
-  Не знаю, чому раніше не забивав, не таланило. Грав, але навіть моментів не було. Коли ж якісь можливості виникали, не виходило.Зараз вдалося.

-  Та й «Арсенал» п’ять матчів не вигравав.
-  Думали, з хлопцями, звичайно, і не могли зрозуміти, чому так виходить.Не могли навіть гол забити.

-  Незважаючи на невдачі, твоя команда міцно знаходиться посередині таблиці. У клубі задоволені восьмим місцем?
-  Коли йшли розмови, що шість команд будуть у вищу лігу виходити, у нас було завдання потрапити до шістки. Але потім сказали, що в УПЛ піднімаються лише дві команди і ми заспокоїлися, почали грати в своє задоволення.

-  За лідерськими розбірками стежиш? Як думаєш, хто потрапить до еліти?
-  Мені хотілося, щоб «Десна» вийшла, адже я сам родом із Чернігова. Хотілося б, щоб там була Прем’єр-ліга. А так шанси претендентів 50 на 50.

-  За чернігівську «Юність» ти відіграв в усіх чемпіонатах ДЮФЛУ, а як до неї потрапив?
-  Я постійно дивився футбол по телевізору і просив маму відвести мене в секцію. Так, саме маму, адже вона в мене колишня футболістка (Тетяна Федосова грала за чернігівську «Легенду», чемпіонка України – прим. ред.). І я канючив, що також хочу займатися футболом. Ось вона мене в шість років і відвела в «Юність».

-  Подобалося, адже твоя команда ніколи не була грандом дитячого футболу?
-  Звичайно класно, коли перший рік в ДЮФЛУ, а вже на різні турніри їздили, в різні міста. Можна було зіграти з «Динамо», «Оболонню», «Арсеналом», цікаво було.

-  Як так вийшло, що випускний клас (сезон-2012/13) ти відіграв за «Юність» U-17, а у фінальній пульці виступав за «Динамо»?
-  Це був останній сезон в ДЮФЛУ, і передостанній тур ми в Києві грали на Нивках. Програли 0:2, але я добре зіграв і мій тренер підійшов, каже:«Хочуть подивитися тебе на зборах перед фінальною пулькою, у них проблеми з нападниками, а ти сподобався». Я поїхав на збори, вони на динамівській базі на Нивках проходили, там був список, хто поїде на фінал, і там моє прізвище.

-  Ти в основному на заміни виходив, а «Динамо» чемпіоном не стало – лише бронза. Образливо, чи ти й такій медалі радів?
-  Прикро було, ставилося завдання виграти. Але так вийшло, що «Шахтар» всі чотири вікові групи виграв. Та третє місце також нічого.

-  Тебе брали з перспективою потрапити до команди «Динамо» U-19? Чи разом із тим фіналом все й закінчилося?
-  Спочатку мене взяли мене, я там побув, пограв і прийшли нові тренери. Мені тренер казав, що поїдеш на збори з U-19, але так ніхто і не зателефонував.

-  Деякі хлопці з тієї команди вже до основи «Динамо» доросли – Бєсєдін, Циганков, Оріховський. Вже тоді виділялися?
-  Тільки Циганков виділявся, я знав, що він буде грати на високому рівні. Бєсєдін забивав також. А Оріховський нічим не виділявся. Та зараз слідкую за матчами, і він додав.

-  Ти ж повернувся до Чернігова, виступав у чемпіонаті області?
-  Так, грав на аматорському рівні. Спочатку був у «Поліссі» (Добрянка), це команда, що комплектується випускниками «Юності», там зіграв місяць, чи два. Потім перейшов до клубу «ЮСБ», а згодом знову у «Полісся» повернувся.

-  А влітку 2014-го підписав свій перший професіональний контракт – з «Арсеналом-Київщина» з Білої Церкви?
-  Так. Там був спортивний директор Микола Вікторович Литвин, який тренував маму мою в «Легенді». Коли мене в «Динамо»U-19 не взяли, він ще тоді запрошував, але я не захотів. А через рік він запросив на оглядини, в мене не було інших варіантів. На область більше не хотів грати. Поїхав, потренувався, зіграв двосторонку, підписав контракт.

-  Наскільки швидко адаптувався у дорослому футболі?
-  Гадаю, адаптувався швидко, не дуже складно було, почали мене ставити у стартовому складі.

-  У першому сезоні ті забив двічі, у наступному тричі, і відчув, що пора переходити на інший рівень – подався на оглядини до Кварцяного? Чим не догодив?
-  Я був на оглядинах днів десять, потім сидів в кафе, і зателефонував адміністратор, каже, що чотири дні вихідні, сказав Кварцяний, їдь додому, а потім в січні на збори.

Я коли був у відпустці, почав читати новини, писали, що фінансів немає, заборонили «Волині» трансфери. Потім зателефонував президент «Арсенала», сказав, у «Волинь» не можна зараз. Тому я поїхав в січні на збори з «Арсеналом», тренувався, а з «Волинню» пролетів.

-  Може, й на краще, адже ти легіонером став, з ФК «Рига» контракт підписав. До речі, як так сталося?
-  Був турнір пам’яті Закарлюки. Я там зіграв і забив кілька м’ячів. Після турніру президент «Арсеналу» сказав, є пропозиція в Латвію поїхати, там новачок Прем’єр-ліги посилює склад. Захотів спробувати, зробили документи і через два тижні поїхав.

-  І як воно там, у колишній радянській республіці, а нині країні Євросоюзу?
-  В місті там красиво. Життя в країні гарне, набагато краще, ніж в Україні. Спочатку легіонери в будиночках мешкали, в кожному по чотири футболісти. Коли ж облаштувалися і з документами вирішили, почали винаймати квартири, адже там деякі гравці з сім’ями були.

Ні, у Балтійському морі не купався. Збирався якось, але мене попросив тренер за дубль зіграти, так і не з’їздив на узбережжя.

-  Національні страви країни «найсмачніших шпротів» куштував? У будиночках самі собі готували? Путру – знамениту латиську кашу?
-  Ні, не пробував. Ми в кафе харчувалися. Зранку тренування, потім заїздили в кафе, брали із собою в контейнерах, а вдома увечері розігрівали, щоб зайвий раз не їхати в місто. Ми мешкали за містом, і там хвилин 30 їхати до Риги, в кафе.

-  Зарплата у «Ризі» більша, ніж у нашій другій лізі?
-  Звичайно.

-  Кажуть, латиші чудово розуміють російську мову, але принципово нею не розмовляють. Мовних проблем не було?
-  Ні, там російською більшість людей балакає.

-  Тобто, матюкнутися на полі не варто, суддя зрозуміє?
-  Ну, так, так, не можна.

-  На що загалом схожий чемпіонат Латвії?
-  Схожий на чемпіонат України, такий самий силовий футбол, певне, навіть більш силовий, там всюди боротьба. Сам футбол на гарному рівні, є хороші команди. Може, трохи сильніший за нашу першу лігу.

Погано тільки, що в чемпіонаті лише вісім команд, і грати по три, чотири рази з кожним.

-  «Рига» -  клуб молодий, але з амбіціями?
-  Коли я прийшов, були на шостому місці. Завершили на п’ятому. Зараз, бачу, задача серйозніша -  чемпіонство, набрали гарних футболістів. Здається, на четвертому йдуть.

-  Як у команді зустріли новачка? На той момент там вже був українець – воротар Ігор Литовка.
-  З ним найбільше і спілкувався. Він мене розпитував про Україну, про «Арсенал». А взагалі гарно прийняли, потоваришував з хлопцями. Капітаном у нас був Олег Лайзанс, півзахисник збірної Латвії.

-  Що, насамперед, здивувало у латиському футболі?
-  Та навіть не знаю, мабуть те, що вболівальники так само, як і у нас: приходять люди на «Лієпаю» і на «Вентспілс», а так дуже мало болільників на трибунах.

-  Із тренером відразу знайшов спільну мову?
-  Коли прийшов, був тренер латиш. Так я навіть жодного разу не зіграв під його керівництвом: спочатку не грав, тому що не було документів, команда провела три тури, набрала два очки, і його прибрали.

Потім прийшов Дмитро Хомуха, який вигравав зі збірною Росії U-17 чемпіонат Європи. Він прийшов і в першому ж матчі на десять хвилин мене випустив. Не регулярно, але випускав. На жаль, тільки в чотирьох матчах зіграв.

-  І ти повернувся на батьківщину. Не шкода було залишати Прибалтику?
-  Прикро, хотів залишитися. Але часто траплялися травми, і грав мало, тож вирішив повернутися в Україну.

-  Чи правда, що ти належиш «Ризі», а українським клубам «здаєшся в оренду»?
-  Так, я маю контракт з «Ригою», тож і в «Сумах» півроку був, і зараз в «Арсеналі» на півроку саме в оренді.

-  У «Сумах» не залишився через зимові негаразди з китайськими інвесторами?
-  Почну з того, що мене Ярошенко взяв. Мені знайомий агент запропонував їхати в «Суми» на перегляд, я поїхав, тренеру сподобався, і мене взяли в оренду. Та через три гри Ярошенко пішов у«Полтаву». Тож і я дочекався закінчення оренди й перейшов до «Арсеналу», запросили. Там тренер, з яким я в Білій Церкві грав, Сергій Литовченко, багато друзів і знайомих.

-  Ти і в «Сумах» не забивав, і в «Арсеналі» спочатку не міг відзначитися. Та Литовченко тебе наполегливо ставив у склад.
-  Так, спасибі йому за це велике. Спочатку я не був готовий, зараз гарно тренуюся і подобаюся на тренуваннях, ось непогано зіграв.

-  Пограєш до літа у Києві, і що далі?
-  Не знаю ще, спочатку потрібно дограти, ще шість турів залишилося. Потрібно буде вже влітку думати.

Андрій ІВАНЧЕНКО

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — ПФЛ

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности