БРЕЗВІН: «Треба зробити дуже багато»

Наш хокей виходить із періоду стагнації, в якому перебував упродовж багатьох років. Він тримався, головним чином, на ентузіазмі фанатів найшвидшої у світі гри — тренерів, хокеїстів, уболівальників... Тепер ентузіазм підкріплений і конкретною допомогою з боку влади, спонсорів і меценатів. З жовтня 2007 року Постановою Кабінету міністрів було ухвалено державну цільову соціальну програму «Хокей України». На думку президента ФХУ Анатолія Брезвіна, документ дозволить системно підійти до відродження гри у нашій країні. Анатолій Іванович вважає, що для людей хокею період невпевненості у майбутньому завершився.
На чому базуються ці слова, кореспондент «СГ» намагався дізнатися у самого президента федерації...

Про зиму на вулиці і в серці

— Більшість людей, з якими мені довелося спілкуватися, вважають, що ухвалення програми «Хокей України» — потрібна справа. Однак є деякі, хто скептично ставиться до цього документу: мовляв, наша країна, як спортивна держава, втратила «зимовий» статус...
— Тут треба з'ясувати, що ж таке «зимовий» статус? Якщо скептики мають на увазі тільки кліматичні умови, то вони не дуже обізнані у можливостях сучасних спортивних технологій. Згоден, що протягом останніх років температура повітря не дозволяє зберігати лід на відкритих майданчиках. Ця проблема, до речі, виникає і зі снігом під час змагань із лижних перегонів, біатлону, стрибків із трампліна. Але все вирішується за допомогою «снігових гармат», які виробляють потрібну для створення трас кількість «продукту». Такими же методами давно вирішуються питання і в хокеї — створюються спорткомплекси зі штучним льодом.
«Зимовий» статус визначається не кліматичними умовами, а рівнем розвитку інфраструктури, створенням умов для того чи іншого виду спорту. Державна цільова соціальна програма «Хокей України» покликана зробити таку матеріально-технічну базу, яка дозволить розвивати наш вид спорту незалежно від того, прихильно ставитиметься до нас матінка-природа чи ні. Відзначу, що поява штучних крижаних майданчиків допоможе й нашим іншим «зимовим» колегам — фігурному катанню та шорт-треку. Усе залежить від бажання і ставлення до справи. Головне — щоб не було зими у серці, інакше успіху не досягнути.

— У програмі зазначено, що «хокей з шайбою має давні традиції та потенційні можливості як популярний вид спорту». Про традиції ми знаємо, а що з потенціалом?
— Традиції і потенціал пов'язані одне з одним. Це, так би мовити, культура виду спорту. Ви подивіться, скільки збирає глядачів.столичний Палац спорту, коли там відбуваються хокейні матчі! Поєдинки національної збірної під час турніру «Єврохокей-челлендж», ігри «Сокола» у Відкритому чемпіонаті Білорусі, а тепер — у вищій російській лізі збирали повні трибуни. Деякі так звані літні види спорту не можуть похвалитися такою аудиторією. А це означає, що українці цікавляться хокеєм, тобто готові самі грати і віддавати до секцій власних дітей. Тим більше, юним спортсменам є на кого рівнятися - вихованці української школи здобували золоті медалі чемпіонатів світу і Олімпійських ігор, вигравали Кубок Стенлі, перемагали у Кубку європейських чемпіонів, підкорювали вищу сходинку п'єдесталу російської Суперліги.
Але, на жаль, через брак майданчиків зі штучним покриттям не всі дітлахи можуть реалізувати своє прагнення грати в хокей. Ось для того, щоб у них були можливості, ми втілюємо державну програму.

— Як ви гадаєте, скільки часу потрібно Україні, щоб вийти на пристойний рівень?
— Якщо скажу, що один чи два роки, то виглядатиму дилетантом чи популістом. Наша команда, яка зараз зібралася у Федерації хокею України, реально оцінює стан справ. Треба зробити дуже багато. Досягти рівня розвинутих хокейних країн можна тільки за серйозного комплексу дій, починаючи від створення матеріально-технічної бази, у тому числі  будівництва льодових арен, розвитку дитячого та професійного спорту. Як свідчить практика, за позитивного вирішення всіх питань, на це потрібно близько десяти років. У програмі зазначено, що на даний момент спортивними конкурентами України є Японія, Данія, Австрія, Норвегія, Франція, Італія... Ці країни мають серйозну матеріально-технічну базу, і саме на них нам потрібно нині орієнтуватися у цьому питанні.

Черга спонсорів

— Скільки льодових арен планується збудувати?
— У рамках цільової програми «Хокей України» ми збираємося звести 60 льодових палаців. Вони будуть у кожному обласному центрі та в містах, де вже розвивається дитячий хокей. Найближчі точки на хокейній карті, де з'являться «крижані» спорткомплекси - Харків, Донецьк, Херсон та Калуш Івано-Франковської області.

— Програма розрахована на чітко визначений термін — до 2012 року. Ви же кажете, що для виходу на високий рівень розвитку хокею потрібно років десять. Закінчиться час дії документу, і що далі?
— Якщо документ запрацює так, як слід, то у 2012 році не виникне питання:  «Що далі?». Розумієте, програма покликана закласти фундамент для подальшого будівництва міцної споруди під назвою «український хокей». Ми сьогодні закладаємо культуру розвитку окремого виду спорту, ставлення до цього як державних, так і приватних структур. На даний момент без потужної підтримки влади хокей прогресувати не зможе, але є сподівання на не менш потужних приватних інвесторів - як це має місце за кордоном. Там, щоби стати спонсором клубу з ігрових видів (не тільки хокею), вишикується черга. У нас же навпаки: спортивні команди шукають бізнесменів.

— Але ж інвесторів треба заохочувати, наприклад, деякими податковими пільгами. У профільному «фізкультурному» законі є потрібні статті, але їхню дію регулярно призупиняють. Чи можна очікувати зміни у законодавстві?
— Зрозумів ваш натяк. Однак установа, яку я очолюю, — податкова адміністрація — виконує чинне законодавство і не є організацією, що може внести законодавчу ініціативу. Щоправда, згоден: преференції для тих, хто опікується спортом, потрібні. А люди, які хотіли би вкласти гроші у розвиток спорту, зокрема в хокей, в Україні є. Для них, у першу чергу, важливо розуміння того, що ці кошти використовуватимуться саме за призначенням, а не на інші цілі, як це, на жаль, траплялося вже неодноразово. Довіра цих людей до Федерації хокею України є, і ми, наприклад, не бачимо проблем із фінансуванням підготовки національної збірної до матчів чемпіонату світу у групі «В», які відбудуться в японському Саппоро.
Як бачите, немає труднощів і з фінансуванням київського «Сокола». Взагалі ж ми поставили перед собою завдання - у найближчий час перевести на стабільний фінансовий рівень забезпечення п'ять-сім українських команд.

Зміцнюємо національний чемпіонат

— До речі, питання національного чемпіонату впродовж усього періоду незалежності було дуже болючим. Коли  працював на телебаченні  років п'ять тому і робив репортаж про матч столичних «Сокола» і «Політехніка» у спорткомплексі  «Авангард», мені довелося спостерігати дивну картину. Поєдинок почався, а на льоду в районі синьої лінії лежали дві автомобільні шини. Виявилося, що «крижана» машина зрізала лід аж до бетонної подушки...
— Більше такого ви точно не побачите! Федерація серйозно взялася за національний чемпіонат. Знаю, колись мали місце й інші казуси. Наприклад, матчі починалися ще до сходу сонця — о шостій чи сьомій ранку. Тепер визначені чіткі «вікна»: на першому етапі чемпіонату України поєдинки повинні починатися не раніше 13:00 і не пізніше 20:30, а на другому етапі: у будні — не раніше 17:30, у вихідні та святкові - не раніше 13:00 та не пізніше 20:00. Це не єдина зміна у бік професіоналізму. Так, ФХУ запровадила систему преміальних. Зокрема, переможець отримає 50 тисяч гривень, срібний призер — 35, бронзовий — 15, а за четверте місце - 5. Призовий фонд формуватиметься з бюджету, який наповнюється у співвідношенні 50 (ФХУ) на 50 (учасники). У нинішньому чемпіонаті України призи виборюватимуть шість команд. У наступній першості сезону-2008/09 плануємо збільшити цифру учасників до восьми. Потім кількість доведемо до 16-ти, а клуби розіб'ють на дві ліги.

— Флагман українського хокею — київський  «Сокіл» — у матчах внутрішньої першості, напевно, у бойовому складі не виступатиме...
— Це випливає із стратегічної задачі українського хокею — повернути збірну до дивізіону «А» «Сокіл» — базовий клуб національної команди, його гравцям потрібно виступати в умовах високої конкуренції, які може надати вища російська ліга. До того ж, щоби виконати першочергове завдання, ми домовилися з Федерацією хокею Росії: якщо кияни здобудуть право виступати в плей-офф, але це заважатиме підготовці збірної до світового форуму, розглядатиметься питання неучасті команди в іграх «на виліт».

Жіночі перспективи чоловічої гри

— Хоча «в хокей грають справжні чоловіки», олімпійські нагороди зараз розігрують і представниці прекрасної статі. Чи розвиватиметься в Україні жіночій хокей? Прецеденти, коли дівчата виходили на лід, у нас є...
— Жіночий хокей у нас наразі не розвивається, хоча у федерації є люди, які хочуть попрацювати в цьому напрямку. Треба створити передумови для його появи, тобто збудувати необхідну кількість льодових арен, щоб мали можливість займатися хокеєм не тільки хлопці, а й дівчата. Ставитися до жіночого хокею можна по-різному, але, якщо це — олімпійський вид, то його необхідно розвивати. Є багато «чоловічих» видів, де нині із успіхом виступають жінки. Ми пишаємося, наприклад, й Іріною Мерлені, яка в Афінах-2004 здобула «золото» у боротьбі, і Наталією Скакун, яка перемогла там же у важкій атлетиці.

— А чи бачите ви олімпійські перспективи для чоловічого українського хокею?
— Якщо б я їх не бачив, то не був би президентом федерації. Наша збірна уже виступала на Олімпійських іграх — у Солт-Лейк-Сіті-2002, де посіла десяте місце. І нам усім потрібно працювати над тим, щоб «синьо-жовта» дружина знову була представлена на головному зимовому спортивному форумі чотирьохріччя. Впевнений, реалізація програми «Хокей   України» значно прискорить вирішення цього питання.

Олексій ГОНЧАРУК, «Спортивна газета»