Гегам КАДИМЯН: «Называю Украину своей второй Родиной»

Полузащитник «Карпат» рассказал о своей карьере и переезде во Львов

Гегам КАДИМЯН: «Называю Украину своей второй Родиной»

У лютому 2016-го «Карпати» поповнилися гравцем «Олімпіка» Гегамом Кадимяном. З перших матчів у зелено-білій футболці новачок продемонстрував, що стане одним з провідних гравців команди і візьме на себе функцію конструктора атак. Прихід 23-річного півзахисника додав команді свіжості і швидкості. Однак у міжсезоння Гегам травмувався і вибув на тривалий термін.

Кадимян – людина закрита і не особливо любить спілкуватися з пресою. Проте причин для розмови у нас було, як мінімум дві. По-перше, минулих вихідних у Запоріжжі Гегам повернувся на поле після тримісячної перерви. Ще одна причина – матч з «Олімпіком». Не так давно Кадимян був одним з лідерів донецької команди, тому для нього поєдинок проти екс-одноклубників має стати особливим. Карпатівець у нашій розмові намагався бути максимально відвертим, тому у розгорнутому інтерв’ю постав у незвичному амплуа і розповів про півроку, які він провів у Львові максимально щиро і безпосередньо.

– Гегаме, минулого тижня ти вперше вийшов на поле у цьому сезоні. Що це за травма, через яку ти пропустив такий тривалий період часу?
– Коли я повернувся з розташування збірної, то відразу приступив до тренувань з «Карпатами». Жодної паузи і відпочинку не робив, почав працювати. Ми грали «двосторонку» і я просто зламався, тому довелося довго лікуватися. Минув час, я все ж поїхав на збори з командою, приступив до роботи, але біль все одно був присутній. З кожним днем ставало все важче. Після повернення додому пройшов курс лікування, відновив тренування. З часом я таки повернувся у гру. Хоча не можу сказати, що зараз я повністю здоровий.

– Однак за молодіжну команду ти вже провів три матчі, а також зіграв півтайму у поєдинку із «Зорею»...
– Болю вже немає, але дискомфорт присутній. Я хочу якомога швидше вийти на поле і приносити користь команді. Щодня працюю з подвійною енергією.

– Додаткова мотивація для тебе – наступний матч з «Олімпіком». Мабуть, дуже хочеш зіграти проти своєї колишньої команди.
– Навіть не знаю, чи є таке відчуття. У складі донецької команди я провів чудовий час і з позитивом згадую період в «Олімпіку». У нас був класний колектив, майже як сім’я. Тепер я є гравцем «Карпат» і всі мої думки пов’язані з цією командою. Хочу забивати у кожній грі і не можу сказати, що мрію про гол саме у ворота «Олімпіка». Чесно, це значення не має. Просто хочу допомагати «Карпатам», а хто буде суперником – значення не має.

– Дружні відносини з гравцями донецької команди підтримуєш?
– Періодично спілкуюся з Темуром Парцванією, Заурі Махарадзе. Загалом у мене там багато товаришів. Буду радий зустрітися з ними.

– Давай поговоримо про «Карпати». У новому сезоні команда має інше обличчя – прекрасний старт, впевнена гра. Що криється у таких змінах?
– Це все заслуга роботи тренерського штабу і гравців. Плідна праця завжди дає результат. Разом з тим, треба зачекати і не забігати наперед. Процес формування боєздатного колективу триває. Але ми на правильному шляху.

– Тебе неодноразово запитували про місце у твоєму серці дорогих тобі країн. То що для тебе означають Україна і Вірменія?
– В моїх жилах тече вірменська кров. У Вірменії я народився, там зростав і починав копати м’яч. Вірменином я буду завжди. Але Україна дуже багато мені дала. Я тут живу, тут виріс у футболіста, мені все подобається. Я також дуже люблю цю країну і сміливо називаю її другою Батьківщиною.

– Кожен львів’янин мріє грати за «Карпати». Ти народився у містечку Арташат, що знаходиться поруч з Єреваном. За яку команду прагнуть виступати вірменські діти?
– Так склалося, що я розпочав займатися футболом у Арташаті в місцевій команді. У ранньому віці на одному з турнірів мене запримітили представники «Пюніка». Це бренд вірменського футболу і я прийняв пропозицію цього клубу. Потім у мене з’явилася ціль грати у ще сильнішій команді. То був, ніби трамплін.

– У 14-річному віці ти переїжджаєш в Харків. На такий рішучий крок відважуєшся виключно через бажання зростати у футбольному плані?
– У мене там жив дядько і я дізнався про можливість грати за харківський «Арсенал». Мій дядько в Україні вже більше 20-и років, тому він допоміг мені освоїтися і продовжити займатися футболом на вищому рівні.

– Дядько колись грав у футбол?
– Він орієнтувався у цій справі непогано. Грав ще у Арташаті в одній команді з моїм першим тренером. Перед матчами і після них ми багато спілкуємося і він допомагає мені порадами.

– Без батьків було дуже важко в чужій країні?
– В Харкові жили також мої брати, інші родичі. Я мав сильну підтримку від них і родичі дуже допомогли мені. Батьки на відстані також підтримували мене. Їх просто не було фізично зі мною, але у думках і розмовах найдорожчі люди завжди давали мені силу і мотивацію.

– Вони не мали відношення до спорту?
– Ні, мама працює вчителькою вірменської мови і математики. Батько у футболі взагалі дуже мало розуміється. Однак проти мого вибору вони ніколи не були.

– Ти навчався у тій школі, де викладала мама?
– Так, вона мені дуже допомагала. Крім того, я не був відмінником, навчався на середньому рівні і проблем не мав. Проте, якби не мама, то я б не вчився взагалі. А ще у мене є дві старші сестри, які також багато для мене значать.

– Твоє ім’я не можна назвати поширеним у Вірменії. Найвідомішим твоїм тезкою був вірменський цар Гегам, що народився ще до нашої ери. Батьки не розповідали, чому носиш саме таке ім’я?
– У нас на Кавказі існує така традиція – називати дитину на честь діда. Мого діда звали Гегамом. До того ж, напевно, при виборі імені враховували і царя, про якого ти кажеш. А ще моє ім’я у перекладі означає «красивий».

– Коли ти поїхав у червні разом зі збірною Вірменії у турне Сполученими Штатами, то мав нагоду зустрітися зі своїми родичами. Знаю, що за Океаном їх у тебе також чимало. Чекав на такий прийом?
– Так і було, відсотків 80 родичів бачив вперше. Телефонує мені якось батько і каже: «На тебе чекає нереальна підтримка». Я знав, що матиму рідних вболівальників на трибунах, але не чекав, що так багато. Виходжу на поле і бачу поруч із сектором суперника велику групу людей і плакатами, які формують слово «Кадимян». І поруч сердечко... Я був шокований!

– Про такий перформанс до матчу ти не здогадувався?
– Ні, тому було вдвічі приємніше. Настрій був дуже хороший і по полю я буквально літав.

– Встиг зустрітися з усіма родичами?
– Якби ж... Навіть не вдалося усіх провідати. Напевно, гостював тільки у половини. Часу було мало – мені виділили півдня на зустрічі з родиною. Їхав у США я з іншою метою.

– До Львова гості з Вірменії приїжджали?
– Ні, ще нікого не було. Батьки хочуть приїхати, але поки тато тільки до Харкова навідувався. Дуже хочу йому з мамою показати Львів.

– Полюбляєш вірменську кухню?
– Люблю їсти долму. Це наша традиційна страва з овочів чи виноградного листя. Переважно її начиняють м’ясом. А ще дуже люблю, коли мама готує мені нашу традиційну страву з помідорів і яєць. Коли приїжджаю додому, то не можу наїстися. Помідори мають бути мариновані. Їх викладають на сковорідку і смажать і з яєчнею. Називається вона «помідори дзвадзе».

– Тобі у Львові не вистачає вірменської їжі?
– Здається, тут все є. Хоча відчуття не ті, що вдома, адже улюблених помідорів немає (сміється). Люблю український борщ, що, в принципі, не дивно. У мене дієта, режим, тому особливо не розженешся. А ще добре, що у Львові є вірменський квартал. Буваю там не так часто, але ходив не раз туди у церкву, мені там дуже подобається. Знаю, що вірмени відіграли важливу роль в історії міста. Львів – не дуже схожий на вірменські міста. У нього європейська аура і трохи інший стиль.

– На вулицях тебе впізнають?
– Так, часто люди підходять, фотографуються, беруть автографи і бажають успіхів. Дуже приємно чути хороші слова. Прийняли мене добре і почуваюся у місті Лева комфортно. Звичайно, трохи не вистачає рідні, але весь свій вільний час намагаюся присвячувати тренуванням. Тому у місто вибираюся не часто.

– Які у тебе відносини з українською мовою?
– Я все розумію, але майже не спілкуюся. Коли людина швидко говорить, то є певні проблеми. Зростав у Харкові в російськомовному середовищі. Та й в інших командах спілкувався російською. Але у «Карпатах» я вчу українську (посміхається).

– Через три дні після матчу з «Олімпіком» на тебе чекає вояж у Чехію, де ти зіграєш за збірну Вірменії. Встигнеш відновитися?
– Всі думки зараз пов’язані лише з «Карпатами». Після матчу думатиму про гру з чехами. Чи вистачить сил? Останнім часом я так мало грав, що потребую ігрового часу. Думаю, це піде мені на користь.

– У таборі збірної ти граєш разом з гравцем «Манчестер Юнайтед» Генріхом Мхітаряном, який свого часу виступав у нашому чемпіонаті. Зірка збірної Вірменії не цікавився справами «Карпат» і нашого футболу?
– Ми часто розмовляємо у команді і він мене підтримує. Генріх – надзвичайно проста і хороша людина. Він спілкується зі всіма на рівні. Коли я вперше приїхав у збірну, то Мхітарян відразу підтримав мене. Запитав, як у мене справи в «Карпатах», поцікавився новинами нашого чемпіонату.

– Існує стереотип, що кавказці – запальні люди. У тебе теж гаряча кров?
– Раніше, коли був молодшим, то заводився дуже швидко. Зараз тримаю себе у руках, але загалом я запальний.

– Ти грав у Харкові, Сумах, Ужгороді, Армянську, а також достатньо виступав на різних стадіонах. Як тобі львівська підтримка?
– Скажу абсолютно щиро – у Львові дуже хороший рівень вболівання. Наші фанати нас завжди підтримують і це насправді важливо для нас. Для таких фанатів хочеться перемагати. Всі хлопці цінують наших вболівальників. Люди слідкують за нашою грою, підтримують нас на виїздах, тому я дуже вдячний їм за це. Обіцяю, що докладемо всі сили для того, щоб потішити вболівальників «Карпат» у матчі з «Олімпіком».

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — ФК Карпаты

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности