Вячеслав БОБРОВ: «У нас есть шансы пробиться на Евробаскет»

14 липня національна чоловіча збірна України розпочне навчально-тренувальні збори до кваліфікаційного турніру Чемпіонату Європи. Серед викликаних на збори – форвард В’ячеслав Бобров. Нині він виступає у Франції. Про своє життя-буття поблизу океану, плани у збірній він розповів офіційному сайту ФБУ

- Зараз я граю у третьому дивізіоні чемпіонату Франції у команді «Ужеб Кемпер».

- Як часто виходиш на майданчик?
- Я граю в основному складі, регулярно виходжу у стартовій п’ятірці, граю по 30-35 хвилин.

- Скільки матчів у сезоні провів?
- Я відіграв лише 15 матчів у сезоні. Я починав сезон у румунському «Пітешті» і після Нового року змінив Румунію на Францію.

- Що не влаштовувало у Румунії?
- Клуб хотів зробити певні зміни у складі, багато ігор програли з різницею в 1-2 очка. Змінився головний тренер, менеджер. Отже, вирішили розлучитися за згодою сторін.

- Оскільки у новій команді відчуваєш довіру тренера, можливо і продовжиш кар’єру у Франції?
- Так, я підписався на наступний сезон там само. Головний тренер моєї команди Лаурент Фуерест є членом тренерського штабу олімпійської збірної Франції, яка завоювала путівку на Ігри у Ріо. Він четвертий тренер. Він одноклубник Артура Дроздова. Вони разом виступали за французький «По-Ортез». Вони близько знайомі. Усі там згадують Артура дуже теплими словами. У клубному офісі скрізь висять фотографії і постери Артура. Усі менеджери завжди добре відзивалися про Артура.

- Ти в курсі, що Артур у минулому сезоні відіграв у Києві за «Динамо» і став срібним призером Чемпіонату України?
- Так. Я слідкував за українським чемпіонатом. Хотілося б, щоб чемпіонат був єдиний. Тоді він однозначно був би більш цікавим.

- Скільки команд грає у третьому дивізіоні у Франції?
- У третьому дивізіоні грають 16 команд. А взагалі у Франції 6 дивізіонів. Переможець регулярного чемпіонату автоматично підвищується у класі. Команди, що посіли з 2 по 9 місця, з’ясовують стосунки у плей-оф. Його переможець також переходить у вищий дивізіон. Перед моєю командою також стоїть завдання вийти до другого дивізіону. Вона у ньому грала, але через фінансові негаразди була змушена опуститися нижче. Зараз клуб відроджується, зокрема будують нову арену на 3 тисячі місць. До 2020 року вони його збудують.

- У Франції клуб забезпечує житлом, автомобілем?
- Так, створюють усі умови. Від квартири до залу – 5 хвилин. Кемпер – невеличке місто. Дуже красиве. Ця область Франції зветься Бретань. Це Атлпантичний океан. За 20 хвилин можна дістатися узбережжя Атлантики.

- Вихідні проводиш біля води.
- Так. У вільний час намагаємося з дружиною виїхати на океан. Оглядаємо місцеві краєвиди. Відвідували місто Мон-Сент-Мішель. Це друге місто за відвідуваністю у Франції. Він заснований у 709-му році. Збудований на горі. Там величезний храм. Туди водять і денні, і нічні екскурсії. Населення на острові лише 60 людей. З усіх боків місто оточує вода. Але є припливи і відливи, і вода відходить на 18 км. Дуже красиві там краєваиди. Коли вода прибуває, часом доводилося евакуювати машини, людей, бо вода затоплювала їх. У місто веде лише один шлях. Свого часу він вистояв 30-річну осаду. Через приливи і відливи містянам було дуже зручно відбиватися від ворогів.

- Бачу, історію ти знаєш добре. Тепер, напевно, якщо маєш на меті продовжувати грати у Франції, будеш вчити мову?
- Поки що мене виручає англійська. Цю мову добре знають усі хлопці у команді. Тренер  її також добре знає. Але поступово вчу і фрази французькою. Оскільки у переважній більшості населення у Франції не горить бажанням розмовляти англійською. (посміхається – ред.) Я дав завдання дружині, щоб спочатку вона вивчила французьку, а потім допоможе мені опанувати мову.

- Ну, тоді, процес навчаччя буде зручним і швидким.
- Так, звичайно. І тренери мене підштовхують вчити мову, і дружині буде простіше. У Франції люди дуже люблять спілкуватися, особливо після ігор. Є бенкети, на яких фанати прагнуть спілкуватися з гравцями.

- Гарний привід брати дружину на бенкети.
- Так. Вона буде усім розповідати французькою, а я слухати (посміхається – ред.).

- Зараз тебе викликали на тренувальні збори національної команди. З яким настроєм прибув? Як на тебе вийшов Євген Мурзін?
- Мені надіслали офіційного листа на пошту. Ми спілкувалися, підтримували зв’язок. І прийшло запрошення. Минулого року я також був у таборі національної збірної, але не потрапив до складу 12-ки. Цього року спробую докласти усіх зусиль, щоб поборотися за місце у складі.

- Конкуренція на твоїй позиції доволі серйозна?
- Я граю 4-го номера. На моїй позиції і Корнієнко, і Зайцев. Потрібно штовхатися під кільцем, для цього є і Кирило Фесенко, і Слава Кравцов, і Кирило Натяжко. То ж конкуренція сильна. Є куди зростати. Чим більше ти гратимеш з гравцями, сильнішими за тебе, тим краще. Ти будеш зростати, прагнутимеш тягнутися до них. Я вважаю, що це гарний досвід для усіх гравців. І для тренерів також.

- В Україні до від’їзду де грав?
- У БК Київ. 4 роки. Потім мій перший сезон був у Європі.

- А розпочинав де свій баскетбольний шлях?
- У місті Донецьк. Свого часу виступав за Азовмаш, у якому став чемпіоном України. Після цього переїхав до БК Київ.

- Хтось у Донецьку з рідних лишився?
- У мене там батьки живуть. Підтримую з ними зв’язок, спілкуюся по скайпу. Нещодавно мама приїздила до мене у гості у Францію.

- Батьки працюють?
- Так. Вони б вже виїхали звідти, але залишилися через батька. Щоб він швидше отримав пенсію. Він працює на трубопрокатному заводі і йде гарячий стаж. Дуже важка робота. Треба за високої температури прокатувати листи металу. Важка праця.

- У Франції тебе не запитують про Україну?
- Відверто кажучи, люди знають, співчувають, але здебільшого переймаються своїми проблемами. Зараз у них була повінь у Парижі, усі були у шоці, що це відбувається саме у них у країні. До цього були теракти із загиблими. Зараз усі країни підвищили рівень безпеки на кордонах. Бо ймовірність терактів у будь-якій країні велика.

- А своє ставлення до подій на Сході України маєш?
- Один народ жив, усі працювали, добивалися спільної мети. Потім ситуацію розкачали і маємо те, що маємо. Це впливає на усю країну і на спорт зокрема. Раніше був БК Донецьк – дуже сильна команда, БК Азовмаш. А що з ними зараз? Нема розвитку для українського баскетбола, оскільки усі гроші йдуть на війну. Хотілося б, щоб більше уваги приділяли спорту, дітям, адже вони – наше майбутнє.

- Яка мета в тебе наступна?
- Планую пробитися до другого дивізіону Чемпіонату Франції разом з командою. І також просуватися далі. У Франції дуже сильний другий дивізіон. У ньому виступають чимало гарних гравців з досвідом виступів в Україні. Наприклад, Колмен – він три роки грав у «Говерлі». Чимало молодих талановитих європейців у ньому грають. Це дуже сильний стимул проявити себе і пробитися до першого дивізіону. Де зараз грають Сергій Гладир і Кирило Фесенко.

- Звертав увагу на суперників збірної України у кваліфікації ЄвроБаскету?
- Потрібно поважати суперника. І не можна його недооцінювати. Я вважаю, що у нас є шанси. Оскільки коли команда грає відлагоджено, разом, я думаю, усе вдається. Коли команда працює, як одна машина. Тільки прагнення і бажання допоможуть нам пробитися на ЄвроБаскет.

- А щоб працювати, як одна машина, достатньо трьох тренувань на день.
- Три тренування на день, гарний відпочинок, гарне відновлення і, головне, гарний настрій.